Ворожбита покарали за невдале лікування безпліддя: Волинь містична. Частина VII

Лікування сифілісу сумнівними ліками, варварські знахарські  методи допомоги вагітним, підсипання чародійного порошку, щоб розлучитися з чоловіком та ворожбит, який, лікуючи жінку від безпліддя, довів її до загибелі: такі справи розглядали магістрати на Волині під час судових процесів. Документальні свідчення про використання чаклунства збереглися у магістратських та гродських книгах Луцька, Ковеля, Дубно, Олики, Кременця, Вижви та інших міст та містечок великої Волині.  

Рік 1699: міщанка лікує шляхтянку від сифілісу незвичними ліками

У Ковельському магістраті розглядали справу  невдалого лікування міщанкою Василевичевою шляхтянки Стеблевської. Чоловік Стеблевської скаржився, що Василевичева неправильно визначила хворобу  жінки, назвавши її двірською хворобою (сифілис), коли насправді це був гостець. Також він скаржився, що міщанка під час лікування послуговувалася якимись незвичайними ліками і погіршила стан пацієнтки, отримавши за лікування 38 злотих і катанку (верхній суконний одяг). Василевичева пояснювала, що взялася за лікування на прохання родини хворої, лікувала правильно, відомими їй способами та дістала, відповідно до умови, лише 16 злотих. Суд її виправдав.

Рік 1720: варварські методи знахарок для лікування вагітної

Із зізнань свідків у справі, яку розглядали у Дубнівському магістраті, бачимо, що знахарки вважали дуже корисним за ненормального перебігу вагітності перекинути хвору догори ногами і трясти нею, поки не почує рухів дитини.

Зізнання у справі вчинення викидня міщанці Стефанії Поповичевій наведені у книзі Дубнівського магістрату за  1719-1749 роки. Один зі свідків зізнався, що його комірниця розповідала, що чула від баби Іванихи, що міщанка у неділю, везучи пшеницю до млина, впала і при цьому затовкла у собі дитину. Коли баба Іваниха прийшла до неї ткати полотно, Поповичева скаржилася на це бабі, а та порадила жінку перевернути догори ногами, щоб та відчула в собі дитину. Баба Іваниха Швидка у суді стверджувала, що казала міщанці, що до такого способу варто було вдаватися ще до того, як та при падінні пошкодила плід, а тепер нічим зарадити не можна.

Рік 1741: удавана вагітність та кара для невмілого ворожбита

У Дубнівський магістрат скаржився міщанин Іван Михайлюк на солтиса Демка Халічука, що той  застосував шкідливих ліків для усунення бездітності жінки міщанина Орини, яка була вже 30 років у шлюбі. Халічук, ставши ворожбитом, намовив його жінку вжити якісь ліки, після чого у неї з’явилися ознаки вагітності, чим той хвалився всюди. Михайлюк навіть вже готувався до хрестин, але пологів не було. «Вагітність» тривала півтора року. Тоді чоловік звернувся до знаючих баб і довідався від них, що вагітність була неправдивою. Жінку, яка зле себе почувала,  він вислав до лікаря в Острозі, оплатив двотижневе лікування, але та все ж померла. Тоді він подав на ворожбита до суду, домагаючись повернення коштів, витрачених на лікування жінки, що, за його підрахунками, становили велику суму, до 500 злотих. Халічук, не дочекавшись судового засідання, втік з міста. До суду викликали його дружину, яка заявила, що не знає, куди той втік та не може задовольнити претензії позивача і звернулася до міщанина, аби той змилостивився над нею та не доводив її та дітей до жебрачої торби.

На це Михайлюк відповів: «Направду у мене збитків на 300 злотих, та я, не бажаючи кривдити тебе, жадаю лише 100 злотих, які зобов’язуюся віддати на церкву, як за душу покійної дружини, так і за душу твого чоловіка. За те дам тобі квитанцію, що я цілком задоволений, аби твій чоловік міг повернутися та займатися вихованням дітей».

Халічукова погодилася на це, що й суд затвердив. Про це свідчить запис від 17 квітня 1741 року у книзі Дубнівського магістрату за 1719-1749 роки.

Рік 1746: жінка підсипає чоловіку порошок, аби розірвати шлюб

У 1746 році в Кременецькому магістраті розглядали справу міщанина Зіневича та його жінки і тестя Сави Нестеренка. Під час зізнання з’ясувалося, що жінка Нестеренка силоміць змусила доньку вийти заміж  за Зіневича на десятому році життя. Підрісши, вона побажала розійтися з чоловіком і для цього вдалася до чарів. Чоловік нарікав, що вона насипала йому в чоботи якісь «любощі». Підсудна не заперечувала цього факту, лише пояснювала, що то був нешкідливий порошок, який мав викликати в чоловіка відразу до неї. Магістрат визнав себе некомпетентним вирішувати справу і відіслав сторони до консисторського суду.

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання  «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас