20:48, 06 Квітня 2022

Що пишуть про біженців із України європейські ЗМІ

Такого напливу біженців у Європу не було з часів Другої світової війни: низка країн-членів ЄС зіткнулася із новим викликом, пов’язаним із російською агресією проти України. Мільйони українців шукають притулку на території країн-сусідів та у Західній Європі. Ринок праці, система освіти та економіка: новітнє «велике переселення народів» торкнулося усіх сфер життя.

Що пишуть ЗМІ у країнах, куди прибуває найбільш біженців з України, аналізувало інтернет-видання «Волинь Online».

Польща

Левову частку біженців з України із перших днів повномасштабного російського вторгнення приймає Польща. За минулу добу до Польщі прибула 21 тисяча біженців з України, як повідомляє Прикордонна служба країни.  Напередодні до Польщі прибуло 18,5 тисячі осіб, які тікають з України. Це означає, що з початку війни до Польщі прибуло понад 2,523 мільйона людей, які втікали від війни. Більшість із них – жінки з дітьми.

«Тут у нас чіткий розподіл ролей. Жінки відповідають за життя та захист дітей, а чоловіки дбають про безпеку Батьківщини. Чи могло це велике зло, яке пережили українці від російських загарбників, стати основою сили? – Коли з’являється зло, з’являється і добро. Я думаю, що всі, а найбільше путін, здивовані, що проявився великий патріотизм українського народу та його велика жертовність. Серед інших в Україну повернулися чоловіки, які перебували в Польщі. Вони пішли туди захищати Батьківщину», – каже о. проф. Пьотр Мазуркевич з Університету кардинала Стефана Вишинського у Варшаві у інтерв’ю для «Польського радіо».

Як пише «Rzeczpospolita», багато біженців заявляють, що хочуть відновити свою країну після війни.

«У 12 навчальних закладах Перемишля створили тимчасові зони відпочинку. Вони забезпечували харчування, санітарію та відпочинок, чи то на кілька годин, чи то на кілька днів. У шкільних спортивних залах розміщували ліжка для біженців.  Але з іншого боку, це не торкнулося всієї школи. Навчання в школі проходило нормально, окрім уроків фізкультури», – розповідав Войцех Бакун – мер Перемишля, міста, крізь яке у Польщу в’їжджають сотні тисяч українців.

З його слів, багато людей, які приїжджають з України, потребують психологічної допомоги, що є непростим викликом, оскільки після пандемії було важко отримати таку допомогу дітям та підліткам, які навчалися дистанційно. Таким чином, є потреба в україномовних та російськомовних психологах.

«Якби війна закінчилася сьогодні, я переконаний, що ситуація була б протилежною, і вже через кілька днів маса людей, які втекли з України, на заклик Президента Зеленського, почала б повертатися», — вважає Войцех Бакун.

На його думку, тоді біженці не мали б впливу на ринок праці Польщі, тому що 90 % з них хочуть повернутися на батьківщину: «Ці люди приїхали до Польщі не для того, щоб безплатно їздити на трамваї чи спати в спортзалі. Вони тікали від війни, а тепер лише чекають, коли вона закінчиться, щоб повернутися додому».

Попри те, що через місто пройшли сотні тисяч біженців, там не створювали жодного табору, не будували для них наметів, і пишаються цим.

«Ми нікому не платили за те, щоб тримати цих біженців подалі від нас, як це було зроблено в Туреччині чи Греції. Ми зустріли цих біженців як наших сусідів з розпростертими обіймами, і це те, що буде записано на сторінках нашої спільної польської та української історії на багато років вперед», – наголошує мер Перемишля.

Своєю чергою, мер Жешува Конрад Фіолек вважає, що багато біженців не скоро повернуться до своєї країни, навіть якщо війна невдовзі закінчиться, тому що багато міст зруйновано. Тому це буде патріотичною реакцією громадян України – залишитися в Польщі, працювати і заробляти гроші, а також відправляти кошти на відбудову власної, країни, на реконструкцію будинків чи квартир.

«Процес інтеграції буде важливим, і ми повинні його проводити. Польща, яка дотепер була монокультурною країною, стає країною набагато різноманітнішою, із значною меншістю українського походження, і це будуть факти», – наголошує Конрад Фіолек.

Після 24 лютого в Польщі працевлаштувалися понад 30 тисяч громадян України, 75 % з них  становлять жінки,  – повідомляла міністр сім’ї та соціальної політики Марлена Малонг. За її словами, українці працевлаштовуються переважно у великих містах – у Варшаві, Познані, Лодзі та Вроцлаві, пише «Gazeta prawna».

«Ми хочемо, щоб громадяни України шукали роботу по всій нашій країні і бралися за неї. Ми хочемо, щоб громадяни України мали можливість працевлаштуватися за своїми професіями. Тому в наступній поправці до закону ми вводимо спрощення у визнанні дипломів», – додала міністр.

Молдова

Окрім країн-членів Євросоюзу, приймає біженців з України і найбідніша країна Європи – Молдова, яка 30 років тому пережила військовий конфлікт та втрату територій. Сюди в’їхали приблизно 400 тисяч українських біженців, більшість з яких продовжує шлях далі у Румунію та інші країни ЄС.

Молдовські волонтери зустрічають біженців на кордоні із гарячим чаєм та їжею, допомагають знайти житло чи транспорт. Державні структури безоплатно надають автобуси та дах над головою – багатьох біженців розмістили у виставковому павільйоні «Moldexpo» у Кишиневі.

Попри те, що лише незначна частина біженців лишається у Молдові на довше, дехто вже встиг працевлаштуватися. Так, за станом на 4 квітня інформували про майже дві сотні біженців з України, яких прийняли на роботу компанії у Молдові, понад 130 з них працюють у Кишиневі. Серед професій – програмісти, інженери, продавці, кухарі, слюсарі, медсестри тощо. Роботодавці оголосили про понад дві тисячі наявних вакансій для тих, хто прибув з України.

Як зауважує видання «Newsmaker», з 1 березня у Молдові спростили процес працевлаштування біженців. Так, громадяни, які прибули з України, можуть укладати трудовий договір з роботодавцями в Молдові безпосередньо, а не через Бюро міграції та притулку, і без отримання дозволу на тимчасове проживання для роботи.

Румунія

Із понад 600 тисяч українських біженців, які виїхали у Румунію, політичний притулок в країні попросили наразі лише трохи більше чотирьох тисяч, як пише «Mediafax». Центри прийому біженців у Румунії переповнені, але більшість українців планують їхати далі, у країни Західної Європи. Щодня до Румунії прибуває приблизно 10 тисяч українських біженців. ЗМІ наводять слова біженців про те, що вони не володіють румунською та не знають країни, то ж планують їхати далі, наприклад, у Велику Британію.

Останнім часом потік біженців з України до Румунії зменшується. Щодня румунський кордон перетинає трохи більше шести тисяч осіб.

Також повідомляють, що румунська діаспора в США в рекордні терміни зробила значні  пожертви на допомогу українським біженцям. Збір коштів на допомогу біженцям з України, ініційований посольством Румунії та Румунським об’єднаним фондом, досяг позначки у 200 тисяч доларів. Кошти підуть на закупівлю продуктів харчування, одягу, ліків та предметів гігієни, забезпечення житлом, опаленням та необхідним обладнанням, а також психологічну, освітню та підтримку українським біженцям.

«Успіх гуманітарної кампанії є прикладом солідарності у важкий, трагічний період для громадян України, які втікають від війни. Понад півмільйона українців перетнули кордон з Румунією, більшість із них жінки та діти, і наш обов’язок щодо усіх їх – допомагати та захищати. Гуманітарна допомога вразливим верствам населення – це спосіб боротьби простих людей проти незаконної агресії проти України», – сказав посол Андрій Мурару.

«Для центру біженців «Ромекспо» шукають волонтерів: гори допомоги потрібно розпакувати та відсортувати. Сотні сімей біженців, особливо з дітьми, які потребують одягу, білизни, дитячого харчування, підгузників, іграшок чи засобів гігієни. Тисячі румунів пожертвували і продовжують жертвувати для тих, хто цього потребує, а це означає, що гори пакетів і мішків потрібно розпакувати, відсортувати та впорядкувати», – інформувала 5 квітня столична мерія, пише «Ziare».

Видання «PROTV» публікує сюжет про українських дітей, які прибувають у Румунію, втративши батьків. За даними міністерства у справах сім’ї, з початку війни до Румунії в’їхало понад сто дітей у супроводі родичів чи друзів. Було також понад випадків, коли на кордон країни прибули діти без супроводу дорослих. Такі діти у Румунії можуть перебувати у державних органах опіки до 18-річного віку.

«Артему та Марині музика допомагає забути жах, який вони пережили вдома. Вони брат і сестра, які втекли з Одеси без батьків у супроводі групи жінок. У диспансері 3-го сектору столиці вони знайшли нових друзів та отримали гітару та фортепіано», – йдеться у сюжеті.

Вражає історія Юрія, підлітка, який сам перетнув країну після того, як його батьки загинули на війні. Він прибув на кордон, і поліція направила його до волонтерів організації «Save the Children». Отримавши гуманітарну допомогу  на митниці, Юрій потрапив до системи захисту та догляду за дітьми, які в’їхали в Румунію без супроводу.

Координатор програми «Save the Children» Маделіна Апосту говорить: «Він сказав, що його батьки обидва померли, і що він поховав їх кілька днів тому. Не маючи нікого, він не мав куди йти. Коли він починав тремтіти, єдиним ліками були обійми».

Діти, які прибули до Румунії без батьків чи родичів, автоматично потрапляють до системи захисту та можуть проживати в державних центрах опіки до 18 років.

Угорщина

В Угорщину виїхало близько 400 тисяч біженців з України. ЗМІ повідомляють, що усе більше українців знаходять роботу в Угорщині. Вже понад сім тисяч українських біженців подали заяву на отримання статусу притулку до влади Угорщини, а кілька сотень людей змогли працевлаштуватися за спрощеною процедурою, пише «Portfolio». Більшість із них мають родичів в Угорщині, тому й залишаються тут.

Найбільший попит на угорському ринку праці на інженерів, техніків, монтажників виробничих ліній, працівників громадського харчування або навіть будівельників. Угорська держава вже має низку стимулів не лише для того, щоб зменшити витрати компаній, які працевлаштовують українських біженців, але й дозволити їхнім дітям відвідувати дитячий садок чи школу.

«З 24 лютого до сьогодні «Jobtain» набрав 556 співробітників української національності, 46 з яких мали статус біженця, а решта – біометричні паспорти, що значно полегшило їх працевлаштування», – сказала Магдольна Міхай, керуючий директор «Jobtain HR Szolgáltató Kft».

Компанії можуть отримувати 60 тисяч форинтів на місяць за працевлаштування українських працівників, які отримали притулок. Вони повинні витратити щонайменше половину цієї суми після оплати на проживання чи харчування. Ті, хто виховує дітей, також отримують додаткові 12 тисяч форинтів на дитину. Роботодавці можуть претендувати на державну підтримку протягом 12 місяців. Крім працівників, роботодавець також повинен забезпечити належне житло неповнолітнім.

Загалом, інтерес до українських робітників в Угорщині не новий, адже вони тут на ринку праці роками. Українців тут вважають працьовитими, адже вони часто виконують роботу у понаднормовий час.

Словаччина

Понад 300 тисяч біженців з України вирушили у Словаччину. Як пише «SME», біженці з України та люди, які намагаються їм допомогти, іноді стають новою мішенню ненависті. Суспільство ніби розділилося на два табори: чути голоси тих, хто виступає проти допомоги українцям та критикує тих, хто таку допомогу намагається надати. У соцмережах місцеві «диванні аналітики» нарікають, що уряд знаходить гроші, щоб допомогти українцям, а коли треба було допомогти словакам, їх не було ні в кого.

Водночас є безліч фактів людяного ставлення до біженців. «Коли українські діти вперше прийшли до школи, увесь клас почав аплодувати»: пишуть про прийом біженців з України у словацькому місті Чадца. За офіційною інформацією, за останні дні у цьому місті знайшли житло 90 осіб, які втекли з України внаслідок війни. Місто намагається забезпечити їх матеріалами для забезпечення основних потреб і дітей, а також місцями в школах і садочках. Так, разом зі словацькими однолітками навчається у школі киянин Єгор Третяк та ще понад десяток юних українців. Муніципалітет готовий надати шкільну та дошкільну освіту також іншим дітям біженців.

У прикордонних містах організовують пункти прийому біженців, до роботи у яких долучилися вже тисячі волонтерів. Також запрацював сайт, через який охочі, які готові допомогти людям, які приїжджають з України, можуть подавати заявки.

Німеччина

У Німеччині зазначають, що перший великий наплив біженців з України, здається, закінчився. Як пише «DW», з 5 по 19 березня німецька поліція реєструвала понад 10 тисяч біженців з України щодня. В окремі дні їх прибувало понад 15 тисяч. Зараз до Німеччини щодня приїжджає 5-7 тисяч людей, переважно жінки, діти та люди поважного віку. З початку повномасштабного нападу росії на Україну 24 лютого в Німеччині зареєстрували понад 300 тисяч біженців з України, 84 % біженців – жінки. Насправді їх може бути набагато більше через відсутність контролю на кордонах ЄС.

Лунають нарікання на те, що до різних біженців ставляться по-різному: у той час як українські громадяни отримують захист і допомогу в Німеччині, громадяни третіх країн з України, мовляв, часто опиняються в невигідному юридичному становищі.

«Африканські та інші іноземні студенти в Гамбурзі вимагають однакового ставлення до всіх біженців війни, незалежно від їх національності. Студенти з третіх країн, які втекли з України, повинні мати можливість продовжити навчання в Німеччині або в іншій країні ЄС. Загарбницька війна росії також зруйнувала її плани на життя. Юридично, як і всім українським біженцям від війни, тимчасовий захист надається тим, хто вже мав право на постійне проживання в Україні і не може повернутися на батьківщину. Для всіх інших в кожному окремому випадку перевірятимуть, чи є право на перебування», – інформує «NDR».

ЗМІ аналізують, у яких регіонах Німеччини зупинилося найбільше українських біженців. Як і у перший місяць війни, багато біженців прибувають у Берлін та лишаються там. Також, як показує організоване федеральним урядом опитування, чимало їх вирушає у найбільші міста Мюнхен та Гамбург. Тим часом міністр внутрішніх справ Німеччини сподівається, що зможе переконати біженців «поїхати в інші міста за межами столичних районів».

Берлін особливо привабливий для багатьох, оскільки українська громада в німецькій столиці вже була дуже чисельною – майже 13 тисяч осіб до початку війни. Незважаючи на це, майже третина опитаних очікують, що незабаром зможуть повернутися на батьківщину. Майже п’ята частина не планує повертатися.

Загалом, бажання та сподівання українських біженців збігаються з бажаннями людей, які втікають до Німеччини з інших країн: фінансова допомога, медичне обслуговування, підтримка у спілкуванні з владою. Але для них також важливі власна квартира чи постійне житло та психологічна допомога.

Видання «Die Welt» публікує інтерв’ю з уповноваженим федерального уряду з питань міграції, біженців, інтеграції та боротьби з расизмом Рім Алабалі-Радован щодо біженців.

«У порівнянні з 2015 роком ми досягли значного прогресу. Ми приймаємо людей швидко та без бюрократії, пропонуємо захист і надаємо прямий доступ до працевлаштування та інтеграції. Оскільки до нас прибувають переважно жінки, діти та люди поважного віку, виникають і нові виклики»,  – зазначає вона.

Щодо українських дітей вона зауважує: «Ми бачимо, що багато дітей у Німеччині продовжують навчатися онлайн зі своїми вчителями в Україні, що вражає. Але ніхто не може передбачити, скільки діти пробудуть у нас. Доступ до нашої шкільної системи є важливим кроком для успішного навчання. Молоді люди, які збираються закінчити навчання в Україні, повинні мати можливість це зробити і тут».

Відповідно до опитування, біженці України сприймаються в Німеччині набагато позитивніше, ніж ті, хто приїхав до Німеччини у 2015 році. Рім Алабалі-Радован вважає, що біженці з інших країн не повинні себе відчувати «біженцями другого сорту»,тому у Німеччині планують створити для них спрощений доступ для проживання та інтеграції.

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: