Волинський священик запропонував, як можна причащати хворих під час епідемії

Капсули для святих дарів та сповідь через засоби комунікації: священнослужитель з Нововолинська запропонував новий спосіб  причастя хворих.

Про це пише священик Віктор Мартиненко з Нововолинська, звертаючись до духовенства у «Фейсбук».

«Отці і братія! По всьому видно, що за кілька тижнів усі ми зіткнемося з проблемою. Треба буде причащати хворих на короновірус і напутствувати помираючих. Питання: як то робити?

По-перше: після контакту з хворим священик стає контактною особою – несе потенційну небезпеку поширення вірусу мусить два тижні перебувати на обсервацїї. Таким чином виходить священик одноразового використання)

По-друге: про захисні костюми і спеціальні засоби у наших умовах годі й говорити – їх не вистачає навіть для медиків. До того ж вони дуже не дешеві.

По-третє: Навіть за умови використання захисних засобів, допуску у інфекційні стаціонари не буде.

Відтак, впевнений, треба про то думати вже, ібо время близко!

Можливі заклики йти так і причащати, покладаючись на віру і пастирський обов’язок, відразу відкидаю! Бо вважаю це не проявом віри, а спробою самогубства і потенційним замахом на вбивство своїх домашніх.

Отже, моя думка:

У випадках крайньої потреби причастя інфекційних хворих запровадити практику, коли священик передає Святі Дари хворому і той з благоговінням і побожністю причащається самостійно, або ж з допомогою людей, що здійснюють догляд за ним.

За необхідності сповіді – її можна здійснити за допомогою засобів комунікації.

Практика самостійного причастя мала місце в історії – згадаймо древній звичай, коли диякони розносили Св. Дари по домах, тим, хто з поважної причини не міг бути на Літургії. З новіших часів згадується свідчення з житія святого праведного Іоанна Руського сповідника, – перед кончиною священик передав йому Св. Дари схованими у яблуці. Подібну практику мала катакомбна церква в часи гонінь ХХ ст.

Постає друге питання: як технічно це зробити, щоб уникнути втрати якнайменшої частиці Святих Дарів під час передачи Їх через персонал, чи необережне поводження самого хворого?

Наші дароносиці для цього не підходять. Щось на кшталт зіп-пакетиків – теж не варіант, – через неможливість не лишити там крихт і проблему з утилізацією.

Моя пропозиція:

Використати оболонки капсул – такі, як фасуються ліки, бади чи вітаміни. Священик, помістивши маленьку частку запасних Святих Дарів у капсулу, передає Їх причаснику у зіп-пакетику, безпосередньо, через персонал лікарні, або осіб, що доглядають хворого вдома. Після споживання, пакетик із заходами безпеки повертається священику для утилізації згідно церковної практики»,- пише представник духовенства.