15:08, 25 Грудня 2022

Очікування завершення біди та потреба миру: яким було Різдво на Волині 1930-их років

Віра у те, що «наша біда невдовзі скінчиться», важливість миру для багатонаціонального регіону та урочисте очікування Вифлеємської зірки: такими були святкові дні на Волині міжвоєнних часів.

У волинській пресі 1930-их років зауважували, що радісні дні Різдвяних свят урочисто відзначають в усьому християнському світі, як символ найпрекрасніших загальнолюдських ідеалів любові, справедливості та братерства, які віщують перемогу безсмертної правди Христової.

«У свято Різдва, у час, коли хоч та мить зможемо відволіктися від турбот сірої буденності, скеруймо думки наші до найкращих та найшляхетніших речей, що випливають з найцінніших струн душі людини. У волинській спільноті день, коли на світ з’явився Христос, вісник відродження людства, має воскресити та пробудити до чину ідеї людяності, любові та братерства. Мусимо у собі самих і у нашій праці, у житті публічному чи приватному шукати дзеркала тих усіх великих правд, які дав світу Ісус Вифлеємський. У традиційних святкових побажаннях  виразимо наші почуття і прагнення, аби надалі на теренах Волині поглиблювалися із незгасним запалом, незважаючи на перешкоди, які створюють дріб’язкові люди, втілювалися ідеї, що полягають у згоді та наповненому традиціями співжитті різних народів, які населяють цю землю. Таким чином ми найбільше наблизимося до віковічної правди Христової науки», – зверталися до волинян зі шпальт часописів.

У міжвоєнній Польщі 1935 року особливістю відзначення цього свята була тінь жалоби: того року помер «батько Польської Республіки» маршал Юзеф Пілсудський. Волинян закликали долучатися до благодійної акції: у святкові дні здійснювати пожертви на будівництво «Pomnika ślubowania Wołynia», монумента, що мав на меті вшанувати пам’ять державотворця.

«Серед снігової білизни полів та чорноти лісів очікує Волинь на зірку в особливу мить, на зірку заповітну, таку дорогу водночас. Нічого, що та зірка для однієї Волині надійде лише за 13 днів. І долоня нині близька, що несе мир, так потрібний нашому регіону, якого так очікують його люди. Люди, ті добрі люди, прості, які разом із вадами успадкували чесноти предків – дулібів», – йшлося в одному з різдвяних фейлетонів.

«Вірю, що наша біда невдовзі скінчиться»: у різдвяному числі волинських газет публікували статтю про грудневий візит волинської делегації до президента Польщі у Варшаву. Делегація презентувала 11 повітів Волинського воєводства, водночас влаштували поїздку до Варшави, Кракова та Велички для 747 волинських селян. Зокрема, Луцький повіт презентував Костянтин Тонський, Володимирський повіт – Микола Марчук, Любомльський повіт – Петро Положевець, Горохівський повіт – Станіслав Жачек, Ковельський повіт – Михайло Кушнерук. Президент під час зустрічі зауважував, що боротьба на економічному фронті є найважливішою проблемою, якою займається уряд. Петро Положевець з Любомльщини розповідав про розвиток співпраці аграріїв у повіті та діяльність «Гурту». Інформували, що президент Ігнацій Мосціцький завершив зустріч з волинянами словами: «Вірю, що наша біда невдовзі скінчиться. Вже віє інший вітер, люди виходять з апатії, а це дуже важливо».

Поїздку для 747 селян з Волині організували спеціальним потягом, що рухався із рівного через Ковель до Варшави, збираючи по дорозі представників різних повітів. У столиці Польщі вони відвідали резиденцію глави держави та кіносеанс у кінотеатрі «Europa» (багато хто потрапив у кіно вперше у житті), віддали шану могилі Невідомого солдата. Обід для них організували у казармах 21-го піхотного полку, де волинян вітав командир полку. Промову під час обіду виголосив аграрій із гміни Свинюхи Горохівського повіту Кіндрат Гурський. Після кількагодинного відпочинку волиняни на чолі з оркестром пройшли маршем вулицями вечірньої Варшави, а відтак вирушили потягом у Краків. У Кракові на вокзалі їх зустріли під звуки оркестру працівників трамвайного депо. Після цього, розбившись на групи у супроводі гідів із Польського туристичного союзу вирушили оглядати пам’ятки Кракова. Продовжили подорож у соляних копальнях Велички, а ввечері потягом поверталися у Рівне.

Однією з головних тем для преси у різдвяний період 1935 року була амністія для в’язнів: «українське суспільство радісно вітає амністію, адже серед тих, хто наповнюють в’язниці і не є злочинцями, найбільше синів нашого народу. Це наші юнаки, їх не можна назвати злочинцями, адже політичні злочині – річ дуже відносна». Зазначали, що навіть для послідовників комунізму на Волині важливішими є моменти національні, а не соціальні, адже волинські селяни – індивідуалісти, власники, на відміну від росіян, що звикли жити у колективі та єдиною мрією яких був шматок власної землі та власний дім.

Традиційно у різдвяних числах газет вітали своїх клієнтів власники численних фірм та магазинів. Так, магазин тканин Фришберга, що діяв на вулиці Ягеллонській у Луцьку, заохочував зниженими цінами та пропонував матеріали для вечірніх та бальних суконь, а також чоловічого вбрання. Веселого Різдва та Нового року бажала клієнтам броварня Земана у Луцьку. Зі святковими вітаннями зверталася до волинян луцька молочарня «Надстирянська». Вітаючи із святами, пропонувала великий вибір годинників фірма С.Рапопорта, що працювала на Ягеллонській у Луцьку. Карнавальні моделі взуття, а також знижені ціні пропонував клієнтам взуттєвий магазин «Б. Баковецька і син».

Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: