Мікрорайони Луцька: погляд зсередини. Навколо Театрального майдану

Неокласицизм міжвоєнного періоду, інстаграмні локації та приватні садиби: на схилах Градної гори у самісінькому центрі міста пролягають вулички, що зазвичай не потрапляють у поле зору пересічного туриста.

Градний узвіз, вулиці Гончарова та Паркова – це «непарадна» частина середмістя Луцька, вулички, що мають доволі цікаву історію.

Вулиця Градний узвіз – внутрішньоквартальна вулиця середмістя, що поєднує вулицю Глушець із Театральним майданом та вулицею Лесі Українки. Як вулиця сформувалася у 19-му столітті із забудовою схилів Градної гори вздовж дороги, що під стінами бернардинського монастиря вела до цвинтаря, що розташовувався на південно-східних схилах давнього урочища Хмельник. Цвинтар, що був основним місцем поховання луцьких римо-католиків, у 1803 році ліквідували та перенесли на місце сучасного меморіалу. На узбіччі вулиці працював критий ринок, а з протилежного боку був церковним фруктовий сад. Перша історична назва вулиці – Бернардинська, згодом, з кінця 19-го століття – Соборна, з 1940 року носила назву вулиця Плеханова (на честь російського публіциста), у 1941-44 знову називалася Соборною. Сучасну назву вулиця отримала у 1991 році.

Найбільш монументальні споруди вулиці – Свято-Троїцький кафедральний собор (перебудований із костелу бернардинів у 1876-1880 роках) та будівля колишнього Польського банку (будівництво завершили, за даними краєзнавця Вальдемара Пясецького у 1927 році (у інформаційній табличці на будівлі вказаний 1926 рік)). Для будівництва банку, триповерхової споруди зі фасадом у стилі неокласицизму, свого часу вирівняли значну частину південного схилу Градної гори. На цій вулиці планували облаштувати парадний  спуск на заплаву річки. На розі вулиць Глушець та Градний узвіз можна побачити цікавий зразок забудови Луцька міжвоєнного періоду – багатоквартирний будинок, у якому мешкала краєзнавця Ірина Левчанівська.

У дворі багатоповерхівки на Градному узвозі нещодавно з’явилася одна з популярних інстаграмних локацій міста – мурал із зображенням крил та рядків поезії Ліни Костенко.

Зовсім поряд із центральним майданом міста, між Градним Узвозом та вулицею Парковою пролягає вуличка Гончарова із приватною забудовою. У давнину тут простягалася дорога на схід, яка у 15-му столітті називалася Олицькою. Згодом цей шлях перемістився на центр межиріччя (сучасні вулиця Лесі Українки та проспект Волі). Під’їзд до будинків тут був ще до Другої світової війни, але як окрема вулиця вона сформувалася у повоєнний час. Вулицю назвали на честь російського письменника 19-го століття, автора романів «Обломов» та «Обрив» Івана Гончарова.

Вулиця Паркова, що сполучає Глушець з проспектом Волі, також сформувалася у 19-му столітті внаслідок приєднання до міста монастирських земель між рукавом Стиру Глушцем та Дубнівсько-Рівненською дорогою (сучасний проспект Волі).У різні роки вона мала назви Староіоанівської, Дубнівської, Воєводської, Дрешер-Орліча, Данила Братковського, а сучасну назву отримала у 1980-их роках.

Серед цікавих закутків центру міста – нещодавно облаштований сквер на початку проспекту Волі, у якому торік встановили скульптуру Анни Київської.

Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання  «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас