19:10, 26 Травня 2019

Сповідь наркомана, який став тверезим: «Люди засуджують, бо не розуміють, що це треба лікувати»

Наркотики із дитинства: школа, друзі, перше кохання, народження сина – все це відбувалося «під кайфом». Заради вживання доводилося брехати, красти з дому та водитися із поганими компаніями. Наркодиспансер, кредити, кримінальні справи та осудження людей – таким стає життя тих, хто вирішив, що зможе контролювати наркотик.

Дійти до межі та все ж таки протверезіти зумів волинянин Ігор Гох, який розповів для інтернет-видання «Волинь Online» історію своєї боротьби за те, щоб бути тверезим та допомагати іншим.

Я вживав наркотики все своє свідоме життя

Наркотики почав приймати ще у ранньому віці, можна навіть сказати, у дитячому, тому що мені було біля 12-13 років і це все було більше, як розвага. Я не приймав від якоїсь там душевної болі чи хотів заглушити біль внутрішню, я більше від цікавості і хотів бути крутим.

Це не було проблемою дістати наркотики. Раніше, щоб купити наркотиків, потрібно було знати людину, яка звернеться до ромів, і у них купляли. Це не так, як зараз, що на кожному будинку намальована інтернет-адреса, зараз будь-яка дитина може купити. Раніше треба було бути влитим у це середовище. Цих людей, які вживали, було дуже мало, і я був одним із таких довірених осіб, можна сказати. У нас уявлення про наркотики – це щось таке недосяжне, а це дуже просто.

Марихуана – це як трамплін для кожного наркомана

Коли вперше вжив наркотик, то відчув, що це саме те, що мені треба для повного задоволення. Перший наркотик мій – це була марихуана. Для мене марихуана – це теж серйозний наркотик. Кожен наркоман, який починає курити травку, він буде нюхати, потім буде колотися. Марихуана – це як трамплін для наркомана для кожного.

Я не розділяю наркотики на легкі і важкі. Є хімічні речовини, які змінюють свідомість, тобто чи це буде марихуана, чи її будуть нюхати, чи її будуть курити, мені без різниці, вона міняє свідомість, тобто людина стає нетвереза. Я поділяю людей на тверезих і нетверезих. І мені без різниці, чи він впивається ром-колою, чи він п’є коньяк. Що той, що той, буде алкоголік.

Погоня за відчуттями ніколи не закінчується

Потрібно продовжити цей стан якнайдовше і щоб він тривав стабільно. Мені було добре. У процесі вживання толерантність до наркотиків постійно росте, тобто наркотик пріоритетний стає, постійно хочеться більше. І ця погоня за відчуттями, вона ніколи не закінчується у залежної людини, тобто буде змішуватися один наркотик із іншим у поєднанні з алкоголем, і великі дози, і це буде постійно рости. Я не міг вже отримати задоволення у нормальному стані, тобто я завжди відчував, що мені щось бракує. З нормальними людьми, які не вживали, я не міг знайти спільну мову, і це життя постійно мене витісняло з соціуму. Я себе обмежував тільки людьми залежними, тобто з тими, хто не вживає, наші інтереси не збігалися. Через це наркомани спілкуються постійно у своєму середовищі, тому що тільки там вони можуть себе реалізувати. Вони там відчувають себе якоюсь особистістю, навіть авторитетом.

Я дуже довго перебував у так званому рожевому періоді, коли наркотик приносить задоволення і всі проблеми, які у житті, вони не пов’язуються із вживанням. Наприклад, я не розцінював, що я постійно у боргах, що я не можу вчитися нормально, як всі, наприклад, тому що я трачу багато часу на те, щоб здобути наркотик. Якщо мені щось не виходило, то не зв’язував це із вживанням, я посилався на те, що у мене така особистість, у мене такий темперамент і такий характер.

У дитинстві це було у компанії нормально: десь там покурив травку, випив пива, десь сигарети, але ми вже були на той час нетверезі, тобто ми вже не отримували емоцій, як будь-які інші діти, які займаються спортом, від того, що вони виграли якусь грамоту. Ми вже реалізовували себе в цьому середовищі. Якщо ми шукали гроші, ми збиралися у компанії по двоє-троє, складалися грошима і ми вже шукали, хто нам купить це. Це була ціла історія, це була, як маленька пригода, бо треба було ховатися, вживати, потім чекати, щоб попустило, щоб не пахнуло від тебе нічим. Якщо зараз проаналізувати, то все життя було побудоване на наркотиках. Ми і навчалися, і хтось з кимось зустрічався, і роботу шукав, але це не був розвиток, це був вже занепад.

Батьки не знали, що все настільки серйозно

От вони думали, що травка – це таке, що можна. Вони не знали всіх масштабів моєї залежності. Вони розуміли, що я вживаю щось. Я постійно попадався на чомусь, мої неадекватні стани постійно росли і проявлялися вже агресією і неадекватністю. Це все через те, що змішував різні речовини і їхня дія була непередбачуваною взагалі. Рідні ніколи не стикалися з залежністю, тобто вони не знали, як веде себе залежна людина. Мій блог, який я веду, – це саме для таких рідних, які, просто, не розуміють цього всього. У мене благополучна сім’я, забезпечена сім’я, у мене старший є брат, який ніколи не вживав абсолютно нічого. У мене було зовсім все по-іншому. Вони нічого не застосовували до мене, бо я був некерований. Я жив собі своїм богом.

Починається брехня, ломбарди, кредити, борги…

Людина, яка потребує, вона завжди знайде гроші. Спочатку – це були гроші, які я заробляв, потім почав продавати все, що нажив. Тоді починається брехня, ломбарди, кредити, борги. Це постійно. Це такий круг, який розірвати практично неможливо, коли ти перебуваєш у залежності. У день на наркотики йшло, як мінімум, 500 гривень.

Крав з дому, бо це було найлегше і потім можна було сказати, що це не я. Вживаючи, людина буде красти, вона буде маніпулювати рідними, буде брехати. Пізніше для того, щоб підвищувати дозу, потрібно все більше грошей, тобто потім будуть проблеми із законом, то це однозначно. Вживання – це кожен день, переступаючи через закон для того, щоб дійти до своєї мети – вжити будь-якою ціною.

У неадекватному стані досить часто розбивав машину, у мене дуже багато ДТП і все одно це мене не зупиняло. Це кожен день якийсь жахливий вчинок, це немає нормального відношення ні до батьків, ні до дружини. Це зверхність, бо коли людина вживає наркотики, то вона думає, що вона найрозумніша, вона ніби керує всім світом. Не дуже приємно згадувати. Це забути неможливо, а ще постійно це згадувати. Я для себе прийняв, що так – це були мої вчинки, так – це був я, але зараз, якщо жити постійно із відчуттям вини, мені також не вийде отримувати радість і реалізовувати себе.

Відчуття, які викликає наркотик, не можна порівняти ні з чим, як не можна порівняти ні з чим оргазм

Це відчуття. Наприклад, з чим ви можете порівняти відчуття оргазму. Це важко пояснити. Це повністю задоволення власних потреб. Якщо людина мала якісь комплекси, вони ніби їх глушить, відчуття радості, власного благополуччя, це ілюзія щастя, яка дуже швидко закінчується. Коли відходить дія наркотика, людина розуміє, що хоче повернутися у той стан, який вона отримала. Тобто людина отримує таке чудо.

Час цього відчуття триває залежно від наркотика. Наркотики є різні. Є стимулюючі, тобто ті, які підвищують моторність, працездатність, людина може не спати по декілька діб. Є наркотики, які навпаки гальмують, тобто це опіати, марихуана, людина перебуває у більш такому спокійному стані. Є наркотики, які викликають галюциногени, тобто це псилоцибінові гриби, ЛСД. Людина, яка вживає наркотики, вона пробувала все, але є наркотик пріоритетний.

Для мене це був амфетамін. Це підвищувалася працездатність, воно давало мені ілюзію того, що я можу більше, ніж я можу. Я не можу зараз знайти плюс від вживання. Якщо я колись вважав, що це мені допомагає реалізувати себе, то я дуже сильно помилявся. Ця ілюзія змушувала мене вживати і я любив експериментувати більше з психоделіками. Коли вживаєш один наркотик, потім той, який тебе пригальмовує, і потім ти знову себе прискорюєш. Тобто я вважав, що я контролюю цей процес повністю і мені це подобалося. Контроль швидко втратився. Людина тільки вважає, що вона контролює. Насправді вона помиляється, насправді вона нічого не контролює.

Я був постійним клієнтом психлікарень і наркодиспансерів

Без наслідків не проходить ніяк. Я був постійним клієнтом психлікарень і наркодиспансерів. Історія хвороби вже з томів складалася. У кожного залежного є наслідки.

Я й не зрозумів, що потрібно припиняти. Мене просто відправили на реабілітацію, бо вже виходу не було. Зі мною ніхто не міг справитися, від мене усі відвернулися. Мій стан уже був такий психологічно подавлений і побитий. На цей час мені було 27 років. Моє лікування проходило рік: півроку – це повна ізоляція. І наступні півроку – це ресоціалізація, тобто вихід у соціум, і формування вже навиків, які я отримав на реабілітації.

Відчуття були жахливі. Розумієте, я залишився без того, що я найбільше любив. Одна моя любов – це були наркотики. Тобто, якщо у мене на той час був уже дворічний син, дружина, вже колишня зараз, то я не можу сказати, що я їх не любив, але у мене було те, що витісняло все, що я любив, тобто наркотик. Без наркотика я не міг ні любити, ні відчувати нічого. Перед реабілітацією мій стан був дуже жахливий: років два вже до реабілітації, я перестав спілкуватися із людьми, я перестав за собою доглядати, абсолютно життя моє стало деструктивним. У мене не було мрій, не було бажання жити і я нічого не відчував. Це саме той момент, коли наркотик вже не приносив мені задоволення. А відмовитися я вже не міг на фізичному рівні, бо я не міг би перенести тих відчуттів у тверезому стані без наркотика.

Мене відправили на реабілітацію і там почалися саме такі жахіття того, що я не вмів жити тверезо, я не розумів, для чого мені ця тверезість, я не розумів, як я себе буду поводити, я не вмів сформувати свою думку, я не вмів радіти тверезому життю, не вмів відпочивати тверезим, не вмів ділитися своїми відчуттями, я їх не відрізняв. Я тверезого життя, як такого, толком і не пам’ятав, тому що постійний стан свідомості, він витісняє всі ці відчуття. Тільки батьки підтримували.

У наркології, як я лежав, у мене не було мети лікуватися від залежності, у мене була мета, більш-менш налагодити життя, щоб батьки кредити поплатили, справи повирішували кримінальні і тому подібне і все. Я не уявляв своє життя без вживання абсолютно. Я вживав наркотики все своє свідоме життя. Якби мені колись розказали, що я буду тверезий, що я буду нічого не вживати, то я би сказав, що це неправда, що цього бути не може, моє життя було все зв’язано з наркотиками: де наркотик, там я.

Я встидався того, що я залежний

Я не завжди заявляв, що я залежний. Будучи вже тверезим два роки, я встидався того, що я залежний, тобто я нікому не розказував, хоч всі знали. Дома всі знали, що я залежний, тому що вони всі бачили розвиток мого життя. Вони розуміли, до чого я дійшов. Ніхто не хотів мати зі мною справу, всі абсолютно знали, хто я і що. А коли я вже проживав у Луцьку, я при будь-яких знайомствах, ніколи не заявляв, що я залежний. Мені було соромно. Перший пост, коли я заявив для всіх, що я залежний – це було 1 березня 2018 року. Я заявив, що я залежна людина, що я наркоман.

Перед тим, як я це заявив, я хотів знайти роботу у Луцьку. Я шукав роботу два місяці, подавав свої резюме, практично всі співбесіди я проходив. Я пояснював, що я можу працювати, що я хочу працювати, на всі питання у мене виходило відповідати. І коли мене вже пробивали по комп’ютеру, тоді спливає все моє минуле – мої судимості за вживання наркотиків. Ніхто не давав шансу. Судимості обходилися тим, що платив штраф.

У мене маленька мрія бути віруючим. Я вважаю себе людиною, яка вірить у Бога, але до віруючого ще мені далеко. Дотримувати церковних канонів. У мене ж духовний лідер з яким я спілкуюсь, стараюсь до церкви ходити. Якби не духовний лідер, то я не був би тверезий, на цей час, то була його ідея відправити мене на реабілітацію.

Люди засуджують, бо не розуміють специфіки, що це треба лікувати. Як ми можемо засуджувати людину, у якої нежить. Дискримінація йде повна.

Мені потрібно жити із залежністю все своє життя

Позбутися від залежності звучить дуже просто. Мені потрібно жити із залежністю все своє життя. Наприклад, я прекрасно розумію, що я залежний Я себе обмежую у дуже багатьох речах, я себе обмежую у тому, у чому себе не обмежує звичайна людина. Я стараюся не перебувати у компаніях, де вживають алкоголь, наркотики – це абсолютно. Я повинен розуміти, що я за людина, що мені можна, а що ні. Тобто постійно обмеження. У мене немає такого, щоб я трішки алкоголю випив чи травки покурив. Я розумію, що у мене немає «чучуть». У мене цей запобіжник вже перегорів, тобто я не курю сигарети, я не вживаю алкоголь, не вживаю жодних наркотиків, я у повній тверезості уже три роки без будь-яких речовин.

Мене часто питають: «Чи хочеться зараз?» Я отримував від наркотиків радість, приємні відчуття. Були приємні події в житті під дією наркотиків. Я не можу витіснити їх, як ці погані вчинки. Вони лишаються. Я прекрасно пам’ятаю дію їхню. Я навіть в станах, коли мені дуже тяжко, дуже важко, бо я дуже багато працюю, то є моменти, коли дійсно хочеться забутися. Але у цей момент, я не можу сказати, що я думаю про наркотики, як піти від цих проблем. Я цей стан навчився попереджати. Саме це і дозволяє мені залишатися у тверезості — саме цей контроль своїх відчуттів, своїх бажань. Я навчився їх відрізняти і глушити їх на цих початкових стадіях. Я не доходжу до того, що я розкручую цю дію і згадую її, як позитив, я згадую зразу до чого я дійшов. У 25 років я став пацієнтом наркодиспансеру.

Часто я бачу людей під дією наркотиків на вулиці

Залежні люди, якщо перебувають у розовому періоді, коли наркотики стимулюють і для них виступають більше, як ліки, їм дуже важко пояснити, що це погано і що це впливає на життя, і життя взагалі буде дуже швидко деструктивним.

Зараз дуже багато синтетичних наркотиків, авторських, після першого вживання яких людина стає залежною. Людина отримує емоції. Якщо ці емоції від наркотика виступають більшими, ніж ті, що вона отримувала у сім’ї, навчанні. Саме ту любов, яку вона не доотримала у сім’ї, але отримала від наркотика, це потенційний залежний зразу автоматично після першого вживання. Якщо людина попробувала наркотик і не отримала тих вражень більше, ніж вона отримує при улюбленому занятті, хобі сім’ї, вона не буде далі вживати. Вона розуміє, що це ілюзія, отрута, що це погано. Я рекомендую людям, які стоять перед вибором – не пробувати. Це просто ілюзія, за яку треба платити гроші і вона не є вирішенням проблем. Це є проблема, яка породжує інші.

Без допомоги людина справитися не зможе. От, наприклад, якщо вона хоче сама, тоді вона шукає все одно варіант, хто її допоможе. Самому справитися із залежність – це один шанс зі ста.

У людей, які не вживають є такий нав’язаний стереотип поведінки, що це людина, яка худа бліда, з гнилими зубами, неохайна одягнена. Зовсім ні, це може бути людина у дорогому костюмі, це може бути водій маршрутки, суддя. І ми не можемо сказати, що він наркоман, а він може бути нереально проблемною людиною і з залежністю.

Є різні ознаки. Найкраще помітити батькам дитини, яка тільки починає вживати. У неї повністю змінюється спосіб життя. Якщо її раніше цікавили, наприклад, танці або спорт, бойові мистецтва, пріоритет різко відпадає. Якщо раніше вона спілкувалася із однокласниками однокласницями, то різко міняється, перестає з ними спілкуватися, може навіть звинувачувати, що це вони не відповідають їхнім вимогам. Це розширені або звужені зіниці очей, якщо була активна вдень, то тепер вдень відсипається. Не може пояснити, де вона була, з ким була і чим займалася. Мама чітко може побачити момент коли дитина починає вживати наркотики. Це занепокоєння, моторність, агресивність.

У вживання є дуже багато факторів. Досить такий дискомфорт проживати у цій країні, тяжко проживати, де немає роботи, де постійно якісь негаразди, де тебе задушили податками і тому подібне, де ти не себе не можеш реалізувати, де у тебе вихід один поїхати закордон і бути різноробочим, де люди, які займаються аферами заробляють більше, ніж людина із вченою степеню, географічні особливості, наприклад, Луцьк недалеко від кордону, наркотик тут розповсюджений, наркоманія нереальна. Часто я бачу людей під дією наркотиків, на вулиці.

Є дні, коли я відправляю на реабілітацію трьох людей

Зараз моя сфера діяльності не обмежується тільки наприклад, тим, що я консультую людей. Зараз моя роль, моя діяльність – це незалежний консультант. Я не представляю інтереси жодної із організації, жодного із центру реабілітації, я співпрацюю. Дуже часто – це конкуруючі центри між собою. Я допомагаю людям підібрати центри реабілітації, які найбільш підходять. Уже відвідав більше 40 центрів реабілітації по всій Україні. Я проводжу групи для співзалежних батьків, діти яких у залежності або у центрах реабілітації. Я представлю Український інститут психотерапії залежності, який створений навчати людей працювати з залежними. Я у ньому навчаюся і представляю його. Веду свій власний блог. Волонтерська діяльність, співпраця з поліцією, читаю лекції у коледжах, по школах. Я голова правління громадської організації «Допомога залежним» у Луцьку. Люди звертаються, стараюся допомагати, бо досвід у мене у цій сфері уже хороший.

До мене звертається досить багато, в день не обходиться, щоб до мене ніхто не звернувся за допомогою. Постійно звертаються за допомогою. Є дні, коли я відправляю на реабілітацію трьох людей і є коли в тиждень нікого. Я консультую людей не тільки у Луцьку. По всій Україні звертаються. У наркотика немає віку і статусу. Хвороба досить помолоділа. Зараз є центри реабілітації із 12 років. До мене звертаються і працівники поліції, і працівники суду, і звичайні торговці з ринків, і таксисти.

У мене є син від колишнього шлюбу, з яким я спілкуюся, підтримую, наскільки можу. Йому п’ять рочків. Поки що він отримує радість від життя безтурботного і живе з мамою, ходить в дитсадок. У мене є подруга, з якою ми зустрічаємося, з якою у мене все добре. Буду сину пояснювати власним прикладом, що наркотики – це погано.

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання  «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: