17:18, 03 Січня 2019

Слава партії та похвала колгоспам: «радянські коломийки» з Волині зразка 1960-их років

Автор фото – архітектор Ростислав Метельницький

Автор фото – архітектор Ростислав Метельницький

«На Волині я родилась, на Волині я зросла; на колгоспній спільній ниві щастя-долю я знайшла»: коломийки, що прославляють радянський лад від імені волинян публікувалися у збірнику 1963 року.

Добірка українських коломийок, щедро приправлена буцімто народними творіннями, що оспівують СРСР, партію, колгоспи, освоєння цілини та «братній» російський народ вийшла друком у серії «Бібліотека поета» у 1963 році доволі невеликим для того часу накладом у вісім тисяч примірників. Зауважимо, що до редакційної колегії цієї серії на той час входили офіційно визнані владою корифеї української літератури академік, поет та перекладач Максим Рильський, Павло Тичина, автор слів гімну радянської України та головний редактор «Української радянської енциклопедії» Микола Бажан, Андрій Малишко та Леонід Первомайський.

Цікаво, що члени редколегії виправдовуються, що не можуть вказати походження коломийок та частушок, зібраних у книзі: «У цьому збірнику «Коломийки», підготовленому на наше замовлення Г. М. Литваком, подані коломийки і частушки переважно у записах самого упорядника, які він здійснив у 1950—1960 рр. На жаль, передчасна смерть автора не дала йому змоги «запаспортизувати» ці записи або вказати джерела, звідки він їх черпав. Записи Г. М. Литвака показують, з одного боку, що коломийки зберігаються у пам’яті народу як його духовна спадщина, а з другого, відбивають безперервний процес творення цього поширеного виду народної самодіяльної пісенності, свідчать про оперативність його відгуку на найрізноманітніші події в наш час».

За їхніми словами, вміщені в збірнику коломийки та частушки упорядник, який, на жаль, не дожив до моменту видання книги, записував у багатьох місцях Української РСР; зокрема велика кількість записів зроблена в Закарпатті, Івано-Франківській, Волинській, Львівській областях, а також на Київщині, Харківщині, Полтавщині. У переліку джерел, у яких зустрічається частина наведених у збірнику коломийок, вказують, зокрема «Труды этнографичсски-статистической экспедиции в Западно-Русский край» 1874 року видання, упорядником яких був український етнограф Павло Чубинський, автор забороненого на той час гімну «Ще не вмерла Україна».

Окрім традиційних коломийок та побутову тематику, про кохання та жартівливих у першій частині книги «Дореволюційні коломийки» зібрані «народні» твори за такими темами, як панщина, бідність, наймитування, рекрутчина та цісарська служба,  боротьба проти соціального та національного гніту, проти релігії та церкви.

У наступній частині «Радянські частушки та коломийки» власне наведено безліч коломийок, що прославляють партію, колгоспи, «возз’єднання» українських земель, а фінальний розділ називається «Боротьба за мир. До вершин комунізму». Зауважимо, що реалії радянської «боротьби за мир» були іншими: за рік до видання збірника до найвищої точки дійшла холодна війна між СРСР та США. Внаслідок Карибської кризи людство у 1962 році опинилося за крок від початку ядерної війни. 

Як йдеться у передмові, «Ідейні основи радянських частушок і коломийок, як і всієї народної творчості, єдині з радянською літературою. Провідною ідеєю їх є ідея комунізму, більшовицької партійності, соціалістичного гуманізму, радянського патріотизму, а значить й інтернаціоналізму, ідея дружби народів. Радянські частушки і коломийки відображають діла і думи нових людей, для яких боротьба за побудову комуністичного суспільства, що ввійшло в їх свідомість як вершина людського щастя, стала змістом і метою їх життя. Серця цих людей зігріті палкою любов’ю до соціалістичної Батьківщини як маяка комунізму, до більшовицької партії і її вождя В. І. Леніна. Відбивають частушки та коломийки і невгасиму ненависть до ворогів своєї Вітчизни, до всього, що заважає успішному розвиткові нашого суспільства на шляху до комунізму».

«В стоголосих коломийках звільнений від гноблення український народ пишався тим, що він, віднині повноправий член єдиної сім’ї радянського народу, став на шлях соціалістичного будівництва і знайшов справжнє щастя.

Нове життя в цих коломийках постійно пов’язується з образом сонця, з образами оживаючої і розквітаючої природи:

Сяє сонце на Волині,

Цвіт прибитий ожива,

Ми такі щасливі нині,

Маєм всі тепер права», – пише автор передмови до книги Варвара Хоменко.

У декількох коломийках, наведених як творіння радянського періоду, згадується Волинь, жителі якої  щасливі від того, що працюють у колгоспах та живуть за «найгуманнішою» сталінською конституцією:

«Вся Волинь моя співає,

Наша доля ожила,

Слава Партії лунає,

Конституції хвала».

«Конституція велична

Нам такі права дала,

Що прийшла жадана доля

До волинського села», – тішиться невідомий автор коломийки.

Інша коломийка наведена від імені щасливої колгоспниці:

«На Волині я родилась,

На Волині я зросла.

На колгоспній спільній ниві

Щастя-долю я знайшла»

«Дні весняні, дні веселі,

В небі сонце золоте..

Вже не ті волинські села

І життя у них — не те», – переконують читача упорядники збірника.

«Ми жили раніш в землянці.

Тьмяно блимала свіча,

А тепер я Герой Праці

І купила «Москвича»», – оспівує «добробут та заможність» трударів одна з коломийок. Зауважимо, що за цінами після грошової реформи 1961 року, наприклад, «Москвич-403» коштував 3600 радянських карбованців, а середня зарплата не перевищувала 150 карбованців.

«Мій старий — ударник,

Одержав три премії,

А дочка Маруся

Вчиться в Академії», – переконує в високій оплаті праці та доступності вищої освіти інша коломийка.

«Вийду в поле, подивлюся

Як то гарно стало,

Моє серце у колгоспі

Боліть перестало.

Ой з акації квітучої

Можна гілочку зірвать,

Ну а з гарним трактористом

Можна вечір простоять», – поєднує любовну тематику з похвалою колгоспам автор коломийки.

Авторка іншої коломийки ще більш прямолінійна:

«Комсомол, комсомол,

Сорочка атласна…

Я з тобою, комсомол,

Помирать согласна!»

У збірнику є коломийки, присвячені ще одній актуальній на той час радянській авантюрі – освоєнню цілини на теренах Казахстану та степів в азійській частині Росії. Вони закликають молодь з Карпат сміливо вирушати в далекий Казахстан для здійснення «трудових подвигів»:

«Ой полину я за милим

В степи жито жати,

Будем молодь до нас звати,

Що живе в Карпатах.

Приїжджайте, легіники,

І ви, чорноброві,

Зове Партія рідненька

На подвиги нові».

Попри колосальні витрачені кошти на освоєння цілинних земель (в 1954-1961 рр. на освоєння цілинних земель витратили 20 % всіх вкладень СРСР у сільське господарство), експеримент завершився не менш колосальною невдачею. Ефективність освоєних земель швидко впала, врожаї замість рекордних стали жалюгідними, а екстенсивний шлях розвитку сільського господарства замість інтенсифікації та впровадження нових технологій виявився шляхом у нікуди.

«Серце кличе у політ —

В ньому кров гарячая,

У контрольних цифрах ми

Завтра наше бачимо.

Палії війни від цього

Падають в істерику,

На змагання викликаєм

Хвалену Америку», – у 1963 році все ще актуальним здавалося гасло «наздоженемо та переженемо Америку», а насправді відставання радянської економіки від США з кожним роком лише поглиблювалося.

Ще однією ідеєю-фікс на початку 1960-их років було освоєння Космосу та перегони у цій сфері зі США.

Діставалося на горіхи від авторів коломийок і американським «містерам поганим»:

«Ми сльозами заливались

В америцькім краї.

Хай прокляті всі там будуть

Містери погані!»

«В багатьох роботах радянських фольклористів показана оперативність радянських частушок і коломийок у відображенні дійсності, їх негайне реагування на події дня. Радянські частушки і коломийки виконують роль живої газети, несуть у художній формі зміни, що відбуваються в свідомості народних мас на основі нового, соціалістичного ладу», –  стверджувала автор передмови до збірника.

Однак наведені вище коломийки, на відміну від традиційних коломийок, які успішно дійшли до сучасності, тепер можна знайти лише на сторінках подібних рідкісних видань як друковане свідчення недолугих та комічних потуг пропагандистів тоталітарного режиму продемонструвати «всенародну любов» до влади.

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту:  volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання  «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: