Які мають бути відносини України з Білоруссю: Євген Магда розповів про життя після лукашенка

У Білорусі розміщують ядерну зброю, а Україна тим часом посилює безпеку на білоруському кордоні.

Чи можливі ще добросусідські відносини між Україною та Білоруссю, чи будуть протестувати проти лукашенка та як діяти українській владі розповів для інтернет-видання «Волинь Online» політолог, директор Інституту світової політики, доцент Київської політехніки Євген Магда.

Якими Ви бачите українсько-білоруські відносини?

У нас з Білоруссю понад тисяча кілометрів спільного кордону. І нам дуже бракує зрозумілої політики на державному рівні стосовно білорусів. Доки ми її не сформуємо, буде складно. Я пропоную не замикатися на персоналіях, хоча особисто лукашенку ми маємо видати чорну мітку. Я пропоную виходити з двох постулатів. Перший – без незалежної України не буде незалежної Білорусі. Другий – без демократичної Білорусі не буде безпечної Європи. Ми у цьому переконалися, власне, на Київщині, на Чернігівщині в лютому 2022 року, і це дуже гостро помітно.

Ми маємо це розуміти, маємо спілкуватися, в тому числі, не з білоруською владою, а з представниками білоруських демократичних сил. Не наше завдання визначити, хто з них кращий. Це хай визначають самі білоруси. Тоді, коли в них будуть вільні вибори. Зараз ми маємо робити більшу ставку на противників лукашенка, адже він своєю політикою довів, що він не є другом України. Він вже давно перестав бути нашим гібридним союзником. Власне, це сталося ще у 2020 році після того, як було придушено протести проти того, що в білорусі назвали президентськими виборами. Президент звільнив Ігоря Кизима, українського посла в Білорусі. Це означає не лише те, що Україна ближчим часом не матиме високого представництва, але і те, що новий посол України вручатиме вірчі грамоти новому президенту Білорусі. Все ж Україна повністю не розірвала дипломатичні відносини. Вони зберігаються. Розрив – це, можливо, наступний крок. Але тоді це вже буде остаточно. І, відповідно, тоді може йти мова про те, щоб оголошувати Білорусь країною-агресором.

Зараз у Парламенті, до речі, є два проєкти постанови. Одна про те, щоб Білорусь визнати окупованою, інша — пропонує її визнати країною-агресором. Я за те, щоб перш, ніж голосувати за них, провести парламентські слухання і поговорити з представниками виконавчої влади, представниками експертного середовища, що це має бути. Тому що ухвалити рішення в парламентсько-президентській республіці – це треба бути відповідальним. При чому зовнішня політика формується все таки Президентом, а не Парламентом. І от ухвалити рішення та сказати «Розривайте дипломатичні відносини», законодавці не зможуть. Ми не повинні навіть в дрібницях демонструвати якісь моменти неефективності нашої влади. Це, просто, небезпечно для України.

До того часу, доки білоруси не увійшли на територію України військовим шляхом, у нас є шанс після завершення війни відновити добросусідські відносини. І ми також маємо розуміти, що на сьогоднішній момент доля Білорусі залежить від того, щоб росії стало байдуже до того, що відбувається в Білорусі.

На сьогоднішній момент в Білорусі настільки потужний поліцейський режим, що розраховувати, що зсередини підніметься випадково хвиля протестів, достатньо наївно. Тому лукашенко, до речі, і не ухвалює рішення про військове вторгнення. Бо ніхто не має чіткої формули, скільки має приїхати загиблих військових в трунах для того, щоб це похитнуло суспільство, навіть таке консервативне і, як вважається стереотипно, підпорядковане владі, як білоруське. Але я не вірю, що всі білоруси, які виходили на протести в 2020 році, виїхали чи всі стали союзниками лукашенка. Просто, багато з них пережили досвід поразки і вони, якщо в якомусь сенсі можна так сказати, зараз загоюють рани. Але це не означає, що вони повністю опустили руки. Власне, у мене дуже проста формула – нас 1084 кілометри спільного кордону – це означає, що нам треба пройти шлях у тисячу кроків. Ми зараз живемо у власних стереотипах про Білорусь. Так само, як білоруси живуть у стереотипах про нас. Нам конче бракує об’єктивної інформації один про одного. І це те, чим треба постійно займатися, нам треба висушувати це болото.

Тобто нам краще визнати окупованою Білорусь, так?

Немає чіткого рецепту. Ми краще маємо взяти паузу і чекати доки буде певне рішення, тобто нам краще на цей період сім разів міряти, ніж взяти і один раз відрізати.

Тобто нам потрібно чекати моменту, коли там буде з ким говорити?

Ну, зараз із лукашенком ніхто говорити не буде. Він повністю підпорядкований росії. Але зміна влади в Білорусі напряму пов’язана з результатами російсько-української війни, тобто лише після поразки росії в цій війні можна буде говорити про зміну влади. Але при цьому не можна виключати, що лукашенко скаже, що мене примушували, я не хотів бути союзником путіна. Це цілком можливий сценарій.

А чи не можуть взагалі замість лукашенка поставити людину повністю залежну від росії?

Замість лукашенка у нинішніх умовах може бути тільки людина, яка буде ще більш проросійською, це правда. Іншого, насправді, варіанту, на сьогоднішній день, немає. лукашенко у будь-якому випадку є більш передбачуваним для України, ніж інші білоруські політики, які зараз перебувають на території Білорусі, але на волі. Бо всі проєвропейські політики ті, хто публічно засвідчив свою проєвропейську позицію, або в еміграції, або за ґратами.

Волині варто боятися вторгнення з Білорусі? Якщо так, то це будуть російські військові?

Наші прикордонники дають дані, що на території Білорусі російських військових мало. І в умовах нинішніх те, як зараз є, я так розумію, що перекинути велику кількість військ непомітно – це, просто, технічно неможливо. І знову ж таки інженерне облаштування кордонів протягом 16 місяців майже тривало.

Як ви оцінюєте те, що в Білорусі розміщують ядерну зброю?

Я вважаю, що це більше фактор впливу на Польщу та Литву, тому що проти України є інші загрози. Та ж сама Запорізька АЕС. А у Литві паростки політичної кризи і вона може спалахнути, а у Польщі парламентські вибори. Тобто дестабілізувати ситуацію в різний спосіб – росія буде намагатися зробити саме це. Це елемент загального ядерного шантажу, який є на сьогодні.

Але ж це просто тиск чи росія може наважитися завдати удару по НАТО?

Вони можуть спробувати створити те, що називається проксі – використати білорусів для того, щоб завдати такий удар. І це серйозний виклик для світової спільноти, тому вже зараз це треба обговорювати у форматі Люблінського трикутника – Україна – Польща – Литва для того, щоб шукати спільну відповідь. Ми живемо в світі, де нічого не можна виключати.

Останнім часом заговорили про «вагнерівців» та пригожина на території Білорусі. Як оцінюєте таку перспективу?

Думаю, що пригожину у Білорусі буде затісно, та й путін не надто намагається остаточно його видавлювати з росії. Надто глибоко «кухар путіна» пустив коріння у російському істеблішменті. «Вагнерівці», за великим рахунком, залишаються швидше інструментом інформаційного тиску, обговорення їх присутності кремль використовує для психологічного тиску на сусідів Білорусі разом з фактором розміщення ядерної зброї. Мене насправді дивує позиція лукашенка, який, прагнучи сподобатися кремлю, ставить під удар мільйони своїх співгромадян. Схоже, простір для політичного маневру у нього дуже маленький.

Розмовляла Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас