Парафія в Луцькому районі відзначить своє храмове свято

9 січня за церковним календарем вшановують первомученика архідиякона Стефана; парафія в селищі Торчин Луцького районного благочиння має храмовий празник.

Про це інформує сайт Волинської єпархії.

“Святий Стефан був одним із 70-ти апостолів Христових. Після Вознесіння Господнього число вірян у Єрусалимі стало зростати, тож збільшилась потреба в кількості апостолів для служіння їм. Тоді апостоли вирішили скликати раду і вибрати сімох побожних мужів, повних Духа Святого і мудрості.

Нововибрані мали допомагати апостолам у місійній праці: опікуватися вдовами та сиротами, збирати милостиню, правильно її розподіляти й таке інше. Апостоли помолилися над ними, висвятили їх у диякони, поклавши на них руки. Так було встановлено священничий ступінь дияконів (помічників священників і єпископів). Цей звичай зберігся в Христовій Церкві до сьогодні.

Серед обраних дияконів особливою побожністю, ревністю в служінні Богові, мудрістю відзначався молодий Стефан. Через це його призначили архідияконом, тобто старшим серед дияконів. Він мав величезний дар проповідника і повчав з такою силою та вірою, що навіть вороги не мали відваги перечити йому. Це призвело до того, що вони намовили декого з юдеїв засвідчити, що нібито Стефан говорив образливі слова проти Мойсея і Самого Творця.

За це архідиякона було ув’язнено. Він постав перед радою старійшин. На свій захист виголосив велику промову, де засудив юдеїв, що вони не дотримували закону Мойсея і вбили Месію. Цими словами архідиякон викликав у них ще більшу лють. Його засудили до смерті через каменування. Святий Стефан не злякався цього, бо пам’ятав, що людина повинна боятися лише Бога”, – йдеться на сайті єпархії.

Поглянувши на небо, він побачив Ісуса, Який стояв праворуч Усевишнього, і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, Який стоїть по правиці Бога». Вони ж закричали і, затуливши вуха, кинулись на нього, вивели за місто і почали каменувати. А свою одежу поклали в ногах хлопця на ім’я Савло, який був поруч. Блаженний Августин приписує навернення Савла крові святого Стефана. «Якщо б Стефан не молився, – каже він, – то Церква не мала б Павла». Стефана каменували, а він взивав: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» Упавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, «смертю заснув».

Святий архідиякон загинув як мученик, маючи 30 років. Після каменування вороги залишили його на здобич диким звірам. Про це згадує у своїх писаннях святий Єронім. Наступної ночі Гамалиїл, відомий учитель закону юдейського, який захищав апостолів у синедріоні, а пізніше сам із сином Авивом увірував у Христа і проповідував про Нього, послав надійних людей, щоб вони таємно взяли тіло Стефана і перенесли в село Кафоргамалу, недалеко від Єрусалима. Там Гамалиїл поховав його.

Святий Григорій Ніський у проповіді на честь угодника Божого Стефана каже: «Ось ми переходимо з празника в празник і приймаємо благодать за благодаттю. Вчора наповняв нас подивом Господь вселенної, а сьогодні наповняє нас подивом ученик Господа. Яким способом Цей, а яким той? Той (Христос) задля нас прийняв людську природу, а цей (Стефан) – задля Господа позбувся людської природи».

У 415 році мощі святого Стефана віднайшли, перевезли до Єрусалима і перепоховали в одній церкві на Сіоні. Згодом Євдокія, дружина візантійського імператора Феодосія, відвідуючи Єрусалим, побудувала величний храм на честь первомученика. Його звели на тому місці, де архідиякон зазнав мученицької смерті.