Поляк має в поясі дукати, українець – сало, єврей – часник, караїм – молитовник: образ давніх жителів Луцька в прислів’ях. Частина III

Москаль пана обіймає, але рука в нього залізна: менталітет таємничого народу, який століттями проживав у Луцьку, зафіксував популяризатор караїмської мови та культури Олександр Мардкович, який понад 80 років тому опублікував добірку караїмських прислів’їв з поясненнями.

Видання «Караїм: його життя та звичаї в народних прислів’ях» вийшло друком 1935 року в друкарні Ріхтера у Луцьку. До цього видання увійшло 175 прислів’їв, зібраних поміж луцьких караїмів та поділених на 11 груп згідно змісту. Прислів’я автор подає в польському перекладі, після якого вони ж написані в оригіналі луцьким діалектом караїмської мови. При потребі до деяких прислів’їв Мардкович наводить пояснення польською. До збірки увійшла низка прислів’їв, що відобразили стосунки караїмів з іншими націями, які проживали на теренах Речі Посполитої. Частина прислів’їв присвячена темі радості та смутку у житті людини.

Караїмські прислів’я про інші народи

У пана (поляка) шабля в піхвах танцює.

Це прислів’я – алюзія щодо запального характеру шляхтичів та постійної готовності до боротьби, особливо, до поєдинків.

Москаль пана обіймає, але рука в нього залізна.

Ростуть при дорогах хрести, йдуть пани на муки.

Це прислів’я походить з часів поділів Польщі.

Пан проливав кров за вітчизну, кров караїма за пана пролилася.

Під час козацьких повстань і пізніше, під час придушення  повстань польських, караїми на Волині страждали через сприяння полякам, зокрема за переховування повстанців.

Пан (поляк)  має в поясі дукати, хлоп (українець) – сало, єврей – часник, караїм – молитовник.

Татарин палить, гайдамака вбиває.

Під час гайдамаччини у 18-му столітті, як пояснює Мардкович, часто лилася караїмська кров. Дві караїмські громади, в Котові та Деражні, були цілковито винищені гайдамацькими загонами. Під час нападів татар на міста неодноразово спалювали маєтки та оселі караїмів. У вогні гинули не лише матеріальні статки караїмів, гинули їхні духовні надбання у вигляді рукописів поетів та караїмських вчених, родинних та гмінних хронік тощо.

Селянин нечистий, слово його чисте.

Вислів «нечистий» тут вжито зважаючи на те, що українці споживають їжу, заборонену Старим Заповітом. Вислів «чисте» щодо слова українця означає «мудре».

Де єврей з’являється, там ліс плаче.

Євреї вели широку торгівлю лісом, купуючи у шляхти ліси для вирубування. Таким чином була знищена значна частина лісів на території так званих Східних Кресів Речі Посполитої та Галичини.

На ярмарку єврей шукає прибутку, а караїм – кінського хвоста.

Захоплення кіньми – крові караїма і походить, очевидно, з часів кочового способу життя предків.

Селянин не покриває голови – шапка дорога, голова дешева.

Пана обіцяв селянину будинок, урядник поламану дошку дав.

Життя невільника коротке: має три дні в тижні.

Це прислів’я ілюструє життя селянина за часів панщини. Невільник (селянин-кріпак) мав три дні в тижні, оскільки решту часу він мусив відпрацювати на пана.

Про радість та смуток

Радість пішки ходить, страждання на крилах літає.

Де біда заночувала, там її піт ще рік чути.

З радістю в житті, як з водою коло криниці – без відра не нап’єшся, а відро загубилося.

Справжнє весілля: скільки гостей, стільки зарізаних баранів.

Вівця весілля справляє.

У давні часи святкування весілля у караїмів тривало до восьми днів та потребувало значних витрат. Мірилом заможності за тих часів були продукти рільництва та худоба. Що більше худоби мав господар, тим легше йому було покрити весільні витрати.

Після весілля в домі як після сарани в полі: в кожному кутку пустка.

Щастя і нещастя – двоє подорожніх: один з них десять осель омине, до одної завітає, другий в кожні двері зазирає.

Пташка співає без оплати, смуток приходить без запрошення.

Хто бачив цапа без рогів, а людину без клопотів?

Одна подушка під твоєю головою, а під неї десяток клопотів.

Сонце сльози висушує, але страждань людини не розуміє.

Чого бракує людині? Найпотрібнішого з потрібного.

Нужда як  мед тягнеться, але не солодка.

Вітер багатому відро носить, а бідному сорочку рве.

Коли багатий бідного гнобить, хмара сонце заступає.

Щасливому сонце і вночі світить.

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання  «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас