18:24, 15 Серпня 2022
Зілля та чародійство: які рослини застосовували для захисту від сил потойбіччя
Захист від злих духів, передбачення майбутнього та зцілення тіла і душі: надприродні властивості рослин з давніх-давен цікавили дослідників, алхіміків та пересічних людей. Повір’я та найхимерніші рецепти застосування зілля фіксували не лише в усних переказах, а й у спеціальних книгах – зільниках. Літо – пора свят, що традиційно були пов’язані зі збором зілля як в Україні, так і у сусідній Польщі.
Які містичні властивості наші предки приписували різноманітним рослинам, досліджувало інтернет-видання «Волинь Online».
Zielna: головне літнє свято збору трав
15 серпня – день Успіння Пресвятої Богородиці (Solemnitas Assumptionis Beatae Mariae Virginis) – відзначається у Польщі як день, присвячений Божій Матері Зільній (Matka Boska Zielna). Це одне з багатьох свят християнської Пресвятої Богородиці, яке призвело до процесу синкретизму з набагато давнішими віруваннями, що вкорінені у старослов’янській вірі.
Це один із старих звичаїв, які ніколи не зникли, але були прийняті Польською Католицькою Церквою та переосмислені через християнську доктрину (традицію святкувати Богородицю Зільну з часом пов’язали з днем Успіння Пресвятої Богородиці).
День Божої Матері Зільної дуже тісно пов’язаний із сезоном збору врожаю, коли дозрівають овочі та фрукти, а також коли збирають урожай з полів. У Польщі це свято завжди вважалося присвяченим жіночості та «жіночій» стороні природи – її росту та здатності «народжувати» врожай. Він передує великому святу під назвою «Dożynki», яке офіційно завершує збір врожаю та відзначається на межі серпня та вересня.
За старих часів людям заборонялося їсти свіжий урожай (будь-яке зерно чи овочі, зібрані влітку з полів, а також деревні плоди, такі як яблука чи груші) перед відзначенням цього свята.
У контексті цього свята Пресвята Богородиця розглядається як покровителька землі, пишної зелені з усіма квітами і травами природи, а також усіх видів «дарів землі» – врожаю, фруктів, овочів. У польському фольклорі вона відображає родючість природи. Більшість цих вірувань, які передаються та збереглися в польському селі, тісно пов’язані із залишками старослов’янської богині Мокош та первісними віруваннями у Матір-Землю.
Святкування дня Пресвятої Богородиці розпочинаються церковною месою. Люди приносять букети або вінки (ці деталі відрізняються залежно від регіону), зроблені з літніх трав і квітів, а також зі свіжого врожаю, щоб освятити їх у церкві. У деяких регіонах жінки вплітають цілі гілки фруктових дерев або ягідних кущів, часто з плодами, що звисають з них. На думку етнографів, ці благословення мають явні сліди старослов’янських підношень.
Трави та квіти відіграють велику роль у польському селі і широко використовувалися в народній медицині та магії. Є багато трав і квітів, які вважаються «потужними». Фольклор дуже точно визначав, як готувати рослини для подальшого використання – коли їх збирати і, що важливіше, коли освячувати перед використанням. Вирішальним для цього був день Божої Матері Зільної. Саме тому польські жінки готували трави та квіти для освячення.
У польському фольклорі рослини часто набували різноманітних рис і характерів, і багато жителів села досі вірять, що рослини, які вони вирощують, відчувають і розуміють оточення. Багато польських бабусь досі продовжують старий звичай дякувати травам під час нарізання та сушіння. Деякі трави мають особливі ритуальні назви в польському фольклорі, які використовуються під час приготування букетів і вінків – жінки вплітають, наприклад, «Коси Пресвятої Богородиці» або «Сльози Пресвятої Богородиці» на день Божої Матері Зільної.
Наприкінці святої меси священики благословляли також вози чи столи з урожаєм і стравами, які часто чекали біля костелів.
Як можна зауважити, традиції цього свята перегукуються із відзначенням в Україні Медового Спаса 14 серпня (Маковія), коли традиційно освячують мак та різноманітне зілля.
Зілля, потойбіччя та зодіак: гортаючи Зільники чародійські
Вже у 16-17 століттях у різних країнах Європи видавали та перевидавали праці про медичні та містичні властивості рослин. Вони описували способи збору зілля, методи приготування з нього відварів та амулетів тощо. Серед відомих у Європі видань можна навести «Secreta Mulierum», який приписували німецькому філософу, науковцю та єпископу Альберту Великому, «Zielnik Szymona Syreniusza» професора Краківської академії Шимона Сиреньського, що містить опис понад 760 рослин, «Compendium Medicum Auctum» (опис хвороб, книга авторства Аполлінарія Вєчорковича), «Teodora Zawackiego Memoriale oeconomicum» 1616 року тощо.
У давніх дослідженнях стверджували, що на надприродні властивості рослин мали вплив час їх збору, сонце, місяць, планети та знаки зодіаку.
Так, зібрана перед світанком рута, спожита у сирому вигляді, оберігала від чарів. Аналогічні властивості приписували раннику вузлуватому (Scrophularia nodosa).
Вважали, що дягель (Angelica), зібраний під Сатурном, оберігає від «морового повітря» (чуми), якщо носити його при собі. Ця ж сама рослина, викопана під Марсом, оберігала від сифілісу, а дягель, зібраний під знаком Тільця, вважали афродизіаком. Дягель, який зібрали під знаком Рака, повинен був лікувати від онкозахворювань (якщо носити рослину при собі та щодня мити у сечі хворого).
Морківник лучний (Silaus pratensis), викопаний у час, коли Сонце, Марс та Венера входять у знак Лева та ношений на шиї «усуває гнів та неприязнь, страхи нічні, видива страхітливі, божевільним розум повертає та сумних веселими робить». Вважали, що ця рослина усуває видива, що виникають від меланхолії чи сатанинських спокус, нічні страхи та повертає плодовитість.
Стародуб (Laserpitium siler): намистини, зроблені з коріння, зібраного під знаком Стрільця чи Близнят, «людей та худобу від чарів оберігають». Корінь, викопаний, коли Меркурій перебуває у знаку Близнят, оберігає від впливу злих планет, якщо носити його на шиї.
Окремі забобони стосувалися навіть впливу тіні від дерев: наприклад, тінь тиса вважали шкідливою, такою, що викликає хвороби та заражає отрутою, забирає сон. Тінь від волоського горіха також, мовляв, шкодить тим, хто спить, викликаючи немочі. Часник, як вважали, не поєднується з магнітом та позбавляє його сили притягувати метали.
Рослини у світі духів та чарів
Цілу низку рослин уява людей наділяла здатностями впливати на духів та інших потойбічних істот. Окремі рослини мали славу чародійських, інші вважалися дієвими засобами проти чарів, спрямованих як на людей, так і на тварин чи навіть помешкання.
Наприклад, вважали, що гілочки з листям аґрусу у вікнах, на дверях, «чари у будинок не допускають». Корінь дягелю лікарського (Angelica archangelica), сушений та ношений при собі на шиї «відводить чари та вроки».
Буквицю лікарську (Stachys officinalis) вважали «сторожем людських душ», а диму з дубового листя, мовляв, «чорт боїться».
Білозір болотний (Parnassia palustris) жінки клали дітям у купіль, щоб охороняти їх від кожної злої пригоди. Зілля, як вважали, чинить між чоловіком та дружиною велике кохання.
Росичка круглолиста (Drosera rotundifolia), вважали, стишує дияволів, що оселилися в одержимих, якщо носити її на шиї. Окрім того, носіння рослини дозволяє перетворювати неприятелів у друзів та приносить успіх у всіх починаннях.
Носіння лілії лісової (Lilium martagon) «звільняє одержимих від злого духу». Якщо ж рослину тримати вдома, це відганятиме чортів.
Береза діяла проти чарів таким чином: «нехай зачарований пустить сечу на мітлу, зроблену з березового гілля, дроку та бузини, увіткнуту в землю».
Буквицю лікарську (Betonica officinalis) вважали засобом від усіх чарів. Для захисту від них її радили висаджувати поблизу будинку.
Полин звичайний (Artemisia vulgaris) також шанували як засіб проти чарів. Його радили носити на собі, розвішувати вдома, напередодні дня Святого Івана вішати над вікнами, дверима, ворітьми для охорони від чарів, вживати внутрішньо та застосовувати зовні для подолання наслідків чарів. Зачарованому потрібно було носити на шиї полин, щоб зцілитися, також рекомендували кадити ним вдома, аби відігнати всіляку чортівню. Під час грози кадіння освяченим полином «оберігає від влучання блискавки».
Морська цибуля (Scilla maritima), повішена на дверях чи воротах , убезпечує мешканців дому від чарів.
Бузина також була одним із засобів проти чарів. Чарівні властивості мала бузинова сопілка, яку тримали в стайні (хліві) — там, де є ластівчине гніздо. Якщо вночі щось у хаті стукало, ходило, гуркотіло, то щоб «вивести» нечисть, грали на бузиновій сопілці, скропленій святою водою. Після того сопілку більше не тримали, переламували, скроплювали святою водою і присипали сміттям або й спалювали.
Відьмине зілля звичайне (Circaea lutetiana): Цирцея за його допомогою перетворювала людей на тварин, рослин та усе, хотіла.
Полин лікарський (Artemisia abrotanum): допомагає зачарованому подружжю (якщо його застосовувати у купелі, пити чи носити при собі). Проти чарів його радили носити при собі, «стелити у взуття, але не під босі ноги, мочити у пиві та пити, з жовтозіллям звичайним (Senecio vulgaris) нагріти та омивати зачарованого», «проти чарів збирати до сходу сонця та, порізавши, їсти сирим», «проти чарів у подружжі у постіль стелити» (як вказували у книзі «Zielnik Szymona Syreniusza»). Рослина, випита у вині, «оберігає від отруєння, робить гарним волосся на голові та бороді», покладений під подушку полин лікарський є потужним афродизіаком, а також сприяє хорошому сну.
Дивина (Verbascum) також мала силу проти чарів: «якби хто боявся чарів, пий горілку з дивини і будеш у безпеці, і там де сідаєш, покропи тією горілкою, і будуть при тобі на поміч добрі духи, але ти насамперед Господу вір і вір у те, що горілка таку має силу, і буде тобі так, як сказано».
Допомагало від чарів людині та будинку носіння дягелю. Ця ж рослина була засобом проти «чарів, внаслідок яких людина огидні і надприродні речі відригує, такі як миші, ящірки, нетопирі, змії, жаби, голки, ножі, цвяхи та бритви».
Звіробій звичайний (Hypericum perforatum) застосовували як засіб проти чарів, обкурюючи ним приміщення. Рослина вважалася ефективною проти сатанинського впливу, якщо носити її постійно на собі. Також звіробій шанували як протиотруту, засіб для загоєння ран, підкурювали ним приміщення, щоб полегшити пологи.
Щодо цикламену наводять повір’я: «будинку, біля якого посаджений, не загрожуватимуть ніякі чари».
Щодо клокички перистої (Staphylea pinnata) вірили: «хто носить плоди, нанизані як намисто, тому чари не шкодитимуть».
Валер’яна лікарська, зібрана перед сходом сонця та спожита сирою, вважалася дієвою проти чарів.
Хто миколайчики польові (Eryngium campestre) на шиї чи при собі носить, тому, як вважалося, чари та чортові справи шкодити не можуть.
Резеда красильна (Reseda luteola) служила для подолання «чарів любовного блуду».
Бутень бульбистий (Chaerophyllum bulbosum) був засобом проти чарів, «глибоко впоєних у тіло та змішаних із кров’ю».
Орлики звичайні (Aquilegia vulgaris), як вважалося, могли повертати здатність виконувати шлюбні обов’язки, втрачену через чари. Рослину також радили носити при собі.
Традиційно магічною рослиною вважали папороть. Засобом проти чарів вважався корінь папороті з лугом дубового попелу та кров’ю з лівого вуха щеняти: «корінь, варений у дубовому лузі з горілкою та кров’ю (для чоловіка – із пса, для жінки – із суки), прикладений, віддаляє чари, яким піддалася людина».
В унікальному гуцульському епосі від Петра Шекерика-Дониківа, романі «Дідо Иванчік» є такий епізод збору магічної рослини – цвіту папороті у свято Івана Купала:
«Унічь пид Ивана Купала то Иванчік майже цілу нічь ни спав у стаї. Ходив на полонину сокотити папоротин цвіт, ци би був ни до сокотив йиго тай ни урвав в тот раз, йик у саму опівнічь будет цвисти ним папороть. Хотів доконче дістати тот папоротин цвіт, шо то йиго, йик ним цвитет у саму опівнічь на Ивана Купала папороть, то так дуже остро хоронит и закриваєт ничіста сила перед людским оком тай людсков руков.
Иванчік твердо вірив, шо йикби дістав тот цвіт вопівнічь Ивана Купала у свої руки, то тогди вже би си нікого ни боєв на світі, бо знав би навіть ту мудрість, шо лиш одни чьорти її знают тай вигадуют. Тогди би й він був годен вигадати таку ни одну добру мудрість тай прибагнути ни одну таку добру та покористну для всіх людий на світі річ, шо згадували би йиго через то люде з роду в рід. З поколіня в поколінє. Тай ни укривав би він ту мудрість з-перед людий так, йик то робит з нев ничіста сила, шо видкриваєт її лиш тим, шо за ню запродуют ничістий силі свою душу тай тов мудрістьов гноб’єт бідний народ на світі. Він би її розкрив для всіх людий на світі, аби й уни знали її так, йик він».
Півонія, постелена у колисці, «охороняє дітей від вроків». Також її корінь та насіння вважали ліками для одержимих. А тримаючи рослину в руці, можна захиститися від страхів та привидів.
Мандрагору (Manfragora officinalis) вважали чародійською рослиною.
Рута, зібрана перед сходом сонця та спожита сирою, «дієва проти чарів».
Синяк подорожниковий (Echium plantagineum), повішений в оселі, як вважали, охороняє як від хвороб, так і від чарів людей та тварин. Рослину вішали також біля хлівів та обор, щоб захистити худобу від хвороб.
Цибуля Молі (Allium moly) вважалася особливим порятунком проти отруйних чарів.
Жостір проносний (Rhamnus cathartica): «гілочка, яку вішають при обійсті, захищає від чарів».
Ранник затінковий (Scrophularia umbrosa), як вважали, збираний перед світанком та спожитий сирим слугує проти чарів.
Селезінник волосинчастий (Asplenium trichomanes) «вроки та чари відвертає, перемішаний із білозором болотним».
Зозулин льон (Polytrichum) вважали як чародійською рослиною, так і засобом проти чарів (якщо зібрати його перед світанком та з’їсти сирим).
Щодо пижма звичайного (Tanacetum vulgare) писали: «якби якась дівчина була зачарованою і від гарячого кохання взяв її неспокій, від якого вона прагнула б позбутися цноти, нехай пижмом миється і відійдуть від неї ті чари». Також рекомендували «зілля варити у сечі зачарованого і чарівник прийде та поверне здоров’я».
Ротики (Antirrhinum) у чародійських зільниках радили носити на шиї як засіб проти чарів. Засобом проти чарів вважали і насіння рослини.
По три молодих паростки ферули (Ferula communis) рекомендували носити на шиї зачарованому подружжю, аби відігнати чари. Водночас, зібрана за певних умов, ця рослина могла викликати дивні сни та навіть стати причиною довготривалих хвороб. Вона мала славу «найсильнішого афродизіаку».
Дзвоники персиколисті (Campanula persicifolia) вважали рослиною, яка «чарує на кохання».
Камфорове зілля (Camphorosma monspeliaca) слугувало для різноманітних чар «проти зарази та перешкод».
Меланоспермум (Melanospermum peloponnesianum), як вважали, варто носити дітям на шиї, щоб вберегтися від чарів.
Засобом проти чарів вважали омелу з ліщини, липи та дуба, живицю з ялини. Також як «античародійські» рослини використовували грушанку (Pyrola), гісоп (Hyssоpus), конюшину, хвилівник (Aristolochia), материнку (Origanum vulgare), вербену лікарську, льонок звичайний, ліщину, асафетиду (Fеrula assa-fоetida), чебрець, маруну дівочу (Pyrethrum parthenium), фізаліс (Physalis), флокс волотистий (Phlox paniculata), переступень (Bryonia), паслін чорний (Solanum nigrum), подорожник великий (Plantago major), неопалиму купину (Dictamnus fraxinella), ромашку, шавлію лікарську, шандру (Marrubium), болиголов плямистий (Conium maculatum).
Рослини для ворожби та передбачення майбутнього
Пророкування одужання хворих та ворожіння щодо врожаю чи власної долі: для всього цього століттями намагалися використовувати рослини. Спостереження фіксували укладачі медичних книг та зільників чародійських.
Щодо дев’ятисила безстеблого (Carlina acaulis) радили: «мити хворого три дні коренем: якщо витерпить, житиме, якщо ні – помре». Окрім того, це зілля носили при собі разом із авраном лікарським (Gratiola officinalis), щоб «ніяка куля у битвах не брала».
Омела звичайна (Viscum album) вважалася однією з рослин, за допомогою яких можна передбачити майбутнє: «хто її тримає в устах та подумає про щось, що має трапитися, хапається рукою за серце, якщо не має трапитися, то цього руху не робить».
Нечуйвітер звичайний (Hieracium pilosella) використовували так: «хворому дати нечуйвітер та перстач гусячий (Argentina anserina) випити тричі зранку. Якщо хворий блюватиме, очевидна ознака смерті, якщо ні – небезпека мине».
Вербена лікарська (Verbena officinalis): «коли лікар йде до хворого, то візьме вербену із собою в руку, а прийшовши, запитає хворого, як той себе почуває. Якщо хворий відповість «добре», то швидко одужає, якщо ректиме «недобре», швидко помре». Вважали також, що той, хто обмаже себе соком вербени, впросить кожного про все, чого забажає. Якщо ж рослину покласти вдома чи у винниці, це приноситиме господареві прибуток.
Кам’яна м’ята котяча (Calamintha officinalis) могла показати таке: «якщо хтось не знає, під якою планетою народився, має вирвати цю рослину крізь хустку, і чекати, поки у хлібі знайде пшеничне зерно. Знайшовши, нехай його із рослиною поєднає та покладе під подушку та молиться до семи планет, аби йому ту таємницю уві сні відкрили».
Опопонакс (Opopanax chironium) пущений на кров з вени, хворобу того, кому кров пустили, показує.
Серадела (Ornithopus): «якщо від послиненого листочка тіло зарум’яніє – ознака кохання, якщо у результаті цього на шкірі виникне висипка – знак ненависті».
Якщо листя цибулі порей (Allium porrum), прив’язане на ніч до паралізованої кінцівки, зменшує її синюшність, людину ще можна врятувати, якщо не зменшує, значить, порятунку немає. Сирий порей, як вірили, охороняє від упирів.
Щодо болиголова плямистого вважали: «якщо сік рослини викликає у жінки нудоту, це ознака її вагітності, тому що його не можуть засвоювати вагітні». Також вважали, що ця рослина неплідних жінок робить плідними.
Баранець звичайний (Lycopodium selago) вважався протиотрутою та засобом проти «морового повітря» (чуми). Вірили, що «хто, отруївшись, не виблює після прийому ліків – ознака, що помре».
Чистотіл звичайний (Chelidonium majus) «покладений на голові хворого, виявляє: якщо той має померти, співатиме на повен голос, якщо житиме, плакатиме». Вірили також, що, якщо чистотіл носити разом із серцем крота, це забезпечуватиме перемоги в суперечках, залагодження справ та успіх.
Щодо жовтозілля звичайного (Senecio vulgaris) існувало таке повір’я: «якщо його вирвати, торкнутися ним кожного зуба, що болить, щоразу спльовуючи, а потім посадити, то, якщо рослина не прийметься, зуби ніколи більше не болітимуть».
Якщо влітку вродить пшениця, восени вродить виноград, якщо рясно квітне квасениця звичайна (Oxalis acetosella), літо буде дощовим, якщо мало і рідко – посушливим.
Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ
Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com
Залишити відповідь