Чи потрібна вітроенергетика на Волині: історія лучанина і вітряка

Екологічна, економна і з можливостями бути потужнішою, ніж атомна – енергія вітру у всьому світі стає реальною конкуренткою викопної енергетики. Однак, чи потрібна вона на Волині та чи вистачить тут вітру, аби перейти на альтернативне джерело енергії.

Інтернет-видання «Волинь Online» відшукало чоловіка, який створив вітряк, який міг би освітлювати вулиці невеликого села та розповів, чи потрібний його винахід на Волині.

Робота ВЕС дозволяє забезпечити електроенергією території за рахунок місцевого екологічно чистого енергоджерела – вітру. Вітроенергетика не використовує водні ресурси, які сьогодні вважаються найдефіцитнішими в усьому світі. Завдяки реалізації таких проектів Україна виконує міжнародні зобов’язання, взяті перед світовою спільнотою щодо скорочення викидів парникових газів. А головне, що вітер це – енергетичний ресурс, за який не потрібно платити та воювати.

Вітряки лучанин виготовляє за власною запатентованою технологією

Лучанин Василь Слива розповів, що хотів ще з дитинства займатися вітроенергетикою і ідея його першого вітряка виникла ще у дитинстві.

«Мені дуже подобалися вітряки. Це ніби подібне двигунові, а разом з тим воно набагато простіше. І я, будучи ще малим, зробив вітрячок. Це мене дуже приваблювало і сама ідея у мене постійно крутилася, аж поки мене взяв інсульт. Перший, бо я два пережив. Було у мене тут виробництво, ми займалися металообробкою, садово-городнім інвентарем. І коли мене інсульт взяв, то я кинув цю роботу, передав синові. А постійно ж не будеш лежати. Їздив рибачив кожен день у Жабче, але і те докучає. Я собі отак думав і надумав, що займуся я таки вітроенергетикою – пригадує свої починання пан Василь.

Чоловік розпочав вивчення вітроенергетики. На виготовлення першого вітряка витратив шість років.

«Це дуже багатогранна наука. Там різні напрямки, тому що лопасті – це вітровий двигун. Дуже складна машина, там кожен квадратний сантиметр працює. Потрібно знати, як повинна бути зроблена лопасть. Від того залежить, який буде коефіцієнт використання вітру, тобто лопасть може бути велика, габаритна, але з неї толку може бути мало, якщо вона неправильно зроблена. Вона повинна мати форму, що обтікає та ще багато різних параметрів. Всі треба закласти, лопасть тоді ефективна», – каже лучанин.

Багато інформації він почерпув із англійських сайтів. Зокрема користувався інформацією Х’ю Пігота, який багато знає про лопасті. Коли ж досконало вивчив все, то розробив власну технологію, яку запатентував.

«Я не того запатентував, що хтось вкраде, нехай люди роблять, хто має здоров’я, а з тим, що завтра вони запатентують і мені прийдуть продавати. То я запатентував і я спокійний зараз», – розповідає чоловік.

Василь Слива за спеціальністю радіотелемеханік, тому добре знає електрику і генератор вже йому легше було розробляти:

«Що таке електрика, звідки вона береться, я навчився ще в 18 років. Дуже ті знання при створенні генератора пригодилися. Коли я робив першу машину, то дуже переживав. Мені здавалося, що вітер – це така сила, що вона слабенька, пробую крутити вала, на якому він буде, крутиться. Треба поставити сальніки у корпусах, щоб волога не потрапляла, попробував вже туго крутиться, вже переживаю, проверне вітер чи ні. Генератор на постійних магнітах, магніти дуже сильні. Зробив я генератор, провернути його можна тільки ломом, так магніти тримають, тому що пази є в статорі, магніти на роторі і вони співпадають з пазами і тримаються так, що повернути не можна. Тут я настільки вже зневірився у тому. Зібрав все, лопасті зробив, краном підняли. А мені серце йокає, скільки я потратив праці, скільки я всього збирав, інформації, невже не буде крутити, не проверне. – пригадує чоловік. – Відчепили кран, розтяжки натягнули закріпили, пульт управління нанизу на матчі закріплений, кнопка, яка повертає головку вона гондола називається до вітру, я включаю кнопку, повертаю до вітру. Фронтом до вітру я ще не встиг повернути, градусів 15 повернув. Друзі всі позбиралися, всі кричать «Він крутиться». Він сам запустився, вітер був метрів 5 в секунду. Ну, то моєї радості не було меж, я тиждень не ходив, я літав».

Запускав би виробництво вітряків, але нікому на Волині не цікаво

Коли пан Василь робив другий вітряк, то вже сумнівів не мав:

«Коли я щось робив, я йшов, як по твердій кризі, я знав, що я роблю і що воно буде працювати», – пригадує.

Але для таких вітряків потужних мусить бути система пуску, бо магніти дуже тримають тяжко його зірвати. 5 метрів в секунду вітер вже сам його зірве, але до 5 метрів ми втрачаємо вітер, якщо немає системи пуску. Коли є система пуску, то це комп’ютер робить: він аналізує від датчика вітру швидкість вітру – 2,5 метра є і він запускає вже. Напрямок вітру якщо змінився, то комп’ютер повертає до вітру гондолу, якщо вітер дує збоку, то він крутитися не буде, комп’ютер все це сам робить. Якщо ж великий вітер, то це вже датчик швидкості вітру аналізує, він відвертає. Програма не дозволить вітряку крутитися більше, ніж йому можна, якщо оберти наростають, він потихеньку від вітру відводить.

«На сьогодні все вже відшліфовано, це вже третій вітряк. Але владу то не цікавить, бо я розсилав листи по всіх райдержадміністраціях. Це ж можна в селі поставити для освітлення вулиць. Це ж не треба ніяких затрат, лише купити вітряка. Ліхтарі тепер дуже мало беруть потужності і такий вітряк 15-20 кВт поставити, то він, якщо не встигне в режимі онлайн, то за день може накопичити енергії і вистачить до половини ночі або й на всю ніч. Ніхто не відповідав взагалі. Не тим зацікавлена наша влада. А коштів, щоб це розвивати немає. Я інвалід другої групи, бо у мене ще й цукровий діабет. То я все із пенсії своєї. Але я отримав стабільні знання. У мене сумнівів немає, я все знаю, але ніхто не цікавиться. Вітряк готовий до продажу. Я би далі зразу запускав виробництво, але як воно нікому не цікаво», – з сумом в очах каже розробник вітряка.

Він переконаний, що один вітряк в місяць міг би виготовляти, а якби мати команду, то можна було б декілька виготовляти в місяць.

Волинь перспективна для вітроенергетики і молоді бізнесмени могли втілювати багато ідей, маючи вітряк

Василь Слива переконаний, що Волинь перспективна для розвитку вітроенергетики:

«У нас на Волині цілу весну які вітри дують. Шкода на те все спостерігати, що отак воно мимо пролітає без всякого ефекту. А якби були такі машини, це став вітростанцію. Наприклад, для молодих бізнесменів постав таких від 5-7 машин до десяти і не треба тобі ніякого більше бізнесу. Отака 15-кіловатна машина у місяць – це 500 доларів гарантовано на наших вітрах. А як 10 машин, то 5 тисяч доларів – і не треба сировини, не треба робітників».

Лучанин каже, що якби був молодим, то розвивав би цей бізнес:

«Більше того, є постанова, щоб для бізнесменів, які хочуть будувати вітроенергетичні станції, ради як у найкоротший термін виділяти землю під цю справу. Зараз вже є електромобілі, можна поставити десь в полі кафе, де немає електроенергії, і це вже є станція для заправки. Я би це розвивав, якби я був молодший».

Якщо вітер дує 8-10 м в секунду, то може дати 15 кВТ в годину, це номінал. Але є номінальна потужність і максимальна потужність, однак вітряк може працювати і при 12 метрів в секунду, тоді дасть до 20 кВт. Більше, як 12 метрів, вітряк вже захищається.

Чи активно Волинь розвиває вітроенергетику

Думками про вітрову енергетику із виданням «Волинь Online» поділилася голова Княгининівської ОТГ Олена Твердохліб:

«Я багато думала про те, що вітряки були б дуже корисними для громади і цікавилась їхньою вартістю і умовами встановлення на території. На жаль, у нас в громаді немає земельної ділянки, яку б можна було використати для таких потреб. Тому ми запроектували сонячну електростанцію в Княгининку при розробці генерального плану с. Княгининок. Я цікавилася вуличним освітленням на сонячних батареях з використанням вітрогенераторів. Єдина проблема вітрогенераторів – є шум. Люди, ніби, і виступають за альтернативну енергетику, але хочуть мати свій рівень комфорту. Тобто шум і вібрація їм буде заважати. На території громади вже є домогосподарства, де використовують енергію сонця. А от з генерацією енергії вітру ще проблема. Їх розміщують на віддалі 2,5 км від населених пунктів. Я була в Нідерландах, де вивчала всі нюанси їх встановлення та використання. Хороший вітряк, який дає велику потужність і може забезпечити електроенергією невелике село, коштує 1 мільйон доларів».

Заступник Голови правління Української вітроенергетичної асоціації Микола Савчук розповів, що Волинь досить активна, однак ситуація із вітроенергетикою не найкраща:

«Волинь досить активна з-поміж західних областей – у Львівській області ситуація краща, у Рівненській – гірша. На Волині у селі Пісочному вперше був оформлений зелений тариф, хоча зараз цей вітрогенератор лежить на землі. Зараз розглядаємо варіант, щоб поміняти цей металобрухт фермеру на нормальну машину. Також на Волині один чоловік ставив горизонтальний вітрогенератор на даху багатоповерхівки, але міська влада його змусила зняти. Ми намагаємося налагодити ситуацію там, де вітрогенератори вже були встановлені, але не працюють, але це затяжний процес», – каже заступник Голови УВЕА.

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання  «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас