Реконструкція очисних, зв’язок між «Яровицею» та смородом і чи перестане Луцьк смердіти: розмова з директором КП «Луцькводоканал»

Чому у Липлянах реконструюватимуть очисні та чи зникне сморід після реконструкції, чому «Яровиця» та інші висотки можуть впливати на неприємні запахи, яка роль погодних умов і, головне, чи перестане Луцьк смердіти?

Про стан очисних споруд, їхню майбутню реконструкцію та свої думки про джерела смороду для інтернет-видання «Волинь Online» розповів директор КП «Луцькводоканал» Віктор Гуменюк.

Що саме вийшло з ладу на очисних спорудах, що у місті виникає сморід?

На очисних спорудах нічого з ладу не виходило. Очисні споруди працюють відповідно до свого регламенту. Жодним чином до питання смороду реконструкція не підв’язується. Який сморід? Я зовсім не чую вечорами смороду. Я дуже часто об’їжджаю все місто, інколи у певних точках є певні запахи.

Очисні споруди – є елементом системи водовідведення. Це стратегічний об’єкт, на який поступають всі стоки з міста. Їхня основна мета – це здійснити очистку стоків і далі віддати воду назад в природу. Це є технологічний об’єкт, який разом з тим є джерелом викидів. У місті, я думаю, більше десяти тисяч джерел викидів. Скільки неофіційних, я Вам сказати не можу. Це не наша компетенція. Кожне джерело викидів повинне бути належним чином оформлене, зареєстроване і зроблене. Я вже два роки на «Водоканалі» і я ні разу не бачив професійної дискусії щодо якості атмосферного повітря. Сморід не вбиває, вбиває людину те, що у повітрі. У Луцьку інструментально ніхто ще ніколи не показав якість атмосферного повітря.

А оцей чат-бот, що інформує?

Ми знаємо, скільки коштує газоаналізатор. У нас на очисних спорудах зараз стоїть метеостанція, яка сертифікована, і я от можу на телефоні дивитися кліматичні умови. Ми хочемо поставити газоаналізатори, щоб в режимі онлайн акредитованим обладнанням показувати рівень шкідливих речовин на очисних спорудах. Газоаналізатор коштує 800 тисяч і вище. Те, що побудоване на еко-трубах – це  річ, яка коштує дві тисячі гривень. Наразі у Луцьку немає системи моніторингу повітря. Це дуже дорога річ. Наразі є дві метеостанції по Луцьку і одна на очисних спорудах стоїть. Ми контролюємо, бо хочемо бачити для себе певну динаміку, щоб розуміти, що відбувається. Видно, яка температура, як вона змінюється протягом доби, бо це дуже впливає. Є різні методи поширення запаху – чи він повітрям переноситься, чи він абсорбаційно йде. І на це все впливає температура, вологість, тиск, напрямок вітру. І от зараз ми бачимо південно-східний напрямок вітру. А тиск зараз пішов на спад. І ми можемо прекрасно розуміти, як наші викиди поширяться, у якому напрямку. Це проста робота. Це може кожен вивчити, бо це 9 клас школи географії, як повітря поширюється.

Газоаналізатори – це дорога річ і це треба вимірювати, робити спостереження і лише після цього робити певні висновки. На сьогодні лише «Луцькводоканал» робить інструментальні виміри якості атмосферного повітря. Ви ніде не побачите протоколу виміру повітря, а це легко робиться – є цілі станції, служби акредитовані, які приїжджають, беруть повітря і його розкладають за складом.

Ось у нас документи – дозвіл на викиди. «Луцькводоканал» – єдине підприємство у Волинській області, яке у 2020 році зробило документи на викиди. Документи зареєстровані і нас всі можуть перевіряти. Простіше здійснювати свою діяльність без дозволів, бо тоді ніхто не прийде перевіряти. Немає дозволів, немає, що перевіряти. Наявність правильно зроблених дозволів – це дуже важливий аргумент, щоб зрозуміти, хто, що викидає. У нас цими документами чітко регламентується, скільки ми можемо викидати. Очисні споруди викидають в атмосферне повітря аміак, сірководень, діоксид азоту і так далі. За це платимо податки. І ми несемо відповідальність, як підприємство, якщо нас перевіряють, якщо ми перевищуємо, на нас накладають відповідні штрафи. Також у нас є документи на кожну КНС. Це дуже дороге «задоволення». Ця робота тривала в межах року. Відповідні інститути, лабораторії приїжджають, все виміряють і потім дають документ, якого потрібно дотримуватися.

І от є по цих чотирьох показниках, які в основному формують певний запах. Тому що каналізаційний запах можна за будь-яких умов, навіть не маючи відношення до каналізації, сформувати, бо він має свій склад. І ось у нас виявили викиди максимально наближені до граничних, але норми вони не перевищують.

Якщо у вас сьогодні з’явився отут запах у центрі міста і ви хочете встановити з чого це було – чи це очисні чи КНС, робиться вимір повітря і порівнюється. Якщо будь-який елемент, який у нас написаний у дозволі, менший, ніж на місці смороду, то це означає, що це запах не від КНС. Не може бути тут вища концентрація, ніж безпосередньо на КНС, тому що повітря розсіюється. Потрібно досліджувати, щоб зрозуміти, що є джерелом викидів. Очисні споруди викидають речовини в атмосферне повітря, але чи є вони критичними і де саме вони впливають, це потрібно вже аналізувати.

А чому тоді будуть проводити реконструкцію очисних споруд?

Реконструкція для того, щоб  234 тисячі людей могли завтра зранку встати, сходити в туалет і нормально жити.

Ось дивіться, на сайті Луцької міськради є цитата, де Луцький міський голова Ігор Поліщук говорить, що «очисні споруди є одним із джерел неприємного запаху».

Так, одним із джерел. Я ж кажу, очисні споруди є джерелом викидів. Що треба робити взагалі в цілому, щоб менше було смороду – зменшувати кількість викидів. Для того треба змінити певну технологічність або зменшити площу викидів. Якщо ми говоримо про очисні. Реконструкція не робиться для усунення запаху. Реконструкція робиться для того, щоб якість очистки води відповідала тій якості, яка приходить на очисні споруди, щоб вони справлялися і забирали, щоб це все не накопичувалося і не застоювалося. Внаслідок цього буде покращення і зменшення викидів. Якщо і реконструюють очисні споруди, все одно сморід лишиться, тому що у місті є багато джерел викидів.

Яка основна проблема? Наші очисні споруди мають 42 гектари. На сьогодні технологічність очистки стічної води у всьому світі схожа. Тільки все залежить певною мірою від технологій, від якості обладнання, від його зношеності і від певної технології із зневоднення. Все те, що ми змиваємо – це тверді речовини, які потрібно з води забрати. Зараз по всій Україні – технологія так званої природньої осушки. Коли на очисні заходить вода вона прокручується на декількох етапах і на кожному – з води забираються домішки. Воно забирається таким густим мулом і у нас за технологією відкачується на мулові карти. Вони постійно наповнюються і мають постійно вичищатися. За рік продукується на цих картах 40-50 тисяч тонн оцих твердих залишків. Тобто ця технологія передбачає, що маса відкачалася на мулову карту. Кожного дня ми відкачуємо 500 кубів. І вона має вологість 98 %. Мул треба осушити, щоб він був транспортабельним. Вода має випаруватися, а тверді залишки мають осісти. І воно тут постійно стоїть і осідає потрошки. Вода піднімається наверх. Потім ця вода забирається з цих мулових карт на насосну станцію і качається на подальшу очистку. А паралельно вода поступає. Кожної доби – це 500 метрів кубічних на очисні споруди заходить. Постійно. І ось ця площа мулових карт має 8 гектарів. І це відкриті водойми. Кожна з них має 50 метрів на 100 метрів. І воно постійно парує. І це є джерелом викидів.

Враховуючи, що на сьогоднішній момент стічна вода змінила свою структуру відповідно до того регламенту, на який побудували очисні споруди. Не може бути змінена їхня технологія до моменту реконструкції. Нам приходить все те, що ми не повинні приймати. Карт вистачає. Кожного місяця заповнюється одна карта. Ця карта драглайном піднімаємо – весь цей мул піднімаємо, веземо на карти до осушки. А потім осушене продаємо агропідприємствам для добрив. Інші водоканали не мають, куди його подіти, бо його не можна нікуди вивезти, а ми – заробляємо. Там невеликі поки що гроші – три гривні за тонну. У нас воно все обліковується.

При цій технології,  враховуючи, що люди почали незрозуміло, що їсти, у харчах різні добавки, миючі з фосфатами, очисним спорудам іноді складно доочистити. І ще можливі певні процеси вже на мулових картах так званого догнивання, доброджування. Зараз ми закрили їх біопрепаратами – мулові карти фактично під кіркою стоять. Але все одно викиди йдуть. Тому, якщо ми забираємо мулові карти, відходимо від цієї технології, у нас відповідно в рази падає кількість викидів.

Зараз ми на цей рік витратили 3,5 мільйона гривень на бактерії. Застосування будь-яких реагентів теж потребує аналізу, тому що можна додати його, воно дає хороший результат, але на виході створює елементи, які взагалі заборонено викидати. Тоді цей препарат не можна застосовувати. Саме біодобавки протестували, вони не створюють додаткових елементів, а сприяють як очищення води в аеротенках, так і забирання смороду на мулових картах. Те ж саме стосується жирів. Бо зараз у нас у воді дуже багато того, що прискорює етап гноїння у воді. Тому ці бактерії покращують.

А куди Ви їх будете дівати?

Технологія зневоднення мулу. Ми у минулому році випробували так званий дегідратор – це швидкий віджим. Або ж будуть прес-фільтри. У нас при такій схемі буде дві вантажівки ґрунту за добу і його можна буде продавати на добрива. Основна вимога у тендері, що має бути станція зневоднення, але хто виграє тендер, то це і залежить, чи буде дегідратор чи прес-фільтри.

Але, щоб це все зробити – це треба повністю тотальний процес реконструкції. Технологічно обладнання ми почали міняти – от два роки тому ми трішки замінили, попідтягували, воно більш менш працює, але воно вже все фізично дуже зношене. Фактично, тільки 60 %, вона справляється, працює, але очисні споруди – це перспектива 30-40 років. І вони ще в 2000-х роках мали реконструюватися. 20 років всі тільки говорять про це. Відповідно на сьогоднішній момент у нас є близько 11 мільйонів євро на реконструкцію очисних споруд. Гроші є.

Найважче буде етап реконструкції, бо не можна зупинити одночасно очисні споруди, доведеться робити по черзі кожен елемент, поетапно виводячи його.

Це з якого джерела кошти?

Це кредитні коши Європейського інвестиційного банку у рамках програми «Розвиток муніципальної інфраструктури України». Це документ, який ратифікувала Верховна Рада. Ми уже в березні отримали підтвердження від банку. Бо не так то просто комунальним підприємствам в Україні – нам ніхто не довіряє. Грошей є тьма у світі, але ніхто не хоче дати кредит, тому що є повна тотальна недовіра до всіх інституцій. Це реально проблема. В Україні фактично Світовий банк і Європейський інвестиційний банк, що дають якісь певні кошти під гарантії держави на такі тотальні реконструкції. Бо на місцевому рівні зробити такі речі просто нереально. Бо що таке місто? Це податки. Є два джерела – або тариф, або бюджет. Але там і там людські гроші. Щоб для міста це все зробити – це треба на п’ять років забути про все. Але це нелогічно. Це має йти через тариф. Якщо є заможні люди, чого вони повинні платити дешевий тариф за водовідведення чи підприємства повинні платити, а цю роботу має виконувати бюджет міста замість того, щоб створювати блага для людей? Тому єдиний абсолютно правильний варіант – це кредитні кошти, швидка реконструкція на 30-40 років наперед, аби спокійно розвивати місто, приймати стічну воду і дбати про екологію.

А як швидко цей кредит потрібно повернути?

Він розрахований на 25 років. Це дуже малі відсотки, тому що у Європі гроші дешеві. Орієнтовно 1,75 %, ну, там воно коливається. Коли вже буде підписаний субкредитний договір, там вже будуть обумовлені плаваючі відсотки. Але це дуже мізерні суми порівняно з тими коштами, які залучені. Три роки працювали, аби залучити ці кошти. Тобто реконструкція робиться для того, щоб місто могло розвиватися і щоб у нас не було екологічної катастрофи тому що, якщо зупиняться очисні споруди, перше, що роблять – це зупиняють подачу всієї води. Це порядок дій при техногенній катастрофі. На всіх об’єктах, як на КНС, так і на очисних спорудах там було передбачено, що якщо така ситуація, то зразу напряму окремий вивід у річку Стир. Але у нас на очисних цього немає. Річка може витримати все, а для міста – це взагалі. Ви б пожили за таких умов три дні.

Ніякий інвестор не зайде у місто, якщо є проблема з очисними спорудами. Бо йому потрібно або свої очисні будувати і тоді очистка буде коштувати дорожче, ніж виробництво, або підписувати договір із підприємством, яке буде приймати ці стоки. А якщо водоканал скаже «Ми не готові приймати, бо немає, як», то й інвестор піде в інший регіон.

Які зараз роботи проводять на каналізаційно-насосних станціях. Ви повідомляли про озонування. Скільки коштували ці системи?

Система озонування ефективно очищує повітря від викидів, що виникають внаслідок функціональної діяльності каналізаційно-насосних станцій. Таким чином всі найбільші КНС у Луцьку, якими здійснюється перекачування стічних вод, захищені від шкідливих випарів та неприємних запахів, про що засвідчили відповідні заміри повітря. Робота обладнання полягає у розщепленні молекул забруднення з допомогою озону. Крім того, система працює в режимі реального часу, постійно фіксує і передає дані про стан повітря в зоні КНС. Ми могли не запроваджувати цю технологію, але була актуальна проблема.

Встановили ці системи на чотирьох найбільших КНС, а є всього 23. На інших не будемо ставити, бо вони маленькі і майже без обслуговуючого персоналу, вони закриті, там насос на автоматі. Ще є десь 8 чи 10, які належать іншим суб’єктам господарювання. Це встановили за рахунок коштів підприємства. Зараз ті дві, що ми закрили, обійшлися в 1,6 мільйона гривень, тобто 800 тисяч гривень одна система озонування.

Як часто є незаконні врізки у зливову каналізацію?

Так, є певні одиничні випадки, наприклад, на Вишкові, наприклад. Це трішки було неправильно трактовано. У Луцьку центр міста, стара частина, Привокзальний район, певні локації на Станіславського, на Львівській – це так звана загальна зливна система каналізації, тобто коли зливова каналізація врізана у фекальну. І при низькому тиску, при сильній вологості всі ці випари, які йдуть спільно однією трубою виходять через решітку. Бо коли загальна зливова система каналізації є шлях повітря, як вийти. Це особливо після дощу. Чому дуже важливо відслідковувати зміну клімату. Запаху немає постійно. Коли тиск великий, воно все прижате до землі.

Чому ж тоді у місті такий сморід, які ще джерела смороду є, на Вашу думку?

Є багато підприємств, які невідомо, куди дівають свої стоки, є також підприємства, які мають свою барду. Ми її категорично не приймаємо, бо очисні споруди тоді вийдуть із ладу – біочистка вся загине. Цукровий завод має свої лагуни, куди її зливають і куди вітер віє, то звідти теж йде запах. Щодо очисних, то, розумієте, запах буде тільки від самої наявності очисних споруд, але вони не є головним джерелом запаху. Це так званий мультиефект. Коли тиск стає менший, тоді є можливість підніматися все вгору. От зараз запаху немає, а потім може бути під ранок на Привокзальній запах, може бути біля «Яровиці».

Але ви можете відкрити карту і глянути висоти, де розташовані очисні споруди, а на якій висоті розташована «Яровиця». Глянути рівень забудови. «Яровиця» побудована у промисловій зоні міста за три кілометри від очисних споруд. Очисні – на висоті 184 метра над рівнем моря, «Яровиця» – на висоті 194 метра. Це вже 10 метрів різниця, а сама будівля за містобудівними умовами – 52 метри. Тобто з’явилася «Яровиця» і 62 метри з’явився штучний паркан для повітря по лінії очисних споруд. Відсутність генплану, і те, що не провели на той період оцінки впливу на довкілля такої будівлі, як «Яровиця». «Яровиця», «Панорама», «Оберіг» тощо – всі ці комплекси у промисловій зоні максимально наближені до очисних споруд, на мою думку, вплинули на виникнення смороду. Вони в зоні розсіювання атмосферного повітря. Це вже пастка, яка ловить повітря, яке має над містом пройти.

У нас зараз вище 30 метрів повітря не досліджується, бо місто не має такої висотної забудови. Якщо ми зараз побудуємо чим більш висотніші будівлі, тим більше буде проблем, тому що перед тим, як оце будувати зараз робиться так звана оцінка впливу на довкілля. І якби досліджували його впливу на зону розсіювання повітря з очисних споруд, там би все показало, що будівля буде закривати. Тобто її там не мало б бути. Ми робили оцінку впливу на довкілля реконструкції очисних споруд. Ми робили це шість місяців і там досліджували навіть, як це вплине на черв’яків, які там є. Тому всі ці речі важливі. Тим більше у нас зараз роблять будівництва коробкою, щоб зекономити земельну ділянку максимально забудувати, а це так званий стакан для атмосферного повітря. Людина, яка хоч трішки розбирається в екології, вам зразу намалює, як повітря рухається, як воно завертається і як воно потім туди спускається в той двір і буде там стояти.  І навіть невеличка частинка якогось запаху завжди буде там осідати. Багато речей не враховують, а потім починають розказувати що то очисні.  До 2015 року ж цих будівель не було і смороду не було.

Причиною, що стосується очисних, це є їхній фізичний знос, невідповідність стічної води, під яку вони розраховані.

Найсильніший запах дають мулові карти, але при цьому Ви кажете, що це не може бути основним джерелом смороду у Луцьку?

Це не є основне. Запах може сформуватися при погодних умовах. От що ви, наприклад, відчуваєте? Відчуваєте аміак, наприклад. У нас викидів аміаку у виробництві – тьма-тьмуща. Він весь накопичується на висоті 50-60 метрів, його там тьма літає. Коли починається швидка зміна погоди, перепад тиску ці сполуки осідають і зразу ви отримуєте цей запах. Так, він буде схожий до каналізації.

Оці мулові карти з технології мають вийти. Вже сюди не буде поступати. Але це все потрібно ще все вивезти. Викидів на очисних буде менше.

Ви ж не знаєте, що люди зливають, різні підприємства, ніхто не може перевірити, бо вони можуть просто орендувати у Луцьку приміщенні і офіційно нічого не робити.

У великих містах у набагато гіршому стані очисні споруди, а у малих містах – взагалі скидають у річку. У нас дуже спотворений запит на цю тему. Це політично розкрутили цю тему, бо її всі підхоплюють. Реально, у міста немає проблеми запаху. Проблеми у місті можуть бути по якості атмосферного повітря. Це питання ніхто не піднімає. Вам дуже шкодить формальдегід, метан, СО2. У нас є такі виробництва і ви його ніколи не відчуваєте, а він накопичується в організмі і шкодить.

Ми ж кажемо, хочете приїжджайте на очисні і міряйте. Вже два чи три роки якісь там активісти громадські організації говорять. Так хай куплять мобільний газоаналізатор за 500 тисяч і він покаже вам за 16-ма показниками повітря. Не може бути запах такий сильний у місті, якщо на очисних він легкий. Основний акцент на тому, що потрібно думати, куди, це дівається те, що я зливаю. Бо ніхто не розуміє, куди, це дівається. Не всі знають навіть, що є очисні споруди.

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас