19:20, 17 Січня 2020

Що їли та скільки заробляли волиняни: розсекречені документи ЦРУ

Фото Сергія Мезенцева

Фото Сергія Мезенцева

Міграція з сіл у міста, проблеми з постачанням продуктів та брак техніки: за ситуацією у Луцьку та на Волині у повоєнні роки спостерігали працівники американських спецслужб.

Про це йдеться у розсекречених документах Центрального розвідувального управління США.

У доповіді від 5 травня 1955 року йдеться про сільське господарство та ситуацію з постачанням продуктів на території навколо Луцька.

Доповідь  присвячена ситуації на території, яка лише за декілька років до того стала частиною системи радянського сільського господарства.  Серед тез, які наводить автор документа:

об’єднання колгоспів тягнуло за собою значні недоліки в організації праці;

дефіцит кормів гальмував розвиток тваринництва;

у розпал сезонів бракувало робочої сили, особливо спеціалістів у аграрній сфері;

ситуація з їжею для сільського населення була поганою в окремі місяці року;

механічне обладнання використовували понад його можливості, що призводило до частих поломок;

відбувалася міграція населення з сіл у міста, зважаючи на кращі умови життя, проте влада вживала енергійних заходів  задля утримання спеціалістів у селах;

ситуація з постачанням їжею у містах була прийнятною;

результати впровадження «нового курсу»  Микити Хрущова на Волині на той час були радше незначними.

Як зазначають у доповіді, деякі села навколо Луцька були поселеннями чеських та німецьких колоністів і за радянського режиму у період 1939-1941 років старі приватні господарства залишалися незмінними. Згодом у результаті примусових переселень польське населення замінили українцями з території Польщі. Колективізація на Волині розпочалася у 1948 році і за станом на 1954 рік у регіоні залишалося небагато приватних ферм. Попри те, що загалом селяни прихильно сприйняли ідею створення колгоспів, серед них було чимало прихильників подальшої роботи приватних господарств на селі. Зокрема, після Другої світової війни поширювалися плітки, буцімто маршал Жуков підтримує ідею відновлення приватних сільських господарств. За станом на 1954 рік побудували небагато нових споруд для колгоспів, здебільшого використовували будівлі колишніх польських ферм.

Частина регіону на берегах річки Стир болотиста та глиниста, як писали у доповіді. Ґрунти тут сприятливі для вирощування пшениці. Окрім того, протягом останніх років значно розширили культивацію цукрових буряків. Водночас, колгоспи мали лише невеликі стада худоби, а забивати молодняк було суворо заборонено. В окремих частинах регіону взимку ситуація з кормами для худоби була екстремально поганою.

Через цілодобову роботу трактори на машинно-тракторних станціях регіону швидко зношувалися, а, зважаючи на часту недоступність запчастин, загальний ремонт техніки був доступний лише взимку. У результаті, машини часто виходили з ладу.

Ефективність праці колгоспників вимірювали трудоднями: в середньому колгоспник мав 80-100 трудоднів на рік, а окремі спеціалісти, наприклад, ковалі – 150 трудоднів. Готівкою за трудодень отримували приблизно 2,8 карбованця та, залежно від колгоспу, від 400 до 800 грамів зерна. Цього часто не вистачало для хліба, тож, починаючи з лютого, колгоспники зазвичай купували хліб у місті. В окремих колгоспах  єдиним порятунком від голоду були крадіжки зерна, іноді селяни збирали трави для приготування супів, коли бракувало хліба.

Автор доповіді відзначає низьку мотивацію до праці та низьку дисципліну колгоспників. Селяни масово мігрували з колгоспів до міст через низькі заробітки. Низькі результати давало також залучення  працівників міських підприємств до сільгоспробіт під час пікового періоду сезонів – вони працювали у неділю неохоче.

Одному трудівнику дозволяли володіти ділянкою площею 0,25 гектара, двом – до 0,4 гектара та утримувати одну корову та дві свині. Селяни переважно тримали козу замість корови, а через брак кормів для свиней – кролів замість свині. На рік з ділянки площею 0,4 гектара офіційно сплачували 600 карбованців готівкою, 16 кілограмів м’яса, 400 яєць за ціною 280 карбованців та 120 літрів молока з корови. Колгоспник міг отримати 45 карбованців за центнер картоплі восени, 150 карбованців навесні, 4,8 карбованця за десяток яєць влітку або 18 карбованців взимку, 16 карбованців за кілограм масла влітку, 40 карбованців взимку,  до 40 карбованців за кілограм свинини влітку, до 22 карбованців взимку, до 16 карбованців за кілограм баранини, від 9 до 15 карбованців та три фунти борошна за хутро кроля.

Звільняючись зі збройних сил, ветерани могли обирати місце роботи, до прикладу, переїздити до міста замість роботи у селі. Найбільші імміграційні потоки були спрямовані до Москви, Ленінграда та Києва. На державному рівні закликали добровольців для роботи у віддалених регіонах СРСР, де розпочиналася кампанія з освоєння цілини. Цих добровольців шукали серед колгоспників. Так, понад половина випускників курсів трактористів у Луцьку на початку 1954 року отримали призначення у ці регіони.

«Забезпечення Луцька хлібом – на достатньому рівні з весни 1953 року. До того часу постійно утворювалися черги за хлібом перед магазинами. У 1952 році постачання хліба було гіршим, ніж у 1951. Ціна кілограма житнього хліба у 1954 році становила від 1,4 до 2 карбованців. Біле борошно надходило в продаж лише перед великим святами партіями по 3 кілограми. Влітку низьким був рівень постачання м’яса, забій худоби здійснювали лише взимку. Компенсацією за це був вищий рівень постачання масла», – пишуть у документі.

Автор доповіді відзначає, що в СРСР великі міста та промислові центри отримували краще постачання продуктами. Жителі довколишніх сіл зазвичай їздили на закупи до Луцька. У місті існували також декілька спеціальних магазинів для представників партійної еліти та родин офіцерів.

Наприкінці доповіді наводять перелік середніх місячних зарплат представників різних професій на Волині:

прибиральниця заробляла 240 карбованців;

сторож отримував від 280 до 320 карбованців;

санітарка заробляла 310 карбованців;

медсестра отримувала 355 карбованців, після трьох років підготовки – 375;

акушерка заробляла від 450 до 470 карбованців;

лікар одразу після випуску з вишу – 450 карбованців, маючи три роки стажу – 600, шість років – 700, 10 років – 1200;

будівельний технік – 800 карбованців;

інженер – 1200-1800 карбованців;

будівельник – 350-500 карбованців;

директор магазину – 580 карбованців;

слюсар – 400-450 карбованців;

кондуктор в автобусі – 350-400 карбованців;

кондуктор на залізниці – 600 карбованців;

працівник залізничної станції – 450 карбованців;

лінійний робітник – 350-400 карбованців;

начальник станції – 700 карбованців;

касир – 500 карбованців;

бухгалтер після завершення навчання – 450, з кількарічним досвідом – 700 карбованців;

головний бухгалтер – 900-1000 карбованців.

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: