Як у Луцьку готують сухпайки для бійців ЗСУ і чим можна допомогти. ВІДЕО

Навіть у складних умовах українські бійці будуть ситі – про це дбають волонтери, які втілюють проект «Волинський сухпайок». Щодня вони складають понад дві сотні коробок із збалансованою їжею, яку можна швидко приготувати або ж споживати без приготування.

Про те, як збирають сухпайки, яких продуктів для цього потребують волонтери та як допомогти волонтери розповіли для інтернет-видання «Волинь Online».

Як розповів організатор проекту «Волинський сухпайок» Павло Савчук, ще у 2014 році волонтери, спілкуючись із бійцями на сході України, зрозуміли, що на передовій не вистачає саме сухпайків, адже ті продукти, які передають на передову, можуть просто не доїхати. Проект стартував у серпні 2014 року. Першу партію сухпайків у 2014 надіслали для айдарівців. А далі вже їх надсилали в різні підрозділи.

«Ми переглянули десяток сухпайків різних країн світу, проаналізували, які туди входять продукти, яка упаковка. І тоді ми адаптували під ті продукти, які у нас можна було збирати у супермаркетах чи хоча б, щоб це поставити на якесь масове виробництво. На основі цього ми створили два види сухпайків – малий, той, що зараз ми робимо, та великий сухпайок, який розрахований на декілька днів. Малий зручніший, бо його можна покласти у рюкзак, він не займає багато місця. Сухпайки ми відправляли тоді в різні куточки. Я навіть пам’ятаю, що ми робили сухпайки для роти, де були кримські татари – ми мали приготувати, де не було б компонентів свинини»,  – розповідає Павло Савчук.

Потім поступово цей сухпайок еволюціонував – деякі компоненти змінили:

«Спочатку ми його в стрейч затягували, потім запаювали в плівку, щоб було більш герметично, компоненти змінювали. Люди тоді передавали сало в скляних банках, а в таких умовах таку їжу взагалі застосовувати неможливо. А сухпайки дуже легко роздати бійцям, і це підтримує боєздатність в таких умовах, де неможливо надати гаряче харчування. Частину сухпайка можна їсти без розігріву, а частина розрахована, що можна приготувати якусь гарячу їжу. Для цього там є розпалювач маленький, на нього ставлять кухлик металевий, підпалюють сухе пальне, яке йде в комплекті. Однієї таблетки вистачає на те, щоб закип’ятити 200 мл води. Відповідно, можна зробити чай, каву, «Мівіну», вівсянку. Як-не-як, але гаряча їжа», – пояснює волонтер.

Сухпайки роздають тим бійцям, у яких немає доступу до гарячої їжі. Дуже важливо, що у склад входять таблетки для знезараження води.

«Однієї таблетки вистачає на літр будь-якої води сумнівного походження. Можна навіть профільтрувати воду через кепку, кинути таблетку, 15 хвилин почекати і воду вже можна пити без кип’ятіння. Це дуже важливо, бо у таких умовах, якщо людина відчуває спрагу і не має, де попити, якщо вона поп’є зіпсовану воду, у неї будуть проблеми зі шлунком, а це вже небоєздатність і може коштувати життя людині», – наголошує Павло Савчук.

Темпи складання сухпайків зараз значно пришвидшилися, ніж тоді, коли війна у 2014 році лише розпочалася. З 2014 по 2018 рік волонтери зібрали 7,5 тисячі сухпайків, а зараз – з початку березня зібрали вже 7 тисяч.

«Те, що тоді за 4 роки зібрали, зараз зібрали за 1,5 місяця. Це завдяки тому, що надходить гуманітарна допомога, є різні спонсори, тому що один сухпайок – це 320-350 гривень. Це вже виходить на два мільйони гривень зібрали. Тобто так зібрати коштами – це нереально. В одному сухпайку можуть бути компоненти з 10 країн світу – щось прийшло з Іспанії, щось з Німеччини, Польщі тощо», – зазначає волонтер.

Потреба в таких сухпайках – велика, адже вони потрібні постійно.

«Зараз війна така дуже мобільна, бійці весь час переміщуються, вони не сидять в казармі, де є кухня і їм наготували гарячої їжі і роздали. Якщо вони переміщуються, то значить їм видають консерви, що є то є. І коли це вже готовий сухпайок, де все збалансовано, то боєць буде в формі і від цього буде залежати боєздатність. Я думаю, що потреби більші, ніж те, що ми робимо, напевне, якби ми робили не 7 тисяч, а 70, то це було б дуже добре. Армія теж робить сухпайки, але я розумію, що ця потреба є. І інші країни передають сухпайки. Їх же постійно треба. Хлопці дуже задоволені. Казали робити ще. От недавно вийшли хлопці десь з Волновахи, дзвонила дочка одного з бійців і  вона дуже дякувала, батько просив її найти тих, хто це робить і їм подякувати, бо він там воює на передовій», – каже волонтер.

Волонтерка Мирослава Козань, яка зараз керує процесом, показала, із яких саме продуктів та компонентів формують сухпайки.

У коробки кладуть насамперед спеціальний розігрівач та інструкцію, як ним користуватися, щоб нагріти воду в польових умовах. Такі розігрівачі волонтери вирізають із листків металу – потім бійці на них ставлять металевий кухлик, знизу кладуть сухий спирт, підпалюють і мають змогу нагріти воду. Сухий спирт та сірники, які волонтери роблять жовто-блакитними, також додають у коробку. Обов’язково кладуть таблетки для знезараження води та інструкцію для використання.

Кожен компонент сухпайка запаковують в поліетилен. Це зокрема пакетики чаю – чорний та трав’яний, печиво або хлібці, вітаміни, жуйка, набір сухофруктів (сушені яблука, горішки, ізюм тощо). Ті, продукти, які вже мають упаковку, додатково упаковувати не потрібно – шоколадка, два види консервів (рибна та м’ясна), енергетичні батончики двох видів, каву у стіках, «Мівіну», супи швидкого приготування, карамельку, молоко або джеми у пакетиках, вологі та сухі серветки, які упаковані поштучно, а також дерев’яні одноразові ложки. А ще для підняття бойового духу передають подаруночки від дітей – це ангели та малюнки.

Волонтерка Мирослава Козань каже, що за день вдається зібрати 250-300 таких коробок залежно від наявності компонентів. Після цього готові сухпайки відправляють на склади, а вже – звідти на передову.

Орієнтовно такий сухпайок розрахований на один день на одного бійця, але за потреби його можна розтягнути і на дві доби. Важить такий сухпайок орієнтовно один кілограм.

Зараз складати сухпайки допомагають до десяти людей. Є серед них і ті, хто пережив окупацію рашистів. Жителі Ірпеня Ольга та Лариса отримали прихисток у Луцьку, а щоб не сидіти без діла пішли волонтерити:

«Ми були в окупації з 5 по 25 березня. У нас стояли російські війська. Буквально за метрів 20 від нашої хати, але вони нас не чіпали. Там у них своя рація стояла, вони сказали, що їм не віддали наказ чіпати населення, вони і не чіпали. Перший день, як вони ввійшли, то сказали, що розстріляли декого, але ми не бачили, бо це було у житловому комплексі, а ми у приватному секторі жили. Ми були вдома, але було страшно. Нас не випускали, нікуди не можна було ходити, ми сиділи там просто під замком. 31 березня нас вивезли з Ірпеня волонтери. І вже з 1 квітня ми були у Мирослави. Нам знайшли квартиру. Але, щоб просто не сидіти, ми вирішили прийти сюди допомагати, адже роботи як такої нам не можуть надати, а тут допомогти треба».

Про Луцьк у жінок лише найкращі враження:

«Чудове місто, прекрасне ставлення, місто гарне, старе, цікаве дуже. Я тут була на практиці дуже давно. Поки додому не вертаємося, бо там все ще небезпечно, йде розмінування, і немає нічого – ні світла, ні води, ні газу, тай страшно, адже ми будемо там вдвох на кутку, а багато мародерів вже є».

Як пояснює Володимир Гвоздик, який займається забезпеченням продуктів та компонентів, сухпайки – це не постійне харчування, їх видають тим бійцям, які не мають доступу до гарячого харчування. Основні компоненти сухпайків – з гуманітарної допомоги, решту – купують на ті кошти, якими допомагають небайдужі.

За словами Володимира Гвоздика, волинський бізнес дуже активно долучився до допомоги. Наприклад, приміщення для волонтерів надав безплатно Андрій Степорук, власник магазину «Керамістик». Фінансово допомагають підприємці Олександр Собчук (магазин «Рибалка»), Лариса Боярчук разом з підприємцями ТЦ «Ювант», Михайло Лакатош, Оксана Островик, Анатолій Пархом’юк, Віктор Денисюк, Ганна Горяїнова, Євгенія Вареник (ТзОВ «Інвестор») та десятки інших небайдужих , хто долучився коштами чи компонентами.

Як зазначає Мирослава Козань, до допомоги долучилися також Ірина, Тарас Мельник, Людмила Ольхова, Тарас Матьора, Юлія, Сергій Михайлови, Юрій Токарський, Катерина Максимчук, Віталій, переселенець із Маріуполя, Олександра Струк, Іван, дві Олександри, переселенці з Бучі, Тетяна, «Волинські солодощі».

«Невідомі привезли нам до 2000 супів і картопляного пюре швидкого приготування, не хотіли назватися, багато людей сухофрукти приносили і допомагали їх фасувати. Набори сухофруктів та горіхів готують працівники Волинського обласного центр національно-патріотичного виховання, туризму і краєзнавства учнівської молоді. Андрій Хмельков та Максим Хмельков організували виготовлення розпалювачів, а без цих компонентів не було б і пайків. І кожен день вони допомагають по перевезенню всіх компонентів і готових пайків. Звичайно, найбільша допомога від «бджілок» з нашої основної команди, яка з 5 березня кожен день все це фасувала і складала в коробки (мали всього два-три дні вихідних) за цей весь час. Низький уклін їм усім!», – дякує волонтерка.

Як розповідає комерційний директор ТзОВ «Інвестор» Євгенія Вареник, до проекту «Волинський сухпайок» долучилася без роздумів, бо ще з перших днів війни її сім’я допомагає бійцям та переселенцям і закликає це робити й інших:

«Війна застала мене у Києві. Я поїхала туди у справах фірми і не встигла виїхати з міста, то ж під час найбільших обстрілів Києва, я була в столиці. Ще в перші дні війни мій чоловік Микола відразу прийняв переселенців з Києва. Коли до нас звернувся волонтер Володимир Гвоздик, щоб ми допомогли фінансово проекту «Волинський сухпайок», ми вирішили долучитися. Я закликаю весь бізнес, хто як може, допомагати, аби наші захисники навіть у польових умовах мали змогу збалансовано харчуватися, щоб були сили долати ворогів. Хто не може фінансово – допоможіть продуктами. Як я знаю, волонтери регулярно потребують їжу, яку можна споживати без термічної обробки або ж приготувати в польових умовах».

Волонтери постійно потребують таких продуктів для сухпайків: паштет та м’ясні консерви, рибні консерви, чай чорний у водостійких пакетиках, кава в стіках, галети, хлібці, печиво «Марія», сухофрукти, горіхи різних видів, крім соленого арахісу, шоколад чорний, козинаки, поживні, енергетичні батончики різних видів і розмірів, цукор, мед, джеми, згущене молоко в стіках, суп, борщ сухий «Гаряча кружка», швидкого приготування, цукерки карамель-льодяники, бажано «Барбарис», «Дюшес» тощо, вермішель «Мівіна», картопляне пюре, каші швидкого приготування, вітамінізований джем або вітаміни (вітамін С, аскорбінка), жувальні гумки, одноразові ложки, поштучні герметично упаковані вологі серветки, сірники.

Також можна допомогти фінансово: номер картки «Монобанк» 5375414108498618 Володимир Гвоздик.