Волинянка, яка працює журналістом у Польщі: «Європа стала ближчою»

Журналістка Ольга Менько після навчання вирушила на роботу у сусідню країну – Польщу. Із липня дівчина там живе, а із жовтня – працює. Ольга Менько зараз очолює Перший портал для українців у Кракові «UAinKrakow.pl» та уже встигла спробувати як це жити у Європейському Союзі.

Про дороги, транспорт, ціни, житло, роботу, медицину та стереотипи Ольга Менько розповіла для інтернет-видання «Волинь Online».

Продукти

Я вже перестала порівнювати з цінами в українській гривні, а, просто, рахую відповідно до середньої зарплати. Мені, здається, в Україні, менш доступні продукти. Історія, за якою я дуже люблю порівнювати ціни на продукти. Коли я перший раз сюди приїхала, це було три роки тому, я тоді ще навчалася в університеті. Взимку у нас кілограм помідорів коштував 50 гривень, у той же момент у Польщі – 5 злотих. Тобто навіть, якщо помножити на тодішній курс на 6, то це було 30 гривень. Людина в Україні, яка заробляє три тисячі гривень, не зовсім може собі дозволити кілограм помідорів за 50 гривень. І, наприклад, людина, яка у Польщі заробляє в середньому дві тисячі злотих, і для неї помідори за 5 злотих. Суттєва різниця. Це порівняння з помідорами мене збило з пантелику, бо я їх дуже люблю, а в Україні взимку я їх рідко могла собі купити. Так само, як і сир твердий, я купувала приблизно раз на місяць на свято, бо він шалені гроші коштує. А тут дуже багато різних видів сирів, йогуртів, і вони дуже дешеві.

Якість продуктів нічим не гірша. Хоча, якщо говорити про молочку, то у нас біопродукти набагато дешевші, ніж біопродукти у магазині в Польщі, а з заводу продукти – часто дешевші в Польщі.

Дороги

Дороги дуже круті. Але, наприклад, у Кракові зіштовхуєшся з тим, що вони постійно стежать за якістю доріг, постійно скрізь все ремонтують – мости, вулиці, трамвайні колії. І кожен день у них з’являється оголошення про те, що завтра буде перекрита така-то вулиця на кілька місяців, післязавтра буде ремонт трамвайних колій з таких-то годин. Тобто постійні зміни у русі, немає такого, що ти постійно знаєш, якою тобі вулицею тобі треба їхати. Автомобілем дуже складно їздити, і так само,  трамваєм чи автобусом: потрібно слідкувати, щоб десь не туди не заїхати, бо часто автобуси їздять об’їзними шляхами через те, що ремонт.

Транспорт

Тут багато трамваїв та автобусів. У Кракові, так само ціна, як у різних містах, відрізняється. Але тут трішки інакша специфіка: якщо ти купуєш квиток, то він у тебе буде діяти на будь-який автобус і трамвай, залежно від міста, але ціна квитка залежить від часу. Наприклад, є квиток на 20 хвилин, на 40 хвилин, на годину, на тиждень, на місяць тощо. От квиток найменший, на 20 хвилин, коштує 2 злотих 80 грошів, в українських грошах – це до 20 гривень. Ціна на транспорт тут велика, як і в інших європейських країнах. Менша, ніж в Австрії, але теж немала. Хоча тут за ту ціну – гарні чистенькі автобуси, мінімізована система спілкування. Скрізь стоять автомати і на зупинках, і всередині автобусів, трамваїв, і люди купують не у водія квитки, не відволікають його. Немає такої постійної перевірки, чи заплатили люди за проїзд чи ні. Просто, час від часу  ходять контролери, як у нас в тролейбусах, і якщо ти потрапив на контролера, то тоді будеш змушений платити штраф 240 злотих, (якщо протягом 7 днів оплата, то на 50 % дешевше). До прикладу, в Австрії у Відні – це 50 євро. Коли там, наприклад, тільки ввели оцю систему, що ніхто не контролює, навіть у метро немає таких турнікетів, як у нас в Києві, то спочатку люди почали їздити без квитків. Але раз попадеш на 50 євро, два, три і розумієш, що, мабуть, дешевше таки купувати квиток.

Оренда житла

На вартість оренди впливає декілька факторів – чи квартира в новобудові, чи у старій будівлі, як далеко їхати до центру, і яка система опалення. Якщо це не централізована система опалення, а такі вугільні грубки, то тоді опалення дуже дорого коштує. Загалом житло, як і транспорт дороге, я би сказала, це, мабуть, найбільші витрати, які тут є. Наприклад, ми живемо з хлопцем, то платимо за кімнату 1000 злотих. І це тільки кімната одна із трьох. Плюс комуналка це ще десь 300 злотих. Це понад 9 тисяч гривень.

Пошук квартири залежить від періоду: якщо це восени, то дуже складно зняти через те, що дуже багато студентів, та і, взагалі, постійно люди шукають. Я не шукала житло, це мій Коля шукав, коли переїхав. Він розказував, що буває оголошення дві години тому опублікували і вже зайнята квартира, або їдеш дивитися на наступний день після того, як опублікували оголошення, а вже є власники.

Які права у орендаря і чи здається квартира офіційно – це залежить дуже від власників. Найчастіше ти підписуєш умову тут. Просто, для того, щоб отримати можливість не бути тут на візі, а мати карту тимчасового перебування, ти повинен обов’язково надати умову про винайм житла. В умові прописуються різні моменти. Наприклад, власник має попередити за певний період, щоб ти «з’їхав», і так само – ти власника, скількись буде коштувати твоя місячна плата (і він не може її підвищити, якщо у тебе умова з ним на таку от суму на певний період), тут є ще така штука, як завдаток, він, зазвичай, становить таку ж суму, як місячна плата за квартиру. Тому, якщо ти платиш 1300 злотих, то спочатку таку ж саму суму мусиш залишити власнику: вона, просто, у нього є, поки ти живеш у цій квартирі. Коли залишаєш її, то тобі видають гроші назад. Якщо би ти раптом «звалив», нічого не сказавши, то у нього була би плата за той місяць, який ти там прожив чи не прожив до кінця.

Я знаю, що в агентствах, зазвичай, плата буде така ж сама, як місячна ціна за квартиру. Якщо ти маєш дати 1300 за місяць, то ти платиш власнику, як завдаток, і ще стільки ж агентству. Я особисто справи із агенцією не мала, але чула, що шукають нормально, поки не знайдуть, і це виходить швидше, бо ти не витрачаєш свій час тощо.

Медицина

Доступність медицини залежить від того, чи ти маєш медичне страхування. Наприклад, для студентів, державне медичне страхування вартує 50 злотих в місяць. Часто медичне страхування покриває роботодавець. І тоді ти можеш прийти в лікарню, записатися до лікаря. Це щось схоже, як зараз у нас намагаються ввести: ти обираєш собі лікаря, і вже тоді він тебе постійно лікує. Якщо ти не маєш такого медичного страхування, то тут однаково буде велика сума, як для українця, так і для поляка. Але, наприклад, як я тут була два роки тому на стажуванні, застудилася, боліла трохи нирка. Просто, прийшла на такий пункт прийому. Там так само потрібно чекати кілька годин, як у нас: можна там чекати і 8, і 9, і 10 годин, поки приймуть у порядку живої черги. І потім виставляють рахунок. Мене подивився лікар, мені зробили аналізи, і потім мені за це прийшов рахунок на 500 злотих. За одні відвідини лікаря. Оці всякі страховки типу PZU цього не покривають. Дуже часто всі хитро пропонують, аби була страховка, щоб перетнути кордон, щоб там була франшиза на 100 євро. Це означає, що страховка тобі покриває все, що вище 100 євро. От, наприклад, у мене було таке страхування, і виходить, що вони мені б покрили все, що вище 100 євро, якби вони прийняли таке рішення. Бо це ще вирішують, чи тобі повернути ці гроші. 100 євро це приблизно 400 злотих, вони мені готові були оплатити якісь там 100 злотих, але, крім того, мені ще треба було перекласти на українську цей рахунок, який мені прийшов. Тобто виходило дорожче перекладати рахунок і ту страховку, ніж самій заплатити.

Комфортність міста

Краків і Варшава вони дуже відрізняються. Краків якийсь більше спокійний, я би сказала, більш сімейне місто, де жити з дітьми. Тут дуже мало сміття, немає у людей дивної звички викидати сміття повз урну, наприклад, До мене приїздив на ці дні знайомий, він розказував, що у Чехії дуже смітять, вони кидають все під ноги. Тут дуже рідко люди смітять, і  вчасно прибирають, тому не можна побачити, що у місті брудно. Місто дуже велику кількість грошей виділяє на різні заходи для людей, крім того тут є багато парків, де є маса різних стінок для дітей, де вони можуть лазити, майданчиків, щоб кататися на роликах всяких тощо. Місто велику кількість заходів організовує. Один із найвідоміших фестивалів – Великий парад драконів. Це коли робиться таке повітряне шоу, величезні дракони над Віслою, феєрверки і так далі. Є ще багато проектів, які можуть робити громадські організації, місто це фінансує. У цьому році зробили обов’язковим громадський бюджет. Якщо раніше він був там залежно від того, що місто хотіло, то воно могло частину коштів виділяти. З 2018 року це обов’язково для кожного міста, тобто, як мінімум, 0,5 % всього свого бюджету місто повинно витрачати на реалізацію громадських ініціатив. Люди подають проекти, потім за ці проекти голосують жителі міста і ті проекти, за які проголосували у наступному році, місто зобов’язане реалізувати. Це можуть бути майданчики, пам’ятники або, наприклад, один із проектів, за який голосують зараз – це зробити так, щоб у різних місцях були локації із різними інструментами для ремонту велосипедів, щоб людина могла собі безкоштовно відремонтувати велосипед.

Комунальні послуги

Тут теж свої комунальні установи, які відповідають за воду, опалення і так далі. За рік, що я тут живу постійно, у нас ще жодного разу не вимикали світло чи воду.

Робота

Загалом всі працюють на умовах, тобто такого, що ти домовився, і тобі платять зарплату на картку тощо, немає. Спочатку з тобою підписують умову, якщо ти іноземець, то ти взагалі спершу маєш отримати дозвіл працювати. Я зараз працюю як головний редактор Першого порталу для українців у Кракові «UAinKrakow.pl». Роботою задоволена. Мені завжди подобалося приймати рішення і більше щось створювати, ніж, просто, виконувати якісь завдання. Тому дуже подобається робота, тим більше що дуже багато інформації тут потребують, якої немає українською мовою.

Права журналістів

Я не зіштовхувалася із якимись там проблемами тут за цей період, хоча я до того, як стала головним редактором, працювала журналістом для українського тижневика у Польщі «Наше слово». Я би сказала, що люди тут,мабуть, більше відкриті до журналістів. У мене не було жодних сварок, але тут є певні законодавчі акти, які зараз трішки дивно впливають на роботу. Наприклад, відповідно до нових стандартів Європейського Союзу не можна фотографувати людей. І дуже довго не могли зрозуміти, як це все працює, тобто наприклад, натовп можна фотографувати, а окрему людину не можна. У громадських місцях на публічних заходах, зазвичай, коли купуєш квитки, то погоджуєшся на ту політику, яку пропонують у кінотеатрі чи на концерті тощо, і, зазвичай, у цих квитках ти даєш автоматичний дозвіл і на фото.

ЛГБТ та фемінізм

Польща – більш така католицька країна, тут ставлення до таких речей, як до нетрадиційної орієнтації, більш, я б сказала консервативне, ніж в інших європейських країнах. Але із іншого боку на Польщу тисне Європейський Союз, тому якось сильно категорично висловлювати свою позицію Польща не дуже може. Але от хочуть загострити право щодо абортів (ред. – у Польщі заборонені аборти). Такі речі дуже дискусійні, тому політики дуже на цьому грають. Щодо жінок, то фемінітиви увійшли у  мову більше 10 років тому. Моментами це дивно сприймається, наприклад я підписуюся як редакторка начельна, але на візитівці маю  напис «редактор начельна» через те, що багато хто не зможе це серйозно сприймати.

Є якісь штуки, які впливають, хоча набагато менше. Наприклад, писала хлопчині, хотіла з ним зустрітися, щоб поговорити, бо він коментував, що знає про компанію, яка мала дуже погані умови праці для українців. Я йому пишу, що це має бути ділова зустріч, а він мені «Ти маєш хлопця?» Я йому кажу, що це не має стосунку до нашої розмови, але так маю, а він: «Шкода, мені українки дуже подобаються». Але загалом мені, здається, що тут жінок більше сприймають, як рівних, і, на мою думку, тут реально більше можна чогось досягнути. Тут менше стереотипів щодо того, жінка ти чи не жінка.

Мігрантка чи рівна серед поляків

Є відчуття, що мігрантка. По-перше, я з акцентом говорю польською мовою, по-друге, я не можу ще польською писати. Але, загалом, ще дуже багато на ставлення впливають заробітчани, які приїжджають на місяць-два, прибирати чи на будову, чи збирати полуницю. Їм все одно, яка про них думка складається, вони можуть собі кричати, п’яні ходити містом. І це бачення таких от українців переноситься на всіх, і у цьому плані іноді моментами буває трішки складно, і, крім того, мені дуже незручно говорити, що я з Волині. Прямо тільки один раз мені нагадали. Це було два роки тому, я була на конференції, мене питають звідки я, кажу, що з Волині, а мені кажуть: «А волинська різня». І я промовчала. Тепер кожен раз, коли мене запитують звідки я, то я кажу з притиском: «Я з Волині», ніби «Ви хочете мені щось сказати?». Ніхто нічого не говорить, але мені, здається, що у них всіх тоді зразу у голові виникає асоціація. Може, це і не так.

Додому поки не планую повертатися. Мені здається, що коли ти маєш змогу пожити у різній кількості країн, то чого б не спробувати. Можливо, через трохи ми переїдемо жити в якусь ще іншу країну, щоб ще щось спробувати.

Я доволі довго боролася з такою штукою, як відчуття своєрідної провини, бо якщо чесно, багато-хто говорив «Ага, всі кращі поїдуть, хто тут залишиться», але насправді я для себе вирішила, що якщо я тут щаслива, то я, мабуть, зможу більше і для себе, і для України зробити навіть звідси, ніж коли я би була в Україні, але б відчувала себе не зовсім комфортно і, можливо, не зовсім щасливо.

Європа стала ближчою

Набагато більше можу подорожувати. Просто, тут навіть студенти мають змогу постійно подорожувати через те, що є дуже велика кількість лоукостів, просто дешевих квитків на автобуси. Ти можеш за акційні квитки за один злотий доїхати із Кракова до Вроцлава, у той час, коли у магазині ти нічого не купиш, бо навіть кава буде у магазині коштувати 5 злотих. Можна за 20–30 злотих собі спокійно полетіти в іншу країну і повернутися. Тут питання швидше, мабуть, коли ти плануєш поїздку не у тому, скільки будуть коштувати квитки. Мабуть, більше думаєш про житло і харчування, про транспорт в іншій країні, бо добратися навіть до Лондона можна із Кракова за 700 гривень.

Я вже встигла побувати в Угорщині, Австрії, Італії, остання мандрівка була до Чехії, а на вихідні – у Литві.

Розмовляла Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Фото – Mary Skovpen

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com