20:07, 25 Вересня 2020

Бронетехніка, вантажівки та роботи: яким може бути новий унікальний музей у Чорнобильській зоні

Те, що підлягало знищенню та переплавці і могло стати назавжди втраченим, збережуть для відвідувачів зони відчуження. Унікальний музей техніки, що брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, планують найближчим часом створити на території покинутого міста атомників Прип’яті.

Об’єкт вперше продемонстрували 24 вересня у рамках промо-туру, організованого з ініціативи Київської обласної державної адміністрації, за підтримки Державного агентства України з управління зоною відчуження, в рамках меморандуму про співробітництво з ГО «Асоціація Чорнобильських туроператорів».

Велике мертве колесо огляду, заіржавілий парк атракціонів, похмурі та назавжди покинуті мешканцями радянські багатоповерхівки: таким постає традиційний образ міста Прип’ять. Однак на теренах безлюдного міста є локації, значно менш відомі широкому загалу, наприклад, територія колишнього автогосподарства. Кремезні заіржавілі БелАзи, масивна бронетехніка, сталеві учасники драматичних подій з ліквідації наслідків найбільшої техногенної катастрофи на гусеницях та колесах нині зібрані у межах території, яка слугуватиме новим музеєм.

Подолати психологічну травму українців: для чого потрібен чорнобильський туризм

Голова асоціації чорнобильських туроператорів Ярослав Ємельяненко розповів, що його організація знає потреби туристів для того, щоб розширювати туристичний потенціал Чорнобильської зони відчуження. Чорнобильським туризмом займаються вже протягом 13 років, з часів, коли про нього практично ніхто не чув. Протягом років намагалися пробити інформаційну блокаду та травму, яка існує в українців щодо Чорнобиля. Досі все, що асоціювалося з Чорнобилем – це біль, переселення, лікарні, онкологія тощо. Торік асоціація звернулася до Президента з інформацією щодо туристичного магніту Чорнобиля і глава держави видав указ щодо деяких питань розвитку зони відчуження. Лише тоді вперше на найвищому державному рівні пролунало словосполучення «чорнобильський туризм». Після цього стартували програми зі створення туристичного магніту, нарешті вдалося зменшити спротив державної влади проти того, щоб туристи приїздили у зону відчуження (певний спротив лишається навіть зараз). З новим керівництвом ДАЗВ, з його слів, майже щомісяця розробляють нові маршрути.

Приїхавши у покинуте місто Прип’ять, можна зрозуміти, як тут жили люди та що вони втратили, поїхавши з міста. Коли люди сюди приїздять і дозиметрами заміряють рівні радіації, які через 34 роки після аварії у десятки тисяч разів нижчі, ніж у момент аварії, вони розуміють, яку колосальну роботу виконали та досі продовжують виконувати ліквідатори. Тому, зі слів Ярослава Ємельяненка, метою чорнобильського туризму є подолання психологічної травми та інформування людей про те, що тут відбувалося.

«Раніше, чуючи слово «Чорнобиль», українці думали лише про погане. Зараз коли вони чують це слово, багато хто думає: «Класно, треба туди поїхати в тур». Це – психологічна перемога, над якою ми працюємо більше десяти років», – зазначив він.

Бюрократія та спроби зберегти «механічних ліквідаторів»

Щомісяця відкривають нові маршрути зоною. Наприклад, нещодавно перевіряли маршрут для українських всюдиходів «Шерп», і тепер туристи, які прибувають у зону відчуження, можуть подивитися на кладовище кораблів, які брали участь у ліквідації, перевозячи пісок, будматеріали, радіоактивні відходи та працівників на робочі зміни. Оскільки вони були опромінені під час найгострішої фази аварії, їх не вивезли за межі зони відчуження, а залишили. На жаль, у рамках процесів з утилізації радіоактивних відходів чимало одиниць техніки знищили. Бюрократично ці кораблі, як і все місто Прип’ять, досі є радіоактивними відходами. У жодної будівлі та жодного «механічного ліквідатора» (БРДМ-ів, ІМР-ів та іншої військової техніки) немає статусу пам’яток. У відповідності до статуту ДАЗВ, радіоактивні відходи потрібно утилізовувати. Поки не змінена ця бюрократична модель поводження з туристичними об’єктами Чорнобильської зони, все, що там збережене зараз, лишається під загрозою: там розпиляли ІМР, а десь завалилася будівля.

Зараз здійснюють масштабну роботу зі створення нових музеїв та відкриття нових локацій. Також відпрацьовують вірогідність консервації деяких будівель на головному майдані Прип’яті для того, щоб зберегти їх на десятки і років і щоб через 50 років сюди могли приїздити туристи. Ті будівлі, які не будуть законсервовані, з часом руйнуватимуться, крізь бетон, як і нині, проростатимуть молоді дерева і можна буде поглянути, як було і як стало. Цю спадщину прагнуть зберегти для того, щоб майбутні покоління бачили, якою є ціна однієї помилки. Унікальний заповідник хочуть зберегти настільки, наскільки це можливо.

Замість «цвинтаря техніки» – унікальний музей просто неба

Машини, у кожної з яких є власна героїчна історія, зберігатимуть у музеї, який формують зараз на території колишнього прип’ятського автомобільного господарства. Велетенські приміщення донедавна використовувалися, тож вони не мають настільки явних ознак руйнації, як більшість інших будівель міста. Наразі територія автопідприємства звільнилася (а вона має колючий дріт та системи захисту периметру, проведене електропостачання) і на її базі збирають новий музей спільно з адміністрацією зони відчуження.

Формально уся ця техніка досі є металобрухтом, але її сподіваються зберегти для наступних поколінь. Варто зауважити, що не вся техніка безпосередньо контактувала з забрудненими частинами зруйнованого аварією енергоблоку, окремі машини використовували, наприклад, для перевезення будматеріалів територією зони відчуження. У новому музеї планують зібрати якомога більше автомобілів, бойових машин, які брали участь у ліквідації наслідків аварії і зараз розкидані по різних локаціях зони. У місцях, де техніка розкидана, вона часто, на жаль, піддається вандалізму чи з метою наживи та полювання на металобрухт, чи з метою просто обмалювати. Інвентаризацію техніки у зоні відчуження розпочали здійснювати ще у 2016 році.

Техніку утилізовували таким чином: спочатку її розрізали на частини, потім забруднений верхній шар металу з іржею та радіонуклідами знімали піскоструменем, захоронювали його окремо, а решту металу переплавлювали. На локації, де стояли ІМР-и бачили, як вони просто «тануть» з кожним днем. Однак досі у зоні їх залишилося достатньо для того, щоб демонструвати туристам.

Музей матиме охорону, освітлення, біля кожної машини встановлять інформаційні таблички. До прикладу, тут є ІМР, що стояв у Янові, техніку, що стояла біля будівлі ЧАЕС, самохідну артилерійську установку, яка була на виставці техніки. Також тут можна побачити техніку, що брала участь у дезактивації вулиць та будівель Прип’яті, поливаючи їх спеціальним розчином.

Частину техніки, яка не згоріла і яку не розпиляли, сюди перевезуть з Розсохи, де розташовувався великий відстійник опроміненої техніки (пункт тимчасової локалізації радіоактивних відходів «Розсоха»). Наразі складають список одиниць техніки, які стануть експонатами нового музею. Питання щодо можливого експонування тут роботів, які використовувалися для очищення даху ЧАЕС вивчають. Попри те, що ця техніка була надзвичайно сильно опромінена, її можна було б виставити, до прикладу, в прозорих капсулах, що затримуватимуть альфа та бета-випромінювання та не дозволять туристам підійти до них близько. Роботи невеликі за розміром і це цілком можливо реалізувати на практиці.

Говорячи про улюблену машину, Ярослав Ємельяненко розповідає, що купив таких навіть дві, але не в Чорнобильській зоні. Коли він розпочинав роботу «Чорнобиль Туру», то зустрівся з командиром взводу радіаційної розвідки, ліквідатором Сергієм Мирним. Він у складі 126-ї бригади проводив дозиметричну розвідку у перші місяці після аварії. За результатами такої розвідки відбувалося стратегічне планування ліквідації наслідків аварії. Цей ліквідатор командував взводом БРДМ-2. Це – радянські автомобілі-амфібії на чотирьох великих колесах, з можливістю випускати ще два колеса. Ця техніка могла, наприклад, плавати. Керівник «Чорнобиль Туру» придбав два таких БРДМ-и, один з яких стоїть на в’їзді в Чорнобильську зону та демонструє початок тієї сили, яка займалася ліквідацією, а інший – їздить Києвом, зараз перебуваючи у складі виставки роботів і подекуди виїздить на акції протесту під Кабмін, наприклад, проти закриття кордонів. Зі слів Ярослава Ємельяненка, економіка України та туризму просто вмирає з причин не надто адекватного керування карантинними заходами. Тож техніка, мовляв, виконує не стільки бойові, скільки психологічні функції.

Сучасний український всюдихід «Шерп» зараз чергує під пожежної частиною міста Чорнобиль, звідки проклали маршрут, яким ця техніка швидко може спуститися до Чорнобильського затону, де розташоване кладовище кораблів, що брали участь у ліквідації, та повернутися назад. Проїхати сушею та проплисти водою, побачити кораблі та баржі, відображені у комп’ютерних іграх: цей досвід відвідувачі зони відчуження зможуть отримати вже найближчих вихідних.

А вже за декілька місяців сподіваються показувати відвідувачам зони відчуження колекцію врятованої від утилізації та вандалізму техніки.

Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: