20:47, 01 Вересня 2019

Волинянин здійснив велоподорож до Парижа: як подорожувати в ЄС майже без грошей та стереотипи про Україну закордоном

Чи потрібні великі кошти для мандрівки, що про Україну думають в інших європейських країнах та чого бракує українцям зміг побачити волинянин, який подолав понад дві тисячі кілометрів та п’ять країн Євросоюзу для здійснення давньої мрії.

Про свою веломандрівку інтернет-виданню «Волинь Online» розповів журналіст та діджей з Волині, веломандрівник Богдан Ліпич.

Поїхав на велосипеді, аби здійснити свою мрію – побачити Париж

Богдан Ліпич розповів, що завжди хотів подорожувати, тільки вибирав у який спосіб. Вибрав велосипед, тому що це дешево і їздити безпечно, на відміну від мотоцикла чи авто, а ще їзда на велосипеді – це водночас і спорт, тому велосипедисти завжди мають відмінну, навіть ідеальну фізичну форму.

«Цю мандрівку я планував ще значно раніше – рік тому, але переніс її на невизначений термін, тому що мене запросили на зовсім іншу подію. Морально я готувався цілий рік, постійно докупляв комплектування собі в дорогу. Для мене головне було відвідати Париж і Амстердам. Париж – тому що це найяскравіше місто не лише Європи, а світу, а Амстердам – бо це столиця велосипедистів. Всі інші міста, які я відвідав, трапились на шляху, про що я зовсім не жалію. Особливо дуже задоволений тим, що побачив Берлін», – розповідає хлопець.

Стартував чоловік із села Черче, у якому народився. Тоді по дорозі були Камінь-Каширський, Ковель, Володимир-Волинський, Устилуг. Після перетину кордону Богдан попрямував у Люблін, тоді у напрямку Варшави, однак у столицю не заїздив, а лише у село Стшалкі, що поруч, щоб зупинитися на ніч у свого колеги Дамяна. Тоді відвідав у Польщі — Познань, у Німеччині – Берлін, Магдебург, Ганновер, Мюнстер та Дюссельдорф, у Нідерландах — Арнем, Амстердам та Роттердам, у Бельгії — Антверпен, Брюссель та у Франції Париж. Загалом впродовж мандрівки хлопець проїхав 2400 кілометрів: більше ста міст і тисячі сіл.

Підготовка до велоподорожі: які речі варто взяти з собою

«Я завчасно створив список речей, які потрібно взяти з собою в дорогу і він досконалий. Намет, спальний мішок, килимок, посуд, казанок, кружка, ложка, виделка, ніж, ганчірка, сірники, сумки, ліхтарики, дзеркальце, навігатор або мобільний телефон із картою «Google», аптечка, набір інструментів для велосипеда, – пояснює хлопець. – Взуття, одяг мінімальний, бажано окуляри спортивні, нитка, голка, дроти, скотч, велошолом, жилет світловідбивний для поїздок ввечері, документи, гроші, замок для велосипеда, насос, маленький молоточок, плащ дощовий, клейонку, павербанки, навушники я брав, додаткові акумулятори, фотоапарат, записник, ручка, копії документів у випадку втрати оригіналів, засоби гігієни, сміттєві пакетики і просто поліетиленові пакети».

Їжу він рекомендує взагалі не брати з собою, тому що це зайвий тягар і купувати краще в дорозі рівно стільки, скільки вистачить до наступної зупинки.

«Це був велосипед «Hummer S200». Насправді транспорт потрібний трішки кращий, адже він не витримав веломандрівки так, як мені це хотілося і зараз перебуває в ремонті. Якщо його трохи підремонтувати, то ним далі можна їздити і я поки що не буду його змінювати, доки не куплю новий», – розповідає він про велосипед, яким вирушив у мандрівку.

Чоловік відправився у подорож сам, хоча мав можливість поїхати зі знайомими, тому що  входить у декілька велоспільнот на «Фейсбуці».

«Я попереджав за тиждень до мандрівки, що вирушаю у таку подорож і шукаю компанію. Дехто, звичайно, нарікав на те, що я попередив надто пізно. Треба було це зробити раніше, але я поставив собі за мету поїхати, незалежно від того, чи знайду компанію. Відгукнулося двоє осіб. Дмитро Андрійчук з міста Ківерці та Сергій Толстіхін з Хмельницького, який в цей момент подорожує Європою разом з дружиною. Проте мене не влаштовував їхній маршрут, я не пішов на компроміси та поїхав самостійно. Такі мандрівки є абсолютно безпечними і відсутність компанії не причина, щоб не подорожувати»,– пояснює Богдан Ліпич.

Де в Європі найзручніше велосипедистам

Найкращою країною для велоподорожі є Нідерланди, там велодоріжки розбудовані по всій країні навіть вздовж між селами, між містами. Окремо існують дороги для автомобілів, окремо – велодоріжки. Навіть, якщо автотраси не добудовані, то велодоріжки в нормальному стані.

Від німецького кордону аж до Амстердама хлопець їхав суто по велодоріжці, вони всі гарно оформлені червоним кольором, в Німеччині — також і зеленим. Нідерланди захотіли стати центром світу для велосипедистів і їм це вдалося. Це невеличка країна, як наші дві області.

Також ідеальною для велоподорожі є Німеччина, навіть якщо там не стільки велодоріг, то звичайні автомобільні дороги рівненькі, гарні, на них дуже приємно їхати, а от в Польщі і Бельгії велодоріг  бракує, особливо йому не сподобалася Бельгія, там дороги дуже поганої якості, хоча бельгійці пишаються, що доріг у них найбільше у світі і це справді так.

Безвіз економить кошти мандрівників

Для подорожі Богдан використовував безвіз, тому жодних проблем при перетині кордону не мав.

«Я вважаю це величезною перевагою, тому що по-перше, безвіз економить кошти, які б я повинен був витратити на візу, а це 35 євро в кожній країні. Наприклад, я відвідав п’ять країн, перетнув кордон абсолютно безкоштовно. А ці кошти спрямував на своє проживання у Європі, на харчування. Загалом у мене був мінімальний бюджет – 300 доларів.

Достатньо українцям, просто, перетнути польський кордон, а далі між країнами Євросоюзу взагалі кордонів немає, тому це відкриває величезні можливості для українців, можливість пізнати людей, які там живуть, встановити контакти для подальшої співпраці і навіть роботи, як, наприклад, у Польщі, де можна працювати без візи. Також це дає нам можливість показати себе європейцям, стати частиною їхнього культурного простору, жити їхніми цінностями і головне, що б я виділив – це переймати їхній досвід у побудові країни і вчитися жити без стереотипів.  Я радий, що народився не в Росії і не в Білорусі, тому ціную цю величезну для нас перемогу, адже безвіз – це справді перемога», – говорить Богдан Ліпич.

Що у Європі думають про Україну

«Я багато людей зустрічав у Європі. Настільки багато, що не можу розповісти відразу про всіх. Вони відрізняються від нас спокоєм, толерантністю, бо в нас в Україні люди трохи такі агресивні, нервові. В принципі їх можна зрозуміти, бо останні п’ять років нас не залишає війна. У нас постійно якісь негаразди в країні,– розповідає мандрівник. – Я запитав одного француза, що він думає про Україну. Він сказав: «Я радий, що це країна, яка відірвалася від Росії». Німці, зазвичай, сприймають Україну, як частину Росії, вони схильні вважати, що ми живемо в Радянському Союзі і «цінностями» совка.  Думають, що російська мова є для нас рідною. Звісно, я ламав усі ці стереотипи. Пояснював, що ми окрема нація і в нас переважає українська мова».

В Європі він постійно зустрічав українців. Це були туристи, хоча іноді натрапляв і на заробітчан, зокрема, у Бельгії і Польщі.

«Я багато чого побачив, настільки багато локацій, що можу сотні їх перерахувати. Найбільш цікаві у Берліні — меморіальний комплекс «Берлінська стіна», Бранденбурзькі ворота, галерея «East Side Gallery», яка тягнеться близько кілометра вздовж. В Амстердамі трапляються на шляху борделі, Музей проституції. Загалом місто дивовижне: дуже багато мостів, каналів, і велосипедисти на кожному кроці. У Брюсселі запам’яталися  – статуя пісяючого хлопчика, дівчинки та песика, а ще дуже вразив Атоміум, це така собі височенна скульптура у формі атома. Париж – звичайно, Ейфелева вежа, Собор Паризької Богоматері, який огороджений зараз після пожежі», – розповідає Богдан Ліпич».

Зазвичай, в кожній столиці він зупинявся на два, а то й три дні і старався оглянути всі архітектурні пам’ятки, тому зараз їх просто не може всі назвати: відкривав «Google», обирав у налаштуваннях «Визначні місця» і всі по черзі відвідував. Найбільше їх було в Берліні.

«Я постійно у своїх блогах робив відеоогляд цін у кожній країні і скажу, що в європейських супермаркетах ціни на продукти вищі, ніж у нас в Україні. Хоча на деякі продукти – однакові: на шоколад, макарони, крупи. Хліб у них дорожчий, ніж у нас. Я не мав змоги порівняти їх ціни з нашими у повній мірі, бо не знаю, яка в цих країнах середня зарплата», – зауважує веломандрівник.

Які країни найкомфортніші

«На мою думку найбільш комфортна для проживання країна – Польща. Це як покращена версія України: і мову я знаю, і все там набагато простіше, ніж в інших країнах Євросоюзу», – зізнається Богдан Ліпич.

В Україні хлопцеві хотілося б впровадити те, як у європейських містах розбудовані велодоріжки. Особливо – перейняти досвід Берліна: будувати велодоріжки зовсім не потрібно, вони просто зробили розмітку на асфальті. Це ж саме, з його слів,  можна зробити і в наших містах, у нас на Волині. Нанести розмітку на асфальті, трохи звузити дорогу для автомобілів і у нас на кожному кроці будуть велодоріжки. Просто, цю ідею потрібно показати нашим посадовцям.

«Відвідайте Париж, аби побачити ту вихвалену вежу і завітайте в Амстердам, щоб відчути, як вільно і розкуто живуть там люди, адже в Голландії легалізовані легкі наркотики і поліції на вулицях майже немає, на відміну від Берліна, де вона на кожному кроці і заважає спокійно жити людям», – закликає мандрівник.

Багато людей відмовляло хлопця від поїздки. Довелося перенести на собі безліч насмішок, а ще від друзів та батьків – хлопець отримував аргументи, чому не варто вирушати у таку далеку веломандрівку. Виявилося, що більшість цих аргументів є стереотипами та вигадками. Українцям варто їх позбутися, адже веломандрівки є дуже безпечними навіть, якщо ви плануєте подолати і 2-4 тисячі кілометрів.

Велоподорож Європою: проживання, харчування та гігієна

«У мене був не настільки величезний бюджет, щоб жити в готелях чи хостелах, тому я взяв з собою невеличкий,  2 на 1 розміром, намет. Старався ставити десь у полях, або біля лісу, це моє улюблене місце. Іноді ставив у парках міських, а в  Німеччині та Франції траплялися люди, що дозволяли розмістити намет у себе на подвір’ї, а деколи — і ночувати в будинку», – розповідає Богдан Ліпич.

Щодо харчування у мандрівці він говорить:

«В основному я готував не часто, купував їжу в супермаркетах. Зазвичай, це були солодощі, бо цукор швидко відновлює сили, і м’ясо. А якщо доводилося готувати, то переважно крупи: гречка, макарони, а також варив собі бульйон і чай. Словом, моя кухня впродовж веломандрівки не була настільки багатою, тому що організм потребував завжди одні й ті ж продукти».

Надворі була спекотна погода, тому хлопець постійно купався у різних водоймах, ріках, озерах, що траплялися на шляху. Їзда на велосипеді не така брудна справа, як, наприклад, копати картоплю, тому не обов’язково митися щодня.

«Я брав для цього портативний душ — це невеличкий пакет із трубкою, де вміщається 20 літрів води і його можна було використовувати під час мандрівки. Але він мені навіть не знадобився, бо як я вже говорив, постійно купався у водоймах та інколи люди, які траплялися на шляху, давали можливість скористатися своїм душем», – говорить хлопець.

Чи став мовний бар’єр перешкодою для подорожі

«Читачі постійно мене підтримували, ставили дуже багато питань. Я зазвичай не відповідав, бо не мав на це часу. Потрібно було їхати і впродовж мандрівки в мене з’явилося дуже багато підписників. За місяць долучилося в друзі понад 700 людей на «Фейсбуці» і плюс – люди в «Інстаграмі». Це, зазвичай, особи з мого району, країни. Також мною цікавилися іноземці. Вони теж писали про мене на своїх сторінках в соцмережах, тому і їхні друзі та знайомі до мене долучалися», – розповідає мандрівник.

У Польщі проблем зі спілкуванням не було, оскільки він не досконало, але добре знає польську мову. В Німеччині та всіх інших країнах спілкувався через Google-перекладач. Коли був інтернет – це було дуже просто, він брав опцію «Бесіда» і там можна було увімкнути голосовий перекладач, а коли інтернету не було, просто вводив текст у телефоні і показував переклад іноземцям. Або ж коли телефон взагалі був розряджений — намагався донести свою думку жестами.

Щодо мети подорожі він говорить:

«Мета подорожі – реалізація мрії, так як я давно мріяв відвідати саме Париж та Амстердам, по-друге — хотілося зайнятися спортом. Зараз я приїхав з мандрівки, іноді йду по дорозі і мені хочеться побігати. На жаль, не завжди можу це зробити. Головне, аби таке бажання не вщухало. Тобто ця мандрівка далася таки  взнаки: коли займаєшся спортом регулярно, то хочеться робити це ще і ще. Мені стало сумно жити, так, як я жив: я не дуже люблю перебувати вдома і хочеться подорожувати частіше. Хотілося зламати всі стереотипи про такі мандрівки, показати, що це можливо, що це реально, що це безпечно. Навіть, якщо об’їхати всі країни світу. Я зламав багато стереотипів і доказав людям, які дивилися на це з насмішкою – що вони неправі».

Мандрівник планує написати книгу

«Планується що це буде художньо-практичний посібник на основі мого досвіду, мого блогу, який я вже вів на «Фейсбуці». Я зараз шукаю людей, які мені могли б допомогти написати цю книгу і буду дослухатися до кожної поради. Хочу зробити її якомога кращою для читачів, щоб було цікаво читати і щоб це мотивувало людей і надихало»,– розповідає мандрівник.

На його думку, навіть подорожуючи наодинці, немає часу сумувати:

«Я така людина, яка любить самотність і цієї самотності мені навіть бракувало. Мені хотілося б ще побути насамоті з місяць чи два, бо я люблю цей спокій, мені комфортно так. Щоб не сумувати в дорозі, я, наприклад, постійно слухав музику: завчасно завантажив на телефон 32 гігабайти інформації. Не лише музику, а й аудіоуроки, тому в дорозі навіть навчався. Сумувати взагалі не було коли ще й тому, що під час мандрівки я завжди натрапляв на цікавих людей, Європа зустрічала мене пригодами, а то і навіть проблемами. Словом, самотність – це зовсім не причина, щоб не подорожувати велосипедом».

Говорячи про плани щодо майбутньої поїздки, Богдан Ліпич каже, що  хоче відвідати дуже багато локацій. Не лише закордоном, але й в Україні. А якщо говорити про Європу – в найближчий час бажає поїхати до Італії, Іспанії, Португалії та побачити місто Рим, або ж відвідати країни Балтійського моря – Естонію, Латвію та Литву.

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання  «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: