17:06, 02 Серпня 2019

Юрій Іздрик на «Бандерштаті»: «Надивишся яких-небудь срачів у «Фейсбуці», і думаєш «Какіє же ви всє уроди»

Про любов і смерть, три свої життя та поезію розповідав відомий поет Юрій Іздрик.

Він виступив на гутірці сьогодні, 2 липня, у перший день «Бандерштату», що відбувається у селі «Рованці», що біля Луцька.

Юрій Іздрик читав вірші і розповідав про своє життя. Він зізнався, що зовсім інакше ставиться до смерті, як інші люди:

«Моє ставлення до смерті відрізняється трохи від того, як до цього ставиться більшість. Я чекаю смерті з інтригою і радістю і сподіваюся, що ця «дєвушка» буде остання і позбавить мене цієї фігні. І відповідно вірші про смерть дуже нагадують вірші про любов», – розповів він.

Поет каже, що може писати вірші, не будучи закоханим:

«Може, це будуть не такі красіві, не такі проникливі, але сама механіка і сама гра, бо це гра у комбінування букв, відбувається десь на рівні інтуїтивному: ти чуєш слово, як музику і потім, як якесь джерело змісту, ти чуєш словосполучення, фразу, як ритм, і ти починаєш нашаровувати, накладати ці слова, відкидаючи зайві, підбираючи ті, які вдаються вдалими. І так воно по-тиху виходить. І тому дуже багато моїх віршів мабуть якусь внутрішню музикальність, але принаймні багато з них я пишу з прицілом на сценічне, музичне виконання. – розповів поет.

Він зачитав один із таких своїх віршів, які, за його словами, мають три варіанти такого хіп-хопового читання називається старі коханці – є варан дабстеп, електро-свінг і, просто, чисто джазовий варіант.

А ще Іздрик розповів про три свої життя:

«Я маю таку особливість мозку, що практично не маю пам’яті, я все забуваю. Я живу вже якесь третє життя. Перше життя було за совдепії, друге – самостійне життя в самостійній Україні з алкоголем і журналом «Четвер», третє життя почалося в мене в 50, коли я вийшов на пенсію, перестав бухати. І я якось абсолютно позбавлений сентиментів за минулим, за юністю, я дивлюся мої ровесники слухають ту музику, яку ми слухали в нашій юності, який небудь-там хард-рок, «Pink Floyd», а я от працюю на електроніку і мене просто глючить від звуку рокової гітари, ну відстій повний, тому що електроніка рулить. Але і мені не чужі бувають ностальгійні настрої. Я тішуся, що дожив до наших днів, бо жити нелегко, але цікаво, за цим бардаком дуже цікаво спостерігати, бо світ став прозоріший», – зізнається поет.

Під час його виступу розпочався дощ, однак ніхто із присутніх не захотів ховатися, слухаючи поета.

«Можна гуртуватися під якимось деревами, це якраз кажуть робити під час якоїсь грози, тоді ми всі помремо разом і швидко. Ето пиздець», – зреагував Іздрик на раптовий дощ.

Він запропонував завершити виступ, однак його не відпустили, а згодом виявилося, що дощ був короткочасним. Тому всі, хто залишився, змогли ще послухати вірш про Лєну – перше кохання в третьому житті поета.

«Іноді мене пробиває на соціалку, надивишся яких-небудь срачів у «Фейсбуці», і думаєш «Какіє же ви всє уроди і щось напишеш таке духопідйомне», – сказав поет та зачитав ще декілька поезій в тему.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: