Волинь містична: чари та відьомство в документах судових процесів. Частина II

Похмура медицина з використанням кота, погрози наслати хворобу та звинувачення у вовкулацтві: усе це розглядали магістрати на Волині під час судових процесів. Документальні свідчення про це виявляли у магістратських та гродських книгах Луцька, Ковеля, Дубно, Олики, Кременця, Вижви та інших міст та містечок великої Волині.  

Рік 1700: кастрований кіт та звинувачення ковельських євреїв у чаклунстві

У 1700 році в Ковельському магістраті розглядали справу скарги міщанина Федора Андрієвича на єврея Авраама Іршовича та єврейку Песю за те, що остання спіймала кота позивача, занесла його до дому Іршовича та там оскопила. Андрієвич вірив, що такий вчинок може накликати на нього та його родину хворобу. Іршович виправдовувався, що оскоплення кота зроблене не задля яких чарів і не зі злоби до християн, але виключно на ліки».

Ковельський магістрат, узявши до уваги бездоганну поведінку Іршовича, звільнив його від відповідальності за умови, що він у товаристві двох інших євреїв виголосить у синагозі відповідно до єврейського звичаю присягу «що він оскопив кота не зі злоби на християн, а для полегшення власної хвороби; що він відрізаних частин не мочив ні в меді, ні в пиві, ні в горілці, ні в воді і не казав робити те ані жінці, ані своїм домашнім». Єврейку Песю засудили на таку кару, що вона мусила стояти протягом трьох шабатів у притворі синагоги, а відрізані в кота частини Іршович мав надати магістрату.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ВОЛИНЬ МІСТИЧНА: ЧАРИ ТА ВІДЬОМСТВО В ДОКУМЕНТАХ СУДОВИХ ПРОЦЕСІВ. ЧАСТИНА I

Рік 1732: у Кременці жінка погрожує наслати хворобу, якщо з нею судитимуться

Кременецький міщанин Адам Єткевич скаржився на мачуху своєї жінки Анастасію Залеську за те, що вона, маючи судовий спір із ним за земельну ділянку (яку мала отримати як посаг від покійного батька дружина Єткевича Людвіка Єткевичева), хвалилася, що не допустить позивача та його жінку до судового розгляду, відібравши їм здоров’я. Зеленська говорила публічно в шинку  єврея Сруля таке: «Коли Адам вніс перший позов до суду, захворів, за другим зламав руку, а як внесе третій, зломить шию, а жінку його трястиме і ламатиме по всьому тілі хвороба». Ці слова підтвердили свідки Олександр Клімчук та єврейка Срулиха.

Магістрат відмовився від розгляду цієї справи та скерував її до суду коронного.

Рік 1746: чародії та вовкулаки в Олиці

Магістрат Олики у 1746 році розбирав справу міщан Омеляна Андрієвича та Дмитра Остаповича: дитина Андрієвича захворіла від переляку; його дружина, порадившись зі знаючими людьми, вирішила «вилити переляк». Обливши хвору дитину водою, вона винесла воду і поставила в кутку свого дому, а потім вилила на пса на подвір’ї Остаповича. Той вважав такий вчинок шкідливим для себе і став дорікати Андрієвичевій чарівництвом та вовкулацтвом. Свідок, міщанин Олики Опанас Мойсієвич розповів, що дружина Андрієвича говорила одній жінці: «не веди туди дітей, бо я там вилила».

Суд, переслухавши сторони та свідків присудив, аби Андрієвичі перепросили Остаповича, а за те, що послуговувалися нашіптуваннями та вірили в забобони, що є гріхом перед Богом, аби заплатили штраф на користь магістрату та дали два фунти воску до костелу і по одному фунту до кожної церкви міста.

Записи про це збереглися у двох справах книги магістратської міста Олики за 1739-1750 роки.

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання  «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас