23:05, 20 Червня 2018

Спеціалістка Молодіжного центру Волині розповіла про молодь, неформальну освіту та страсбурзький досвід. ФОТО

У Луцьку уже декілька років діє Молодіжний центр Волині. Сюди може безкоштовно приходити молодь та цікаво проводити своє дозвілля, розвиватися та навчатися. Такі Молодіжні центи є по всьому Євросоюзі, а два із них, у Страсбурзі (Франція) та у Будапешті (Угорщина) – найкращі, приклад для наслідування, вони мають Знак якості Ради Європи. В одному із таких побувала спеціалістка напрямку «Неформальна освіта» від Молодіжного центру Волині Яна Романюк.

Вона і  розповіла для інтернет-видання «Волинь Online» про те, як її захопив Молодіжний центрі у Страсбурзі, про неформальну освіту та чи активніша молодь у ЄС.

Дівчина у 2016 році їздила у Страсбург у Раду Європи на Всесвітній форум за Демократію «Освіта і демократія». На цьому форумі всі учасники старалися знайти відповідь на запитання, як демократія може допомогти освіті, а освіта – демократії.

«Це питання ми розглядали з дуже багатьох сторін. Мені, як людині, яка займається неформальною освітою молоді власне було найбільш цікаво, як же неформальна освіта може допомогти демократії, а демократія – неформальній освіті. Було багато сесій, дискусійних клубів, груп, де ми зустрічалися з дуже поважними людьми Ради Європи, і взагалі Європи та світу, говорили на цю тематику. Як же може допомогти? Власне, через освіту ми можемо дізнаватися, що таке демократія, і форми ми можемо обирати досить різні для цього. Форма навіть немає настільки важливого значення, як розуміння людиною основ демократії, демократичного суспільства і перемог людських ідей у світі. Якось так сталося, що саме під час цього форуму, коли ми там перебували, були вибори у Штатах і переміг Трамп. І навіть на закритті форуму один молодий американець взяв слово і виступав, говорив про те, що демократія програла сама у себе, бо перемогла та людина, яку, нібито, світ не підтримував. І у тому є роль самої демократії, що все відбулося чесно, правильно. Він сказав, що приїде і буде настільки сильно працювати, щоб через чотири роки демократія таки перемогла. І весь зал, стоячи, йому аплодував», – пригадує Яна про форум.

Дівчина тоді ж вирішила, що повинна потрапити в один з найкращих Молодіжних центрів Європи, однак програмою таке не було передбачено:

«Ми там мали бути лише на всіх сесіях, які відносяться до самого форуму, ми там навчалися. Навіть не було особливо часу погуляти містом – робили це вночі. Але, оскільки я працюю у Молодіжному центрі і знала, що там є Молодіжний центр, один з найкращих у Європі, то як же я там могла не побувати? Я почала шукати можливості, як туди потрапити. Спочатку почала діставати нашу координаторку, що треба туди піти. Вона ініціативу не підтримала, бо не передбаченого програмою, а на це треба трохи часу, хоча Молодіжний центр від головного офісу Ради Європи недалеко».

Яні тоді пощастило, що потрібно було передати документи:

«У нас якраз був паралельно проект – тренінг від Ради Європи. Ми тут у Луцьку проводили «Портфоліо молодіжного працівника». І мені потрібно було передати документи. І якраз та людина, яка мала ці документи забрати, вона була тоді в Росії. Я подзвонила до її колеги, а вона каже, що ми у Молодіжному центрі приходьте до нас. Я пішла, думала знайду, але я запізно вийшла, було темно і я не знайшла його».

Яна зателефонувала і їй сказали, що буде колега у головному офісі Ради Європи і там можна буде віддати документи.

«І коли я познайомилася із цією колегою Вікторією, вона виявилася українкою, яка вже живе давно в Європі. Я їй розповіла, що дуже хочу побачити Молодіжний центр Європи, а вона запропонувала завести мене», – розповідає Яна. – Зголосилося тоді піти ще троє людей, тоді був сильний дощ, у нас – одна парасолька. Ми дійшли до Молодіжного центру, зайшли туди, а там… Це просто взагалі…».

У Яни, просто, захоплює подих і досі, коли вона пригадує цей Молодіжний центр:

«Отут починається найцікавіша частина історії», – сміється дівчина. –  Він величезний, він просто мега великий, заходиш туди, і ти розумієш, що ти потрапляєш у казкову країну для молоді».

Яна Романюк запам’ятала, що там дуже привітний персонал, крута ресепшн, де працює кілька працівників, а ще є великий зал, який водночас і спортивний зал, і кафе, і зона для відпочинку, ж столики, де можна випити кави, на стінах розміщені фото усіх країн-представників Ради Європи:

«Ми там фотографувалися, потім Вікторія робила нам екскурсію. Там дуже багато є зон, де молодь може просто сидіти, тусуватися. Що мене дуже здивувало, що там є комп’ютерні класи, ну, ніби ж комп’ютери у всіх є і то, може, бути нецікаво, але їх є там багато. Мені кабінет дуже запам’ятався для слухання музики: там стоять м’які дивани незвичної форми, величезна плазма на півстіни і колонки. І там просто слухають музику. От така локація цікава. Ще там дуже класний є хостел, де молодь може жити. Молодь, яка приїздить на заходи Ради Європи, семінари, навчання, обміни, вона там живе безкоштовно. Кімнати невеличкі, але досить зручні, все, що необхідне, все є. Є ще бібліотека дуже класна, там багато книг і є багато таких кабінетів для навчання. Є величезний зал, де молодь збирається просто тусуватися, грає в ігри, такий напівнеформальний зал, в якому є величезний стіл, де можна себе уявити, як ти на засіданні якогось важливого комітету, там стоять мікрофони і все забрендовано «European Youth Centres of Strasbourg».

До слова, у Європейському Союзі діє знак якості молодіжних центрів – у них має бути площа не менше 300 метрів квадратних, приміщення для проведення заходів, хостел тощо. В Україні ж зараз напрацьовується процедура, як саме буде присвоюватися знак якості.

Дуже особливою подією для Яни стала зустріч там, у коридорі Молодіжного центру, із Руї Гомесом, автором посібника з вивчення прав людини для молоді «Компас».

«Я, просто, дуже в захопленні від цього посібника, його використовую у своїй роботі і зустріти його автора – це в мене був зрив мозку. Я не знала, як він виглядає, але Вікторія, яка нас завела, познайомила. Потім ми ще гуляли Молодіжним центром і зустріли директора Молодіжного центру. Це не молода людина, а жінка, якій уже 55+, але вона настільки молода у душі, що з нею було дуже цікаво. Вона не мала дуже багато часу, але поспілкувалася з нами і потім нам ще подарували ці «Компаси». Так що один я привезла зі Страсбургу сюди у Молодіжний центр».

Такі Молодіжні центри у ЄС фінансуються завдяки підтримці Ради Європи, спонсорських коштів та із місцевих бюджетів. В Україні ж більшість Молодіжних центрів є комунальними установами. У Луцьку Центр фінансується із трьох джерел. Зарплату працівники отримують від обласного управління освіти та науки, приміщення надала церква, а ще залучають бізнес та гранти. Зокрема недавно був європейський грант завдяки якому провели тренінг для молодіжних працівників «Портфоліо молодіжного працівника Ради Європи».

Яна Романюк розповіла, що це унікальний інструмент, який був перекладений з англійської на українську мову, було навчання, як правильно працювати з цим інструментом. Він створений для того, що кожна людина, яка працює у сфері молоді розвиває молодь, є лідером різних організацій тощо, могла зрозуміти себе, побачити зі сторони, що вміє, а що – ні. У цьому профілі потрібно заповнити відповіді на питання і тоді формується модель себе і ти бачиш, що ти вже навчився, що вмієш і бачиш свої зони розвитку, чому ще потрібно навчитися.

«Навчання у нас було всеукраїнського масштабу, воно проходило у Луцьку і сюди з’їхалися з усіх регіонів України активні люди, громадські діячі, молодіжні працівники, які займаються молоддю», – каже Яна.

Під час візиту до Страсбугра, Яні Романюк вдалося також поспілкуватися із людиною, яка відповідає за розвиток неформальної освіти у Раді Європи. Як наголошує Яна, неформальна освіта у Євросоюзі уже прирівнюється до освіти, яку ми отримуємо в навчальних закладах – університетах, коледжах.

«Це пройшов ти курси, отримав сертифікат і на це зважають, у нас – це поки папірець, але готується Закон України «Про неформальну освіту» і Україна робить такі кроки, щоб підтягнутися до європейського досвіду, – зазначає Яна. – Тому це було б дуже класно, якби учасники, які, наприклад, проходять у нас в Молодіжному центрі навчання в сертифікованих тренерів отримували сертифікати не просто роздруковані з принтера, де там маркером вписали їхнє ім’я, а з ліцензією, як, наприклад, у нас є програма «Молодіжний працівник». Викладати можуть тільки сертифіковані тренери, які пройшли навчання, які мають ліцензію на це. І учасники отримують саме сертифікати саме державного зразка, вони мають і підвищення кваліфікації, і години прописані, це як серйозний документ, те саме, що диплом про освіту в університеті. І, власне, у Європі вже є такий досвід, було б класно, щоб і у нас так було».

Щодо молоді, то за словами дівчини, вона така ж сама активна, як і у Європі. До прикладу, за останнім соціологічним дослідженням, визначили, що максимум 1,5-2 % молоді України є активною.

«У Європі ситуація, насправді, не набагато краща, у них теж є проблеми із активністю молоді. Молодь не завжди хоче робити те, що від неї вимагають. У ЄС є дуже цікавий індикатор – визначення рівня активності молоді – це участь у виборах. Якщо молодь активно голосує, значить ті всі програми, які вони затвердили, вони є дієвими. Їх удосконалюють, продовжують. Якщо ж бачать, що рівень активності на виборах молоді зменшився або залишився на тому самому рівні, ті програми не продовжують, а придумують нові. Це один із елементів визначення активності», – зазначає Яна.

Дівчина також розповіла, що в Україні діє зараз реанімацій пакет реформ від Міністерства молод та спортуі. Ця програма розрахована до 2020 року. І завдяки їй хочуть зробити так, щоб рівень активності молоді зріс до 25 %. Ця програма охоплює такі сфери, як освіта, робота і дозвілля молоді, а також і розвиток неформальної освіти, молодіжних центрів тощо.

Яна Романюк розповіла, що стосується її напрямку, неформальної освіти, то перш, ніж щось робити, вона завжди запитує у молоді, чи їй це цікаво:

«Є кілька тем, які можуть бути цікаві для молоді, ми складаємо список і робимо серед активістів та волонтерів Молодіжного центру опитування. Вони обирають, і потім ми на цю тему готуємо зустріч, подію, семінар чи тренінг. Інколи ж буває так, що, просто, познайомилися з крутим спікером, то відразу запрошуємо. От завтра (ред. – 21 червня), у нас буде відбуватися семінар про самомотивацію, як самомотивувати себе, не згоріти невчасно. А на минулому тижні у нас була громадська організація «Центр психології та психотерапії міста Луцька», і вони розповідали про емоційний інтелект, про його складові, як керувати своїми емоціями, як розуміти емоції інших людей. Дуже зайшов захід, хочемо ще зробити, тому що молоді дуже сподобалося. Ще у нас є фотоклуб «35 мм», куди ми зарпошуємо професійних фотографів, які вчать нашу молодь, як правильно фотографувати, як виставити ракурс, композицію правильну зробити, обробити потім фотки. І це те, що молоді потрібно, те, що подобається. Це є відповіддю на потреби. І у цьому і є успіх, бо робити щось, аби робити можна, але навіщо? Треба робити те, що цікаво молоді, тоді вони приходять і задоволені, і ми бачимо, що молодь розвивається».

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

ФОТО – надані з особистого архіву Яни РОМАНЮК

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: