Чи маніпулюють про Томос на Волині?

У Стамбулі 11 жовтня Синод ухвалив рішення, що Вселенський патріархат продовжуватиме процедуру надання Томосу про автокефалію Українській православній церкві. Російські ЗМІ після цієї новини буквально «вибухнули» фейками та маніпуляціями.

Інтернет-видання «Волинь Online», аналізувало, чи маніпулюють цією темою на Волині.

Насамперед, ми простежили публікації про Томос у волинських ЗМІ. Неправдивої інформації зі сторони волинських ЗМІ не виявили. Волинські видання озвучували як позицію УПЦ МП, так і позицію УПЦ КП.

Також дослідили дописи у соцмережах та висловлювання у ЗМІ прес-секретаря Волинської єпархії УПЦ МП протоієрея Олега Точинського, як представника УПЦ МП.

Наприклад, 7 вересня Олег Точинський відреагував на новину про призначення Екзархів Вселенського Патрірхату у Києві. Він заявив на сторінці, що «Томоса таки не буде найближчим часом» та зазначив, що вітає «борців за автокефалію з відкриттям екзархату Стамбульської патріархії в Україні та двома функціонерами на чолі»:

«Це те, чого ви так не хотіли і, це те, про що вас попереджали. Тепер думайте, що з цим всім робити далі», – написав протоієрей.

Скріншот із «Фейсбук» Олега Точинського

Однак, насправді Екзархи – це лише посланці, представники Варфоломія, які працюють в Україні під час  процедури надання Томосу для української церкви.

Скріншот із сайту Союзу православних журналістів

У той же час, риторика в РПЦ така ж, що і в УПЦ МП. До прикладу, як повідомляли на сайті Союзу православних журналістів, митрополит Волоколамський Іларіон заявив в ефірі «Велика гра», що екзархи прибули в Україну, аби «таємно висвячувати раскольніків».

12 жовтня в ефірі ток-шоу «Протилежний погляд. Live», що на телеканалі «Суспільне. Волинь» протоієрей Олег Точинський заявляв, що питання отримання Томосу не обговорювали з УПЦ МП.

Це заперечив йому протоієрей УПЦ КП Віктор Пушко:

«Ніхто Московський патріархат не відсторонював від цього процесу. 27 років Київський патріархат говорив та звертався про те, щоб почати бодай діалог, – зазначив отець. – Президент, коли розпочинав весь процес, то запрошував митрополита Онуфрія. У них була багатогодинна зустріч, на якій очільник УПЦ МП відмовився від участі у цьому процесі щодо об’єднання православних і надання українській церкві автокефалії і вселенського визнання інших помісних церков. Тому дуже шкода, що зараз наші брати з Московського патріархату відчувають у чомусь себе ущемленими. Ми цього не хочемо, ми навпаки з радістю хотіли б робити одну Божу справу. Якщо єпископат у тій чи іншій мірі ангажований з боку Москви, зацікавлений, можливо, у чомусь залежний, не здатний робити кроки на примирення, на поєднання, нехай навіть в різних, але визнаних канонічних юрисдикціях, то духовенство і самі вірні будуть з добрим серцем приймати те рішення, яке вчора було затверджене у Константинополі, а саме про те, що всі ці анафеми, всі прокляття, з боку Московського Патріархії щодо патріарха Філарета і очільника УАПЦ митрополита Макарія є нечинними, такими, які були накладені виключно з політичних, а не догматичних причин».

На ці слова, отець Олег зазначив, що модель, яку їм «запропонували для реалізації цього процесу, не відповідає канонічним нормам, канонічному порядку». А також за його словами, не всі церкви згідні.

Отець Віктор наголосив, що «слова згоду всіх церков» – це виключно московська мантра патріарха Кирила.

«Константинопольська церква – це церква-матір і прецедент на право, який існує у світовому православ’ї говорить про те, що церква-мати дає автокефалію. Історія церкви говорить про те, що саме Константинополь надавав автокефалію помісним православним церквам, які ми зараз знаємо, окрім древніх церков», — прокоментував отець Віктор.

Як пише «Громадське» у своїй публікації, Томос завжди видавав Константинополь. І вперше це було у 1598 році для РПЦ. Російська православна церква двічі видавала Томос, у 1951 році для Чехословацької Православної Церкви та у 1970  для Православної Церкви в Америці. Обидва рази цей Томос не визнав Вселенський патріарх.

Також, як йдеться у матеріалі «Радіо Свобода», український історик, сходознавець зі Стамбульського університету Олесь Кульчинський стверджує, що існують не лише церковні, але і світські документи Османської імперії, які підтверджують, що ніякої передачі Київської митрополії від Константинополя до Москви не було. Своє дослідження він представив на нещодавній конференції у Києві на тему «Церкви, війна і мир», де розглядали конфлікти між церквами Росії і України, в тому числі в контексті їхніх відносин з Римом і Константинополем.

За словами історика, знайшли копії грецьких оригіналів грамот. Копії синодальних грамот, опублікованих Вірою Ченцовою, які коментують богослови, такі, як Костянтин Вєтошніков та Василь Лур’є, і це тлумачення зараз винесене як основне з погляду Вселенського патріархату і його богословів. Згідно з цим тлумаченням, Україна є на сьогодні канонічною територією Вселенського патріархату, бо грамоти давали Москві лише тимчасове право ставити митрополита в Києві.

Фото історика Олеся Кульчинського

Після ефіру за декілька днів, стає відомо, що РПЦ оголосила, про розрив відносин із Константинополем. Відразу про це заговорили і на Волині. 15 жовтня отець Олег виклав свої роздуми у «Фейсбуку» про те, що Афон зараз закритий для паломників.

Скріншот із “«Фейсбук» Олега Точинського

22 жовтня про таку ж позицію в Росії заявила РПЦ, порадивши «православним християнам стриматися від відвідування Афону. Про це заявив прес-секретар патріарха Кирила для видання «ТАСС». Він водночас наголосив, що це не заборона відвідувати святині, але члени РПЦ «не повинні брати участь в євхаристії, божественних літургіях, які здійснюють архієреї чи клірики Константинопольського патріархату.

Скріншот із сайту «ТАСС»

Інтернет-видання «Волинь Online» поспілкувалося із прес-секретарем УПЦ МП Олегом Точинським щодо питання про надання Томосу та ставлення до цього УПЦ МП. Він розповів, чи буде об’єднуватися УПЦ МП із іншими патріархатами в Єдину Помісну Церкву та прокоментував знайдені істориками документи, а також, що в УПЦ МП думають про Томос:

«Позиція нашої Церкви, від початку діяльності Константинопольського патріархату в Україні, залишається незмінною. Ми вважаємо ці дії антиканонічними та залишаємось осторонь процесу утворення так званої Єдиної Помісної Церкви», – прокоментував отець про можливість об’єднання в Єдину Помісну Церкву.

Документи, які віднайшли історики, в УПЦ МП теж не визнають:

«Згадані Вами документи не містять інформацію про те, що Київська митрополія передавалась у підпорядкування Руській Церкві на тимчасовий період. Там лише вказано, що Константинопольський патріархат передає право предстоятелю Руської Церкви поставляти митрополитів для Київської митрополії. Про те, що це тимчасово, на 300, на 500, чи на 700 років жодних вказівок у документі не міститься. Документ цей підписаний Константинопольським патріархом, а згаданий вище порядок схвалений представниками усіх існуючих на той час Помісних Православних Церков. Тому, маніпуляції українських ЗМІ щодо цього документу не мають під собою жодних підстав і орієнтовані лише на тих, хто або не орієнтується у церковній історії, або бажає видавати бажане за дійсне. Що ж до того, чи є неканонічними УПЦ КП і УАПЦ, –  про це можна запитати як їх самих, так і представників інших Помісних Церков. Принаймні, станом на минулий рік, усі без виключення, в тому числі – Константинопольський патріархат, вважали саме так. У 2016 році, на передсоборній нараді в Шамбезі, патріарх Варфоломій визнав митрополита Онуфрія (Предстоятель УПЦ) єдиним канонічним (тобто – легітимним) першоєрархом в Україні. Протягом 2018 року Предстоятелі інших Помісних Церков засвідчували те саме. Тому, позиція щодо канонічного статусу УПЦ КП і УАПЦ сфоромована не просто в Україні чи Росії, але й в усьому православному світі», – каже протоієрей.

Про те, що Константинополь надавав Томос  для РПЦ отець Олег заперечив, а також зазначив, що рішення Константинополя можуть поглибити розкол:

«Константинопольський патріархат ніколи не надавав Томосу РПЦ, так само як і сам його не отримував. Для багатьох це може бути одкровенням, проте ні Константинопольський, ні Московський патріархати не мають Томосів про автокефалію. Зважаючи на це, хотів би закликати людей, які цікавляться цим питанням, не сакралізувати цей документ. Томос – це, свого роду, патент на той чи інший формат існування і діяльності Церков, які були зароджені у пізній період християнської історії. Між іншим, у Томосі, який Фанар планує надати (до речі, так і не зрозуміло кому саме) українській церкві, запросто може бути прописано що ця структура буде мати не повністю незалежний, але обмежений статус. Наприклад, греки запросто можуть примусити погоджувати рішення синодів та соборів цієї ЄПЦ з Константинопольським патріархом. Тому, ніхто ще толком не знає, що це буде за документ, кому він буде вручений та що буде у ньому написано. Саме тому ми, як і представники інших Помісних Церков, закликаємо вирішити українське питання саме на загальноцерковному рівні. Це потрібно для того, аби, по-перше, у канонічний спосіб подолати розкол в Україні, по-друге, нарешті визначити порядок надання автокефалії тим Церквам, які ще її не мають. Рішення, прийняті в одноосібному порядку, можуть потягнути за собою таку колізію, коли окремі патріархати просто не визнають цю ЄПЦ, яку намагається створити Фанар в Україні. А це значить, що розкол не буде вилікувано, а навпаки – поглиблено».

Фото із “«Фейсбук» Олега Точинського

Також ми відшукали факт про те, що Київська митрополія була передана для Московського патріархату заперечує дослідження Вселенського Патріархату щодо надання церковного статусу автокефалії Церкві під назвою «Вселенський престол і Українська Церква, яке опублікували на сайті Київської православної богословської академії.

До слова, у дослідження використанні праці дослідників з Греції, Росії, документи, які стосуються відносин Української Церкви з Константинопольським та Московським Патріархатами у 17 столітті, у розпорядження Вселенського Патріархату надавали фахівці Навчального інституту Національного банку Греції та відомий історик, філолог та палеограф Агамемнон Целікас.

У дослідженні йдеться, що українці, як і всі нащадки древніх русів, завдячують своєю християнською вірою і православним корінням Вселенському Патріархату. Загальновідомі історичні події, що призвели до хрещення киян за князя Володимира Великого у Х столітті та поширення православ’я на всій території Київської Русі. Вселенський Патріархат утворює Материнську Церкву для всього українського народу:

«Руська митрополія записана у стародавніх офіційних статутах Константинопольського Патріархату, наприклад, у формулярі Лева Мудрого чи Філософа (XI століття)1, як шістдесята єпархія Вселенського Престолу. Спочатку вона була об’єднана під назвою «Київ і вся Русь», зрозуміло, з резиденцією у Києві. Згодом київські митрополити перенесли свою резиденцію до м. Володимира, і, зрештою, до Москви, хоча вони завжди вважали Київ канонічною резиденцією.

Близько середини п’ятнадцятого століття Київська митрополія розділилася на дві після виборів митрополита Йони в Москві (1448 р.) та митрополита Григорія на чолі з Патріархом-уніатом Григорієм Маммасом (1458 р.). Митрополит Григорій пізніше навернувся до православної віри і був прийнятий Вселенським Патріархом Діонісієм I (1470 р.), а в 1561 році в Москві було поставлено нового митрополита Феодосія, без консультацій з Вселенським Патріархатом. Після піднесення Московської митрополії до статусу Патріархату Вселенським Патріархом Ієремією II (1589 р.) Київська митрополія продовжувала функціонувати у підпорядкуванні Вселенського Патріархату, що здійснював нагляд через своїх делегованих екзархів, чи Патріархом особисто, як це сталося в 1589 році, коли Патріарх Ієремія II відвідав Київ, усунув Митрополита Київського Онисифора як двоєженця та інших обвинувачених представників духовенства, висвятив Михаїла (Рогозу) на Митрополита Київського. Крім того, він затвердив і благословив Богоявленське братство), що з часом перетворилося на академію, а також наказав скликати єпархіальний собор в Україні», –  йдеться у дослідженні.

Також у статті зазначають, що, мабуть, найзначнішу допомогу Українській Церкві Вселенським Патріархатом було надано під час повної латинізації та приєднання разом з єпископами до унії. У 1620 році Вселенський Патріарх уповноважив Патріарха Єрусалимського Феофана відвідати Україну, де він висвятив православних єпископів, відновив єпархіальний собор та обрав місцевого митрополита з дозволу Вселенського Патріарха. Звичайно, рукопокладення ієрархів для Київської митрополії Патріархом Єрусалимським Феофаном не означало, що і митрополія була підпорядкована цьому Патріархатові. Після політичного об’єднання України з Росією в 1654 році постало питання і церковної інтеграції цих земель з Московським Патріархатом. Однак митрополити, єпископи, духовенство, шляхта та весь народ України рішуче відкидали це об’єднання. Зусилля Росії в 1684 році щодо придбання Київської митрополії за Вселенського Патріарха Якова виявилися марними. Київський митрополит Сильвестр разом зі своїми наступниками Діонісієм, Йосипом та Антонієм, незважаючи на тиск, відмовилися прийняти рукопокладення від Патріарха Московського. Тільки їхній наступник Гедеон піддався на вмовляння і в 1685 році був хіротонізований Патріархом Московським Іоакимом, але навіть тоді Великий Собор, скликаний у Києві, оголосив таке обрання не дійсним і хіротонію – не чинною, оскільки це сталося без відома Вселенського Патріарха. Ця акція Патріарха Московського становила серйозне канонічне порушення права. Вивищення до сану митрополита єпископа, який належить до іноземної єпархії, без згоди місцевого патріарха, є порушенням священних канонів, таких як правило 35 Правил святих апостолів, правило 6 Першого Вселенського Собору, правила 13 і 22 Собору в Антіохії та 15 Собору в Сардікії. Разом з тим цей акт свідчить про втручання у справи іншої єпархії, що засуджено правилом 2 Другого Вселенського Собору, 13 і 22 Антіохійського Собору та 3 Сардікійського Собору. Поширення влади єпископа на іншу єпархію однозначно засуджується як порушення стародавніх прерогатив церков у правилі 8 Третього Вселенського Собору та правилі 39 П’ятого-Шостого (Трульського) Собору».

Отож, можна зауважити, що в УПЦ МП, точнісінько, як і в РПЦ вперто ігнорують історичні документи, які свідчать, про те, що Українська Церква була у підпорядкуванні Вселенського Патріархату, а, відповідно, він має право надавати їй автокефалію, як зробив це у 1589 році патріарх Ієремія для Московського Патріархату.

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту:  volynonline.news@gmail.com