«Зараз ми намагаємося створити антитіла до дезінформації росії»: про що говорила у Луцьку Посол ЄС в Україні

Чому регіональні медіа є сильним сегментом української демократії, про шлях України в ЄС та досвід вступу інших країн розповідала Посол ЄС в Україні Катаріна Матернова.

Зустріч із студентами, викладачами, представниками громадськості та журналістами відбулася вчора, 29 квітня, у Луцьку.  

Насамперед, під час зустрічі обговорили майбутні бізнес-моделі для медіа, включаючи створення локальних зв’язків і локальних бізнес-мереж, що потрібно розглядати рекламу як один із потенційних компонентів майбутніх моделей сталого розвитку, адже гранти розглядаються лише як тимчасовий проміжок, а не як стійка довгострокова модель. І незабаром регіональні журналісти зіткнуться з таким же, як і в усьому світі – очікується, що великі медіа та соціальні мережі з часом витіснять регіональну журналістику, а цифрова економіка та цифрові медіа істотно змінять ринок.

Проте війна призвела до відродження регіональної журналістики в Україні, коли регіональні медіа вважалися джерелами, яким найбільше довірять, місцевих журналістів цінують, як знайомих людей у спільноті, на яких люди покладаються, щоб отримати новини. Посолка наголосила, що варто використати цей момент для зміцнення професіоналізму та налагодження зв’язків, щоб розвинути довгострокову професійну спроможність регіональної журналістики. Вона порадила зміцнювати зв’язки, щоб підготуватися до зростання конкуренції з боку великих медіа та соціальних платформ, почати розробляти стійкі моделі доходів, крім грантів, в очікуванні післявоєнних змін на ринку.

Посолка ЄС наголосила на повазі до регіональних медіа, як сильного сильного сегменту української демократії. Вона зауважила, що посольство активно підтримує медійні організації, а це і проведення семінарів, і розбудова потенціалу, і налагодження зв’язків між колегами, та фінансова підтримка, звісно. Пані Посол пригадала, яка була паніка, коли USAID оголосило про відхід з України, це було занепокоєнням, що ЗМІ «розпадуться». І частково тоді причина паніки була в тому, що Європейський Союз не є сильнішим, аби розповісти власну історію.

«Ми й самі не знали, скільки ми насправді інвестували в ЗМІ», – зазначила пані Катаріна.

Вона наголосила, що зараз вони намагаються збільшити те, що роблять для журналістів. ЄС видав близько 10 мільярдів євро підтримки у 2025 році та має намір продовжувати це. Очікується, що підтримають журналістські розслідування, а також місцеві та регіональні медіа.

Посолка також підкресила на тому, що медіа під час війни потребують насамперед довіри (перевірених новин), а не лише свободи слова, тому що росія веде дезінформаційну війну не лише проти України, а й у всьому світі (ЄС, США, Глобальний Південь). Вона зауважила, що росія була надзвичайно ефективною в дезінформації протягом тривалого часу, довше, ніж визнають інші.

«І зараз ми намагаємося створити антитіла до дезінформації, – сказала пані Посол. – І саме тут українське громадянське суспільство, українські медіа, регіональні медіа відіграють таку вирішальну роль, щоб справді допомогти нам, показати шлях, побачити, наскільки дійсно їдкою є російська дезінформація і російські наративи. Але це щоденна реальність. Я досить активна у соціальних мережах, і навіть я піддалася нападу з боку речниці закордонних справ просто тому, що я інформувала про російське бомбардування Києва на початку лютого. Отже, правда полягає в тому, що донесення цього до людей не подобається майстрам дезінформації, і це дійсно наша спільна мета вирішити це».

Вона також наголосила про той непростий шлях до вступу в ЄС, який проходить кожна держава:

«Я родом з країни, яка через це пройшла (ред. – зі Словенії). Так, є нахабство Заходу, певний зверхній погляд на країни, які хочуть приєднатися, зазвичай, а випадок України зовсім інший. Ви велика горда країна, яка п’ятий рік поспіль протистоїть російській агресії з неймовірно талановитими людьми, з великою економікою, яка працює надзвичайно добре, незважаючи на труднощі війни, з гордою культурною історією, з величезним сільськогосподарським потенціалом і так далі. То ж перебувати в цих асиметричних відносинах стосовно до ЄС нелегко. Але я вірю, що ми подолаємо це з обох сторін, і я думаю, що Європейський Союз буде сильнішим, безпечнішим і процвітаючим разом з Україною. А чи робить достатньо уряд України? Чи достатньо ми робимо? Подивимося. Будемо сподіватися. Такі зустрічі є частиною великої дискусії. І я дуже сподіваюся, що тепер, маючи новий імпульс, після виборів в Угорщині, я сподіваюся, ми зможемо рухатися по шляху вступу з більшою енергією і швидкістю, ніж досі. Але процес приєднання не є красивим. Це нелегко. Це важко, нудно. Я розумію, що є нетерпіння для країни, яка живе в цих жахливих умовах. І я справді сподіваюся, що ми подолаємо перешкоди, і що шлях з’єднається дуже скоро. Тому що я вважаю, що це буде жахливо втрачена можливість і шкода, як для України, так і для Європейського Союзу, якщо ми не подолаємо будь-які перешкоди на цьому шляху».

Вона зауважила, що кожен шлях до ЄС має свої особливості, але був подібний шлях у процесі вступу, зокрема, досвід Польщі.

«Але знову ж таки, повертаючись, процес вступу не дуже гарний, і він нудний і важкий, і ми повинні проводити реформи, яким ми не хотіли робити. Але зрештою винагорода є. І Польща є хорошим прикладом. Як розпався Радянський Союз, ВВП Польщі та України був на одному рівні, а зараз ні. І я не сумніваюся, що реформи, яких ми вимагаємо, щоб потрапити в ЄС, насправді корисні для демократії, економіки та суспільства тут. Вони можуть бути нелегкими чи політично навіть неприємними, їм може бути опір, але ми всі пройшли через це, і нам всім краще в результаті. То ж я думаю, що це був би найбільший урок, який ви могли б почути від країн поруч.

Кожен раунд розширення Європейського Союзу був оповитий міфами, упередженнями та уявленнями. Я хочу нагадати людям, що 40 років тому, коли Іспанія та Португалія входили до ЄС, італійські та французькі виробники вина казали: «О, ми збанкрутуємо». Через 40 років чотири винних ринки співіснують і процвітають, і немає ніяких проблем. Те ж саме в 2004 році, коли країни Східної Європи входили, польський сантехнік був такою страшилкою, у Франції, і знаєте, всі сантехніки Південної Європи готувалися втрати роботу через більш енергійних польських сантехніків, або німецькі водії вантажівок були проти чеських та польських водіїв вантажівок».

Пані Посол наголосила, що те ж саме станеться і цього разу:

«Україна є великою економікою. Це велика країна, ваш аграрний сектор, звичайно, буде страшним для всіх інших. Ви вже бачили великі протести в сусідніх країнах. Але це процес, який потрібно пройти. Це процес знайомство один з одним, розвінчання міфу, знайомство і відчуття комфорту одне з одним. У випадку з Україною, ви маєте біженців, я не хочу називати це слово, але кількість біженців, які виїхали до ЄС, змусили пізнати українців. Тому зараз знайомство, яке набагато більше, ніж коли ми приєднувалися до Європейського Союзу. І ми були абсолютно невідомі для Західної Європи. То ж я думаю, ці уявлення та упередження є однією з найбільших перешкод, тому що з вашого боку це призведе до розчарування, нетерпіння і, можливо, роздратування, а з боку ЄС – потрібно буде зробити все, щоб подолати ці упередження. Крім того, з інституційної точки зору, 27 – це вже велика кількість, тому нам потрібно буде пройти коригування, щоб мати змогу вирости до нових членів. І чи готові ми до цих змін. Ви ніколи не будете готові, поки це не станеться насправді. А з боку України, я та, хто точно бачить склянку наполовину повною, а не напівпорожньою».

Вона підкреслила, що що кількість трансформаційних реформ, які відбулися після Майдану, Революції Гідності, була надзвичайною, на її думку, включаючи реформи під час повномасштабного вторгнення:

«Ви єдина країна в світі, яка насправді реформується, борячись із російським агресором. Ви повинні продовжувати. Розумієте, якщо зараз зупинити реформи, то це як їздити на велосипеді, якщо не продовжуй, то впадеш. І я знаю, нетерпіння навколо необхідності проводити реформи, які вам хтось диктує. Але знову ж таки, це вибір українського народу приєднатися до ЄС. І ми кажемо: «Добре, це те, що вам потрібно зробити». І чесно кажучи, усі країни, які пройшли через це, цю дисципліну раніше, перебувають у кращому стані, ніж вони були до цього».