Волинь містична: чари та відьомство в документах судових процесів. Частина III

Випробування водою жінок, підозрюваних у викликанні посухи, 100 різок за голослівні звинувачення у чаклунстві, кріпачка, яка чарами завдавала шкоди майну шляхтичів та допит знахарки, яка навчала німця замовлянь: такі справи розглядали магістрати на Волині під час судових процесів. Документальні свідчення про використання чаклунства збереглися у магістратських та гродських книгах Луцька, Ковеля, Дубно, Олики, Кременця, Вижви та інших міст та містечок великої Волині.  

Рік 1700: кріпачка насилає чари на майно луцьких шляхтичів

До гродського Луцького суду шляхтичі Бенедикт та Аполлонія Порванецькі та інші особи внесли скаргу на шляхтичів Березницьких та їхніх кревних за різні кривди та образи, вчинені протягом кількох останніх років.

Зокрема, Порванецькі нарікали на те, що Березницькі зачарували їхню отару овець, поприв’язувавши тим на шиї кінські кості. Звинувачували також їх у тому, що ті за їхніми підданими бігали з шаблею, відібрали сіножать, посікли підданого Трохима, лаялися непристойними словами тощо.

Невдоволені тим Березницькі підмовили свою кріпачку Федониху, яку селяни підозрювали у чаклунстві, аби та зашкодила позовникам. Федониха публічно хвалилася, що зашкодить Порванецьким і почала зачаровувати їх якимись вузликами, обливала водою дорогу на їхній власності у день Вознесіння Господнього за руським календарем, про що засвідчили робітник Хвесько Савчук та парубок на ім’я Сидір. Також вона ходила без дозволу на пасіку Порванецьких.

Позовники вважали, що відтоді у них почали гинути коні, худоба й птиця, а пасіка перестала приносити прибутки. Вони не отримали від неї ані роїв, ані меду.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ВОЛИНЬ МІСТИЧНА: ЧАРИ ТА ВІДЬОМСТВО В ДОКУМЕНТАХ СУДОВИХ ПРОЦЕСІВ. ЧАСТИНА I

Рік 1711: випробування десятьох дубнівських відьом водою

У книзі Дубнівського магістрату за 1711 рік міститься запис про те, що управитель маєтку, шляхтич Федір Ковнацький, керуючись старими звичаями, зажадав від магістрату, аби він випробував водою міщанок, яких Ковнацький підозрював у наведенні посухи. Десятьох із вказаних жінок заарештували, тому що вони не тонули у воді. Втім, зрештою магістрат їх звільнив за порукою їхніх чоловіків.

Того року кільканадцять тижнів в околиці панувала посуха, що було ознакою подальшого неврожаю. Отже, за зверненням шляхтича випробували місцевих жінок на відьомство водою. Виявилося, що не тонули десятеро жінок з села Погорільці: Кравчиха, Ярощиха, Мищиха, Любицька, Коваленячиха, Юрчиха, Марійчиха, Бургачиха, Гаврилиха, Сусиха Никонова. Усіх їх взяли під варту до Дубнівського замку. Чоловіки цих підозрюваних звернулися з проханням випустити їхніх дружин до часу, коли суд їх знову викликатиме.

Рік 1739: чари та смерть в Олиці

У  1739 році у магістраті міста Олики розбирали справу міщанки Анни Райської, звинуваченої у тому, що нібито чарами спричинила смерть синові міщанки Анни Шкопелихи. У суді та стверджувала, що не говорила, що Анна Райська напоїла її сина якимось зіллям, але одного разу чула від міщанина Гаврила Лемкевича з дружиною: «Нехай твій син не ходить до пані Райської, бо та для нього чари якісь приготувала». Викликаний до суду Лемкевич стверджував, що ніколи нічого подібного не казав.

Вирок, який 22 травня 1739 року виніс Олицький магістратський суд, був суворим до міщанки Шкопелихи: за голослівні звинувачення Анни Райської в чаклунстві Шкопелиху постановили покарати сотнею ударів різками. Якщо ж та надалі обмовлятиме Райську, їй належалося отримати 200 різок.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ВОЛИНЬ МІСТИЧНА: ЧАРИ ТА ВІДЬОМСТВО В ДОКУМЕНТАХ СУДОВИХ ПРОЦЕСІВ. ЧАСТИНА II

Рік 1747: допит дубнівської знахарки

До Дубнівського магістрату привели селянку Анастасію Іваниху з села Гурник, яку підозрювали в чарівництві. Оскаржена заявила, що вона справді займається лікуванням, якого навчилася у своєї свекрухи, яка відмінно знала прикмети усіх трав; як вона може лікувати біль голови, гостець (запалення сальних залоз на голові, яке виникає внаслідок порушення гігієнічних умов, вошивості тощо), сухоти, кольки, пропасницю і деякі інші хвороби, але не знає ніякої  трави, здатної до поганих учинків або чарівництва. Вона, мовляв, не знає способів, якими можна би було кому пошкодити, вчинити смерть, або загалом викликати якесь зло.

Під час цього судового процесу селянку звинувачували в тому, що вона нібито порадила одному молодому слузі німцю якісь таємничі засоби, аби повернути прихильність свого пана. Звинувачена зізналася в тому, що вона справді, на прохання німця (який прийшов власне не до неї, а до іншого німця, який у неї лікував гостець), дала йому три корінці трави, названої «ручками Пресвятої Богородиці», порадивши, аби він вмивався цим зіллям, проказуючи молитву до пресвятої Богородиці. При цьому знахарка дала йому землю з-під коріння цієї трави, примовляючи про тому: «Як ми всі любимо дари Божі, що виростають з цієї землі, так нехай усі пани тебе люблять і показують тобі свою ласку». Взявши від німця невелику плату, знахарка сказала, аби він носив при собі те зілля і нікому не показував. Суд запитував, чи селянка не давала комусь іншому якогось зілля для кохання, щастя, або для ошукання якогось. Та відповідала, що нікому більше жодного зілля не давала і не володіє ніяким чародійством.

Вирок суду за цією справою не зберігся, наявний лише допит знахарки, здійснений 28 травня 1747 року.

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання  «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас