18:55, 02 Березня 2020

Уранові поклади на Волині: що шукали поблизу Нововолинська спецслужби

Можливість видобутку уранової руди поблизу Нововолинська та чутки про зміщення кордону з Польщею на захід: вугільний басейн на території Волині був об’єктом вивчення західних спецслужб.

Чутки про уранові поклади поблизу Нововолинська наводять у доповіді ЦРУ від 14 грудня 1961 року.

Розсекречений документ містить інформацію про Нововолинський вугільний басейн та чутки про ймовірне залягання на цій території уранової руди. Цей вугільний басейн описують як нове на той час місце видобутку вугілля,що займає територію між Нововолинськом та Великими Мостами. Розвиток нового вугільного басейну у Західній Україні широко пропагували як радянське досягнення перед туристами. Його описували таким чином: розробка басейну розпочалася у 1950 році і видобуток вугілля у 1955 році досяг 205 тисяч тонн. Нині 12 шахт регіону видобувають загалом два мільйони тонн а у 1965 році цей показник досягне 10 мільйонів тонн.

«Говорять, що уранові копальні існують поблизу селища Жовтневе, поклади простягаються звідти у напрямку Польщі до району Грубешова. Також говорять, що радянсько-польський кордон планують пересунути на захід, включивши до складу СРСР Грубешув. Доповідь не містить інформації про розташування підприємств, які видобувають уранову руду та інформації про кількість і якісні показники руди»,– йдеться у короткому резюме документа.

Зауважимо, що чутки про пересування кордону на той час не були чимось неймовірним: за 10 років до того, у 1951 році, у рамках радянсько-польського обміну ділянками територій ПНР та СРСР обмінялися територіями площею по 480 кілометрів квадратних. СРСР тоді отримав «ділянку території в Люблінському воєводстві в трикутнику між річками Буг, Солокія і Гучва, на південь від Грубешова і на схід від Томашова Любельського» з містами Варяж, Белз, Кристинопіль (нині Червоноград), Угнів та іншими. У результаті такого обміну СРСР отримав частину перспективного Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну. Відповідно, не було нічного дивного в тому, що згодом виникали нові чутки про перенесення кордону з метою отримання територій залягання уранової руди.

«Вугільні шахти були споруджені у рамках чинного семирічного плану. Туристам розповідають, що шахти повністю механізовані і що різні виробничі процеси автоматизовані, але наразі механізованою є лише шахта № 2, розташована поблизу Нововолинська. Цю шахту іноді показують туристам. Також демонструють інші підприємства міста: завод з виробництва обладнання для шахт та бетонний завод», – пишуть у доповіді ЦРУ 1961 року.

«Всі вугільні шахти Нововолинського басейну підпорядковуються тресту «Нововолинськвугілля», який перебуває у підпорядкуванні Львова. Нововолинськ – нове місто, побудоване на початку 1950-их років, має хороше планування, забудоване багатоквартирними будинками, школами, кінотеатрами, має велику лікарню. Його головна вулиця досі має назву проспект Сталіна. Асфальтований автошлях сполучає місто з Володимиром-Волинським, автодороги з’єднують його з Іваничами та Сокалем на залізничному шляху Ковель-Рава-Руська. В Іваничах зараз розташований найбільший в області цукровий завод, побудований у 1950-их роках з дуже хорошим робітничим селищем, побудованим 1955 року. Відповідно до попереднього п’ятирічного плану, залізниця мала сполучити Іваничі з Нововолинськом, але її будівництво скасували, як і загалом п’ятирічний план», – йдеться у документі.

Вугільний басейн отримує електроенергію від Добротвірської ДРЕС, розташованому в Добротворі за 14 кілометрів від Кам’янки-Бузької. Будівництво електростанції розпочали у 1955 році і нині завершили його перший етап. Завершити будівництво планують у 1965 році і тоді вона стане найбільшою електростанцією Західної України. З станом на сьогодні, будуються високовольтні лінії, що сполучать станцію з Луцьком та Рівним. Високовольтна лінія з’єднує ДРЕС з Сокалем та Нововолинськом. Станцію не показують іноземним туристам.

Автобусне сполучення у Нововолинському вугільному басейні здійснювали лінією Володимир-Волинський-Нововолинськ-Литовеж-Сокаль. Інша лінія з’єднує Нововолинськ та Іваничі. Автобусний маршрут поєднував Великі Мости з залізничною станцією в Пархачі. Залізниця Ковель-Рава-Руська проходить крізь Іваничі-Сокаль-Червоноград-Белз та Угнів. Однак залізничні лінії Володимир-Волинський-Устилуг та Володимир-Волинський-Війниця, які існували до Другої світової війни, були виведені з експлуатації радянською владою після війни. Залізнична лінія Сапіжанка-Кристинопіль (Червоноград), що існувала до війни, не використовувалася у перші повоєнні роки. Її реконструкція розпочалася з розвитком вугільного басейну у 1950 році і у 1961 році лінія обслуговувала Добротвір та Пархач. Пасажирські поїзди Львів-Ковель ходили через Раву-Руську, тому що мости на річках Рата та Солокія, які були знищені під час війни, були лише частково відремонтовані.

Автор доповіді пише про чутки про те, що у Нововолинському басейні видобувають не лише вугілля, а й уранову руду: «пересування радянсько-польського кордону у 1951 році Москва продиктувала польському уряду, тому що радянські геологи буцімто виявили поклади урану на теренах, пізніше включених до СРСР».

Загалом Нововолинський басейн на той час був суворо контрольованою зоною, де пересування було суворо контрольоване прикордонниками, навіть на шляхах, досить віддалених від радянсько-польського кордону.

«Часто прикордонники зупиняють автобуси та перевіряють документи пасажирів, розпитують їх про пункт призначення. Територія недоступна для іноземців і лише «прогресивні» туристи можуть туди потрапити з дозволу Львівського облвиконкому», – пишуть у документі.

«Чутки про існування уранових покладів у цій зоні постійно поширюються серед місцевого населення. Уранові шахти, ймовірно, розташовані поблизу Жовтневого, а поклади, як кажуть, простягаються до польського кордону і далі на захід до Грубешова. Також ходять наполегливі чутки про те, що радянсько-польський кордон знову пересуватимуть, на захід, щоб включити до складу СРСР район Грубешова, заселений до війни переважно українцями (після війни українське населення переселили до радянської України). Цим чуткам наполегливо вірять на польському боці кордону і польські поселенці у районі Грубешова сприймають свої поселення на цій території як тимчасові, спричиняючи цим польській адміністрації чимало проблем в економічній сфері», – зауважує автор доповіді.

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: