«Татуювання як спосіб прийняти себе»: волинська мисткиня Anri розповіла про проєкт підтримки людей із психологічними травмами

У травні, коли в Україні та світі все частіше говорять про важливість ментального здоров’я, волинська тату-мисткиня Анна, відома як Anri, ділиться власною ініціативою, яка для багатьох її клієнтів стала не просто зміною зовнішності, а частиною внутрішнього відновлення.

Майстриня працює над проєктом, у межах якого допомагає людям перекривати шрами та сліди складних періодів життя татуюваннями. За її словами, йдеться не лише про естетику, а передусім про емоційне прийняття себе.

«Іноді люди приходять не просто за тату. Вони приходять із історією, яку довго приховували навіть від близьких. Для багатьох це спосіб перестати соромитися свого тіла й почати дивитися на себе по-іншому», — розповідає Anri.

Ідея проєкту народилася через особисте переосмислення власного життя та досвід, із яким мисткиня знайома не лише теоретично. Саме тому тема ментального здоров’я для неї — дуже особиста.

«Мені хотілося створити щось, що допоможе людям відчути підтримку. Часто після складних періодів людина ніби перестає бачити в собі щось красиве. І навіть маленьке татуювання може стати моментом, коли вона знову починає приймати себе», — каже майстриня.

За словами Anri, найчастіше клієнти обирають делікатні символічні роботи — квіти, метеликів, тонкі лінії або абстрактні композиції. Такі татуювання не привертають надмірної уваги, але мають особливий сенс для самої людини.

«Для когось це про новий початок. Для когось — нагадування, що він зміг пройти складний етап життя. І мені дуже важливо, щоб людина після сеансу виходила не просто з новим татуюванням, а з трохи легшим внутрішнім станом», — говорить вона.

Мисткиня зазначає: останні роки тема психологічного здоров’я в Україні стала значно відкритішою, і люди дедалі менше бояться говорити про власні переживання.

«Раніше багато хто мовчав про свої емоції або соромився звертатися по допомогу. Зараз я бачу, що люди більше говорять про це, підтримують одне одного. І це дуже важливо», — ділиться Anri.

Водночас вона наголошує: татуювання не є заміною професійної психологічної допомоги, однак може стати символічною точкою нового етапу.

«Я не психолог і не намагаюся ним бути. Але іноді навіть маленький жест підтримки або можливість відчути контроль над власним тілом можуть багато значити для людини», — каже мисткиня.

Свій проєкт Anri називає насамперед про людяність та прийняття. І хоча кожна історія залишається особистою, майстриня переконана: говорити про ментальне здоров’я сьогодні — необхідно.

Також долучитися до проєкту можуть усі охочі. Можна номінувати близьку людину або подати власну історію, аби отримати татуювання в межах ініціативи підтримки.