19:22, 18 Серпня 2021

#БізнеСильні: не лише мед, а й косметика, свічки та солодощі – як сім’я Черній розвиває родинну столітню пасіку

Оксана та Микола Черній – власники пасіки зі столітньою історією. Подружжя не просто розводить бджіл та отримує мед, а створило власну лінійку медових продуктів, використовує усі можливості, аби пасіка ставала рентабельною, доносить людям інформацію про важливість бджільництва, а ще просто любить свою справу настільки, що може розрізняти характер кожного вулика.

Про життя бджіл, їхні продукти та як зробити пасіку прибутковою сім’я розповіла для інтернет-видання «Волинь Online» у рамках проекту «#БізнеСильні». У цьому проекті ми розповідаємо про історії успіху у сфері бізнесу.

Сімейній пасіці – більш, як сто років

Пасіці сім’ї Черній – понад 100 років. Розміщується вона у селі колишнього Рожищенського району (нині – Луцького району). Засновником пасіки був ще дідусь пані Оксани. На пасіці досі є три вулики, які дідусь привіз на Волинь під час переселення з Польщі.

Пані Оксана все своє дитинство провела на пасіці, адже справа перейшла у спадок її батькові.

«Я виросла на пасіці. Спочатку ми жили у Горохівському районі. До 6 класу я там жила, потім приїхали сюди. У тата була там пасіка, а у діда – тут. З’єднали докупи. Але взагалі перші вулики дід привіз з Польщі. Це коли поляки виганяли українців у 1939 році, до війни. Завдяки меду тоді вижили у війну, бо не було що їсти. Баба брала два відра меду і йшла на Луцьк пішки продавати. Мед продавали і купляли хліб», – розповідає родинну історію Оксана Черній.

А сім років тому, коли влітку раптово не стало батька пані Оксани, постало питання, що робити із пасікою далі – адже бджоли самі без догляду не вижили б.

«Тато помер літом, 29 липня. Коля тоді вже помагав йому з бджолами, вже мав деякий досвід. Хоча зараз вже підхід до розведення бджіл змінився. І ми тоді думали, що з пасікою робити. Мед треба було відкачати. І ми відкачали вперше мед самі. Ми ще не знали всіх тонкощів роботи, думали, може, продати пасіку, бо так би вони пропали б, якби не доглядали. А потім бджоли у нас перезимували дуже добре цю зиму. І ми стали помаленьку тримати і розвивати. І так і працюємо вже сьомий рік», – каже пані Оксана.

Кожен вулик має свій характер і залежить від матки

Бджоли, як і люди, мають свій характер – можуть бути мирні, а можуть – агресивно ставитися до людини.

«У нас біля лісу стоїть пасіка. Минулого року там бджоли коня закусали до смерті. Я дослідив, тоді поля сильно обробляли і бджоли стали неадекватні. Пестициди дезорієнтували їх і вони накинулися на коня. 20 укусів достатньо, аби його вбити», – розповідає пан Микола.

Взагалі від матки залежить і характер бджіл, і кількість меду.

«Наприклад, ось я сам виводив матку. У Німеччині якісна матка коштує 100 євро. До речі, її важко побачити зазвичай між бджолами», – пояснює пасічник.

Як він зауважує, у бджіл немає почуття власника, тому їм байдуже – свій чи чужий.

«Вони мають свою роботу і їм не до нас», – каже господар пасіки.

Пасічник пояснює, що матку, від якої залежить характер бджолиної сім’ї, вигодовують бджоли. У період роїння, який припадає на травень-червень, бджоли відтягують довгі кокони-маточники і там закладають комірку, у якій і годують личинку спеціальним маточним молочком. І тоді виходить матка.  У вулику може бути лише одна матка. Якщо створюється декілька маточників, і виходять декілька маток, то залишиться у результаті все ж одна – стара матка збирає навколо себе бджіл і покидає вулик. Молода матка і частина бджіл залишаються. Якщо ж є декілька маток, то вони борються між собою, поки не лишиться одна. Або ж з вулика вилітатимуть рої доти, доки у вулику не лишиться бджіл:

«Може бути так, що ти відкриваєш вулик, а там пусто. Вони летять до іншої людини або в поле, чи в ліс. У пустий вулик дуже рідко йдуть. У нас лише один раз було, що прилетіли», – розповідає пан Микола.

Матка виділяє феромони, тому кожен вулик має свій запах завдяки якому бджоли ніколи не поплутають вулики.

Також у гнізді є бджолиний розплід (чирва) і розплід трутнів. Матка відкладає яйця, бджоли їх запечатують і через 21 день будуть маленькі бджілки. На третій день бджола вже починає працювати – прибирати у вулику, наприклад. І живе тільки місяць, вона зношується. Бджоли з часом стають чорні, стираються. Влітку у вулику – 70-100 тисяч бджіл. Трутні ж потрібні лише для запліднення матки. На осінь бджоли їх відганяють від корму, трутні знесилюються і їх викидають із вулика. До речі, у трутня немає жала, на відміну від бджоли.

«Я дивлюся по сім’ї, яка миролюбна, і від неї вже виводжу маток. І вже від матки йдуть покоління, які по характеру будуть такі, як матка. Агресивні бджоли нікуди не діваю, просто, проходить 30 днів, час їхнього життя і вони самі відходять. Я не вбиваю їх. Якщо непродуктивна сім’я, не приносить мені меду, погано розвивається, значить, мені треба, просто, замінити матку і все. Я міняю матку і дивлюся на розвиток», – пояснює пасічник.

Господар каже, що бджіл треба просто любити:

«Я з ними на пасіці говорю, щось їм розказую, знаю характер кожної бджоли, пам’ятаю по вуликах, бо кожен вулик має свій характер, я знаю, де агресивні, де миролюбні, де носять мед, що з ним треба робити. Я підійшов і вже знаю, як працювати, навіть по гулу розумію. Вони, як люди, кожен має характер. Я як поїду зранку на пасіку, то у мене втрачається відчуття часу, я взагалі гублюся, дивлюся, як вони розвиваються, так ніби там з ними. Глянув, вже і вечір».

Він із захопленням пояснює, що бджоли дуже розумні – вони мають дуже чітку орієнтацію по медозборах. Коли йде медозбір, то спочатку летять розвідники, дізнаються, де можна збирати. Вертаються звідти і вже по шлейфу запаху бджоли орієнтуються, куди летіти.

Так само розумно облаштовують свої гнізда у вулику: біля льотка у них розплід, це гніздовий корпус вулика і рамки тут не потрібно зачіпати, а чим далі від льотка – заховують мед. Це так продумано, аби осінню мед не забирали різні злодії – оси та шершні.

До речі, старі вулики, які Оксанин дід привіз ще з Польщі, сім’я Черній зараз використовує для розведення бджіл. У цих вуликах досі збереглася ще солома для утеплення вуликів з тих часів, коли вулики були ще у Польщі. Але постійно бджоли у тих вуликах не живуть зараз, тому що українські рамки завеликі для польських вуликів – то ж коли назбирується сім’я бджіл, пасічник переселяє їх у звичайний український вулик.

Весь мед від бджіл не можна забирати, адже це їхній корм, особливо – взимку. Якщо у них не буде меду, вони загинуть. Однак, якщо і весь мед не забирати, то вони будуть просто роїтися і відлітати з вуликів. А ще не виживуть самостійно через те, що є шкідники, наприклад, кліщ вароа. Він прямо на тільці бджоли випиває її лімфу.

Микола Черній наголошує на необхідності реєструвати паспорт пасіки, аби ветеринарна служба могла контролювати поширення інфекційних хвороб:

«Паспорт пасіки реєструється за місцем проживання, це безплатно, а потім ветеринарна служба приїжджає, потрібно заплатити незначний внесок (600 гривень, напевне, я платив), потім щороку потрібно поновляти. Ветеринарна служба оглядає стан, чи не хворі бджоли, щоб не розносили інфекції. Це потрібно, бо є недобросовісні пасічники, які недогледять і бджоли застудяться, захворіють і тоді розносять інфекцію по квітках і таким чином можуть заразити інших бджіл. Наприклад, є така хвороба гнилець від якої гниє розплід, так само кліщ вароа. Тому треба, аби була пасіка реєстрована, аби контролювати це все».

Найгірше для пасіки, за його словами, коли немає взятку, тоді у вулику пусто, матка не відкладає яєць, немає нектару, і, звісно, труїння хімікатами завдає великої шкоди пасікам.

Пані Оксана пояснює, що це така наука, яку до кінця і не вивчиш, бо кожної весни бджоли себе по-різному поводять і весь час з ними потрібно йти у ногу:

«Але ми тільки цим і займаємося. Я працювала фармацевтом на «Волиньфармпостач». П’ять років тому покинула роботу, тому що зрозуміла, що поєднувати нереально. Це забирає багато часу. Чоловік займався камінами, іноді теж бере на зиму ще таку роботу, але отак з квітня по жовтень, ми весь час задіяні на пасіці».

Які продукти виробляють бджоли і чим вони корисні для людини

Кожна бджола у вулику має свою роботу. Але чи не найбільше роботи мають ті, які збирають нектар, з якого потім буде мед. Вони приносять нектар у вулик, наповнюють стільники, відкачують вологість, додають ферменти і це вже тоді називається медом. Коли медова рамка повна і запечатана, то це дозрілий мед і його можна відкачувати у медогонці.

Господарі пасіки кажуть, що мед – це супер-продукт, він для всього.

«Якщо мед якісний, то він має заспокійливу, антибактеріальну та взагалі лікувальну дію. Імунітет страждає від цукру, від  солодощів з магазину. Якщо люди матимуть таку можливість замінити цукор на мед, то вони матимуть молодість, здоров’я та довголіття. Мед повністю засвоюється без затрат енергії», – пояснює господиня пасіки пані Оксана.

За її словами, середовище бджіл – найчистіше серед тварин.

Вона пояснює, що іноді люди скаржаться, що мають алергію на мед, але зазвичай це алергія на інші продукти харчування. Пасічниця радить спочатку змінити харчування та налаштувати питний режим, а тоді вже дивитися, чи дійсно це алергія на мед. Однак, організм, як запевняє вона, можна адаптувати до меду – спочатку вживати його на воду (одна чайна ложка на склянку води). Тоді організм звикне. Дуже добрий для адаптації організму травневий мед та акацієвий. А от від укусів бджоли може бути навіть анафілактичний шок.

Також бджоли виробляють прополіс – це природній антибіотик. До речі, саме завдяки йому бджоли не хворіють.

Пан Микола каже, що їхній сім’ї цікаво саме донести людям, що мед – це екологічний продукт із вулика:

«Ми не обробляємо хімпрепаратами, не даємо ніякої гидоти нашим бджолам – вони у нас на меду. Важливо, коли ти даєш чистий продукт людині,а не якісь там добавки. Багато продуктів зараз з добавками».

Він зауважує, що, наприклад, у Японії дослідили, що мед виводить радіонукліди і школярам дають мед безплатно.

«Ми повинні розуміти, що кров наша повинна бути чиста і насичена вітамінами, щоб ми нормально себе почували, не старіли швидко. Хімічний склад меду і хімічний склад плазми крові – однакові. Організм не тратить енергії зовсім, щоб засвоїти мед, він дуже простий. Коли бджола сидить з листопада по березень у вулику, вона не ходить у цей період в туалет, все накопичує у своєму кишечнику. Якщо мед нормальний чистий, то він засвоюється на 100 %. Бджола так придумала, щоб їй перезимувати, щоб той мед засвоювався», – наголошує пасічник.

Пані Оксана додає, що їхні постійні клієнти, які замінили цукор на мед, стали менше ходити в аптеку і, на її думку, в аптеку взагалі можна не ходити, якщо дотримуватися деяких канонів здоров’я та вживати натуральну продукцію.

«От була проблема коронавірусу, і що ми дослідили, люди, які вживали пергу (квітковий пилок з ферментами, який бджоли використовують для годування розплоду), пили прополіс і воскову моль (це такий шкідник у вулику, який їсть пергу, стільники), не хворіли», – підкреслює пасічник.

Особливу увагу пан Микола звертає на воскову міль – шкідника, який їсть віск.

«Жодна жива істота у світі воску не може переробити, можна у землю кинути і йому нічого не буде, а та міль має спеціальний фермент, що розщеплює віск. Навіть паличка туберкульозу має воскову оболонку. Щоб вбити бактерію, треба воскову оболонку розщепити. Ми спеціально ту міль розводимо і на основі неї робимо настоянки. Холестерин розщеплює також», – пояснює пасічник.

Як він наголошує, прополіс, перга і воскова моль – це три продукти, які піднімають імунітет. Перга піднімає імунітет, прополіс бореться з інфекцією, а воскова міль – з бронхо-легеневими захворюваннями.

«Колись, як у мене тато займайся пасікою, я теж не вникала у суть, то він знав про такі продукти – мед, прополіс, міль, забрус, віск. Оце і всі були товари, які він давав. Це я вже стала вивчати те все детальніше, їздила у Київ на всілякі навчання, аби дізнатися більше про продукти бджільництва та апітерапію», – каже пані Оксана.

Власники пасіки думають також, аби облаштувати на своєму полі будиночки для апітерапії, адже це дуже добре відпочивати у таких будиночках для нервової системи, коли є стреси, невралгії, також при бронхіальних астмах, для дітей з ДЦП.

Пан Микола пояснює, що справу треба спочатку любити, а вже тоді думати, що треба зробити для того, щоб можна було заробити:

«На самому меді не виживеш, тим більше зараз, коли неврожай, перша весна у нас така холодна. Вона була заважка. У мене завжди є запас медових рамок, щоб годувати бджіл. Так от цієї весни я постійно підставляв їм ці рамки, аби вони їли і вони з’їли весь запас, така холодна весна була. Інакше б вони не вижили. Вперше мед цього року ми відкачували 10 червня».

Пані Оксана додає, що назвати цю справу вигідним бізнесом поки що не може.

До речі, обробка полів на якість меду не впливає, адже бджола просто не полетить збирати нектар до такої квітки. Якість меду ж залежить від хорошого взятку, якщо є різнотрав’я багато.

«У нашій області взагалі різнотрав’я, тому мед тут має лікувальні властивості», – пояснює господиня пасіки.

Але на Волині немає великих масивів для медозборів, як на Сході України, де розташовані великі промислові пасіки.

Оксана Черній наголошує, що людям потрібно задуматися, бо різними хімікатами вони можуть призвести до зникнення бджіл з планети Земля, а це негативно вплине на людину.

Сім’я створила лінійку медових продуктів – виготовляють медові десерти, мило, косметику та свічки

Оксана та Микола Черній створили власну лінійку медових продуктів під назвою «Beeproduction». Туди входять медові десерти, медові смаколики, цукерки, крем-мед та воскові свічки.

«Я сама собі придумала свою технологію варіння мила. Спочатку варила мило з основи, але потім зрозуміла, що то не то і освоїла таку технологію, як мило з нуля холодним способом. Я вважаю, що це найбільш екологічний і органічний спосіб. Це мило з олійок, використовую пальмову, кокосову, кукурудзяну, оливкову, додаю як пережир олію мигдалю, авокадо, виноградних кісточок, різні по типах шкіри. Я використовую якісні олії, а не віддушки, і, звичайно, мед. І для твердості мила я додаю бджолиний віск замість стеаринової кислоти. Через це я вважаю, що це моя технологія», – ділиться секретами майстриня.

Вона розповідає, що мило – це дуже захопливий процес:

«Навіть, якщо рецептура однакова не можна зварити одне і те ж саме мило, щоб воно ідентичне було тому, що раніше. Мило – це творчий процес, чуть може колір відрізнятися, чуть запах буде відрізнятися, хоча ніби і додаєш все те саме. Мило – це завжди цікаво».

До речі, мило виготовлене холодним способом має добу настоятися, тоді можна його вийняти із форми, а дозрівати воно буде, мінімум, ще три тижні.

Косметику ж пані Оксана варила спочатку для себе. Оскільки має освіту фармацевта, то знає технології приготування.

«Я взагалі починала робити лікувальну серію – на прополісі, на забрусовому воску, наприклад, для заживлення ран чи при болях в суглобах, апібальзами при розтягненні м’язів, апібальзам «В’єтнамська зірочка», який ніби ідентичний, але це на натуральних інгредієнтах. А потім я думаю, то ж треба для обличчя щось. І от я з метою для себе спробувала, потім почала родичам давати на пробу, і вже потім на продаж. І людям подобається, вони задоволені. У мене косметика на олії ши (каріте), як основа, а так використовую різні олії – авокадо, мигдалю, жожоба, персикових кісточок тощо», – розповідає пані Оксана.

Екстракти корисних властивостей із трав та квітів пасічниця готує сама способом мацерації. А віск для косметики на пасіці влітку топлять відразу на сонці у спеціальній восковій бані. Віск, який розтоплений на сонці, набагато світліший і чистіший.

«Я маю освіту фармацевта, також при Харківській фармацевтичній академії є асоціація апітерапевтів, я є її членом, то там теж проводять певні навчання, брала ще курси у київської майстрині, яка суто займається косметикою і в неї я беру інгредієнти. А от миловарінню я ніде не навчалася. Сама навчилася, бо захотіла. А свічки почала робити, бо думала, як використати віск, щоб рентабельність пасіки підвищити і людям щось цікаве показати. Свічки не важко робити – потрібно гніт та форму. На водяній бані розтопити віск та залити. Форм на свічки я маю мабуть зо сотню», – зазначає майстриня.

До слова, Оксана Черній також проводить майстер-класи для дітей та дорослих.

«У мене чотири майстер-класи для дітей: миловаріння (розрахований на два дні, бо мило повинне настоятися), кремоваріння, виготовлення бальзамів для рук, губ тощо і виготовлення медових цукерок. Дорослим ж проводжу лекції – показую слайди про продукцію, асортимент, користь бджіл. Наприкінці майстер-класів у мене пригощання: для діток – медок, а для дорослих – медовий збитень, він безалкогольний, готується на травах та з фруктами, як глінтвейн», – каже майстриня.

Жінка пояснює, те, що вони зараз продають людям – це корисно на 100 % і цим вони підвищують рентабельність пасіки, бо від продажу тільки меду пасіка не виживе.

До речі, свій мед сім’я продавала вже у Канаду, Фінляндію, Чехію, Італію, Польщу, Іспанію, Ізраїль, Німеччину, США тощо. Бувають іноземці на ярмарках і купують мед, а буває – беруть українці на подарунок, коли їдуть в гості закордон.

На відміну від країн ЄС, в Україні для пасічників майже немає підтримки

Пасічники розповідають, що підтримки від держави практично немає. Єдина допомога – це у минулому році вперше дали по 200 гривень на одну бджолину сім’ю.

«Якщо у нас біля 50 сімей, то це 10 тисяч гривень, але це всієї підтримки. От ми були позаминулого року у Польщі на конференції – польські пасічники запрошували нас. То, як нам розповідали, там підтримка велика підтримка пасічників – 70 %  держава дає їм на відшкодування на все, що б вони не придбали. Це дотації на вулики, на обладнання, щоб вони розвивалися, бо це корисно», – каже пан Микола.

Пані Оксана зауважує, що дуже потрібні дотації, аби пасічники дійсно могли розвиватися:

«Якби хоча б був кредит який доступний, аби можна було закупити щось собі на пасіку. От нам потрібна нова медогонка, а то у нас досі ручна. Але ні, такого немає у нашій державі. Я була на одній пасіці у Польщі, там було 900 сімей і працювало шестеро людей у сезон. Бо там підтримує держава. Там на тих дотаціях і можуть вести бізнес, а у нас це бізнесом не можна називати».

Сім’я Черній офіційно зареєстровані як пасічники, є паспорт пасіки і всі ветеринарні документи.

«То хоч, як йде обробіток полів, то мені телефонують від сільської ради, аби закрив бджіл. Вже хоч щось роблять. Тоді закриваємо льотки сіткою, щоб вентиляція була, але вилетіти не могли. Троє діб потрібно хоча б. Але я ще ні разу не закривав, бо тут поки що правильно обробіток полів роблять – після 7-8 години вечора, коли бджоли не вилітають. Бджола не спить, вона завжди працює, але вона тоді не вилітає. Закордоном ніхто не обробляє вдень, бо всі комашки страждають, а не тільки бджола», – зауважує пан Микола.

Разом з тим попри відсутність державної підтримки і розуміння людей цінності меду та інших продуктів бджільництва сім’я Черній використовує усі можливості для навчання та підвищення рентабельності пасіки, щоб родинна справа продовжувала розвиватися та ставала прибутковим бізнесом.

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: