#БізнеСильні: як волинянка Ірина Колковська створила бренд швидкого, але здорового харчування

Захоплення здоровим харчуванням та спілкування з жінками-підприємицями надихнуло волинянку Ірину Колковську створити власне виробництво швидкого та здорового харчування.

Про те, як виник волинський бренд «Марципан», як інфляція впливає на розвиток та з якими труднощами доводиться стикатися підприємиця розповіла для інтернет-видання «Волинь Online».

Як створення смаколиків для себе переросло у виробництво та локальний бренд

Підприємиця Ірина Колковська багато років працювала в сфері соціальних проєктів і керує досі громадською організацією «Розвиток Волині», де вона займалася різними проектами, які спрямовані на підтримку підприємництва, у тому числі і жіночого:

«Відбувалися різні навчання, ходили жінки на виробництва, бізнес-плани писали на отримання обладнання, ми їм давали гранти на започаткування або розвиток власної справи. І я, так багато спілкуючись з жінками-підприємницями, собі захотіла стати підприємицею. Мені дуже хотілося виробляти якийсь продукт. Тому що громадська сфера і наші проєкти соціальні — це послуги. А мені хотілося виробляти продукт, який можна попробувати руками. Але я з цим не поспішала. Можна сказати, що я роками цю ідею виношувала. От я хочу виробництво, а саме який продукт, що саме робити, викристалізувалося з часом».

Пані Ірина почала активно займатися різним спортом, спортивним туризмом, ходити в гори, на байдарках плавати. І відповідно коригувала для себе харчування:

«Я дуже люблю солодощі, але треба ж було щось таке з’їсти солоденьке, щоб калорій багато не було. І собі дома почала готувати різну таку корисну продукцію. І от на тому всьому, що я сама цікавилася здоровим харчуванням, активним спортом і хотіла заснувати виробництво, то сама собою ідея виплила, що це мають бути продукти здорового харчування і смаколики, зокрема пастила. І, в першу чергу, я хотіла горіхово-фруктові батончики», – розповіла жінка.

Розпочала Ірина Колковська все у 2021 році з виробництва пастили у Ратному, так як родом звідти.

«Ми з мамою виробляли, дуже довго тестували рецептуру. Всі ягоди, фрукти були з домашнього саду, працювали в спокійних умовах. Але я купила одразу професійну сушарку інфрачервону і декілька морозильних камер, щоб сировину ягідну заморожувати літом, а зимою потім з неї сушити. Ми спокійно собі, не поспішаючи, робили рецептуру таку, щоб пастила була м’яка. Це моя ідея-фікс, бо я не люблю оцю пастилу, котру гризти треба. Пастила – це ж висушений продукт. Вона мусить бути все ж достатньо тверда, але не така тверда, що не можна вгризти. Має бути сухенька, але достатньо м’яка, щоб легко кусати. От ми цю рецептуру розробили і почали пропонувати різним кав’ярням», – ділиться спогадами підприємиця.

Від етапу ідеї до першого продажу в Ірини Колковської пройшло чимало часу. Це був продаж пастили і придбали її друзі.

«Був досить довгий шлях, можливо, роки два. І поки ми тестували рецептуру, я обирала обладнання. Тобто в спокійному режимі», – каже вона.

Цей маленький цех і досі працює в Ратному, адже обидві кваліфіковані працівниці звідти. Там виробляють пастилу та хлібці з льону. А під час війни підприємиця запустила виробництво сухих страв миттєвого приготування та інших смаколиків, відкривши додатковий цех у Луцьку.

Вся продукція «Марципан» зараз представлена у чотирьох напрямках здорового харчування: пастила, хлібці з льону, сухі страви миттєвого приготування і горіхово-фруктові батончики. Також продають такі супутні товари, як медові десерти чи набори до свят (на Великдень, на Новий рік тощо).

З початком повномасштабного вторгнення «Марципан» виготовляв безплатно борщі для військових

З початком війни Ірина Колковська подумала, що треба задіяти свої сушарки для допомоги військовим.

«У перший рік було дуже погане постачання їжі військовим. Люди дуже багато збирали продуктів. І я подумала, що можна задіяти сушарки для того, щоб готувати їжу для військових. Але це був зовсім новий напрямок, і мені треба було розібратися, як же ж ту їжу висушити, щоб їм потім тільки залити кип’ятком і це була повноцінна страва. І це теж зайняло час: спілкування з різними людьми, бо в нас в Україні є певні волонтерські групи, які почали сушити борщі ще з АТО. Але це все дуже такі примітивні рецептури, і вони не дуже відповідають смаку борщу. Або, коли їх запарити просто кип’ятком, складники не запарюються гарно, а потребують трошки проварити їх. І мені треба було довести таким чином рецептуру, щоб страва мала гармонійний смак. І щоб м’ясо до борщу було максимально правильно висушене, бо термін зберігання тривалий, щоб всі харчові норми були дотримані, але водночас щоб страва була смачна. І так ми з цим гралися, і вивелася рецептура борщів», – пояснює вона.

Увесь 2022 рік «Марципан» працював, як соціальне підприємництво, бо гроші з продажу пастили йшли на закупівлю сировини для цих сухпайків.

«І плюс люди нам давали сировину. Це картопля, морква, буряк, цибуля. Хтось м’ясо давав. І це все сушили. Тисячі порцій борщу безплатно ми передали на фронт. А потім забезпечення військових налагодилося, їм вже стало менше потреби у цих стравах. Але і досі ми співпрацюємо і з волонтерськими організаціями, і, просто, сім’ї військових замовляють на ті позиції, де вони довго сидять, де немає доступу до польової кухні», – каже підприємиця.

Як виготовляють «Марципан» і де можна придбати

Продукцію від «Марципан» зараз купують і військові, і туристи, і офісні працівники, на виробництва, люди беруть собі додому, аби мати на випадок блекауту.

«Я бачила на одному сайті писали: «Їжа для походів і для апокаліпсису». Можна з наших страв складати тривожний рюкзак. Я завжди беру з собою в машину, бо на заправках можна взяти кип’яток або в потязі так само, і це виходить повноцінна страва повністю. Ви можете подивитися склад на упаковці: вся продукція натуральна – буряк, картопля, капуста, томат, цибуля, кріп, петрушка. Тут нема нічого такого зайвого – жодних барвників, консервантів, штучних добавок. Просто овочі і спеції. А батончки і пастила – корисні солодощі без цукру», – пояснює підприємиця.

У цеху в Луцьку, де виготовляють сухі страви, є декілька приміщень: в одному зберігають сиру сировину, наприклад, кабачки, морква, яблука, в іншому – наполовину оброблену, а готові висушені продукти зберігають в приміщенні, де і фасують, зважуючи на ювелірних вагах. Частину продуктів замовляють в інших постачальників, наприклад, крупи. Кожну пачечку окремо пакують. У «Марципана» зараз 12 страв миттєвого приготування».

За її словами,  фасувати сухі страви миттєвого приготування — це ювелірна робота, бо вага сухої страви в пачці в середньому 50-80 грам. Тих 80 грам — це десять складників, і деяких складників буде 40 грам, а якогось складника – один грам чи пів грама. І це фасують окремо, а не автоматизовано, тому що отих пів грама сушеного кропу не можна наразі так розфасувати, щоб воно було саме в такій кількості.

«Тільки це ручне зважування на ювелірних вагах. І раніше кожен складник треба було зважувати на ювелірних вагах і кожен засипати окремо в пачку. А зараз у нас є обладнання фасувальне, яке дозволяє об’єми певних продуктів і від одного грама, і там до 80, до 100, воно відважує і насипає.  Але все ж лишаються якісь спеції летючі, які фасувальне обладнання не може так відважити, і ми їх відважуємо кожну порцію на ювелірних вагах. Це хмелі-сунелі, перець, прованські трави, кріп, паприка. А також сухе молоко, сухі вершки теж треба фасувати на ювелірних вагах», – пояснює пані Ірина.

Вона каже, що до страв швидкого приготування завжди було стереотипне ставлення, то ж старається ці стереотипи використати в своїй роботі на свою користь:

«Досі багато людей люблять вермішель швидкого приготування і знають її. І я їм десь в комунікаціях дозволяю сказати, щоб пояснити, що це за страва, що це як ця вермішель: так само швидко, смачно і ситно, але натуральне. Бо там це будуть емульгатори, консерванти, барвники, різні речовини складні. А в нашому випадку – це натуральні овочі, м’ясо, фрукти. Навіть теж є така думка, що як цю вермішель знають і розуміють, то я би хотіла, щоб так розуміли сухі страви, бо люди трохи не розуміють. Але стереотип є в декого, що це неповноцінна їжа, що це щось таке незрозуміле. Але це треба спробувати. У нас на кожній пачці написана калорійність. І якщо собі порахувати, коли ви вдома їсте борщ, яка його калорійність, і наш борщ, то воно все те саме відповідає. Тільки ясно, що вдома і так само до якоїсь страви можна ще взяти хліба, кусочок сала чи масла. Але якщо порції в нас ситні, повноцінні, тому що ми їх розробляли в такому великому пакуванні, щоб військові наїдалися. Бо все починалося з військових ж».

Оскільки все натуральне, то відповідно потрібно дотримуватися строго технологій, аби ці страви могли правильно зберігатися рік:

«Це вологість, температура повітря і висушування продукту, дотримання технологій і професійне обладнання. У нас є інфрачервоні сушки, які вбивають мікроби. І плюс лабораторні дослідження, які це підтверджують. Термін придатності сухих страв і хлібців з льону в нас один рік. Це підтверджено дослідженнями. А пастила і горіхово-фруктові батончики можуть зберігатися шість місяців через те, що горіхи швидше піддаються псуванню», – каже вона.

Ірина Колковська організувала співпрацю B2B, то ж смаколики та страви від «Марцип» реалізує через кав’ярні, магазини здорового харчування («Спеція Захід») та туристичні магазини (наприклад, «Альпініст»). Але також підприємиця веде і роздрібну торгівлю та продає онлайн. А невдовзі запрацює і сайт «Марципану». Зараз найбільше у «Марципана» купують саме через «B2B», тому що вони одразу купують великими партіями. Індивідуальні клієнти все ж дають більший дохід, якщо перевести у відсотки, саме за рахунок роздрібної ціни.

Клієнти також у «Марципана» різні:

«У цьому і плюс, і певна складність, тому що ми виробник, який пропонує комплексну пропозицію в здоровому харчуванні. Тобто в нас є і солоні, і солодкі перекуси, і перші страви, і основні страви, і сніданки. Якщо людина десь в таких умовах, де складно приготувати, або турист, або блекаути, або в дорозі, чи, просто, зайнята, багато працює в офісі чи вдома за комп’ютером, і складно щось готувати, то от в нас можна собі придбати ці страви, і солодощі, хлібці. І це буде повноцінне харчування. Тобто це наш плюс, що ми пропонуємо комплекс. Але мати постійний зв’язок з цільовими аудиторіями складно, бо ми ніби переводимо час від часу фокус. Інколи в нас якісь дописи чи інтерв’ю, чи співпраця чисто по пастилі.  Цільова аудиторія пастили — це мамочки, які дбають про здоров’я своїх дітей, і ті, хто дбає про здорове харчування без цукру, молоді дівчата, в основному, які, дотримуються здорового харчування і правильного способу життя. А по сухих стравах — це туристи, волонтери, військові, різні туристичні магазини. Хлібці з льону — це знову ж таки, хто дотримується збалансованого харчування, бо льон — це дуже крутий суперфуд. Там багато омега-3. Це незамінні жирні кислоти, білок і клітковина».

Мінімальні вкладення на старті та грант від держави

Ірина Колковська каже, що на старті вклала мінімальні гроші. Вона придбала лише сушарку і дві морозильні камери на орієнтовну суму 50 тисяч гривень:

«Це такий спокійний був варіант розвитку бізнесу. Я вкладала мізер, почала сушити пастилу, і всі доходи, які отримувала потім з цього, я вкладала в розвиток бізнесу. А пізніше подалася на грант в 2022 році «Є-Робота» від держави. Отримала грант на 150 тисяч. Це його треба віддати з податками з найманих працівників».

З грантом від держави у підприємиці не виникло жодних проблем: написала бізнес-план, захистила.

«Вже мій грант закрився. Тобто я його отримала, успішно виконала все. Отримала гроші я на початку 2023. А вже в 2025 році все погасила шляхом податків», – каже пані Ірина.

Шалене зростання витрат на виробництво та зменшення попиту

Підприємиця ділиться, очікувала, що буде складно, бо будувати харчовий бізнес — це непросто, адже є дуже багато невидимих моментів, які потребують, постійної роботи, бо це впливає на якість, на фінальний результат. Зокрема, забезпечення якості — це санітарія, гігієна, боротьба з потенційними шкідниками, закупівля сировини, різноманітне знезаражування.

«Коли ми закупляємо горіхи, ми їх не заносимо в цех, поки не знезаразимо. Так само ми робимо лабораторні дослідження деякі. Магазини, для яких ми продаємо продукцію, просять результати лабораторних досліджень. Ну, і ясно, що ми продаємо людям продукцію, то воно має бути все на високому рівні. Тобто забезпечення приміщення, щоб воно відповідало всім технологічним вимогам, і забезпечення санітарії, гігієни. Але з часом воно стає в такий потік, що просто робиться і все», – розповідає Ірина.

Вона зауважує, що складнощі зараз у всіх українці однакові – це обстріли, відключення світла, стрибки валюти, подорожчання палива:

«Для порівняння, щоб зрозуміти. З серпня минулого року по сьогодні, вартість електроенергії для комерції зросла на 100 %. Вартість сировини зросла приблизно на 50-75 %.  Потім необхідність платити більшу заробітну плату зростає теж десь на 25-50 %. А націнку таку ми так швидко не можемо. У нас натуральна продукція, якій і так трошки складно конкурувати з якимись там дешевими льодяниками чи чипсами. Це купують люди, хто розуміє цінність здорового харчування, але все одно воно не може коштувати дуже багато, хоча ресурси вкладені».

На попит також впливає і те, що у Луцьку не така велика кількість населення, як в інших містах:

«Якщо говорити про наш регіон, то так є переваги для мене. Ми – аграрний регіон, наше виробництво левову частину сировини бере з нашого регіону, і для мене це дуже класно. Я беру сировину або в фермерських господарствах, або безпосередньо в людей, які вирощують в своїх садах. Це дуже чиста натуральна продукція, з одної сторони. По-друге, ми ж підтримуємо наших людей. Я бачу, їм дуже подобається. Вони мене запрошують приїжджати ще, коли я беру щось в них. Але з іншого боку, у нас кількість населення менша, відповідно, менше людей купує, менше ходить у кав’ярні, ніж би це було б у великих містах».

Відповідно підриємиця отримує менший прибуток, ніж могла б.

Минулого року був поганий урожай вишні, полуниці тощо, коли були заморозки і цвіт померз, відповідно це збільшило витрати.

«Мені довелося їздити дуже багато, буквально по області по всяких садах, вишукувати вишню, малину. Щось купляла в Ратному, щось біля Луцька. До прикладу, вишню протягом 2022-2024 років закупляли в середньому по 15 гривень, а у 2025 році – в середньому по 80 гривень за кілограм. Ви уявляєте, як впливає вартість ягід? Вартість ягід через погодні умови зросла від 100 % до 400 %. У мене вже з цим всім такі професійні деформації. Я зараз постійно стежу за погодою. І коли були заморозки, я хвилювалася, бо цвіт вже був.

Взагалі «Марципан» тримається також і за рахунок сезонного балансу, адже взимку та холодні місяці люди більше відвідують кав’ярні, відповідно пастилу тоді більше замовляють у кав’ярні. Так само зимою не вистачає вітамінів і «Марципан» тоді продає різні подарункові набори з пастилою, сухофруктами, цукерками, горіхово-фруктовими батончиками тощо. А влітку набагато краще продаються сухі страви миттєвого приготування, бо туристи ходять активно в гори по Україні, за кордоном, гірський туризм, велотуризм, байдарки. І потребують дуже легкої та поживної їжі. Ну максимальну кількість з собою взяти і намагаються, навіть коли їдуть за кордон, закупитись в Україні, бо за кордоном це набагато дорожче, то літом виручку туристи дають на сухі страви миттєвого приготування.

Але, за її словами, є натхненні моменти.

Зростанню «Марципана» звісно заважає нестача фінансів, а також постійна потреба в пошуку працівників. Це, за словами підприємиці, складний процес, тому що в навчання, адаптація до виробництва займає багато дуже зусиль і часу.

«Я можу місяцями стояти біля людини, щоб все навчити, а потім людина може через особисті обставини звільнитися, і знову це відбувається. Тому працівники зараз — це дуже велика потреба», – каже вона.

Пані Ірина наголошує, що попри те, що бере людей без досвіду в команду і може всього навчити, дуже важко знайти людей саме у цех на виробництво:

«Мені важливо особисті якості людини. Без досвіду беру, бо в нас такі процеси, які потребують навчання, але вони всі розписані дуже детально. Суть така, що ми виконуємо якісь маніпуляції, які схожі на кухню, приготування їжі, нарізання, висушування, миття і плюс фасування і пакування. Це такі вже виробничі процеси, але це все я показую. І для мене найважливіші то чесність, чистоплотність, уважність до деталей. От просто особисті якості людини, щоб людина була зацікавлена якісно зробити свою роботу, а не просто перебути час».

Інвестиції, помилки в бізнесі та чи легко з податками для «Марципана»

У 2025 році Ірина Колковська інвестувала в повноцінну марковану упаковку пастили, щоб мати змогу співпрацювати зі супермаркетами:

«Ця упаковка з усім маркуванням і штрихкодом дозволяє продавати пастилу у супермаркетах. Це була велика інвестиція, тому що упаковку такого виду замовити можна лише дуже великою партією. Не можна замовити, наприклад, тисячу штук. Замовляти потрібно під сотню штук кожного виду, і це загалом треба заплатити велику суму, бо виробники не можуть нам надрукувати маленький об’єм такої упаковки. Сто тисяч штук. Зразу 100 тисяч гривень, бо по-іншому не працюють. Ця упаковка йде в таких бобінах. І це велике вкладення в сам цей пакувальний, вже маркований, папір, і в обладнання, яке запаює таку пастилу таким чином, щоб вона відповідала вимогам супермаркетів. Бо в нас в кав’ярнях пастилу продаємо в простому прозорому поліетиленовому пакеті з наклейкою. Для кав’ярень це прийнятно, бо їм видно продукт. А супермаркети хочуть повноцінне пакування. То ж це досить великий об’єм коштів, який вкладений і який треба тепер відпрацювати».

Тепер підприємиця шукає супермаркети, які будуть купувати цю пастилу, аби окупити вкладені кошти. А також потребує менеджера для роботи в цьому напрямку:

«Напрямок B2B-продаж – це зараз пріоритет для мене. То ж я шукаю також менеджерів для B2B. Бо я через те, що всім потрохи займаюся, приділяю цьому недостатньо часу. Треба, щоб людина нормально систематично працювала, телефонувала, приходила на зустрічі та домовлялася про співпрацю з цими супермаркетами, бо цей напрямок зараз недостатньо розвинутий».

До слова, працівників пані Ірина шукає і на виробництво в цех у Луцьку. З працівниками зараз взагалі складно, тому що через війну зменшилася кількість працівників – когось мобілізували, хтось виїхав.

Ірина Колковська зізнається, що робила і помилки в бізнесі, зокрема, взяла завелике приміщення в оренду, ніж потрібно було на старті. Його довелося ремонтувати, замінювати вікна і це забрало чималі кошти, які вона могла вкласти в щось інше.

«Але тепер, коли я так багато вклала в приміщення, я вже не можу просто здатися», – каже вона.

Зараз відповідно у підприємиці мета – якомога швидше наростити об’єми продажів. Ще одна велика мрія Ірини Колковської – це експорт:

«Коли я засновувала це все і придумувала, то в мене була така картинка в голові, що фури з назвою «Марципан» везуть пастилу за кордон. Я не знаю, як воно буде, але така велика мрія — це експорт пастили за кордон».

Попри твердження звідусіль, що в Україні дуже важка податкова система і високі податки Ірина Колковська стверджує, що їй українська податкова система навпаки досить зрозуміла і відносно дешева:

«На тому етапі, що зараз, а я ФОП третьої групи, то можу сказати, що нескладно. Я дивилася різне податкове законодавство інших європейських країн, і в нас в Україні одне з найзрозуміліших податкових законодавств і одне з найдешевших за податками. Я, просто, порівнювала, як відбувається сплата податків, коли ти самозайнятий, коли ти фізична особа, коли товариство, то в нас, в Україні, рівень податків і зрозумілість процедур – одні з найнижчих і одні з найзрозуміліших. Наприклад, Туреччина, з нами схоже, а європейські такі розвинуті країни, то там набагато більші податки».

Також підприємиця дуже задоволена рівнем електронних послуг в Україні:

«Ми ж супер-країна в плані різних електронних послуг. І насправді, це дуже легко подавати звіти, електронні цифрові підписи, в «Дії» за п’ять хвилин все поробив, обличчя просканував, підписав, подав запит. Я їхала на ярмарок і хотіла зробити термінал для оплати карткою людей на ярмарку. Я посиділа годину, розібралася з програмним забезпеченням від «Монобанку». Зробила рахунок, подивилася, яке програмне забезпечення вони дають, встановила його на телефон і тепер на телефоні в мене є термінал для оплати картками. Я вводжу суму, люди підводять картку і воно спрацьовує. Люди на ярмарках навіть дивуються. Я кажу: «У нас є оплата карткою», беру телефон. Вони думають, що я буду їм показувати або QR-код, або картки номер диктувати. А я кажу: «Ні, це термінал. Прикладайте так, як в магазині». Тобто, в нас в цьому плані дуже круто все і легко».

Єдиний нюанс, який дуже вплине на малий бізнес – це те, що невдовзі ФОПи мають стати платниками ПДВ від певного об’єму коштів:

«Адміністрування цього ПДВ дуже складне. Вже не говорячи про те, що це ж додаткова націнка 20 %, яку треба кудись закласти. А малому бізнесу її нема куди закласти. Це тупо просто або зробити націнку, або весь свій дохід кудись пустити. А плюс адміністрування, бо там я навіть не знаю деталей. Тобто зараз як ФОП третьої групи я бухгалтерію сама веду без проблем. А коли буде ТОВ, то я її сама не зможу вести».

Поради від Ірини Колковської для підприємців

Ірина Колковська каже, що любить слухати інших підприємців, які вже змогли реалізуватися, щоб проаналізувати їхній хід думок.

«Але я ще не бачила жодної категорії бізнесу, де все однаково спрацьовує. Хіба що тільки франшиза. Коли ти купив франшизу, тобі дали йти по такій самій системі. А коли ти працював по одному і тобі дуже сильно радять так зробити, воно так не виходить. Бо кожен бізнес індивідуальний. У всіх різні умови та стартові особливості».

За словами підприємиці, дуже велике значення має коло контактів та як ти просуваєш свій бізнес:

«Дуже багато якихось моментів, що якщо навіть якийсь бізнес дуже схожий, однаковий, все одно він не однаковий. І так сліпо слухати чиїсь поради, просто, неможливо. Треба аналізувати».

Чому ж одним підприємцям вдається швидко, а іншим – ні, Ірина Колковська каже, що це багато факторів впливає:

«І від особистості залежить, і чи є підприємницька хватка. По-друге, коло контактів, знайомств. По-третє, фінанси. А по-четверте, об’єктивні обставини, які пов’язані з війною або з платоспроможністю. От я бачу, що в нас в деяких місцях якийсь заклад постійно відкривають і закривають, бо, просто, люди не приходять. Це не того, що підприємці щось неправильно зробили. Такий час, що люди менше купують якусь там  послугу чи річ».

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас