17:09, 31 Березня 2018

Олександр Савченко «Я незалежний від якихось кланів на Волині». ІНТЕРВ’Ю. ЧАСТИНА I

Новопризначений голова Волинської ОДА Олександр Савченко в інтерв’ю для інтернет-видання «Волинь Online» розповів про першочергові завдання на перші місяці роботи, чи буде співпрацювати з головою Волиньради, який у нього стиль роботи та що думає про політичну ситуацію у Луцьку. А, також, чому йому буде легше вирішувати питання для Волині та хто має шанс стати його заступником.

Якою бачите співпрацю з облрадою, чи буде така ж конфронтація голови ОДА і голови облради, як була досі?

На одному із телеканалів я сказав, що 4 квітня – сесія обласної ради може набути статусу історичної. Я надіюсь. Ну, тут від мене не все залежить, хоч багато звичайно. Тому те, що я запланував, це по-перше, бути присутнім на всіх депутатських комісіях галузевих, поспілкуватися з кожним депутатом, зрозуміти для себе з ким можна продовжувати співпрацю і облаштовувати мирні партнерські стосунки, а з ким, напевно, навіть нема про що говорити. Тому після того, як я побуваю на комісіях, коли вони мені висловлять критику на владу, коли я вислухаю всі претензії і буду впевнений у тому, що я буду їх у змозі виконати, тоді ми будемо казати про те, що сесія, можливо, буде зовсім інша.

Які перспективи будівництва шахти № 10 у Нововолинську і загалом подальшого існування вугільної галузі на Волині?

Я сказав фразу, за яку зразу зачепилися «Всі обіцяли і ніхто нічого не робить». Згоден. Але я знав про проблеми шахти, звичайно, зі ЗМІ – про страйки, про якісь пікети, про те, що там якісь зарплати не виплачуються. Сьогодні у мене вже є чуть інша інформація, що це мова йшла не про 10, а про 9 шахту. Поки я нічого зрозуміти не можу. У будь-якому випадку я хочу там щось зробити те, що необхідно. Я закінчу ці два тижні, бо цей тиждень я сказав тільки присвячую знайомствам з персоналом і пресою, тому що преса доносить мені голос народу.

До мене приїхав мій колега з Київської області, він був керівником апарату, зараз заступник губернатора Київської області Олександра Горгана. Я подзвонив вчора до голови: «Якщо можна, дайте мені Кучера, відрядіть його сюди». Ми з ним в дружніх стосунках, як заступники. Він: «Та з задоволенням, взагалі, просіть що хочете, я Вам пришлю сюди всю адміністрацію». Ми разом налагодили роботу за рік, у нас дуже чудові стосунки з Олександром Любомировичем. Просто, це не зовсім моє було, тому я рік відпрацював і я пішов. І я думав, що я буду відпочивати, виявилося, що це не моє може стати моє. І він мені пообіцяв, що він звільнить на пару днів Кучера В’ячеслава Анатолійовича, який просто сьогодні заступник, але дуже великий спеціаліст з питань держслужби і взагалі організації роботи. Він зараз тут працює. За що я дуже вдячний голові Київської ОДА.

Мої радники, яких я сюди з собою привів, не зовсім, окрім одного, розуміються в роботі адміністрації. Вони з інших профілів, але вміють будувати, організовувати, інвестувати і таке інше. Навіть вони, знаючи мене, не завжди розуміють, що треба дуже багато працювати. Але у той же час, знаючи мій характер, вони не змогли мені допомогти, а Кучер, який теж мене знає рік, знайшов інформацію про те, що перед вікнами обласної держадміністрації якесь є стихійне сміттєзвалище. Він виловив цю інформацію, хоча зобов’язані були або вони, або персонал, з яким я вже працюю. Я всім довів свої вимоги. Вже там сміття немає. Тобто колега мій звідти, знаючи наш стиль роботи, уже знайшов те, що треба і вже проблема вирішена.

Другий приклад, в Кемерово була ця подія гірка для батьків однозначно, я не кажу про державу-агресора, просто для батьків. І, зрозуміло, що ми також повинні розуміти, що у нас також те саме є. Але, я про неї не знав, ні 25, ні 26, 27 березня я дізнався ввечері. Я постійно спілкуюся, не беру телефон, так тільки подивився, хто дзвонив, хто не дзвонив. Якби пожежа, можливо, я би і не звернув увагу, бо втомлений. Але, слава Богу, що там було написано «Сотні тисяч росіян протестують проти Путіна». Ну, я зрадів, що там напевно переворот. Я відкрив, а виявилося, що це все пов’язано з Кемерово.

Зранку я прийшов сюди, не буду казати, які я слова вживав, я інтелігентна людина, а значить знаю я і неінтелігентні слова. Дуже велика була тут нарада, про яку і говорити соромно, але інакше не можна, якщо люди не розуміють, що я хочу. А вони були зобов’язані мені ще 26 числа розповісти. Ми вчора провели комісію з надзвичайних ситуацій і вчора (ред. 28 березня) ми розпочали перевірки відповідних місць з масовим перебуванням людей, але ми не беремо тільки супермаркети чи будівельні чи інші, а ми беремо вже і гральні місця, і місця масового відпочинку, і нічні клуби, де, як правило, дуже небезпечно, там наркотики, я здогадуюсь, не буду нікого звинувачувати, але досвід підказує, і там може бути горе, коли люди вже не знають виходу і літають десь. І тільки у другій половині дня Прем’єр-міністр дав доручення, а ми вже працюємо. Такий мій стиль роботи все життя. Не чекати зверху.

А тут питаю, чому ви до мене не приходите, чому ви мені нічого не сказали, ви що не знали? Знали, але ми думали, що Ви нам скажете. Що це за робота – чекаєм, коли Ви скажете? Тоді я повинен всіх звільнити і за них працювати. Понабирати консультантів, які будуть натискати кнопки – не більше не менше. От у чому біда будь-якого колективу. На жаль, поки і цього. Чи то вони саботують, чи просто чомусь так, можливо Володимир Петрович Гунчик, який дуже відома людина, як керівник і вміє організувати, оберігав всіх. Я не вмію берегти людей, я вмію з них вимагати все, що можна, як капіталіст. Тому ми встигли, але якщо це повториться інший раз, то це вже буде робити зовсім інша людина.

А Ви виявили якісь проблеми під час перевірки?

Я ще не готовий сказати, тому що я повинен побачити акти. Я не можу ображати керівників тих закладів і таке інше. Я сам тимчасово проживаю у знайомих, поки шукаю де жити, щоб укласти угоду, платити і все інше і не порушуючи державну службу. Сьогодні я не поїхав ліфтом. Старенький ліфт, він зупиняється, я ризикую ним їхати, тому що можна застрягти і потім півдня просидіти, але я пройшов сьогодні запасними східцями. У половині лампочок немає. Я пройшов багато поверхів, не буду казати на якому я живу. Те, що брудно, то це півбіди, і накурено скрізь, але немає освітлення. Якщо вночі, не дай Бог, у будинку… але хоча б розблоковано, можна пройти, це для мене було цікаво. Я для себе вже одну перевірку провів. Я спустився, сказав консьєржці: «Запишіть і передайте людині, яка керує будинком, порекомендуйте йому зробити лампочки, через три дні я поскаржуся», мене, можливо, там ніхто не знає, не хочу поки себе афішувати, я поскаржуся і його оштрафують. Через пару днів побачимо, якщо він не зробить, то він буде гриміти на всю Волинь і всю Україну. От приблизно так.

Те, що перевіряють, я не сумніваюсь, що будуть недоліки, на жаль. Свіжий приклад, я у «Спорлайф» ходив в Києві, це багатоповерховий будинок, на 4 поверсі є «Спортлайф». Я приходжу зранку, ліфти не працюють. Люди приходять, нам відкривають запасний хід, ми заходимо туди на східці, підіймаємось до третього поверху, а далі все заблоковано – зламаний, зіпсований спортінвентар, матраци, мати. Як потім евакуювати тих спортсменів? Тому, що тут робиться, я у цьому не сумніваюсь. Ми, українці, ніколи нічого не викидаємо, бо, може, ще згодиться і складаємо, де попало, на балконах, що теж критично. Тому ці перевірки повинні бути постійні, але, на жаль, є певні мораторії, я не визнаю цих мораторіїв, там, де це стосується безпеки людей. Не тому, що я не поважаю Уряд. Я їх ніколи не визнаю, коли це стосується санепідемстанції, яку ліквідували. Тому ми завжди проводили у Київській області перевірки, і тут будемо проводити, але я знаю, що Прем’єр уже дав доручення чи є рішення Уряду про розблокування деяких мораторіїв.

Як Ви ставитеся до того, що в області створене КП «Волиньприродресурс» і загалом, як будете боротися із незаконним видобутком бурштину, піску тощо?

Річ у тому, що я пробував це робити і на Київщині. Ну, не так все легко, як здається. Правда, я там був першим заступником, але ж і губернатор мене підтримував. Але не все так вдається, тому що я особисто і служби адміністрації не мають цих повноважень. І навіть, якщо я організую всю Волинь і всі візьмуть у руки вила, коси і все інше, то ми, напевне, це не переможемо. Тому ще треба і роботу відповідних інших структур, у тому числі і правоохоронних органів. Я надіюсь, що я з ними вибудую відповідну роботу. Напевне, знищити це взагалі абсолютно нереально, але привести до розумних норм, понизити цей критичний рівень по захисту екології.

У Вас була проблема із ветсанзаводом. На Київщині я розпочав, але не довів до кінця, коли велике підприємство «Гаврилівські курчата» викидало мільйони тушок на поля, це прямо гори гниючого цього. Ці курчата вирощуються без повітря, без світла, просто у смердючих боксах, їх падіж неймовірна, це повинно знищуватися, для цього повинні бути цехи із утилізації, вони просто викидають на поля. Я розпочав, провів комісію, все зробив, закінчить його Київська область чи не закінчить не знаю.

Вирубка лісів і продаж під виглядом санітарних розчисток теж існує. Але ці проблеми можна якось зменшити. Про КП «Волиньприродресурс» я навіть не знаю, ми ще з головою ради не зустрічалися, і я ще з депутатами не зустрічався, от я піду по комісіях, потім будемо говорити. По-перше, на Волині був Президент, який мене представляв, він конкретно сказав «Нічого не буде». Хоча це підприємство робить там певні заяви, що ми з усіма домовились, Президент каже офіційно «Не буде», а вони кажуть, і, начебто, до цього казали «Ні, ми домовились і буде все нормально». Нема проблем, домовились, домовились, але не знаю, про що вони домовились, вони ж не кажуть ні Вам, ні мені.

Я не хочу сприяти тому, щоб на 70 тисячах гектарів чи скільки вони взяли в оренду, залишили місячний пейзаж, як це на Рівненщині. І це буде найкраща пам’ять про голову адміністрації Савченка. Цього не буде однозначно, тому що це не тільки залишається пейзаж розритий, кар’єри і все інше, у людей навіть вода пропадає, тому що порушується певний екологічний баланс. Люди завжди вони осліплені жадобою наживи, це однозначно. Миють не лише місцеві, але страждають потім всі навічно. Вода не повертається. І потім ліс і далі гине, навіть той, який вони не згубили. Це дуже велика екологічна проблема.

Я був головою невеликої фракції у Житомирській обласній раді, і наша фракція Чорнобильської партії була проти надання дозволів на добування ільменітів – там взагалі вода пропадає повністю і назавжди. А людям кажуть, ми вам щось побудуємо, але ж ніхто не каже, що вона пропаде. І люди згодні, ось нам щось буде, а те що вони потім самі помруть рано чи пізно без води, то це нікого не цікавить.

Екологи, у першу чергу, і бажано, не волинські, незалежні повинні дати висновки, тоді про щось можна говорити. Якщо це все є, то у мене є доручення Президента, я його ніколи не порушу. Це навіть не обговорюється. Тому життя покаже, ми ще не зустрічалися ні з Ігорем Петровичем Палицею, ні з жодним депутатом, з цього підприємства. Вони, напевне, не мали змоги доповісти Президентові чи його помічникам.

Чи обізнані Ви зі складною політичною ситуацією в обласному центрі і які бачите шляхи виходу із цієї кризи?   

Я за тиждень не можу бути обізнаний з усім. Те, що є виконувач повноважень, те, що є якісь судові позови там, якась пані там, начебто, незаконно знята, хтось незаконно призначений, я як юрист, не маю права говорити про те, що я обізнаний. Якби я побачив всі матеріали і все інше, і то, якщо є рішення суду, то я, як посадова особа, не маю права його коментувати. Як юрист-громадський діяч так, але я ж не громадський діяч, тому поки мені тяжко про це говорити, і скоріш за все, можливо, тут і немає якоїсь великої зони відповідальності обласної адміністрації  у цьому питанні. Воно в плані судових позовів іде, я бачу своє завдання однозначно – це збереження правопорядку, якщо вони там почнуть одне одного бітами виганяти, то це вже буде точно моє. Я думаю, що вони повинні самі між собою розбиратися. Якщо до мене звернуться і юридичний відділ скаже, що дійсно ми повинні втрутитися у ситуацію, то ми напишемо якесь звернення у Верховну Раду, можливо.

Які першочергові завдання на перші місяці роботи на посаді?

Ми вже провели нараду з питання невиправданого, неефективного впровадження проекту Світового банку щодо розширення чи покращення мережі медичних закладів. У 2016 році Світовий банк надав позику, яку поверне колись держава, але вона вигідна, тому що сьогодні коштів в держави мало, а тут вони є реальні. Це декілька областей. Великі були кошти, і вже починаючи з 2016 року повинно було розпочатися будівництво 140 сільських амбулаторій. Ці кошти не почали освоювати і частину коштів Світовий банк відмовився давати як позику. На сьогодні залишається можливість побудувати 85 чи 86 амбулаторій.

Ми завжди звикли в державі виправдовувати свою бездіяльність тим, що немає коштів. Як виправдати бездіяльність, коли кошти є, а нічого не робиться. Що це? Якщо згадати часи Сталіна, то Ви самі розумієте – це страшні речі, але у цьому випадку вони були б майже виправданими. Тому ось і одне із завдань – побудувати, тому що термін дії цієї угоди закінчується в 2019 році. У цьому році ми повинні побудувати 85 амбулаторій, але це ж не все, ще ж треба побудувати відповідні пов’язані мережі в районах, лікарнях, обласній лікарні.

Це та телемедицина, яку впроваджує Президент України, вона начебто канадська. Прийшли люди в амбулаторію, відбудовану, оснащену обладнанням, придбаним теж за кошти позики цього Світового банку. Прийшли зробили певні аналізи чи обстеження тощо. Фельдшер, який там є, це передає в лікарню районну чи обласну чи навіть в столичну, де є академіки тощо. Вони це все бачать і ставлять діагноз. І потім уже приймають рішення. Навіть у цій програмі є і швидкі допомоги, які потім цього ж пацієнта, везуть в область чи далі. Це все треба за цей рік побудувати. Це дуже великий проект. Його ніхто не робив з 2016 року, а я змушений це зробити за один рік.

Поки я достукатися не можу до людей, які ним займалися, але достукаюсь звичайно. Ми поки робимо експертну оцінку стану виконання цих проектів. Були якісь тендери проведені, потім чомусь будівельники відмовилися, які тут складові є чинники я не розумію, але щось мені дуже сильно це не подобається. Чим пояснювати: гроші є, а Ви нічого не робите? Декілька регіонів це отримали, а на Волині ще з 2013 року проекти складалися і до цього часу не реалізовані. Будемо зустрічатися зі Світовим банком. Все інше буде робитися в силу того, які є кошти.

Є митний експеримент (ред. – відповідно до якого кошти перевиконання індикативних показників Волинської митниці ДФС спрямовують на будівництво доріг державного значення в області). Частина коштів залишилася з того року, по цьому році ще немає показників, тому що за моїми оперативними даними, поки митники не отримали індикативних показників, тобто у них є план, а все що поверх плану, йде у наш бюджет. Якщо вони зараз піднімуть показники трохи вище плану, то ми отримаємо менше. Це теж хороший проект – по-перше добитися коштів, а по-друге їх реалізувати. Але не так, щоб воно злізло наступною весною.

Я вже заявив, якість понад усе. Ніяких відкатів. Ніяких ямкових ремонтів, а нормально, як це годиться. Якщо на 100 метрах там тисячу ям, то, напевне, краще вирізати 100 м та зробити просто дорогу, для чого ж ямки, бо там нічого не докажеш. Ну, можна доказати, але ніхто не пробував доказати, і всі так себе ведуть по життю. Плюс те, що ми повинні робити поточні роботи по медичній галузі, по освітній, але там теж є нюанси, сьогодні не вистачає субвенції з державного бюджету на освіту, і на медицину. І це теж робота добитися, щоб люди отримали свої у перспективі зарплати. Вони є на перший час, але далі перспектив дуже мало, що гроші ще надійдуть. Це треба вирішувати.

Цей тиждень зрозуміло, що я присвятив вивченню справ, наступний тиждень буде під прапором налагодження співпраці і партнерських стосунків з обласною радою, потім нарада в одному з обласних центрів, Прем’єр-міністр збирає голів облдержадміністрацій, далі – Великодні свята, я матиму змогу вивчити деякі документи, а далі – пішла робота. Якщо ми на сесії приймемо всі ті програми, які були розроблені командою Володимира Петровича, я вже в них, якби і хотів, внести зміни не можу, але на мій перший погляд, вони непогані, потім можна буде внести зміни. Якщо ми їх приймемо, то у мене там відкриваються всі горизонти і планів буде безліч. Бо ми вже починаємо проводити тендери і ті ж дороги, якщо ми їх почнемо будувати як потепліє в квітні, то ми закінчимо.

Дороги будуються максимум до кінця жовтня, якщо вони робляться уже в жовтні-листопаді, то це вони вже не робляться, а, просто, крадуться кошти. А я хочу почати їх зараз, а не почати їх в липні. Це теж план. Плани повинні бути реальні. Я не хочу бути балаболом, сказав і нічого не зробив. Те, що буде реально зробити, ми точно зробимо з чуть зміненою командою.

Чи варто після гострої критики чиновників на першій оперативці очікувати жорсткості в оцінці роботи керівників підрозділів ОДА і відповідно рішучих кадрових рішень? 

Відповідь на це питання, чи будуть кадрові рішення, приведе всіх в розгубленість і ступор, о кадрові рішення, а хто? Я так сказав і підтверджую, я не збираюсь робити кадрових рішень. Різка критика, можливо, інколи надмірно в неадекватній ситуації – це не каже про те, що мені хочеться познущатися над кимось. Я хочу всіх розбудити і щоб вони просто послухали. На нараді деякі гралися телефонами. Тому звичайно ці люди вже мають, як кажуть, чорний шарф в своєму активі. Я до цього буду придивлятися, це вони самі вийшли на прожектор перебудови. Тому до цих людей я буду прискіпливо ставитися. Якщо вони, можливо, очікували якесь повідомлення, може радісне, десь дружина там в пологовому будинку, чи можливо, десь щось критичне, немає проблем, робота все докаже, що це було так. Якщо це система, то це буде інша справа.

Я вперше  позбавився посади свідомо в 2005 році, коли прийшла нова влада, Президент Ющенко змінив Президента Кучму, де я був на стороні влади і підтримував порядок. Я подав у відставку, тоді я не відчув, що таке втрата посади. Я місяць побув на пенсії, і мене попросив Юрій Віталійович Луценко повернутися назад: «Я тебе знаю, ти наче нормальний мєнт, не такий як вже пишуть в газетах», і ми плідно працювали довгий час. Але коли я в 2007 році разом з ним пішов, коли Прем’єром став пан Янукович, то я помітив, що відсіюється зразу 70 % так званих друзів. Коли регіонали повернулися в 2010 році, а я з 2010 року до середини 2014 був на пенсії, я вже так не переживав, що відсіюються друзі, а, по-друге, коли я повернувся на посаду у  2008 році, я не допустив тих, які відсіялись. Вони потім повертаються «Ой який ти хороший». Я кажу «Ти без мене жив рік? Все, вільний, я з тобою бачитися не хочу». У політиці точно так же, прибігають сьогодні в одній партії, потім в іншій. Це біда наша.

У мене вже є певні друзі, всі інші – то просто попутчики або люди, які допомагають щось будувати, ну, такі у мене стосунки зберігаються. Вони не дружні, ну зустрілись, то зустрілись, не зустрілись, нічого страшного немає. Тому, коли ми говоримо про колектив, він не може бути однорідним, але він може бути в одному однаковий – в активності і оптимізмі, якщо цього немає, ну то значить будемо тасувати і десь щось міняти. На сьогодні я маю всі підстави бути самим собою, і я не хочу вмовити людей мені вірити. Ні, я не вірю словам, я вірю справам. Відповідно, і сам робитиму справи, а вони вже хай оцінять.

А чи варто очікувати, що у перспективі саме радники будуть Вашими заступниками?

У мене є певні сумніви.

Розкажіть детальніше про них.

Я їх привіз з собою, як радників. Чому? Вони вивчають, хтось може сказати, винюхують, справи, вивчають колектив, намагаються подружитися, тому що вони будуть членами нашого колективу. Хтось із них має задатки і певний багаж, як Петро Столяр, ми з ним працювали в «Нафтогазі». Він був великим керівником, я керівник державних служб і правоохоронних органів, а він все-таки в бізнесі багато пропрацював. В принципі робота в адміністрації – це організація і сприяння бізнесу. Тому у нього є всі можливості кимось стати.

Призначення навіть своїх заступників – це не зовсім в силі губернатора. Будуть якісь рекомендації, бажань стосовно мене, як правило, ніхто не висловлює, рекомендації висловлюють. Плюс ці матеріали проходять дуже великий шлях знизу до верху, тому узгодження будуть. Я так бачу, що Петро Столяр має найвищі шанси, найвищі здобутки в минулому, щоб зайняти якусь посаду.

Криворог, який приїхав, він був зам мера. Криворог у молодості став академіком якоїсь там незрозумілої академії. Це не зовсім вина Криворога, я не вірю в ці академії, повинен бути в науці бізнес і просувати талановитих. Я нікого не ображаю, я так думаю, і так у всьому світі робиться. І я навіть не знав, що він якийсь академік, це десь так м’яко кажучи, по п’яні десь посиділи, хтось комусь щось вручив, він для чогось це написав у біографії. Слава Богу, що воно просвітилося, я йому по шиї дав.

Але він вміє організувати роботу. Він став зам мера Фастова, до цього ми працювали в обласній адміністрації Київській. І там я його якраз і помітив, як людину, яка вміє організувати роботу. І він через півтора місяця приїжджає до мене, не випускає з кабінету, терміново підписати  документи, вивчити все інше, бо Євросоюз оголосив конкурс і ми хочемо побудувати у Фастові залізничний термінал на 40 мільйонів євро. За тиждень він це напрацював. До нього ніхто не робив цього, а це вже був кінцевий термін. Коли я побачив, що воно дійсно серйозно, я пішов до губернатора, розповів, переконав, ми підписали і цей проект зараз на конкурсі, він може ще й виграти. І я Криворога звідти зірвав, він з трудом пішов. Він допустив певні помилки в юності і попав під критику. Та критика, що в пресі, – півбіди, яка була моя критика в його сторону… Він втратив багато, бачу, змарнілий ходить (ред. – сміється).

Там ще одна людина появилась, я її дійсно не знаю, Криворог привів, каже, що знає. Я подивився біографію, вона трохи слабувата. Робота у водоканалі – вона мене не вражає, але він якийсь бізнесмен там, я навіть не знаю, він цього ж не вказує в біографії. У нього є перукарні і все інше, ну, я його зразу прозвав типу Голохвастов. Але, з іншого боку, людина хоч щось зробила в житті – мережу, я й цього не зробив в житті. Я був чотири роки на пенсії, став депутатом Житомирської обласної ради, але, в принципі, якщо у мене жилки нема, то нема, якщо вона в нього є, то є. У нього перспектив кимось стати дуже мало, тому що до держслужбовців є багато вимог за професійними ознаками, і не я ж його призначаю, його призначає, в принципі, апарат, який майже мені не підкоряється.

Я дуже на це все болісно реагую, бо вважаю, що вони своїми певними бездумними діями в дитинстві… Вони б хоча би мене повідомили, що у нас є скелети в шафі, вони не скандальні, не кримінальні, навіть не адміністративні, просто іміджеві. Тому ви могли б сказати, я б вас не призначав би радниками, або позаштатними, щоб на вас не звертали увагу. Врешті, коли Ви ще щось там виявите, то я, просто, попрошу їх і вони поїдуть назад, і на цьому все закінчиться. Я в цих питаннях дійсно невблаганний. У мене немає любимчиків, ніколи зі мною не працювали родичі, куми чи ще хтось.

Дехто ще до вступу на посаду назвав Вас «приїжджим варягом». Яким чином збираєтеся стати для волинян «своїм»?

Я на службі, мене призначає Президент. Ця процедура не передбачає узгодження з місцевими чи якимось іншими органами влади. Чому мене треба оцінювати варягом? Мене зняли з насидженого, комфортного місця, перекинули сюди, підняли навіть з пенсії. Я був п’ятий раз на пенсії, вона, як кажуть, навічно, але коли я працюю, вона призупиняється, так за законом потрібно. Я  планував працювати десь консультантом в бізнесмена, все рівно ж хочеться працювати. Тут мене направляють, ну, який я варяг?

Я допускаю, що так звані боти деяких людей розганяють думку, тому що таке може бути, що десь колектив підібраний, якийсь племінник, друг друга чи син друга, кума, де немає прямих якихось зв’язків, і вони бояться, що можна втратити якийсь ланцюг цієї системи. Я не кажу, що це погано чи добре, але буває так, що друзі знайомих дають тобі людину, ти йому в чомусь відмовити не можеш, а та людина не зовсім здатна робити і її просто терплять тому, що вона чиясь. Можливо, є побоювання, що вони когось втратять через мої деякі радикальні підходи.

Я вважаю, що вже не набуду за ці півтора року такого досвіду, який має Володимир Петрович, він все таки чотири роки працював. Бо після президентських виборів, хто б не був Президентом, я думаю, що Петро Олексійович залишається, ми зобов’язані подати у відставку за законом. По-друге, я, може, і сам скажу, спасибі, я вже виконав, відпустіть будь ласка. І таке може бути. Можу теж бути корисним суспільству і територіальній громаді, волинянам, моїм уже землякам, якщо приймуть, є інші якісь переваги.

По-перше, я в центральній владі дуже багато людей знаю і вони мене знають. Причому вони мене знають, як з хорошої, так і з поганої, маю на увазі незговорчивий, сторони. Тому мені буде легше домовлятися, скоріше за все, і вирішувати питання для Волині. По-друге, я незалежний від якихось кланів на Волині, хоч і вважають, що я залежний. Дещо вони перебільшують, я все-таки дуже самостійна людина і навіть, якщо я знаю когось більше чи менше, це не значить, що я сліпо виконую, це легко взнати, я нікому не був дуже покірною людиною, тому це теж перевага. По-третє, я думаю, це дуже важливо, я не боюся втратити посаду. Я маю вислугу. У мене є змога працювати сміливіше, ніж працюють всі інші в кого немає пенсійного віку і пенсії. Мені є куди повернутися і там, куди я повернуся, мене дуже добре знають і я там точно не пропаду. У чому тоді є біда для Волині, якщо і місцеві інколи допускають таке, що навіть приїжджому і в голову не входить? Може, бояться, не треба мене боятися. Треба просто зрозуміти, що я хочу, і не виконувати навіть, а першому робити те, що я хочу зробити.

Через тиждень після великодніх свят я вже починаю відвідувати неочікувано, раптово населені пункти Волинської області. Там я ще послухаю, поки тут будуть працювати і реалізовувати рішення, які будуть, я майже впевнений, прийняті обласною радою, поки підлеглі будуть готувати всі матеріали, то ж можна і по телефону керувати, сьогодні вже не той час, чи по мережах. Яка різниця, нічого секретного немає, будуємо та й будуємо, його можна хоч в ефірі обговорювати, тут нема від кого критися. Я буду вивчати ситуацію, знайомитися із людьми, доводити свою точку зору і тоді ми будемо зустрічатися тільки, якщо будуть питання гострі і критичні, або ж я буду вже доповідати про хід певних проектів, робіт і таке інше.

Далі – буде…

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту:  volynonline.news@gmail.com

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: