21:56, 27 Вересня 2020

Чому Чорнобиль – туристична локація № 1. ФОТОРЕПОРТАЖ

Не просто оглядати покинуті будівлі, а позбутися психологічної травми та усвідомити результати титанічної праці ліквідаторів: Чорнобильська зона відчуження з території, що асоціювалася лише з нещастями, перетворюється на туристичний магніт.

Переваги чорнобильського туризму демонстрували під час промо-туру у зону відчуження, організованого з ініціативи Київської обласної державної адміністрації, за підтримки Державного агентства України з управління зоною відчуження, в рамках меморандуму про співробітництво з ГО «Асоціація Чорнобильських туроператорів».

Ще кілька десятиліть тому ліквідатори аварії на ЧАЕС не могли подумати, що невдовзі за кілька сотень метрів від зруйнованого енергоблоку зможуть фотографуватися туристи, а радіаційний фон на цій території лише у кілька разів відрізнятиметься від фону у Києві. Поняття «чорнобильський туризм» стало особливим видом туризму впродовж останніх років. Чимало іноземців приїздить в Україну з метою відвідин зони відчуження, значно популяризував цей туристичний напрямок серіал HBO «Чорнобиль», що вийшов на екрани торік. Результатом 2019 року стали 124 тисячі відвідувачів зони. Стабільно високий інтерес з боку туристів зберігався і у перші місяці цього року. Перешкодою на шляху розвитку чорнобильського туризму стали безпрецедентно жорсткі карантинні обмеження. Нині, коли потік відвідувачів мінімальний, туроператори спільно з керівництвом зони відчуження мають час на розробку нових маршрутів та створення унікальних локацій, серед яких – музей техніки, що брала участь у ліквідації наслідків аварії.

Шлях туриста у зону відчуження розпочинається з КПП «Дитятки», що за 80 кілометрів від столиці. Протягом останніх років інфраструктуру пункту розвинули, побудувавши сучасний інфоцентр, а перепусткою в зону тепер став електронний квиток. Перед тим, як перетнути шлагбаум, відвідувачі отримують індивідуальні накопичувачі, за допомогою яких згодом можна дізнатися про триману дозу опромінення та, за бажанням, дозиметри. В Україні нормальним показником є 0,3 мікрозіверта на годину, однак це не означає, що вдвічі-втричі вищі показники становлять реальну шкоду здоров’ю. У зоні відчуження у більшості локацій фон не перевищуватиме 0,6-0,8 мікрозіверта. Високі показники дозиметр фіксує лише в окремих «hot spots», де відвідувачі перебувають протягом лічених хвилин. До слова, усі туристичні маршрути заздалегідь перевіряють кваліфіковані дозиметристи.

Шлях до серця зони – покинутого міста атомників Прип’яті пролягає автошляхом повз низку виселених сіл. Наче злий жарт долі сприймається те, що будинки села Залісся тепер приховані за стіною лісу, а село Копачі (у найбільш забрудненій, десятикілометровій зоні) було буквально закопане під землю. На території села лишилися лічені будівлі – наприклад, дитсадок, який зараз мають можливість оглянути відвідувачі зони. Дорогою легко зауважити пернатих та чотирилапих жителів зони – за деревами пробігають олені, а на верхівках дерев сідають хижі птахи, яких не побачиш у кам’яних джунглях мегаполісу.

Наближаючись трасою до промислового майданчика ЧАЕС чітко видно велетенські будівлі градирень недобудованих 5-го та 6-го енергоблоків, іржавий профіль 5-го енергоблоку в оточення завмерлих – 1986 року будівельних кранів, а також найбільшу рухому споруду світу – новий безпечний конфайнмент, що кілька років тому накрив об’єкт «Укриття» та зробив перебування поблизу четвертого енергоблоку максимально безпечним.

Дорогою зі станції до міста Прип’ять відвідувачі минають одне з найзабрудненіших місць зони – полігон «Рудий ліс», де під землею поховані опромінені внаслідок Чорнобильської катастрофи сосни.

У Прип’яті, попри дедалі помітнішу руйнацію будівель, буяє життя – про те, що тут пролягали вулиці та бульвари нагадує хіба що потрісканий асфальт, через який встигли прорости незліченні дерева. Дерева пробиваються і крізь лавки, і крізь металеву огорожу стадіону. У їхньому затінку ростять гриби, збирати які, звісно, суворо заборонено. В екосистемі занедбаного міста господарями стали не люди, а представники фауни – сюди приходять лосі, лисиці, кабани, вовки, рисі тощо. Поряд з потрісканими будівлями просто у землі зробили своє гніздо оси. Посеред міста-привида нині створюють музей, де зберуть «механічних ліквідаторів», тобто, важку техніку, бронемашини та інші механізми кожен з яких має славетну історію, хоча за законом досі вважається радіоактивним відходом. Оскільки харчуватися дарами місцевої природи не можна, туристи на обід прибувають у їдальню ЧАЕС, де їжа не лише поживна, а й перевірена щодо безпечності.

Ще один унікальний об’єкт, який варто оглянути під час відвідин зони – ЗГРЛС «Дуга-1». Заввишки як чотири шістнадцятиповерхівки, гігантська антена захована серед лісів і лишається своєрідним пам’ятником радянським перегонам озброєнь та марнотратству. Ця система, що була покликана виявляти запуски ракет «ворожих» держав так ніколи і не заступила на бойове чергування. Для її обслуговування побудували засекречене містечко Чорнобиль-2, будівлі якого нині також перетворюються на руїни. Сама ж велетенська антена досі перебуває в хорошому стані та справляє незабутнє враження.

Повертаючись із зони дорогою цікаво буде оглянути містечко Чорнобиль, що дало назву АЕС. Зараз тут працюють вахтовим фахівці підприємств, які обслуговують різноманітні об’єкти зони. У місті створили меморіальний комплекс з табличками з назвами виселених сіл, також тут збереглося чимало покинутих господарями приватних будинків та навіть будівля колишньої синагоги.

Отже, Чорнобильську зону не варто сприймати лише як зону екологічного лиха. Ця унікальна територія дає нагоду побачити, як природа відвойовує своє на покинутих людиною теренах та яку колосальну роботу здійснили і продовжують здійснювати ліквідатори, які забезпечили, аби радіаційний фон тут був у тисячі разів меншим, ніж у перші тижні після аварії. У перспективі, коли найцікавіші об’єкти отримають офіційні статуси пам’яток, зона відчуження повинна стати туристичним магнітом не лише Київщини, а й усієї України.

Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com