Мікрорайони Луцька: погляд зсередини. Між проспектом Волі та Глушцем

Новобудови поряд з триповерховими «сталінками» та покрученими вуличками з автентичною забудовою, зарослі деревами та чагарниками схили над колишньою долиною річки: усе це – терени колишнього передмістя Луцька, а нині – мікрорайон між центральним проспектом міста та вулицею Глушець.

Головний нині проспект міста виник у 1870 році, коли, відповідно до плану розбудови Луцька, запроектували новий міський квартал на полях сіл Воличка над Глушцем та Воличка Підлуцька. Квартал назвали Воличка (у польському варіанті – Вулька). Основною вулицею кварталу був поштовий шлях на Рівне та Дубно. Вздовж цієї дороги розташовувалися цвинтарі (поодинокі свідчення про які можна побачити і нині – наприклад, могила генерала УНР Олекси Алмазова у сквері навпроти гімназії № 4 та меморіальний знак на місці Єврейського кладовища на Тещиному язику) та млини (один з яких згодом перебудували у старий корпус педучилища). Приміська вулиця спочатку мала одно- та двоповерхову житлову забудову.

З плином часу змінювалися назви вулиці – з Рівненсько-Дубнівської на Рівненську, у 1916 році, за австрійської окупації – на Київську, у міжвоєнний період – на честь польського короля Болеслава Хороброго, у повоєнні часи – 17 вересня. Відтоді вулиці відвели роль центральної, на ній планували проводити паради та демонстрації, а нова забудова розпочалася з триповерхівок, які збереглися донині. Зрештою, які більшість головних вулиць радянських міст вона стала носити ім’я Леніна. Пам’ятник радянському вождю, що розташовувався навпроти будівлі обкому (нині – головний корпус СНУ імені Лесі Українки) знесли у 1991 році, а вулиця стала проспектом Волі.

Крутим схилом від проспекту Волі додолу до вулиці Глушець спускається вуличка, що зберегла як первісну назву, так і стару забудову – Лугова. Вона виникла у другій половині 19-го століття після заселення монастирських земель між Рівненсько-Дубнівським трактом та річкою Глушець. На вулиці збереглася низка будинків характерних для забудови Луцька кінця 19-го-початку 20-го століття.

Проїзд Тещин язик – неофіційна назва проїзду схилом від проспекту Волі до вулиці Глушець, поблизу будівлі Господарського суду Волинської області. Ця вулиця виникла наприкінці 19-го століття на місці колишньої східної межі міста під назвою Валова. Вона проходила між влаштованими тут 1895 року Єврейським та Караїмським цвинтарями. На початку вулиці у кам’яному будинку тимчасово розташовувалася німецька кірха.

У прихованих від очей більшості перехожих місцинах можна натрапити на несподівані знахідки, як от скульптуру святого у поєднанні з цитатою з творів Тараса Шевченка та «дуже помічною іконою», встановлений на даху гаражів «Запорожець» чи скульптуру-присвяту луцькому митцеві Олександру Валенті.

Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання  «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас