19:03, 24 Липня 2019

Волинська журналістка та децентралізаторка розповіла про вікканство: свята, Таро та заповідь «роби, що хочеш, якщо це нікому не шкодить»

Чим відрізняється вікканство від християнства, у що вірять віккани, які свята святкують та чи мають справу із чорною магією розповіла кандидатка філологічних наук, вікканка, відома журналістка та децентралізаторка-комунікаторка Олена Кузьмич для інтернет-видання «Волинь Online».

Олена Кузьмич десять років тому пізнала вікканство та вирішила обрати для себе цю релігію.

Олено, в якому віці ти відкрила для себе вікканство та усвідомила, що саме ця релігія відповідає внутрішньому стану твоєї душі?

Буквально нещодавно, в мене був «ювілей свідомого вікканства». Тобто, десять років тому, я прийшла до усвідомлення, що вікканство — це моє. Якраз на той момент було свято літнього сонцестояння — Літа. Я про це почула, і оскільки я люблю шукати різноманітну інформацію в «Google» та «Wikipedia», то відповідно захотіла прочитати й про це, і перейшла за посиланням «Вікка». Але, я підозрюю, що саме я вигадала слово «вікканство», тому що за всіма посиланням на ресурсах зазначається саме «Вікка», однак, наші люди це сприймають наче жіноче ім’я. А український суфікс «ство» саме я почала додавати в повсякденних розмовах та власних матеріалах.

Прочитавши детальну інформацію та опис цієї релігії, я зрозуміла, що нарешті знайшла те, у що вірила десь на підсвідомому рівні. Умовно кажучи, в мене ніколи не було якихось постулатів, до знайомства з вікканством, але я завжди розуміла, що енергія природи — це моє. І за ці 10 років я пройшла довгий шлях від «позерства», юнацьких понтів до усвідомлення. Звичайно, в мене бувають усілякі моменти зневіри, але мій чоловік завжди мене підбадьорює, кажучи: «Ти же жриця, зберись!».

Взагалі люди чомусь соромляться вголос говорити про те, що вони іншої віри. Мабуть, бояться осудження. Але я, відразу заявляла про те, що я — іншої релігії. Хоча, і в християнстві мене все влаштовує, окрім людей. Бо от ці хусточки, забобони — це все дуже далеко від Бога. Хоч і в вікканстві все псують люди, бо ж постулати класні, але у кожній релігії завжди все псують люди ( посміхається, — ред.).

А ти себе називаєш вікканкою, чи відьмою?

Вікканкою. Про відьму можна писати в заголовках ( сміється, — ред.).

Ти також розумієшся на рослинництві? Вікканство цього вимагає?

Воно все дуже пов’язане. Наприклад, якщо ти не знаєш особливостей фаз місяця — ти не знаєш, як циркулюють енергії, а це вже, відповідно, веде до основ астрології. Далі це пізнання веде до рослин, наступний етап — кристали, каміння, карти Таро. Отож, усі ці знання в сукупності є частиною язичницького шляху. Усе вивчення природи — є вікканством. Бо ми можемо цілими днями у нашому спільному чаті вікканів обговорювати дотичні питання, як-от наприклад: « А ви знаєте, чому Афіна пов’язана зі зміями?» і 10-15 дорослих людей, можуть увесь день шукати трактування, сперечатись щодо цієї теми.

До речі, я років п’ять тому пройшла курси і тепер я — сертифікований травник. Тепер можу надавати консультації із гербології.

А як з чорною магією, вікканство визнає її?

Вікканство взагалі не любить кольорів. Через те, що це природна релігія, воно вважається «зеленим». Але ми не говоримо про «чорне» та «біле», адже в кожному з нас є світле та темне, так і в Богах. Ми не вбачаємо в них добро та зло, такого трактування немає. Але варто пам’ятатати, що будь-які погляди на речі мають таку дуальність — світлу та темну. Не лише в магії, але й в житті має бути баланс між цими двома поняттями.

Як ти навчилась читати карти Таро?

Це також приємний «бонус» вікканства, бо я відверто не знаю вікканина без колоди карт Таро в сумці. Відповідно, оскільки мене тягнуло увесь час до містики і езотерики, то я придбала першу колоду карт і вивчала її до «дір», як то кажуть. До того ж, в мене була не класична колода, а доволі цікава. Вже коли минув час, мені випала нагода познайомитись з автором цієї колоди. І коли він «лайкає» мої дописи у «Facebook», то я, відверто кажучи, радію, мов дитина. В мене ця колода вже залита горіховим вином, має потерті краї, і доволі не привабливо виглядає. Тому я вклеїла ці карти Таро у блокнот, аби детально розписати їх трактування, хоча під час цього пробігала думка: «А мені Боги нічого не зроблять за це?» (сміється, — ред.).

До тебе ж звертаються не лише звичайні люди, а й високопосадовці з проханням «прочитати» їх майбутнє. Чи бувають випадки, коли ти відмовляєш?

Звичайно відмовляю, особливо, коли люди не розуміють сенсу цього прочитування. Адже, Таро — це розвиток, і як сміються мої учениці — «баланс». Я згадувала про світле і темне, так от, Таро — це про пошуки такого ж у собі і себе загалом. Дуже часто люди ставляться до цієї техніки, як до звичайного ворожіння і ставлять питання на кшталт: «а що він про мене думає?». Але, я внутрішньо закипаю під час такого. От коли люди питають, як досягнути певних цілей, у чому розвиватись і т.д., то це — про Таро. Також відмовляю, якщо натрапляю на хамів, або ж звертаються люди з такими питаннями,  в яких їм може допомогти лише лікар. Адже, моя робота — це щось середнє між психологом і священиком. Я можу підказати куди рухатись та як це зробити, але все залежить насамперед від дій самої людини. Бо часто мої клієнти не знають міри і доступ до майбутнього, в буквальному сенсі їх п’янить. Але, багато хто забуває найголовніше — майбутнє залежить лише від нас.

Розкажи детальніше про вікканські свята. Коли вони наступають? Охоплюють сонячні, чи місячні цикли?

Вікканські свята охоплюють сонячні цикли. Є вісім основних свят, які пов’язані з рухом Сонця по небу, з ростом природи, її занепадом, розквітом, поведінкою тварин тощо. Це все покладено в основу вікканської легенди, яка пов’язана з усіма міфами світу. Там йдеться про Велику Богиню та Рогатого Бога. За легендою, вона його народжує взимку, вона його ростить, вона знову омолоджується весною, він мужніє, вони одружуються, розквітають. Восени він помирає, віддаючи свою плоть, вона стає також старою, але знову народжує його. І так безкінечну кількість разів. Це ось сонячний цикл.

А щодо місячного циклу, то є 13 місячних місяців, під час яких вшановуються два свята. Тобто, щомісячного місяця святкують Новий Місяць, так звані дні Гекати, та Повні, коли місяць повний. Звісно, кожна повня має свої назви. Буквально кілька днів тому була повня Рогача, яка отримала свою назву, через те, що в оленів ( які є важливим символом для вікканства — ред) з’являються нові роги. Є Повні, які присвячені квітучості природи, полуниці, навіть черв’якам (сміється, — ред.).

А що означають для тебе ці свята?

Спочатку, я намагалась кожне вікканське свято прикрашати вівтар, готувати святкову вечерю, підбирати усе по кольорах ( які відповідають окремому святу), випікати щось, купувати квіти. Але, зараз я усвідомлюю те, що мій внутрішній цикл не завжди може відповідати святкуванню. Наприклад, якщо я не хочу сьогодні цього робити, хоч і є вікканське свято, то я не повинна змушувати себе, адже можу відсвяткувати, помолитись і через три дні, і через тиждень. Звичайно, найулюбленіше у святах — це вівтар, бо кожен вкладає в нього щось своє, і прикрашає так, як жадає. Але, свято — це час для аналізу свого життя за минулий місяць, усвідомлення того, чи зробив ти достатньо задля своєї мети, для планування майбутніх цілей, розмови з Богами, молитви, часу із сім’єю.

А як стосовно заборон, що забороняє вікканство, як релігія?

В нас немає заповідей. Основна «заповідь» —роби, що хочеш, якщо це нікому не шкодить. Тому, мабуть, люди й приходять до вікканства, бо тут їх точно приймуть. Більше того – вони знайдуть тут другу сім’ю, тата і маму – Бога та Богиню. У багатьох інших релігіях наголошують на недоліках віруючих, ставлять якісь заборони, а тут такого немає. Вікканство не принижує людської гідності.

У цій релігії є багато богів?

Можна сказати, що є Бог і Богиня. Є й Абсолют, якого можна прирівняти до Бога-Отця, але не отець, а як першооснова. У цієї першооснови є ніби два види, перший ми будемо сприймати як Бога, а другий сприймаємо як Бога жіночої статі — Богиню. Відповідно, аби краще ідентифікувати їх, люди звикли вигадувати імена. Але, якщо розібратись детально, то кожне ім’я будь-якого бога чи богині є розшифруванням його призначення, але загалом ніхто не знає ім’я Бога чи Богині. До прикладу, скандинавська богиня Фрея» – «пані».

Чи відчуваєш ти якісь припливи енергії у містичних місцях? Чи можливо у тебе є якісь власні енергетично потужні локації?

Парки, ліси точно наповнюють енергією у якійсь мірі. Якщо говорити про дерева, то є такий календар друїдів, який оснований на кельтських віруваннях про дерева, і звідти стає зрозумілим, що до кожного місяця пасує окреме дерево. До прикладу, січень – береза. Якщо говорити про березу, то взимку саме на ній розпускаються перші бруньки, а от після повного знищення лісу, саме береза виросте там першою. Відповідно, береза – жіноче дерево, і від нього йде дуже сильна енергетика.

Також був період, коли я їздила по закинутих замках та церквах. До речі, усі церкви стоять на намолених язичниками місцях. Навіть Нотр-Дам де Парі — це колишній храм богині Іштар. Там навіть деякі фрагменти колишнього храму збереглись. Так от, під час подорожі до Острозького замку зі мною відбулась дивна річ: саме на одному місці я відчувала таку енергію, що навіть словами виразити не можу. Але, як тільки відходила від цього місця, то відразу ж захват зникав. Тобто, щось потужне я все-таки відчуваю.  Також, у закинутому Клеванському замку мені здавалось, що це місце просто кричить від болю.

Окрім того, що ти така різностороння внутрішньо, ти ще й зовнішньо доволі оригінально виглядаєш. Колеги та просто пересічні люди, як реагують?

Колеги вже точно звикли, а от на незнайомих людей взагалі уваги не звертаю. Я егоїстка у цьому плані. Але, на здивування, в мене не було серйозних конфліктних ситуацій через мою релігію чи вподобання. Хоча, я часто чую від знайомих вікканів жахливі історії про страх бути осудженим або ж про несприйняття навіть найближчими людьми. Мені пощастило, але усі мої рідні, друзі, колеги мудро ставляться до моєї віри.

Що тебе найбільше дратує в людях?

Брехня, лицемірство, недотримання своїх обіцянок, хамство.

Ти назвала доньку Беллатрисою, і тепер вона єдина в Україні має таке рідкісне ім’я. Дівчинка з характером у тебе? До кого більш схильна у сім’ї?

У мене дитина — справжній метеор. Потік енергії неймовірний! Я дуже сподіваюсь, що цей запал в ній не згасне з дорослішанням і буду докладати усіх зусиль для цього. Але, я не можу сказати, що вона більш прихильна до мене чи до чоловіка. Для неї ми — одне ціле.  Вона дуже шанує сімейні цінності вже у такому маленькому віці. Навіть вечеряти вона не буде, якщо ми всі не сидимо за столом.

Ти хочеш, щоб вона у майбутньому також стала вікканкою чи даси їй волю у обранні власного віросповідання?

Я хочу, щоб вона стала хорошою людиною. Але, якщо вона не обере для себе вікканство, то я віднесусь до цього з розумінням. Хоча, ми вже представили її Богам, і тепер, якщо порівнювати із християнством, то у неї є 4 «янгола-охоронця», які представляють чотири стихії. Але, судячи з того, як вона розбиває голову, то я сумніваюсь, що усі за нею слідкують (сміється, — ред.).

Порадь ТОП-3 книжки must have для прочитання?

«Жінки, що біжать з вовками. Жіночий архетип у міфах та легендах» Клариси Пінколи Естес  — жіноча «Біблія». Казки, в яких закладена неабияка жіноча мудрість. Вона допоможе зрозуміти багато підказок долі.

«Герой із тисячею облич» Джозефа Кемпбелла — книжка про те, що всі міфи обертаються навколо одного. Там складаються усі легенди, казки і міфи до одного спільного знаменника і показується, як усе наше життя накладене на один величезний «мономіф».

«Володар перснів» Дж. Р. Р. Толкіна. Ця книжка про надію, про те, що за своє кохання слід боротись, та про справжню дружбу. І взагалі, вона суттєво вплинула на мій світогляд та наштовхнула на думку про вікканство.

Юлія ГАЛЕЦЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання  «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: