Жителя Володимира привітали з 90-річчям

2 вересня міський голова Ігор Пальонка завітав до 90-річного мешканця Володимира Матвія Мудрика, аби привітати його з поважним ювілеєм.

Про це повідомляють на веб-сайті Володимирської міськради.

“У свої 90 років ви справжній приклад того, як потрібно ставитись до життя,  адже далеко не кожному судилось зустріти такий поважний вік. Нехай Господь дарує вам ще багато років при здоров’ї у мирній незалежній Україні та у колі вашої дружньої родини”, – зазначив у вітальному слові міський голова.

Матвій Васильович  мешкає зі своєю дружиною Оленою, з якою цього року у листопаді відсвяткує 65 років подружнього життя.  Обоє родом із села Черчичі Володимирського району, мешкали в дитинстві по сусідству, пасли разом корови, а як подорослішали, то й побрались, – розповідає Олена Петрівна. У жовтні 1978 року родина переїхала до Володимира, де оселились у збудованому своїми руками будинку.

Усе життя Матвій Мудрик важко трудився – з дитинства працював у колгоспі, куди повернувся і після служби в армії, а вже у Володимирі до пенсії працював майстром у ливарному цеху сільськогосподарського технікуму. Десять років тому пережив інсульт і попри прогнози лікарів, які давали йому не більше двох років, став на ноги. У цьому йому допомогла дружина, яка довгий час займалась його фізичною реабілітацією, адже як вчителька фізкультури з 35-річним стажем має у цьому тяму. Тож зі знанням, терпінням та любов’ю дружини пан Матвій нині, хоч із паличкою, але пересувається самостійно.

Пані Олена у всьому допомагає та підтримує свого чоловіка та ще й по господарству встигає поратись – у свої 87 вона доглядає город біля хати, а ще прибирає, готує їсти, а по вечорах читає вголос улюблені газети пана Матвія. Дружина ювіляра жартує, що в дитинстві він її часто дражнив, коли пасли разом корови, а зараз сперечаються за те, хто буде пасти курей.

У день ювілею Матвія Васильовича у його домі зібралась чимала родина, адже разом із Оленою Петрівною виростили двох дітей, мають двох онучок та троє правнуків, яких вважають своїм найбільшим життєвим скарбом.