Рожищенська громада провела в останню путь Героя Олександра Гринчука

Учора, 26 серпня, після двох років віри, молитов та хиткої надії на щиті до рідної домівки повернувся командир стрілецького відділення 58-ої окремої мотопіхотної бригади Олександр Васильович Гринчук з Рудні.

Про це повідомляє Рожищенська міська рада.

За офіційними даними, сержант Збройних сил України Олександр Гринчук загинув при відсічі ворога 8 липня 2024 року в районі населеного пункту Урожайне Волноваського району Донецької області.

Блакитне небо обідньої пори 26 серпня розривають акорди тужливої «Плине кача». Навколішки з квітами в руках зустрічає громада свого Героя. Мужнього воїна, котрий заплатив найвищу ціну за волю та незалежність України, за життя у мирній країні.

Біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида. Скільки сліз пролито на цьому символічному місці прощання, скільки молитов піднеслося у небеса за душі невинно вбитих Героїв. Тож і сьогодні у словах і молитвах звучав спільний біль і безмежна вдячність воїну, котрий до останнього подиху боровся за Україну, за кожного з нас.

Війна осиротила ще одну сім’ю. Вони назавжди втратили сина, брата, коханого чоловіка та люблячого батька. І ніякі слова не втішать зболені серця найрідніших, віднині цей біль із ними назавжди.

Зі словами глибокого співчуття та скорботи до згорьованої родини звернувся Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук. Він подякував мамі за виховання мужнього воїна та щирого українця, котрий став на захист України та боровся з ворогом до останнього подиху, та закликав жителів громади гідно провести Героя в його останню земну дорогу.

Після громадської панахиди траурний кортеж вирушив до рідної домівки загиблого Героя у Рудні. Хоч народився наш захисник на Рівненщині, та саме тут, на сусідній Волині, знайшов свою долю.

Велелюдна процесія зупинилася біля ошатного будинка. Відчувається рука господаря. За словами дружини Анни Михайлівни, Олександр Гринчук був хорошим сім’янином та гарним батьком, дбав, щоб сім’я жила у комфорті та достатку.

Завжди знаходив спільну мову загиблий і з сусідами, які характеризують його як працьовиту та безвідмовну у допомозі людину.

Олександр Гринчук довгий час працював водієм маршрутки, яка курсувала через Рудню, тож вдячні пасажири й дотепер згадують його добрим словом.

На війні через професію у мирний час наш земляк отримав позивний Маршрутчик.

Як командир відділення, людина відповідальна та щира, йшов у бій першим, ніколи не ховався за спинами інших. За це й поважали його побратими.

Після прощання на рідному обійсті, під тужливі мелодії військового оркестру та церковні піснеспівм Героя провадили в його останню земну дорогу.

Чин відспівування відбувся у Свято-Дмитрівському храмі села Рудня.

Під час спільної молитви священники наголошували, що воїн Олександр виконав одну з головних заповідей – віддав життя за своїх ближніх.

Востаннє встеленою квітами дорогою траурний кортеж з тілом загиблого захисника України провадили до місця останнього спочинку – на сільське кладовище.

Востаннє прощаються з батьком двоє синів та дочка, їм так бракуватиме його опіки, у невимовному смутку – старенька ненька та дружина.

Під звуки військового салюту та державний гімн Героя провели на вічний спочинок із усіма військовими почестями.

Небесне військо поповнилося ще одним ангелом.

Вічна пам’ять і шана Героєві Олександру Гринчуку!