18:48, 14 Січня 2019

Поховання тисяч загиблих у центрі Луцька та викрадені мощі святої: що писали про місто майже 170 років тому

костел Бернардинів, нині Свято-Троїцький кафедральний собор

костел Бернардинів, нині Свято-Троїцький кафедральний собор

Поблизу монастиря бернардинів у Луцьку знаходили залишки поховань тисяч жертв нападів на місто, а з Хрестовоздвиженської церкви викрадали мощі святої: такі факти про Луцьк знаходимо у виданні російського генштабу 1850 року.

Нагадаємо, що «Військово-статистичний огляд Волинської губернії» вийшов друком у 1850 році «по высочайшему повелению при 1-ом отделении Департамента Генеральнаго Штаба». Упорядником книги став штабс-каптан Фрітче.

Окрім статистичних даних та корисної для військових інформації про регіон, видання містить короткі історичні довідки про усі значні міста губернії. Три сторінки книги відведені для опису занепалого на той час містечка Луцька. Про Луцьк пишуть як про «славне колись історичне місто, нині бідне повітове» на правому березі Стиру при впадінні в нього річки Гижиці. Відстань від імперської столиці Санкт-Петербурга становила 1493 версти. Зауважимо, що історичний опис міста у цьому виданні позначений звичними для того часу російським великодержавним шовінізмом та антисемітизмом.

«Жалюгідні дерев’яні будиночки, закоптілі жидівські корчми, повалені на бік хати, нові будинки, як-небудь побудовані, а поміж ними обгорілі стовпи, діряві дерев’яні мостові, ось, що представляє тепер Луцьк; але вигляд його здалеку вельми живописний, особливо, під’їжджаючи дорогою з Дубна: кафедральний костел, дзвіниці решти костелів і церков і особливо напівкруглі стіни укріпленого замку з вежами, на високій горі, оточеного водою, надають місту гарного величного вигляду», – пише автор.

Він зазначає, що від другої половини 15-го століття місто почало занепадати та зменшуватися. Мовляв, ще під час набігу козаків чотири тисячі жителів могли озброїтися та виступити на захист міста, але відтоді, коли вирізали 40 тисяч лучан, місто ніколи більше не поверталося до попереднього стану. Вказують, що за станом на середину 19-го століття у місті діяло повітове дворянське училище, також місто було одним з небагатьох в губернії, де діяли книжкові лавки, що торгували переважно навчальними та періодичними виданнями. Найбільші ярмарки у місті відбувалися у перший день великого посту та на Трійцю.

У переліку «замечательнейших храмов в губернии» упорядник наводить Хрестовоздвиженську церкву у повітовому місті Луцьку. Зі слів авторів дослідження, вона побудована у 1623 році з благословення Константинопольського патріарха Кирила православними поміщиками Волинського воєводства, які утворювали братство цієї церкви. Церква затверджена за кресленням Константинопольської патріаршої ставропігії. Після вигнання православного духовенства церква перебувала у володінні Василіан, а у 1795 році, після приєднання Волині до Російської імперії, затверджена як Луцька соборна православна церква. У 1803 році будівля постраждала внаслідок пожежі і на час видання «Військово-статистичного огляду Волинської губернії» перебувала в руїнах. Автори дослідження повідомляє, що у храмі зберігалася рука Святої великомучениці Варвари. Після унії реліквію буцімто викрали луцькі євреї та зберігали у дорогоцінному ковчезі. Згодом її відшукав Луцький православний митрополит князь Гедеон Четвертинський та відвіз у Київ, де вона за станом на 1850 рік зберігалася в Михайлівському храмі. Варто зауважити, що нині мощі Святої Варвари зберігаються у Володимирському соборі у Києві.

руїни Хрестовоздвиженської церкви у 19-му столітті (після пожежі 1903 року)

У книзі автор наводить жахливі факти про масові захоронення у районі сучасних проспекту Волі та Свято-Троїцького кафедрального собору: «Тіла нещасних жертв поховані на передмісті Вульці, де нині монастир Бернардинів; нині, при обвалах землі на березі Глушця, часто знаходять рештки цих могил». Зазначимо, що йдеться про територію навколо нинішнього Свято-Троїцького кафедрального собору у центрі міста.

Серед короткого переліку подій, які трапилися у місті протягом 18-19 століть, упорядник згадує, що у 1770 та 1771 роках у місті лютувала чума, яку називали дименицею. Під час Сейму 1791 року волинський депутат Єлизар повідомляв, що Луцьк не в стані дати визначеного числа рекрутів, тому що «мав лише 50 будинків міщанських, а решта жидівські та караїмські». За ревізією 1816 року виявили, що Луцьк мав 425 будинків та 2695 душ міщан.

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання  «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: