Ковель сьогодні віддав останню шану Героям – Олексію Хомічу та Олексію Стахорському

Сьогодні, 25 квітня, здається, чи не все місто прийшло віддати останню шану воїнам – Олексію Хомічу та Олексію Стахорському.

Про це йдеться на сайті Ковельської міської ради.

Чоловіки були корінними ковельчанами, обоє служили в одному підрозділі. Олексію Хомічу тепер назавжди 42, Олексію Стахорському – 32.

У них багато спільного. Хлопці вчилися в ковельських школах: Олексій Хоміч – у ліцеї № 1, Олексій Стахорський – у ліцеї № 10. Потім отримували спеціальності в професійно-технічних училищах.

Олексій Хоміч мав золоті руки. Він вмів виконати будь-яку роботу. 24 лютого 2022 завершив останній свій ремонт, а 25 лютого – пішов захищати свою країну.

За словами дружини Лідії, він був ідеальним. А познайомила їх війна. Коли Волинська бригада стояла на захисті кордону біля Білорусії, Ліда допомагала бійцям. Вони зустріли одне одного, покохали, а у серпні минулого року стали на «рушник щастя».

Сестра Наталія пригадує, що Олексій був справжнім захисником. Уже з фронту завжди телефонував, цікавився справами в родині, питав, чим може допомогти. І коли мамі потрібен був газовий пальник, він кинув все, знайшов його і надіслав своїй рідній.

Олексій Стахорський – світла, чуйна людина, тепло якого відчували всі, хто поруч. Він сім років прожив у шлюбі з дружиною Вікторією, дуже любив свого шестирічного сина Любомира. Обожнював тварин. Був готовий пожертвувати собою ради інших.

“Два Олексія – два побратима, які разом захищали країну, загинули в один день – 21 квітня. Висловлюю щирі співчуття родинам наших Героїв. Всім, хто знав, любив і поважав наших захисників”, – сказав міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.

Однокласниця Олексія Стахорського Вікторія Васюта розповіла, що хлопець завжди посміхався, був душею компанії.

“Добрий, щирий, люб’язний, відповідальний — таким був наш Льошка. Відважний воїн, який захищав наше з вами майбутнє. На превеликий жаль, його бій закінчився. Тепер він став нашим янголом-охоронцем, нашим яскравим сонцем. Льош, чуєш, світи нам так, як ти тільки можеш нам світити! Запам’ятайте його мужній подвиг”, – сказав він.

У пам’яті Андрія Ружицького, побратима наших захисників, залишились моменти, коли вони пліч-о-пліч боронили країну.

“Льоша “Док” Хоміч – моторний, вправний воїн, справжній кулеметник. Коли він був на правому фланзі, я знав – нам нічого не загрожує. Олексій Стахорський – доброзичливий, інтелігентний, відповідальний захисник, був навідником зенітної установки. Проте міг виконувати будь-які завдання, вправно володів антидроновою рушницею, був першокласним водієм. Коли він завозив та вивозив нас з позицій, я знав – все буде добре. Ці хлопці — справжні Герої, які віддали життя за Україну, Волинь, Ковель”, – каже він.

Вчитель предмету “Захист Вітчизни” Олег Янчик каже, що Олексій Хоміч дуже хотів потрапити в бригаду, яку формували в перші дні повномасштабного вторгнення.

“Льоша мав позивний “Док” через те, що його перша військова спеціальність — бойовий медик, хоча дуже мріяв бути кулеметником. І мрія збулась — він став не просто кулеметником, а командиром відділення. Вічна пам’ять нашим захисникам”, – каже вчитель.

Герої мали відзнаки командування 100 бригади тероборони, Олексій Хоміч — отримав нагрудний знак “Золотий Хрест” Верховного Головнокомандувача Валерія Залужного.

Поховали Олексія Хоміча та Олексія Стахорського на Алеї Героїв міського кладовища.