У його очах назавжди залишилося бахмутське небо: ковельчани попрощалися з молодим Героєм із Луганщини

Сьогодні ковельчани зібрались на площі, щоб провести в останню земну дорогу Героя з Луганщини. Василій Чалий народився у селі Новорозсош, яке нині в окупації. Там досі мешкають його батьки. Вони, на жаль, не змогли попрощатись зі своїм сином.

Про це повідомляють на веб-сайті Ковельської міськради.

Василій проходив службу за контрактом у прикордонних військах. Вторгнення агресора зустрів під Кремінною, останні дні свого життя воював у найгарячішій точці східного фронту — біля Бахмута, де героїчно загинув 21 лютого. Йому було лише 23 роки.

“Василій був справжнім чоловіком з характером воїна, який заздалегідь готував себе до життєвих випробувань. Рідні розповідають, що він був дуже світлою, хорошою людиною. Планував продовжити кар’єру військового і навчатися в Академії прикордонної служби, але все перекреслила війна. Спочивай з миром наш Герою. Вічна тобі пам’ять. Вдячність батькам за сина та співчуття родині”, – про це говорив міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.

Нині у Ковелі живе старший брат Василія, молодший із сестрою — у Києві. Родина ухвалила рішення поховати Героя на Волині, у Ковелі.

Сьогодні молодша сестра Поліна зачитала лист, який їй передали односельчани, друзі та знайомі, які залишилися на окупованій території:

«Звістка про смерть Василія блискавично облетіла село. Найстрашніше горе для батьків, родичів, друзів, знайомих. Вася був дуже чуйним, людяним, порядним. До нього з повагою ставились його товариші та ті, хто знав його змалечку. Працьовитий, доброзичливий, терпеливий та надійний. Таким запам’ятався він всім, хто йшов з ним поряд у житті. Невимовний жаль за хлопцем, який не встиг розкритися у праці, своїх мріях, любові юного серця. Щирий, добрий, скромний, люблячий син і брат. Міцна опора батькам. Так страшно пов’язувати все це зі словом “був”. Гірко і боляче усвідомлювати, як пережити втрату родині».

Сама ж Поліна каже, що ніяк не могла повірити, що це трапилось саме з ними:

«Мій брат з дитинства був світлим сонечком в нашій сім’ї. Був винахідником, любив природу і тварин. Багато про що мріяв і багато не встиг зробити. Мав чимало друзів, адже мав підхід до кожного. Навіть на війні він бачив хороше, ніколи не скаржився на службу, побратимів чи командирів. Вася залишив по собі найсвітліші спогади і добру пам’ять. Ми з батьками його дуже любимо. Він завжди житиме в серцях тих, хто був з ним на життєвому шляху».

21 лютого хлопець востаннє зустрів світанок, і в його очах навічно залишилося бахмутське небо.

«Василій віддав своє життя за Україну. Він – честь, гордість, Герой нашої сім’ї. Вічна йому пам’ять», – промовив брат загиблого.

Поховали Василія Чалого на Алеї Героїв міського кладовища. Захисник з Луганщини знайшов спочинок на ковельській землі.

Вічна пам’ять і слава Герою!