У селі Володимир-Волинської громади створили першу на Волині патронатну родину

У Володимир-Волинській громаді створили першу патронатну родину, яка наразі єдина в області. Про  дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, відтепер дбатиме подружжя Надії та Олександра Степанюків із села Дігтів.

Про це повідомляють на веб-сайті Володимир-Волинської міськради.

Урочисте підписання угоди відбулось 27 травня у їхньому великому затишному домі, куди завітав з подарунками міський голова Ігор Пальонка із заступником Андрієм Гудимом, а також керівниці служби у справах дітей виконкому міської ради та міського центру соцслужб Лілія Сидорук і Вікторія Юхимюк.

Патронат над дитиною – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. Метою патронату  є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом із батьками або іншими її законними представниками. Термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя не може перевищувати трьох місяців.

Надія Степанюк, яка зацікавилась створенням патронатної сім’ї, випадково почула про неї у службі в справах дітей, куди звернулась за довідкою. Відтак, родина пройшла відповідний навчальний курс, розроблений мультидисциплінарною командою фахівців у сфері захисту дитинства. А після оформлення документів мама стала патронатною, а її  повнолітня донька помічницею.

Вже у день відкриття, відразу після урочистостей, сім’я Степанюків зустрічала двох перших вилучених з біологічної родини дітей шести і 12 років, яких привезли із притулку, що в місті Рожище. Та не лише тим дивує подружжя, що зважилось надавати тимчасовий прихисток знедоленим дітям, – Надія з Олександром, яким Бог не дав власних дітей, свого часу створили прийомну сім’ю для осиротілих братика й сестрички з одного із сіл нашого району, а опісля того всиновили та вдочерили ще вісьмох дітей з різних куточків України.

Ігор Пальонка зазначив, що пам’ятає, як у цьому домі завжди були діти, бо до того там функціонував дитячий будинок сімейного типу Мірецьких і не забув, що обіцяв цій активній у громадському житті родині посприяти у ремонті дороги до села.