#БізнеСильні: Як Тетяна Кухарук відкрила у Луцьку власне турагентство після центру зайнятості

Змінити круто сферу своєї діяльності, відкрити власне туристичне агентство, звільнившись після восьми років роботи у банку змогла Тетяна Кухарук. Підприємиця стверджує, що найголовніше у її роботі – приносити радість людям.

Про відкриття власного туристичного агентства «Море Турів» у Луцьку, перешкоди, які доводилося долати та вершини, які варто підкоряти, вона розповіла для інтернет-видання «Волинь Online» у рамках проекту «#БізнеСильні». У цьому проекті ми розповідатимемо про історії успіху у сфері бізнесу Волині.

«Можливо, туризм?»: як працівниця банку змінила сферу діяльності

«Ідею мені подав мій чоловік, ідею відкриття і того, що це перспективно, і що я можу цим займатися. Але, мабуть, перша подорож теж внесла вагому лепту. Це була подорож від «Аккорду» на чотири дні «Наш щасливий вікенд», куди входили Будапешт, Відень та Егер. Мені дуже сподобалося. Я тоді працювала в банку, і задумок про те, що я мінятиму сферу діяльності та переходитиму в зовсім незнайоме мені русло, навіть не було. Однак так склалося життя, що через рік після цієї подорожі я звільнилася з банку, маючи вже вісім років стажу. Я звільнилася з роботи і певний період часу була без засобів для існування, в пошуках себе. Чоловік каже: «Можливо, туризм?». Я кажу: «Де туризм, а де я? Я працювала у банку, у мене немає ніяких особливих напрацювань в цій сфері, знань і так далі». Він казав: «Знання будуть, ти вмієш працювати з людьми, тобі все вдасться». Тобто, він – перший, хто у мене повірив», – розповідає Тетяна Кухарук про те, як виникла ідея займатися бізнесом у туристичній сфері.

З її слів, у центрі зайнятості діяв такий проект, де для підприємців видавали певну суму коштів на власний бізнес. Потрібно було написати бізнес-план, пройти курси від центру зайнятості, захистити його, і тоді видавали суму, що залежала від попередньої зарплати. На той час сума становила в межах 30 тисяч гривень. Це стало ще одним маленьким поштовхом, допомогою від держави наприкінці 2014 року. Після цього центр зайнятості досі часто запрошує її, як їхній власний приклад того, що справа запрацювала.

«З цією допомогою чи без неї, я все одно б почала, але це було дуже вагомим поштовхом: в тебе повірили, ти пишеш бізнес-план, захищаєш його. Ти не знаєш, як складеться справа, але це було цікаво. Таким чином все розпочалося. На той час ми працювали в тій самій будівлі, що зараз, але у маленькому кабінетику на 14 метрів квадратних. Тобто, започаткувати власну справу, коли це не пов’язано з виробництвом, не так важко насправді: знімається офіс, ставляться три столи, комп’ютери, шукаються люди.

Основна проблема для мене завжди і основне багатство – це кадри. Тому розпочати бізнес взагалі не складно, а складно знайти людей, які є однодумцями, яку будуть з тобою йти в одному напрямку, вірити в те ж саме, що ти, надихати тебе тим, що вони вірять. Це найважче, і це супроводжує протягом всього часу. У житті немає нічого такого сталого, що ми сказали б – сьогодні ми працюємо, і завтра, і через 20 років. У людей щось змінюється у житті, хтось звільняється, хтось відкриває своє. За цей час багато змінилося, і вирощені тут кадри, відкрили свою справу і це класно. Важливо – це люди, які готові бути з тобою роками», – розповідає вона про започаткування своєї справи.

У роботі не обійшлося без труднощів та непередбачуваних проблем:

«У нас було дуже багато проблем, пов’язаних з самою діяльністю. Коли розпочинаєш, ти набиваєш багато ґуль. Коли ми пропрацювали лише півтора року, у нас винесли абсолютно все з офісу, з комп’ютерами включно, в той день, коли там були гроші. Ще один випадок був з туристами, які повелися нечесно, і ми втратили 9 тисяч доларів (на той час ми ще не заробили навіть однієї тисячі).

Все дуже класно виглядає на картинці, але коли ти все проходиш семимильними кроками, переживаєш все сам, на ті ж самі граблі ще раз не наступиш. Я не стверджую, що треба пережити всі важкі моменти, але без них ти по-іншому все сприймаєш. Ніщо не буває постійно добрим чи постійно поганим. Так і в ситуації, що склалася зараз із карантином. Ми починаємо виходити, допрацьовуємо справи, закриватися однозначно не будемо. Іншим людям, які працюють в схожій сфері, я теж радила б цього не робити. Я бачу світле майбутнє, але все залежить від наших «верхів».

Скільки часу потрібно, щоб впевнено почуватися на ринку туристичних послуг

«Мені здається, що немає такого етапу, коли ти скажеш «Я вже все знаю, я профі». Я постійно вчуся, щодня дізнаюся щось нове і вчу своїх працівників. Сьогодні ти думаєш, що знаєш все, а завтра знатимеш ще більше, тому що з’являється щось нове. Якщо говорити про агентство, то впевненість була десь на третьому році, коли ми повіддавали всі борги, пов’язані з крадіжкою і рештою. Може, хтось раніше виходить на етап точки беззбитковості, але нам вийшло так», – зізнається підприємиця.

Тетяна Кухарук має економічну освіту, здобуту у ВНУ (ред. нині – СНУ імені Лесі Українки), а мріяла стати психологом:

«Все життя я дуже цього хотіла і коли прийшов час вибирати, куди я вступатиму, мама мені каже: «Я готова тобі надати освіту, але ти повинна розуміти, якщо ти підеш навчатися на психолога, куди ти підеш працювати через п’ять років. Ти будеш працювати в школі, можливо, якщо пощастить, в лікарні». Так вона мене повернула. Я не любила математики, у мене була срібна медаль, але четвірка з математики. А тоді престижними вважалися правознавство та економіка. Плата за навчання на економіста була вищою, ніж на психолога, але мама сказала, що я зможу потім здобути будь-яку другу чи третю вищу освіту. Перші два роки мені було складно навчатися, але я розчинилася в цьому, робила, все, що від мене залежить. Вже на третьому курсі я пішла на вільне відвідування і працювала. Я зрозуміла, що коли довчуся, це буде моя остання вища освіта, тому що настільки важко поєднувати роботу з навчанням, встигати на заліки. Коли я отримала диплом з гарними оцінками, сказала мамі, що не піду навчатися ще й на психолога і пішла працювати в банк».

Перші клієнти та партнери

«Багато людей, з якими я працювала в банку, моїх депозитних та кредитних клієнтів, з часом дізналися, що я змінила сферу діяльності. Не скажу, що лише вони стали першими клієнтами, але таких була значна частина. Зараз, через п’ять років після зміни моєї сфери діяльності, я можу сказати, що до мене звертаються мої однокласники та одногрупники. Тоді вони не зверталися, не вірили в те, що людина може так круто змінити сферу діяльності в іншу сторону і бути спеціалістом. Я на це дивилася спокійно: коли щось змінюєш в житті, є люди, які за тебе порадіють (їх значно менше), а є ті, хто завжди думатиме, коли ти спіткнешся. Наша клієнтська база складається перш за все з кістяка – перших клієнтів, які до нас прийшли і не лишають нас (звісно, є зміни – комусь запропонували десь на 10 доларів дешевше і він пішов туди, не знаючи, куди йде). Більшість – це стабільний кістяк, який я напрацювала, маючи двох менеджерів, а зараз їх значно більше, у нас вже два офіси», – розповідає Тетяна Кухарук про формування клієнтської бази.

Агентство має клієнтів з інших міст та навіть інших країн:

«Зараз є онлайн-робота з клієнтами через «Telegram», «Viber», електронну пошту, це дуже просто. У нас є багато клієнтів з Криму з того часу, поки Крим не був анексований Росією. Вони, не боячись, літають із закордонними паспортами України. В основному, клієнти з Західної та Центральної України. У Києві – дуже великий клієнтопотік, але там багато агентств, на одне агентство припадає мало людей».

Рекламні тури та чому робота туристичного агента подібна до водіння авто

Підприємиця зізнається: «Наша робота – як водіння автомобіля: якщо ти не їздиш, ти нічого не зможеш цього осягнути, скільки б не читав. З самого початку я була основоположником того, щоб бодай двічі на рік менеджер, у тому числі я, відвідав якусь іншу країну. Просто, читаючи, вивчаючи країну, ти не зможеш так про неї розповісти клієнту, як після того, коли сам там побував, побачив культуру, зарядився енергетикою країни. Тому наша робота – семінари, приїзди туроператорів у Львів, Київ та наші рекламні тури. Ці тури можуть тривати від трьох до 14 днів. Такі тури ми оплачуємо самостійно, хоча більшість людей думає, що нам їх дають і ми там відпочиваємо. Насправді, ми не відпочиваємо там, а працюємо. Якщо це семиденний тур, може бути максимум один день відпочинку. Просто на фото та відео це виглядає зовсім по-іншому. А люди потім їдуть на відпочинок за нашими маршрутами.

В основному, ми вчимося, вдосконалюємося, знаходимо щось нове тільки завдяки тому, що оператори складають такі програми. Основними нашими партнерами, які для нас роблять це все, є туристичні оператори, а ми є посередником між оператором та туристом, продаємо готовий тур туристу.

Я відвідала, здається, 35 країн. У мене була запланована подорож в Португалію на день народження, але її скасували, як і всі поїздки зараз. Це такий час, потрібно просто перетерпіти, ніхто не знає, що буде завтра».

Віра в себе і підтримка рідних: чому сім’я бізнесу – не завада

Тетяна Кухарук пояснює, що їй вдається успішно поєднувати сімейне життя з роботою, а виховання дитини не перешкоджає веденню бізнесу:

«Дитина народилася ще коли я працювала у банку. Коли дочка була маленькою, вона була дуже витратною за часом, вередливою та неслухняною. Коли їй виповнилося три роки, вона стала зовсім іншою. Нині, у віці дев’яти років, вона може повністю обслужити себе (якщо це не стосується якогось довготривалого переїзду чи ще чогось такого). Тому поєднувати вдається. У мене є чоловік, який теж бере активну участь у цьому – я можу завезти доньку у школу, а він забрати зі школи. Вона дуже любить подорожувати. Не скажу, буде працювати у цьому бізнесі чи ні, але їй подобається це все. Однак вона займається східними танцями і, я думаю, це більше її.

Якщо ж вона обере туристичний бізнес, я готова її всьому навчити. Зараз вона запитує мене: «Коли ти мене з собою в «рекламник» візьмеш?» Я кажу, що в рекламні тури їдуть ті, кому виповнилося 18 років. «Ну ясно, то мені ще 8 років почекати треба». Я кажу, що для цього треба ще й працювати, а вона: «Ну, ти ж можеш сказати, що я у тебе працюю. Я вже трішки працюю». Наприклад, вона візьме каталог і починає розповідати при туристах: «О, в цьому готелі я вже була, а біля цього проїжджала». Тобто, у неї є пам’ять в цьому плані».

Жінкам, які мають мрію, але вагаються, чи впораються, тому що у них є сім’я, вона говорить, що усе повинно бути в тандемі, а жінка, за бажання, може поєднувати і 15 справ:

«Мій чоловік працює у сфері ІТ як фрілансер, пише сайти. По-перше, все має бути в тандемі, я вже казала, що ідея щодо туристичного бізнесу належала йому. Я в це навіть спочатку не вірила, казала: «Яка там франшиза? Яке агентство взагалі?». А він казав: «Тобі все вдасться, ти вмієш спілкуватися з людьми». Тобто, він в мене повірив. Тому завжди вдається поєднувати роботу і родину тим людям, які хочуть цього. Треба вміти, треба навчатися. Бували такі дні, наприклад, у літній сезон, коли я приходила додому о десятій вечора, пішовши на роботу о восьмій ранку. У такі дні я не бачу своєї дитини. Потрібно знаходити якийсь компроміс. У мене є вихідні, коли я проводжу час з дитиною, готую, прибираю тощо. Жінка, якщо захоче, може 15 справ одночасно робити. Треба повірити в себе. Але коли ти віриш в себе – це одне, а коли в тебе вірять ще декілька людей поруч, які тобі дорогі, це інше. Навіть коли ти спіткнешся, вони не скажуть: «А я тобі казала не робити цього»».

Універсальні поради тим, хто хоче розпочати власну справу, але вагається

«Не боятися мріяти, тому що мрії збуваються. Не треба боятися брати для себе високі вершини. Я в своєму житті не підкорила жодну гору через певні проблеми зі здоров’ям, але, говорячи алегорично, треба не боятися підкорювати високі вершини. Наприклад, у мене є коробочка, яку я закрила приблизно 7-10 років тому – туди я вкинула папірці з мріями. Пишучи свої мрії та задуми на папері, я думала, що це все абстрактне, навіть не мрії, а «воно все одно не збудеться». А зараз більшість того, що я туди закинула, збулося. Як? Я не могла навіть передчувати, просто дуже цього хотіла. І якось виявилося так, що це сталося. Я – за те, щоб посилати правильні сигнали в космос»,  – наголошує підприємиця.

Попри відсутність реальної підтримки малого бізнесу на рівні держави, успіху досягти можливо головне – хотіти:

«Не знаю скільки років мине, поки в нашій державі буде розуміння, що підприємцям треба полегшувати роботу. Якщо немає людей в цій сфері, які є профі і ти не маєш до кого звернутися, ти «загнешся» з цим всім. Я маю економічну освіту і є бухгалтером, тому самотужки не змогла б розібратися з законами, які щомісяця змінюються. У нашій державі не допомагають підприємцям. У цьому плані треба завжди розраховувати свої сили. Щодо фінансів, то їх завжди не вистачатиме. Кожна людина  заточена під те, що сьогодні у неї є 100 гривень і вона за них живе, завтра у неї є тисяча і вона живе так само, як на 100 гривень, тільки, можливо, щось дорожче купує. Це така загальна психологія масова, суспільна, вона незмінна. Але треба в цьому всьому знаходити золоту середину. Якщо ти хочеш побачити протягом року п’ять країн,  це можуть бути п’ять країн з перельотами на лоукостах за 15 євро, головне – бажання. Той, хто має бажання, завжди знайде важелі, як на це вплинути, а хто не має бажання, шукатиме причини, чому він це не зробив. Тобто, немає нічого неможливого. Так, ми не можемо вплинути на те, щоб наші родичі, близькі не хворіли, а все решту можна змінити, головне – хотіти.

Чоловік у мене юрист за освітою, він працював юристом, коли я працювала у банку. Він теж круто змінив свою діяльність, зараз пише сайти. Чоловік – самоучка, не має вищої освіти у сфері ІТ, просто вивчив мови програмування. Тому я кажу, що немає нічого неможливого. Якщо людина хоче цього, вона цього досягне. Спочатку було наше агентство, потім я підтримала його ідею і він сидів довгий час вдома, вчився, замовляв онлайн-курси. Я не скажу, що він став супер-спеціалістом, але його рівень навіть на біржі, де він працює, піднявся в рази за чотири роки. Це говорить про те, що якщо людина хоче, вона знайде можливість. Питання навіть не в грошах, а в тому, наскільки твоє внутрішнє бажання сильне.

Поки що у мене є сильне бажання не закриватися. Але ми повинні також звертати увагу на те, що робиться навкруги».

Карантин, зупинка туристичного бізнесу та віра в успіх

Як розповідає Тетяна Кухарук, наразі щодо всіх турів, які туристи бронювали в системах онлайн-бронювання, всі туроператори, враховуючи ситуацію, пропонують альтернативні умови. Хтось дозволяє розмістити гроші на депозиті. Умовно, людина, бронюючи Туреччину за 10 тисяч гривень, обирає 15 травня. 15 травня, вона, звісно, нікуди не летить і ті гроші можна зберегти на депозиті в туроператора і потім обрати будь-який тур в іншу країну. Також можна такий самий тур перебронювати на пізніші дати.

«Ми зараз, в основному, займаємося тим, що переносимо бронювання, «переливаємо з пустого в порожнє». Були люди, які планували поїхати в тур 14-15 березня, перебронювалися на кінець травня. Тепер ми їм кажемо, що в травні вони теж не полетять і потрібно переброньовувати. Тобто, триває паперова робота. З туристом треба обговорити, який варіант йому підходить. Тому тепер основна робота у нас – не нові бронювання, а саме робота з поточними клієнтами. Більшість туристів погоджуються на перенесення. Є і такі, які зробили ануляцію, але в операторів умови приблизно такі: якщо людина бронювала тур за тисячу доларів, заплатила 30 % від загальної вартості або 300 доларів. Коли вона хоче анулювати тур, тоді 10 % від загальної вартості туру – це сума, яка в будь-якому випадку «згорає» відповідно до умов туроператора. Тобто, 10 % від тисячі доларів, або 100 доларів лишаються в оператора. Людина сплатила 300, тому може отримати лише 200 доларів тоді, коли закінчиться карантин. У кожного оператора є свої часові рамки. Тому ми налаштовуємо людей на те, що вони, можливо, отримають свої кошти аж наприкінці року. Отже, краще зберегти всі гроші, перенести тур на іншу дату, наприклад, на травень не 2020, а 2021 року. Якщо гроші лишаються на депозиті, турист їх зможе потім використати», – коментує вона щодо роботи турагентства в умовах карантину та закриття кордонів.

Говорячи про проблеми для бізнесу, які спричинив карантин, Тетяна Кухарук зауважує:

«Ми від цієї ситуації постраждали не стільки у фінансовому плані, як у тому плані, що зараз лишаємося без роботи. Зараз був би найбільш активний період, раннє бронювання тощо. Я відчула, що це так буде ще наприкінці січня та у лютому. Щороку є «напливи», такі періоди, як, наприклад, період активного раннього бронювання, активного новорічного бронювання. Був такий період, але люди, попри хороші ціни, не реагували так, як зазвичай. За місяць до карантину, ситуація вже була не бізнесовою, не спостерігалося стабільності.

Якщо раніше ми йшли в ногу з Європою, були десь на третій сходинці згори, то зараз перемістилися на 10 сходинок донизу. Багато людей мали фобію літати, а тепер матимуть ще й фобію заразитися, кашляти в аеропорту і так далі. Наступне питання – фінансове. Якщо тури були за одну ціну, а стануть коштувати більше, частина туристів відсіється. Розворушуватися люди будуть довго. Ми не можемо усіх переконати, що не варто боятися, що коронавірус не живе в теплих країнах тощо».

Робота заради здійснення мрій людей

Насамкінець,Тетяна Кухарук розповідає про своє кредо та те, чому її робота – робити людей щасливими:

«Потрібно дуже сильно любити і вірити в те, що ти робиш. Я працюю не заради грошей чи вищої мети, у мене немає планів купити особняк і так далі, як в більшості людей. Я прийшла в туризм не для того, щоб щось заробити, а для того, щоб зробити людей щасливими. Тобто, мені подобається, коли дівчата працюють і люди до них приходять або дзвонять чи пишуть, кажуть, які вони раді, що здійснили свою мрію. Для мене дуже важливе те, що людина відчуває емоційно. Це мене тримає, все інше – додатки, наприклад, матеріальні речі. У будь-якій справі, яку ти вирощуєш серцем і вкладаєш в неї душу, у тебе буде плюс. Це моє кредо. Коли ми збираємося, то говоримо, що наша ціль – зробити людей щасливими. Поки що ми з цим девізом не розлучаємося, і, думаю, коронавірус цьому не завадить».

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.