Найстарший лісівник Волині відсвяткував свій ювілей

Лісівнику з Волині виповнилося 90 років, але він залишається активним учасником життя місцевої громади.

Про це повідомляє прес-служба Волинського ОУЛМГ.

15 березня, Степана Куца із Ківерців з днем народження прийшли привітати не лише найрідніші.  З подарунками до ювіляра завітали перший заступник голови Ківерцівської райдержадміністрації Юліан Таранчук, місцеві лісівники – директор ДП «Ківерцівське ЛГ» Віталій Каращук, голова профспілки підприємства Ірина Пащенко та інженер з лісових культур Анастасія Лизун, котра, до слова, цього дня також святкувала день народження.

Крім традиційних побажань здоров’я, щастя та довголіття, гості висловлювали слова вдячності за доброту, людяність, вічну молодість та незгасний ентузіазм.

Степан Євдокимович народився 15 березня 1929 року у с. Кличковичі Луківського р-ну (нині Турійського). Навчався у польській школі, армійську службу провів у далекому Іркутському краї. Та повернувся в Україну, щоб залишитися тут на все життя.

Успішно пройшов навчання у Львівському лісотехнічному інституті, одружився, а тоді за направленням поїхав на Волинь – у село Холоневичі.

Пригадує, що за 11 років роботи на цій посаді в різних куточках Ківерцівського р-ну вдалося посадити гектари дубів, сосен, берези, вільхи, клена… І цим лісівник пишається найбільше. Каже: особливо приємно знати, що все зроблене ним нині бережуть і примножують його молодші колеги – теперішні лісівники. І це головне.

Була й громадська робота. Молоді активні люди заснували хор. Тут навчався народний артист Василь Чепелюк. До речі, він також завітав до ювіляра із пісенними побажаннями.

Степанові Куцу за життя довелося працювати і на посаді головного інженера та начальника цеху. Згодом відповідального та енергійного лісівника призначають головним лісничим.

Але й ця посада не стала кінцевою у кар’єрі. Степанові Куцу згодом довірять керівництво мисливським господарством «Цуманське»  у с. Звірів, ще через деякий час виважений лісівник очолить Ківерцівське лісове господарство, звідки він і піде на заслужений відпочинок, віддавши праці у лісі 45 років свого життя.

І хоча нині життя Степана Євдокимовича професійно не пов’язано з лісом, в душі він залишається лісівником.

«Це назавжди», – каже ювіляр, висаджуючи у своєму саду рідкісні кущі і плодові дерева. Хто любить природу і пожив серед неї, не зможе без цього. Бо нічого кращого і більш справжнього у світі не знайдеш, як би не намагався».