#БізнеСильні: «Молочне диво» Юхимчуків, або як у селі можна побудувати легальний бізнес, тримаючи корови

Побудувати легальний молочний бізнес у селі за підтримки великого бізнесу та зробити його прибутковим можна вже не лише у Європі, а й в українському селі. До того ж інвестувати у молочні ферми та заробляти на цьому може кожен українець.  Як це працює, розповідаємо на успішному прикладі першої сімейної молочної ферми на Волині «Молочне диво» Надії та Ігоря Юхимчуків із села Рачин Луцького району (раніше – Горохівський район).

Сім’я поділилася своїм досвідом з інтернет-виданням «Волинь Online» у рамках проекту «#БізнеСильні». У цьому проекті ми розповідаємо про історії успіху у сфері бізнесу.

Що таке сімейні молочні ферми і хто в них інвестує

Проект, до якого долучилася сім’я Юхимчуків, – «Сімейні молочні ферми» – це проект за підтримки ТОВ «УкрМілкІнвест», який має на меті створити всеукраїнську мережу сімейних підприємств. Зараз він нараховує понад 100 сімейних ферм. Формат передбачає невеликі ферми – на 10-50 корів.

Започаткували цей проект у 2017 році. Ініціатор і засновник цього проекту Михайло Корилкевич. Ідею створення подібних ферм він запозичив у канадського уряду. Проект підтримали уряди Канади, Швеції, а також ПРООН – в рамках реалізації проекту «Сімейні молочні ферми – добробут людей та сталий розвиток села».

Для досягнення амбітної мети — 5000 ферм до 2027 року, запровадили інвестиційний проект. Важливо, що інвестором може стати кожен українець і отримувати від цього дивіденди. Інвестиції можна робити на невеликі суми. У першому раунді інвестування, який закінчився 30 червня, – це було 30 тисяч гривень.

«УкрМілкІнвест» шукає інвесторів, відвідуючи профільні виставки, ярмарки, форуми, через соціальні мережі, серед партнерів та всіх зацікавлених в розвитку молочної галузі в Україні. Зараз є вже навіть один інвестор з Німеччини.

Основні виклики, кажуть у компанії, – це недовіра  як з боку фермерів, так і з боку інвесторів.

Від трьох корів до сімейної ферми: як розпочиналася історія з коровами сім’ї Юхимчуків

Сім’я Юхимчуків вже понад 13 років тримає корови. Після одруження у 2005 році Надія та Ігор прожили рік у Луцьку і вирішили переїхати до села, звідки Ігор Юхимчук родом. Ігор із фермерської – сім’ї, а Надія – лучанка, однак жінка погодилася переїхати у село.

«Купили хату і почалася наша історія із коровами», – каже чоловік.

З 2007 року почали тримати корів. Спочатку мали три корови, потім 5, 7, 9 і так і збільшувалася кількість потрохи.

«Коли ми прийшли у компанію «УкрМілкІнвест», то мали вже 12 своїх корів», – пригадує Надія Юхимчук.

Жінка каже, що вони вже все пройшли – і ринки, і здавали молоко, а це зараз вже років п’ять нікуди не їздять.

«Всі базари ми знаємо і львівські, і луцькі. Коли нам телефонують фермери знайомі і запитують поради, ми кажемо «Пробуйте, ми вже там були, поки що нам з компанією нормально, спокійніше і є стабільність». Є два рази у місяць виплати. Приходить число, знаємо, що якісь мають бути кошти. А з ринками – є період, що гарний базар, а можна не продати, – розповідає фермер. – Ми виїжджали у Горохів. Молоко, наприклад, 15 гривень за 1,5 літра молока. Вивозимо 50 пляшок. Людина вивозить 5. Я кажу, що згідний продати по 13, бо мені треба продати, ті вже стоять дуються. А ще є перекупщики. Бере перекупщик сьогодні все, на другий день – теж, тобі добре, бо все продав. А на третій раз не приходить. А ти вже клієнтів втратив постійних –  і все, не знаєш, що робити. Ми можливо б у майбутньому і повернулися до базарів, але хотіли б, що це вже була наша торгова марка у спеціальній тарі».

Сім’я вирішила, що потрібно будувати свою ферму, але самотужки не мали, як.

«Чоловік у січні 2019 року поїхав у Луцьк на семінар в агропромислове управління, вернувся з брошурками про створення сімейних ферм на Рівненщині і там ми дізналися про проект «Сімейні молочні ферми». Подумали, зважили всі «за» і проти» і вирішили, що треба починати, переймати досвід у когось. І так і створили свою ферму», – каже пані Надія.

Вже через два місяці, у березні 2019 року, Юхимчуки підписали договір з компанією «УкрМілкІнвест».

«Компанія показала нам, що з коровами можна робити ще й бізнес, – каже фермер. – Стримувало нас те, що переживали, чи дійсно є так, що хтось чужий дає гроші, аби тільки працювали».

Одним із найскладніших етапів виявилася реєстрація сімейного фермерського господарства

Чи не найбільшою перешкодою для Юхимчуків стала реєстрація сімейного фермерського господарства.

«Я буду матюкатися. Бо там інакше не можна. От сидять державні реєстратори, які не знають «Куди вас поставити». Законодавець написав, що до 20 лютого потрібно подати декларацію 4-ї групи, щоб вже з 1 березня нас зареєстрували так, як ми зараз є СФГ  (сімейне фермерське господарство). Про це можна писати цілу книжку про те, як ми реєструвалися».

Пан Ігор розповідає, що реєстратор не знала, як правильно потрібно реєструвати, а спілкуватися по телефону із компанією, яка могла підказати, не хотіла:

«А чого я маю туди дзвонити, у мене своє начальство». Я її питаю, що нам робити, вона не знає. Тоді далі таке питання «Чого ти тут сидиш», вона каже «Чого ти хамиш». От і поговорили». Щовечора сиділи ми шукали про ту реєстрацію в інтернеті і їздили то у Луцьк, то у Горохів. То знаєте, у нас було роботи більше, як на фермі».

Коли нарешті вдалося зареєструватися, то виявилося, що реєстратор помилилася і вказала ФОП, а потрібно ФОП СФГ.

«І ми заплатили зі своєї кишені 1200 гривень ЄСВ через помилку реєстратора. Я кажу, що якби то було, щоб вона заплатила, вона далі б думала, що робити. Ми змогли зареєструватися аж 1 червня 2019 року. Але досі є морока, бо декларацію в електронній формі не можна здати, бо у електронному кабінеті не змінили щось там. Раз в рік до 20 лютого декларацію подавати потрібно. Раз в рік по ЄСВ здавати», – пояснюють фермери.

Навіть нотаріуси відмовлялися реєструвати першу сімейну ферму на Волині, бо ніхто не знав, як то зробити правильно.

«Прийшли ми до голови районної ради, нотаріусу дзвонять, що перша ферма на Волині хоче зареєструватися. А вона каже «Вже пишу заяву на розрахунок, але не буду того робити». Звіт так само важко було здавати, податкова не знала, куди нас «всунути», – пригадує чоловік.

Фермер пояснює, що тяжко працювати і фізично, і розумово, бо щось має бути одне і кожен виконувати свою роботу.

«Ще сільська заздрість – це перешкода. Багато хто не вірив у цей проект, у нас, що ми витримаємо хоча би ту реєстрацію. Але ми бачимо ціль і не бачимо перешкод, ось так працюємо. Як сьогодні оглянутися на те все, ну дійсно було важко. Ми вже звикли, що люди заздрять, де ми йдемо, то нас вже знають. А документацію ми вели і до того. Хоч ми першопрохідці на Волині у компанії, але ми мали вже ОСГ (особисте селянське господарство) з 2013 року. Ми його зареєстрували як три і більше корови. То тоді давали 150 гривень державної допомоги на одну корову. То я виїздив на 700 гривень, а отримав тільки 600 гривень. Отака то допомога була, – пригадує чоловік. – Якби ще те, що законодавець пише, все виконувалося на всіх рівнях, то можна працювати тоді. Важко, але треба робити. Не думаю, що у Польщі на заробітках легше. Ми є творці своєї держави. Ми на місці, ми сплачуємо податки, ми показуємо, що можна тут жити, так, важко, але якби було легко, то було б не так цікаво».

Консультації та інвестиції – як компанія «УкрМілкІнвест» допомагає сімейним фермам

Як розповідають Юхимчуки, компанія допомогла їм із будівництвом корівника – на це виділили 300 тисяч гривень. Також отримали гроші на десять корів та обладнання (доїльні апарати, лампи, килимки, поїлки, холодильну установку). Ці кошти протягом чотирьох років потрібно повернути. Після того, як повертають кошти, фермери і далі можуть продовжувати співпрацювати з компанією.

Окрім фінансової підтримки, компанія надає також консультації із юридичних, податкових та ветеринарних питань. А ще допомагає знайти закупівельника молока – до Юхимчуків через день приїжджає «Радивилівмолоко».

«Умови кращі у компанії, тому що, якщо банк буде кредитувати, то там дуже великі відсотки. Зараз вже змінилися умови, але у нас було, наприклад, на будівництво безвідсотково. На обладнання ми повертали тільки 50% від отриманих коштів», – пояснює пані Надія.

Що потрібно, аби створити власну сімейну ферму

Сім’я розповідає, що для того, аби створити власну ферму, насамперед потрібно мати власного поля хоча б 2-3 гектари, щоб прогодувати корів.

«Компанія забезпечує силосом, сіном і соломою, є комбікорми. Але при ринковій ціні, якщо корови менш продуктивні, то не вигідно купувати. Корови у нас стоять весь час у хліві. Бо є безприв’язне, прив’язне і на вільному вигулі. Ми не маємо вільного берега, тому у нас стоять. Але це не шкодить корові. Коли корова запускається, то переводимо у кошару. Маємо люцерну, тепер на цей момент за чотири роки вже нарешті влада дати дозвіл на оренду 8 гектарів берега. Косимо берега, і плануємо ще сіяти трави, тому що на таку кількість корів потрібні свої корми, щоб здешевити кормову базу. Бо є такі фермери, які купують все, але якщо своє мати, то таки вигідніше – більше можна заробити на молоці. Наприклад, ми цілу осінь і зиму мали свої корми, нам було легше, бо мали змогу більше віддати кредит, а якщо купляємо корми, то треба і за них розраховуватися і за кредит», – пояснює Надія.

Корівник фермери будували з нуля самостійно. Оцінюється він у мільйон гривень.

«Як ми починали то все, то були лише картинки, а сьогодні, хто вже буде починати, має можливість проїхатися і подивитися і собі зробити, як вони хочуть», – каже пан Ігор.

Спочатку корови доїли за допомогою доїльних апаратів, а вже зараз поставили у корівнику вакуумну лінію. Але молокопроводу немає, носять молоко бідонами до холодильника. У сім’ї є ідея переробляти молоко, але кажуть, що до цього спочатку потрібно дорости:

«Якщо всі корови дояться, то за два дні виходить до 800 літрів молока. Зараз більшість корів у запуску, то вже менше. Але то суто наше, ми у людей не приймаємо. Поки що ми йдемо на етапі формування стада, тому що спочатку, щоб щось виробляти потрібно сформувати стадо корів, які будуть продуктивними, даватимуть добре молоко. Проектом передбачено 40 корів, а зараз вже є 39. Але є старі корови, які вже менш продуктивні. Минулого року залишили всіх телиць на нетелі, будемо вже скоро осіменяти. І подивимося, які будуть продуктивними, будемо залишати, а старі будемо вибраковувати. Кожен рік йде вибраковка», – пояснює пані Надія.

У компанії «УкрМілкІнвест» розповіли, що стати учасником проекту і відкрити фермерське господарство можуть повні родини, які мають бажання займатися такою діяльністю. Для цього бажано мати досвід в утриманні корів, мінімальний набір сільськогосподарської техніки та землю для кормів та випасу.

«У проекті передбачено, що немає права наймати працівників. Ми робимо так, як написав законодавець від 2 до 20 га землі, працювати суто сім’єю і мати в рік не більше 7,5 мільйона гривень. У нас всі починають хитрим бути, а чого не можна найняти. Ну, реєструйся фермером, наймай кого хоч. От чого мене це нервує, що немає того порядку. Ніхто ж не забороняє юридично оформляти фермера», – каже пан Ігор про умови проекту.

Чоловік радить тим, хто хоче створити свою сімейну ферму насамперед звернутися до офісу проекту:

«З усього сказаного, ми без проекту цього б не потягнули. Зараз ми вже знаємо. Від юридичного до бухгалтерського знаємо те все. Вже, як заходиш до когось, то вже знаєш, як сказати. Тому найперший крок – це звернутися до компанії «УкрМілкІнвест». Саме у молочному бізнесі кращого за те, що ми пройшли ми не бачимо, що хтось допомагав краще».

Він зауважує, що попри те, що є великий досвід у цій сфері, є все ж багато нюансів, про які фермери можуть не знати, тому консультації фахівців, які надає компанія, допомагають їм:

«Ніби тримали все життя корови, а виявляється є ще багато нюансів, як доглядати, як рахувати, чи вигідно чи ні тримати ту чи іншу корову, як доглядати за вим’ям, як доглядати за телятами, – пояснює чоловік. – Ми дивимося, скільки корова дає молока, яка жирність тощо. Компанія дає поради нам у всьому, але немає такого, що обов’язкове виконання. Ветеринар приїжджає планово і теж надає консультації».

Також фермери радять не гнатися початківцям за модою і не купувати «розпіарені» породи корів:

«Немає такого, що саме одна порода корів краща, початківцям треба брати місцеві корови і покращувати їх штучним осіменінням. Наша чорноряба нічим не гірша, вона дає менше молока, але вона не так хворіє, не так схильна до стресів. Не треба нам гонитися за породистими. Ми не промислова ферма», – каже Ігор.

Тим, хто хоче відкрити свою ферму, сім’я радить подумати і зважити всі моменти:

«Це дуже важка праця і перед тим, як хтось буде йти займатися, то хай пару раз подумає, бо це не є простий і легкий бізнес. Але ми не жаліємо».

Яка допомога для держави сімейним фермам і які податки потрібно платити

Сім’я Юхимчуків зареєстрована як ФОП сімейне фермерське господарство без набуття юридичного статусу. Держава допомагає їм перші десять років сплачувати ЄСВ, поступово зменшуючи відсоток допомоги:

«Перший рік ми сплачуємо 10 %, на наступний – 20 %, потім 30 % ЄСВ. Так 10 років держава дає такий старт, щоб, хто зареєструвався 4-ю групою, працювали люди і за них держава доплачує ЄСВ. Це суто для ФОПа 4-ї групи СФГ без набуття юридичного статусу. А ще сплачуємо земельний податок і оренду за землю», – пояснює Надія Юхимчук.

Ігор Юхимчук вважає українське законодавство щодо фермерів несправедливе, а ще хитрять самі люди, аби працювати нечесно:

«У нас чогось в державі фермерським господарством вважається, коли є 1 тисяча гектарів землі і 500 голів худоби. У цілому світі фермерські господарства 20 голів худоби і 10 га землі. Тато став одним із перших фермерів у 1993 році. У 1992 році започатковувався рух фермерства в Україні. Але тоді був порядок, тоді закон був про фермерський рух – до 50 гектарів ріллі і до 100 гектарів загальної землі. І це були фермери. Це було правильно, на мою думку. Ми тоді мали 25 гектарів землі, дала держава в користування. Зараз ще не можемо на себе розпаювати цю землю, бо багато чиновників поклали собі око на цю землю, і в цьому проблема. На моє бачення, поки ми працюємо, воно має бути наше. От ми хочемо працювати, а не шукати через якісь «лазєйки», як собі взяти 2 гектари землі, щоб наповнювати бюджет, бо якісь умніки сидять при владі і можуть на всіх родичів взяти по 2 гектари і комусь дати в оренду, і далі розказувати, як вони за селюків переживають. А той, хто на землі працює, в селі живе, не може взяти собі землі, бо бачте, не знає, куди зайти. Потім чомусь фермерами стали ті, хто має по 500 гектарів, 700 гектарів. А потім ще фермери поставали фермеренятами під кимось, порозписували фермерські господарства, щоб бути такими грамотними. От того у нас така проблема у тим всім».

Сім’я також отримала дотації від держави –  по 5 тисяч гривень на корову і на землю, як новостворені фермери та по 3 тисячі гривень за кожен гектар землі. Була програма.

«Ми також писали бізнес-план подавали в Укрдержфонд. Спочатку ми не пройшли у перший тур, а в другому турі нам надала держава кредит безвідсотковий на п’ять років», – каже Надія.

Ігор Юхимчук розповідає, що зараз їхня сім’я в рік сплачує 50 тисяч гривень податків до різних рівнів.

«Якщо взяти ще пару таких сімей, то це і є бюджет. Важко, але воно має бути, бо мають медики отримувати зарплату, солдати стояти на фронті і хтось має прогортати дорогу. А то в нас ніхто не хоче горнути дорогу від снігу зимою, а за чий рахунок вона має горнутися? А за наші податки. Весь світ так на тому стоїть, – переконаний фермер, що працювати потрібно легально. – Ми платимо всі податки, ми легальний бізнес на селі. Може, хтось думає, що можна тримати корів і не сплачувати, бо все одно, ми легально є, ми сплачуємо легально, ми творимо державу свою».

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас