Яка навичка змінить світ: аспірант з волинського вишу розповів про стажування у Європарламенті

У грудні 2019 року аспірант кафедри міжнародних комунікацій та політичного аналізу факультету міжнародних відносин Олександр Новак повернувся зі стажування, яке проходило у Європейському парламенті.

На кафедрі поспілкувалися з Олександром про його враження від організації роботи в європейській інституції, спілкування з депутатами, традицій і сучасних тенденцій у європейській політиці.

Як Ви потрапили на це стажування?

Сьогодні не проблема знайти інформацію в Інтернеті про програми та варіанти стажувань. Головне – бажання. Стажування доступне для всіх. Я був учасником однієї з програм Інституту Роберта Шумана. Там мені підказали, що можна податися на конкурс на це стажування. Щомісяця до Європейського парламенту приїжджають стажери. Одночасно упродовж місяця за цією програмою може стажуватися лише чотири людини. Нас було троє, тобто вони дотримуються принципу «не кількість, а якість», бо відбирають найдостойніших. Наприклад, у липні 2019 року за програмою стажувалася лише одна дівчина з Грузії. Раджу брати участь у таких програмах, особливо студентам молодших курсів, бо це нові знання та знайомства.

Мотиваційний лист – це вагома запорука успіху у будь-якому конкурсі. Як його варто написати?

Свого часу довелося писати багато мотиваційних листів, адже був учасником низки програм. Це майже завжди обов’язкова вимога. Оптимальний обсяг – півтори сторінки. Не варто розписувати всі свої досягнення. Потрібно переконливо аргументувати, чому саме тебе повинні обрати, тобто описати «background»: чим займаєтеся; що це дасть вам; як стажування допоможе вдосконалитися; як здобуті знання та навички ви плануєте імплементувати у навчанні або роботі, яку суспільно важливу ініціативу хочете реалізувати.

Розкажіть про саме стажування. Що найбільше запам’яталось?

У стажерів, які приїжджають на п’ять місяців, чітко розподілені функції: один займається медіа, другий – моніторингом, третій – аналітикою, когось беруть навіть у департаменти фінансового або законодавчого забезпечення. За ними закріплений супервайзер. Він ставить перед стажерами задачі, спостерігає за їх виконанням і приймає звіти про роботу. Ми ж були вільні у виборі, не мали чітких завдань. Але за всі виконані роботи теж звітувалися: які заходи відвідали, з ким спілкувались і т. і. По суті, це стажування має ознайомчий характер. Наприклад, ми відвідали конференцію до 30-річчя прийняття Конвенції про права дитини за участі королеви Бельгії. Дуже цікаво було слухати доповідачів із різних країн світу.

Другий момент – це зустріч із Олегом Сенцовим. Мали змогу спілкуватися з ним цілу годину. Надзвичайно цікава особистість, яку дуже поважають у Європі. Він приїхав на вручення Премії імені Сахарова. Але у своєму щільному графіку Олег Геннадійович знайшов час і для спілкування зі стажерами з України. Це людина дуже глибока, з власними переконаннями та поглядами, великий патріот нашої держави.

Які враження від спілкування з європарламентарями?

Депутати Європарламенту ніде не ховаються від громадськості, не тікають, вони завжди поруч зі своїми громадянами. Кожен може зустріти їх у магазині, на відкритті ялинки, в їдальні. Вони не відірвані від народу, близькі до своїх виборців і простих працівників.

Я спілкувався з багатьма працівниками Європарламенту, з тими людьми, які раніше стажувалися. Це місце, яке викликає в тебе залежність у хорошому значенні цього слова. Там працюють дуже розумні та класні люди, умови роботи хороші. І ще одне, що варто перейняти нашим працедавцям і політикам – це повага до своїх підлеглих і чіткий розподіл функціональних обов’язків. У Європейському парламенті кожен знає, що він має зробити, коли та як. Ніхто не ходить і не вказує хто і що повинен робити. Всі поважають час і посадові обов’язки один одного.

Як організована робота у Європарламенті?

Наявний чотиритижневий цикл роботи. Перший тиждень тривають роботи у комітетах; другий – у робочих групах (це коли депутати з різних фракцій збираються для розв’язання вузькопрофільних питань), а також відбувається мінісесія в Брюсселі; третій – це сесія у Страсбурзі; четвертий тиждень – це вже комплексна робота в групах, комітетах, розв’язання поточних організаційних питань. Тому знання англійської мови – обов’язкова умова для проходження стажування. Також я би радив вивчати одну з офіційних мов країн ЄС. Хоча би польську, що тут, на Волині, зокрема в Луцьку, достатньо просто.

У Європарламенті дотримуються принципу, аби персонал і депутати займалися лише своїми безпосередніми обов’язками. Наведу конкретний приклад. Так, депутату Європарламенту надходить запит щодо митно-тарифного регулювання, а його профіль – сільське господарство. Аби підготувати відповідь, його фахових знань недостатньо. Для цього у Європарламенті наявна спеціальна служба з досліджень, куди скеровується цей запит для аналізу питання. Упродовж трьох днів його працівники готують письмову відповідь. Якщо питання потребує докладного аналізу, то з депутатом працює людина зі служби, яка спеціалізується на митно-тарифному регулюванні. До речі, в кожній фракції є спеціальні радники з політичних питань. Наприклад, ми познайомилися з радником із питань Східного партнерства. Фахівець дуже добре орієнтується в українському питанні та нинішній політичній ситуації в нашій країні. Саме він дає поради щодо питань, які стосуються України, у Європарламенті.

Тобто все зроблено так, щоб усі євродепутати знали, за що вони голосують, на відміну від українського парламенту, на жаль. Особливо це актуально сьогодні, коли склад ВРУ оновився. У нинішніх обранців у силу тих чи тих обставин відсутні певні знання, а у нас немає такої служби, куди можна було би звернутись і де б роз’яснили певні питання з різних сфер діяльності суспільства.

Чимало відомих досвідчених європейських політиків обираються до Європарламенту. Чи вдається їм і там реалізувати себе?

Здебільшого до Європейського парламенту обираються люди, які в своїх країнах уже зробили успішну політичну кар’єру. І для них це новий виклик. Ми зустрічалися з експрем’єр-міністром Литви Андріусом Кубіліусом, колишнім міністром закордонних справ і головою Сейму Польщі Радославом Сікорським, експрезидентом Європарламенту Єжи Бузеком, чинним президентом ЄП Антоніо Таяні й ін. У Європарламенті політики високого рівня шукають нові виклики та нове «дихання». Це чітко простежується. Позаторік я був учасником зустрічі з Радославом Сікорським у Польщі, який саме взяв паузу в політичній діяльності для написання книги «Польща може стати кращою: лаштунки польської дипломатії». Нині, спостерігаючи за його виступами в Європарламенті під час пленарних засідань, можу відверто сказати, що людина сповнена енергії та бажання ініціювати зміни на краще, адже отримала новий імпульс щось зробити для своїх виборців.

Якщо аналізувати роботу Європарламенту, що б Ви змінили?

Певні моменти, безперечно, можна покращити. Звичайно, сесія Європарламенту дуже гарно організована, постійно йде онлайн-трансляція, й цим користуються. Наприклад, коли триває слухання певного питання, то з 751 депутата у залі присутні лише 40 осіб, решта спостерігають онлайн. Навіть доповідачі з’являються лише на свій виступ. Проте під час голосування зала заповнена. І, до речі, система голосування цікава. Так, є рішення, за які голосують шляхом піднімання рук, і голова візуально оцінює, чи прийнято рішення, чи ні. Якщо складно визначити наявність більшості, то тоді свій голос депутати віддають шляхом натискання кнопки. А є рішення, за які одразу голосують натисканням кнопки. Також президент Європарламенту зрідка головує на засіданнях, лише під час розгляду важливих питань. Решту засідань ведуть його заступники, а їх аж 14. Тож слухання в Європейському парламенті нагадує Верховну Раду України у п’ятницю.

Багато питань і щодо доцільності переїзду до Страсбурга. У кожного депутата та працівника є дві робочі адреси – в Брюсселі та Страсбурзі, й відповідно два номери робочих телефонів. Біля кожного кабінету в Європарламенті наявна спеціальна валіза, куди щомісяця перед переїздом складають усі папери, які окремою службою транспортують до міста на кордоні Франції та Німеччини – Страсбурга. Воно обране не випадково, адже це символ примирення між цими країнами. Персонал, депутати нарікають, оскільки кошти, витрачені на переїзд, інституція не компенсує. Але одноголосне рішення Ради Європейського Союзу від 1979-го виконують ось уже 40 років.

Чи обговорювали у кулуарах питання Північного потоку–2?

Ми часто обговорювали з депутатами це питання. Одні казали, що варто розмежовувати економіку та цінності. Але більшість наших співрозмовників пояснювала політику ЄС тим, що лише торік була прийнята директива, яка врегульовує питання будівництва таких енергетичних об’єктів. До цього Євросоюз як наднаціональне формування не мав впливу і не був стейкхолдером будівництва газопроводу. Однак одна з цінностей ЄС і громадян об’єднаної Європи – ринкова економіка. І будівництво газопроводу – один із її елементів. Зрозуміло, наявні певні політичні аспекти. Однак європарламентарі це питання зараховують до сфери економіки та європейських цінностей. Загалом, якщо проаналізувати тематику порядку денного засідань, то найактуальніше питання Західних Балкан. Так, 15 жовтня відбулося засідання Європейської ради, під час якого було заплановано прийняти рішення про початок перемовин із Албанією та Північною Македонією щодо вступу до ЄС. Однак Франція в особі Еммануеля Макрона заблокувала цю ініціативу. До неї приєдналися також Нідерланди, що викликало в Європарламенті розчарування щодо дій і політики Франції. Тому наявна певна неприязнь до французів через їхню нинішню політику й імперську поведінку в межах ЄС. Але для нашої країни є позитивні моменти, оскільки група депутатів на чолі з експрем’єр-міністром Литви Андріусом Кубіліусом хоче перезапустити ініціативу Східне партнерство. На мою думку, це правильно. Робоча назва проєкту – «Тріостратегія», оскільки Україна, Грузія та Молдова значно випередили у європейських прагненнях інші три країни Східного партнерства – Азербайджан, Білорусь і Вірменію.

Досвід і знання, отримані під час стажування, будуть відображені у Вашому науковому дослідженні?

Так, адже тема мого дослідження, яке я здійснюю під керівництвом доцента кафедри міжнародних відносин і регіональних студій Євгенії Вознюк, – «Вплив ідеологій політичних партій на формування зовнішньої політики держави на рубежі ХХ–ХХІ століття на прикладі України та Німеччини». Представників німецького політикуму серед депутатів Європарламенту найбільше – 95. Усі депутати від Німеччини входять у різні фракції. Наприклад, Європейська народна партія, з якою я найбільше мав справ, складається з 29 представників Християнсько-демократичного союзу Німеччини (та його братської партії – Християнсько-соціального союзу), а очолює її Манфред Вебер, один із близьких соратників Ангели Меркель. Під час засідань комітетів можна було чітко зрозуміти мотивацію депутатів, яка ґрунтувалася на ідеології і їхній політичній приналежності.

Під час стажування побачив і зрозумів, як потрібно організовувати політику високого рівня, які високі стандарти є, як організована робота депутатів і персоналу, який займається забезпеченням їх діяльності. Про це все можна сказати одним реченням – це дуже висока планка. Розрив між європейськими й українськими парламентаріями дуже значний. Але після побаченого я вже можу пропонувати якісні зміни в роботі політичної партії, де працюю. Наприклад, як спілкуватися з громадськістю, як організовувати аналітичну роботу з прийняття політичних рішень, як комунікувати з медіа тощо. Ці приклади – це найважливіші аспекти роботи політиків, але водночас комунікаційна стратегія й аналітична робота з прийняття рішень так само заслуговують уваги.

Ваші поради студентам і молодим науковцям, які планують стати учасниками програм міжнародних стажувань?

По-перше, знання англійської. Але на одній іноземній мові зупинятися не варто. Мені, наприклад, стало в нагоді знання польської. Ми зустрічалися з польськими депутатами, і вони не всі володіли англійською мовою. Тому довелося комунікувати лише польською. Я закінчив навчання за спеціальністю 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії», тому мови для мене – це дуже великий плюс і в дослідженнях.

По-друге, потрібно бути організованим, тобто чітко стежити за часом і мати навички з тайм-менеджменту. Тому, якщо призначили зустріч на 14.00, прийдіть на десять хвилин раніше. Бо все у європейських інституціях, зокрема й у Європарламенті, відбувається і розпочинається вчасно.

Третій момент – відкритість. Не боятися навіть, якщо щось йде не так, не панікувати.

Четвертий момент – потрібно мати навички офіційного листування, без котрих просто ніяк. Всі запрошення на зустрічі та чимало інших повідомлень пишуть в офіційному стилі, хоч багато з них розсилають електронною поштою.

І найголовніше – велике бажання. Я дуже довго йшов до участі у цьому стажуванні, оскільки були певні робочі моменти, які заважали. Поїхав до Брюсселя, бо дуже цього прагнув. Ще одна важлива навичка – «easy going person» (бути «легким на підйом»). Адже під час стажування з’являється велика кількість нових контактів, і їх потрібно підтримувати, зберігати, використовувати. Це обов’язково, якщо людина планує у подальшому займатися політичною діяльністю.