Лучанин, який відвідав майже усі країни Європи: «Якщо є бажання, знайдуться час і гроші»

Лучанин Олександр Швець за 10 років встиг відвідати всі країни Європи, окрім Великої Британії. А усього мандрівнику вдалося побувати у 49 країнах світу, крім європейських – це Грузія, Азербайджан, Вірменія, Ізраїль та Туреччина. Олександр вибирає для себе мандрівки автостопом, щоб була можливість не просто подивитися країну, а пізнати її. В Україні Олександр брав участь у різних проектах, отож, часто у їх рамках подорожував у інші області України чи до європейських країн. І навіть зараз хлопець працює волонтером у Польщі за європейською програмою, де допомагає досліджувати історичну та культурну спадщину Любліна, основний акцент якої на Голокості та єврейській спадщині.

Олександр Швець розповів для інтернет-видання «Волинь Online» про свої подорожі Європою, навчання та життя у ЄС, а також про стереотипи – такі як от «у Європі – навала мігрантів», «всі там знають англійську мову», «подорожувати без грошей неможливо».

Розкажи коротко про країни, які тобі найбільше запам’яталися?

Коли ти подорожуєш, тобі можуть подобатися одні країни, а далі, коли ти вже подорожуєш, тебе вже не так вражає. Фактично, останні країни, які мене вразили – це була Португалія, зокрема місто Порту, і Мальта. Саме через їх середземноморський стиль, там такі будиночки класні і природа неймовірна.

Лісабон, Португалія

Які стереотипи у тебе взагалі були щодо життя в Європі і які поламав?

Мені здається, що я таких стереотипів і не мав. Можливо, я раніше думав, що більшість знають англійську, але це не так. У багатьох країнах люди не знають англійської. Зараз тенденція покращується, але у тій самій Італії, Франції, Іспанії ти можеш зустріти людей, які не говорять англійською або дуже погано говорять.

За кордоном дорого, чи багато тобі грошей доводилось витрачати на подорожі, на життя там?

Це залежить, яка країна Європи, бо якщо дивитися на карту Європи, то Північна та Західна Європа – дуже дорога, Південна та Східна Європа – трішки дешевша. Через те, що я подорожую часто, то у мене завжди все бюджетно, намагаюсь знайти дешеві квитки, живу по каучсерфінгу, подорожую автостопом.

Драммен, Норвегія

В Україні каучсерфінгом є, але люди здебільшого бояться приймати незнайомців, а у ЄС?

У мене не було жодних проблем, це залежить від того, як ти напишеш сам реквест, потрібно дивитися, коли та людина востаннє була в онлайні, вдало заповнити профайл. Звичайно, якщо це дуже велике місто, дуже популярне, то часом важко знайти, бо багато вони отримують заявок і не можуть всіх прийняти. І люди, які приймають, теж втомлюються. Мене приймають, але я не одній людині заявку відправляю, бувало і 10, і 20 людям відправляв.

Таллінн, Естонія

Українці гостинні, а як у тих країнах, де тебе приймали, чи гостинно сприймають іноземця.

Фактично, чим далі на схід тим більше люди гостинніші. Дуже гостинні у Туреччині, особливо Грузія та Азербайджан, але я себе відчував будь-де добре. У Західній Європі дуже добре відносилися.

А із автоспопом яка ситуація у різних країнах?

Він будь-де працює, але у кожній країні є своя специфіка. От в Італії я не стопив, бо там заборонено, хоча чув, що користувалися, але там дуже важко, в Іспанії – так само. У південних країнах більш важче. На тих самих Балканах – за кілька секунд машина зупиняється. Будь-де у Європі можна їздити автостопом, тільки потрібно знати точку для стопу, щоб і машині було де зупинитися, і щоб людина, яка стопить, щоб її було нормально видно. Якщо порівнювати Україну і країни Західної Європи, країни, які мають автобани, то потрібно або на заправках стопити, або на виїзді до автобанів.

Мис Рока, Португалія

В Україні уже рік діє безвіз, ти скористався цією можливістю?

Ні, тому що я ще використовую свій старий паспорт і у мене ще річна віза стоїть. Але я вже маю біометричний паспорт.

В ЄС кордонів, як таких між країнами немає, коли ти подорожував, ти відчув цю перевагу?

Звичайно, тому що подорожувати в країнах Шенгенської зони – це те саме, що подорожувати по областях України. Немає жодних кордонів. Буває лише в деяких країнах поліція перевіряє автобуси. І у мене була ситуація, що іспанська поліція мене не хотіла впускати в Іспанію, коли я їхав з Франції на автобусі. Вони це аргументували тим, що у мене польська національна віза, що я не маю права в’їжджати в Іспанію. Але вони були неправі, бо я маю право, оскільки я живу у країні ЄС, яка входить в Шенген, і до трьох місяців я маю право подорожувати по країнах, які входять в Шенген. Я з ними півгодини спілкувався, доказував, що у мене була вже така ситуація у Німеччині і у Чехії, і мене впустили. А так більше проблем не було, тобто, це як з однієї області в іншу поїхати – жодного паспортного контролю, ти просто сідаєш в автобус чи в літак.

Гулфос, Ісландія

Зараз всі говорять про мігрантів, скажи чи не було страшно тобі подорожувати, чи бачив ти їх взагалі?

Ні, я жодного разу так і не бачив таких. Можливо, кілька людей на вокзалі бачив, але їхньої присутності я не відчув взагалі, що наплив мігрантів, щоб десь ночували на вокзалі тощо.

Луцьк, на твою думку, може конкурувати з містами європейськими, щоб так само приваблювати сюди туристів?

Оскільки у Луцьку є замок і є Старе місто, багато фестивалів, то є що подивитися, потрібно просто розвивати інфраструктуру, робити промоцію міста і все у нас вийде.

Порівняй рівень культури українців та у країнах ЄС. От у нас, часто ламають лавочки, викидають сміття і нарікають на владу. А як там?

У залежності як і де, бо не можна сказати, що Європа – це один організм, це залежить від країни. Здебільшого я таких випадків не помічав. Я думаю, що людям потрібно самим мати відповідальність за ті місця, в яких вони живуть. Бути відповідальним за власне життя і того простору, в якому вони проживають.

Валлетта, Мальта

Ти навчався раніше у Польщі, як відрізняється навчання у Польщі та в Україні.

Я був у Польщі за обміном по програмі «Польський Еразмус для України» два семестри у місті Краків в Ягеллонському університеті. Перший семестр у нас були заняття із польської мови, а на другий семестр ми вже навчалися, і у нас була свобода вибору – ми могли вибирати предмети, які ми хочемо. У нас на факультеті міжнародних відносин у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки на третьому курсі можна було вибирати спеціальність та мову, а так, щоб вибирати предмети, як у Польщі, то такої можливості не було.

Закопане, Польща

Ти зараз працюєш у Польщі, розкажи про цей проект.

Я працюю по європейській програмі «Акція спокути заради миру» (ред. – німецька організація, яка заснована з метою протидії спадщині нацизму, відома своїми міжнародними волонтерськими програмами, а також організацією робочих таборів у західній і східній Європі. Щороку, АСЗМ відправляє приблизно 180 волонтерів в країни що постраждали під час Німецької окупації впродовж Другої світової війни: Бельгію, Францію, Сполучене Королівство, Нідерланди, Польщу, Чеську Республіку, Україну тощо). У рамках цієї програми я працюю в організації «Брама Гродська –  Театр NN», де займаюся дослідженням історичної та культурної спадщини Любліна, основний акцент – на тематиці Голокосту та єврейської спадщини Любліна. У Любліні, до речі, із Україною організовується багато спільних проектів. Навіть я був залучений в один проект під назвою «Шляхами штетлів». Бо в Україні до Другої світової війни проживало дуже багато євреїв. Наприклад, у Любомлі 90 % міського населення були євреї. У Луцьку десь від 40 до 60 %. У багатьох великих містах на Заході України проживали євреї. І цей проект був направлений на те, щоб був створений путівник єврейською спадщиною, про ці міста та їх мешканців, яких вже немає.

Що би ти порадив українцям перейняти від жителів ЄС? Чого їм не вистачає?

Щоб іти до Європи треба знати, що таке Європа.

паром в Таллінн з Гельсінкі

Дай поради тим, хто збираються відкрити для себе інші країни.

Не боятися виходити із зони комфорту, якщо хочеш – потрібно їхати. Не потрібно думати, що це нереально. Все реально – головне бажання. Якщо воно є, знайдуться час і гроші. Все крутиться навколо бажання. Якщо людина не їде, то значить вона погано хоче.

Олешківські піски, Херсонщина, Україна

Мостар. Боснія та Герцоговина

Розмовляла Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА. 

ФОТО – з особистих архівів надав Олександр ШВЕЦЬ.

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com