20:30, 12 Лютого 2018

Майстриня Яна Пасічник: «Залишайтеся дітьми та грайтеся іграшками»

На кожному фестивалі у Луцьку можна зустріти її – добру та усміхнену жінку із такими ж добрими іграшками. Звати її Яна Пасічник, і вона та, хто дарує своєю роботою казку як дітям, так і дорослим. Всі її іграшки настільки цікаві, що навіть чотири коти пані Яни іноді намагаються поцупити у неї щось, аби влаштувати собі веселу забаву.

Інтернет-видання «Волинь Online» вирішило познайомити читачів ближче із майстринею.

Розкажіть нашим читачам, як почали займатися іграшками?

Я шию з самого дитинства практично. У мене батьки пов’язані повністю із шиттям: мама – технолог швейного виробництва, а тато – механік швейного виробництва. Тітка рідна по мамі – модельєр. У мене все життя все моє оточення завжди цим займалися, і для мене це нічого нового. Я, в принципі, і професію так обрала, як спадково, бо я кравець верхнього одягу за спеціальністю. Але з часом зрозуміла, що одяг – то не моє, а тут прийшла мода на тильди (лялька виготовлена з натуральних тканин (льону, бавовни, бязі, вовни, повсті, фланелі), прикрашена різноманітним декором – ґудзичками, стрічками, тасьмою, мереживом тощо). От і граюся (ред. – сміється).

А коли першу іграшку пошили?

Першу пошила дитині на працю. Старша дочка тоді була напевне в класі 5-му чи 6-му. Було в них завдання зробити текстильну іграшку. Вчителька дала викройку і ми зробили. Перші мої тильди – то були зайці у в’язаних костюмах, а потім, як було євро-2012 я пошила дитині в школу ведмедика – тулуб був у нього, як футбольний м’яч. Отак з цього все почалося.

У якій техніці працюєте?

Я працюю в різних техніках, але останнім часом більше перейшла на ігрову серію.

Зараз багато майстрів, як вам вдається робити свої іграшки особливими, щоб купували саме їх?

Я вкладаю душу, в першу чергу. Люблю яскраві кольори, мені іграшка будь-яка повинна в першу чергу мені подобатися. Я не шию такого, що не подобається мені, і, навіть, якщо є якесь таке замовлення. Я його, просто, комусь передаю із наших майстрів. Вже так склалося, що кожен вибрав певну свою тематику і працює суто в ній. Не можна робити все. Це ж і використання тканини – для одних ляльок потрібно штучне волосся, для інших – треба більший вибір тканин бавовняних. Я більше перейшла на текстильні ігрові, щоб можна було прати в пральній машинці, щоб дитинка могла бути з тою лялькою, іграшкою. Ляльки то стала менше шити – якщо є замовлення. Шию саме тильди, і то не класичні, а більше – свої. Я роблю їм волосся з лляної нитки – у нас в Луцьку такого ніхто не робив. Фарбую їх: може бути білого кольору волосся, може бути каштанового. Це суто під замовлення, бо вони дорожчі, зазвичай, і не дуже зручно їх возити по ярмарках, адже псується зовнішній вигляд. Якщо її робити, то у коробочці. Мене вже в різних містах знають, а у 2017 році я трішки розвинула географію своїх ярмарків – була в Івано-Франківську, Чернівцях. За ці майже три роки, які я займаюсь тільки іграшками, то вже трошки мене знають.

А Ви пам’ятаєте всі свої вироби? 

Більшість.

Вони всі унікальні?

Особливо ляльки я пам’ятаю всі, бо вони кожна – інша. У мене навіть було замовлення – мені потрібно було шість ляльок пошити на подарунки на Новий рік жінкам. Я думала, як мені ось так зробити, щоб вони були різні, переживала, що вони будуть схожі. Я їх шила і складала, потім як дістала, а вони – всі різні. Навіть личка у всіх різні. Ти ж не робиш його як кліше, трішки ширше очки, трішки ближче – вони зовсім інші, зовсім інший вираз обличчя, інша форма.

А ви їх якось називаєте?

Ні.

А бували такі іграшки, які ви не хотіли продавати?

У мене є така коза. Як був рік Кози, зробила її. Бо я все починала з тематичних таких іграшок до Нового року. Перший був рік Коня, і якось так, що коника я собі не лишила. А як пошила першу козу, то я її назвала Орися. І вона у мене до цієї пори. Я казала що б там не було, скільки б мені за неї не давали, вона буде моїм особистим оберегом. З неї все почалося, почалися великі ярмарки, творча моя робота. Я тоді потрапила на перший ярмарок, познайомилася із потрібними людьми, долучилася до громадської організації «Рукотвори Волині», і так з тої пори ходжу по ярмарках і шию іграшки. Це стало моєю основною професією, я покинула все і тепер займаюся лише ними.  На Новий рік чи інші свята я роблю декор для себе – на двері, на вікна. Кожного року хочеться щось інше, то цей чи продаю, чи дарую.

Коза Орися стала для пані Яни особистим оберегом

А дітям ви часто іграшки шили?

Меншій шила, а в старшої були куплені текстильні. Була у неї лялька така цікава, аналог якої я хочу зробити, але щось ніяк руки не доходять. Не буду казати поки ідеї.

А яке найнезвичніше у Вас замовлення було?

Це, напевне, голуби. Робила два голуби. Ще, коли ми торгували в будиночку в центрі Луцька, до мене підійшов монах і каже «Ви можете пошити два голуби, яких можна було б повісити?». А так ж багато чого такого, що роблю перший раз. От У 2017 році чотири пінгвінчики треба було зробити. У Коломиї є розважальний центр «Чотири пінгвіни». Мені прислали фото вивіски і я робила їх. А найдальше у мене було замовлення у минулому році із Дубаї. Робила ялинку і оленя.

Голуби замовив монах. Пані Яна вважає це найнезвичнішим для неї замовленням

Пінгвіни поїхали до Коломиї

А як знайшли Вас?

Це моєї знайомої дочка там зараз працює і живе. І мама мала до неї їхати, то вона побачила і зробила замовлення. А коли в будиночках були то дуже багато купували закордон.

І в яких країнах вже ваші іграшки?

Є у Канаді, в Польщі у мене постійна клієнтка, вже два роки поспіль я їй передаю іграшки. Десь в США брали на подарунок. Як була в Рівному на ярмарку минулого року, то дівчинка десь купувала закордон на подарунки.

А ви даруєте свої іграшки?

Дарую.

А як визначаєте, що кому подарувати?

Зазвичай, дарую до Нового року – тематичні. А от дочці навіть замовляла, бо такі не роблю. Другий рік поспіль замовляю на ялинку собі, бо свої вже не цікаві.

Іграшок у вас дома багато?

Ні, довго зберігаються дітей іграшки. Мені воно дороге. Я не можу просто викинути.

А діти у вас переймають шиття іграшок?

Менша – дуже гарно шиє. А старша дочка не по тому, вона закінчила музичну школу, працює і навчається, то їй не до шиття. У меншої зараз на праці шиють текстильну іграшку, то вона робить великого собаку. Дуже акуратно все робить.

Багато у вас замовлень?

Як коли. Перед святами більше.

А що найпопулярніше?

Зайці і коти. Була така цікава історія перед Великоднем – підійшла компанія молоді, вибирає, дівчина питає, що взяти жирафа чи зайчика, я кажу, що беріть жирафа – це безпрограшний варіант, його всі діти люблять. А вона така «Я для себе вибираю». Дівчатка беруть на подарунки хлопцям зайчики.

Дівчата люблять дарувати своїм хлопцям зайців від Яни Пасічник

Як ви справляєтесь? Де знаходите час? І це ж творча робота, не завжди мабуть є бажання її робити?

Це робота, в першу чергу. Вже створився такий собі режим певний. Я зранку встаю та до години 16–17 шию, а вже ввечері виділяю час для домашньої роботи. Бо поки видно, поки денне світло, то мені легше шити.

Скільки за день іграшок встигаєте?

Залежно що, але не більше трьох. Якщо щось простеньке, то більше. Чим більше ручної роботи, тим менше їх можна за день зробити. Те, що нове шиється, то відповідно воно довше, коли декілька разів, то вже швидше, але є такі процеси, які неможливо пришвидшити, бо то вручну треба робити. А як лялька, то навіть на два-три дні робота затягується.

Одяг для ляльок теж самі створюєте?

А вона сама вибирає. Часом навіть таке буває, що от я собі придумаю якусь тканину, а воно не таке виходить. І вже в процесі починаєш підбирати інше, бо ця не лягає. Тому я кажу, що я не можу вам зробити точно таку саму – вона така сама не буде, просто. Так само волосся. Перший раз, як я почала робити зачіски, то скрутила їй прядку волосся, щоб прикласти, а воно раз і зачіска вийшла. І так та лялька довго у мене була, бо це наші до дня вчителя придумали, що кожен зробить вчительку. Всі приходили і казали «Ну, геть на нашу схожа», але так вона тоді і не продалась. Була у мене до Нового року. Аж перед Новим роком, я була у Рівному на ярмарку, підійшли чоловік із жінкою і кажуть, що вона копія їхня сваха. Тільки сваха адвокат, а так і колір волосся, і зачіска, і стиль. Вони і забрали її. Буває, ту іграшку возиш-возиш, а вона ніяк не йде, а тут приходять і кажуть «О, саме те, що я шукав».

Ляльки у пані Яни обирають собі одяг самі, як справжні модниці

На обереги якісь ляльки шиєте?

Я робила Кузю-домовичка із мультика. То було під замовлення. Я не дуже вмію малювати, а там треба було розмалювати личко, і я дуже переживала, що зіпсую, бо це малювати треба по готовому. То аж руки трусилися. Але гарна вийшла. А один такий Кузя живе у моєї дочки старшої, Одна із моїх улюблених робіт. Він мені так якось тяжко дався.

А мотанки ви робили?

Ні, боюсь їх. Треба багато знати, щоб їх робити. Це обереги, треба вчитися цьому. Питають у мене, але я не роблю, у нас є багато майстрів у Луцьку, які роблять. Приїздила до нас майстриня з Чернігова, то у неї були такі брошки-мотанки. Я собі придбала і своїм дівчатам. Але загубила в Рівному. Мені було шкода, бо у нас таких тут не бачила.

Чи сняться Вам ваші іграшки?

Ніколи.

А образи якісь, щоб зробити іграшку?

Так, часом буває, як є якесь замовлення. У мене, як має щось бути відповідальне, то я потім не сплю, поки не придумаю. Всі лягають спати, а перебираю, поки не найду, те що я придумала. Можу не спати перед тим, як роблю, і дуже переживаю той момент, чи погодить замовник.

А які найчастіше використовуєте матеріали?

Лише натуральні –  ситець, бязь. Я не працюю зовсім із ніякими штучними. Вдома ціла тумбочка тканин, і вже не все влазить, бо постійно купую. Вже сидиш і думаєш, що ти з цієї тканини пошиєш. Не раз куплю, а потім вона вилежує декілька років, поки до неї дійде черга.

Ароматизовані іграшки робите?

Робила, але щось не пішло. Я робила сердечка ароматизовані. У 2017 році робила із мішковини в етно-стилі пташки, напхані сіном. Всі їх розкупили, але трохи важче з ним працювати. Буду ще робити на тематичні етно-фестивалі.

В українському стилі іграшки шиєте?

Робила тильд – козачків, україночок. А зараз ні, бо це важко возити по ярмарках. Я хотіла пошити більших тильд у вишитому вбранні, зробити українку, але на це треба час, а його катастрофічно не вистачає. Дуже багато є ідей, але часу потрібно, а я не люблю відкладати на два дні роботу. Є такі, що роблять заготовки, я ж не люблю відкладати: мені простіше зробити зразу, бо якщо я відклала і взяла щось друге, то потім буде довго лежати. Колись робила цікаву ляльку, у мене не вийшло, я покинула і вона ось так і лежить. Мабуть, треба спочатку робити, бо вже до неї душа не лежить.

Тильди в українському стилі

Є такі образи, які Ви ні за які гроші робити не будете, бо вам не подобається?

Це всякі монстрики. Я такого не люблю. Я не люблю цих мультиків, що це в нас зараз більшість показують. Я залишилася у тому періоді, коли діти дивилися добрі мультики з добрими гарними звірятками, принцесами.

А на весілля у Вас замовляли іграшки?

Своїй старшій дочці я шила на весілля великих зайців на машину. І ще одні купували у мене два зайці.

Рік Собаки уже в лютому вступає у свої права. Багато у Вас собак розкупили?

Багато, я різні робила і маленькі на ялинку і більші, але багато.

Невдовзі день Валентина, щось приготували для своїх клієнтів?

Так, роблю різні валентиночки – і великі, і маленькі, і такі шо можна для декору. Трішки було замовлень. Дуже люблю поєднання мережива.

Що побажаєте нашим читачам?

Щоб завжди залишалися дітьми в душі, щоб не забували, що треба мріяти, треба виділяти завжди собі час для того, що любиш і тоді все вдасться. І іграшками гратися (ред. – сміється).

Фото надала майстриня Яна ПАСІЧНИК, розмовляла – Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: