09:12, 10 Вересня 2024

Холмщина у пам’яті поколінь: у Волинському краєзнавчому музеї відкрили тематичну експозицію

Виставку приурочили до 80-ої річниці депортації українців Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини. У презентації взяли участь перший заступник голови обласної ради Юрій Поліщук, історики, краєзнавці, студенти, а також члени волинського товариства «Холмщина».

Про це повідомляють на сторінці Волинської облради у «Фейсбук».

Внаслідок переселень і депортацій у 1944–1951 роках рідних домівок позбавили близько 750 тисяч українців. В той же час, у 1944–1946 роках із західних областей УРСР перемістили до Польщі майже 790 тисяч поляків та євреїв.

«Гарне українське обійстя, гарна українська родина, яка успішно господарює на своїй землі. І в один момент приходить чужинець та в різний спосіб змушує покинути батьківщину – він залякує, вмовляє, катує. Нинішня війна, яка триває в Україні,– це ланка одного ланцюжка подій. На нашу землю знову прийшов чужинець і позбавив мільйони українців їхніх домівок і звичного життя. Я переконаний, що трагедію, яку ми вшановуємо сьогодні, повинні пам’ятати покоління українців. Ми маємо вміти і могти достойно та з гідністю говорити, правильно трактувати такі події та доводити свою правоту», – зазначив перший заступник голови Волиньради Юрій Поліщук.

На виставці представлені речі побутового вжитку, які змогли зберегти нащадки депортованих українців. Тут і сорочки з історією поколінь, святині, заховані під палітурками радянської пропаганди, врятовані речі з унікальними орнаментами, родинні альбоми як свідчення втрати дому та багато скринь, в яких українці вивозили своє майно.Найвизначнішою пам’яткою, яку вдалося зберегти депортованим українцям, стала чудотворна ікона Холмської Божої Матері. Її з польського міста Холм під час операції «Вісла» на Волинь змогла перевезти і таємно багато десятиліть поспіль зберігати родина Коробчуків. У 2000-му році після реставрації образ передали до музейних фондів, де вона зберігається і дотепер.

«Мої батьки пережили дві депортації. Бо мама народилася у 1920 році в московській губернії, а батько в Казані. Малесенькими їх повернули до Польщі, додому. І от друга депортація. Наші батьки були настільки налякані тим, що з ними зробили під час депортації поляки, що боялися про це розказувати навіть уже дорослим дітям. В мене в трьох селах в Польщі – могили рідних. В селах, які були спалені в одну добу – Ласків, Мождринь і Сагринь. І це було величезною трагедією для кожного, хто зміг пережити ті страшні події», – пригадує очільниця волинського товариства «Холмщина» Ніна Бачинська.

Нині у Верховній Раді України уже 4 рік на розгляді перебуває законопроєкт 2038 про визнання депортованими громадян України, які у 1944-1951 роках були примусово виселені з території Польщі. Його автором є народний депутат від Волині Вячеслав Рубльов. Документ пройшов перше читання та готовий до другого. Нащадки депортованих українців сподіваються, що їхню трагедію врешті визнають на законодавчому рівні.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: