16:57, 11 Січня 2023

«Не пригадую такої пожежі, як на нафтобазі після ракетного удару»: луцький пожежник розповів про роботу під час війни

Порятунок людей, пожежа луцького універмагу, приборкання вогню в очікуванні нових ракетних ударів та облаштування пунктів незламності: усе це – досвід луцького пожежника Юрія Салатюка.

Пожежник з понад 20-річним досвідом розповів інтернет-виданню «Волинь Online» про перші ліквідовані пожежі, професійні навички та те, як змінилася робота рятувальників в умовах війни.

Школярем пішов на змагання до пожежників і зрозумів, що хоче залишитися назавжди

Юрій вчився у Луцьку в 5-ій школі поруч із 25-ою ДПРЧ (державно пожежно-рятувальною частиною). Там між школами проводили чемпіонат з пожежно-прикладного спорту. Одного дня вчитель фізкультури сказав, що звільняє Юрія з занять, щоб той пішов на змагання.

«Ну, от я один рік пішов, другий рік. Це 9-10 клас, а в 11 класі у частині ті, які відповідали за спорт, вже запросили мене у збірну області поїхати на юнацький чемпіонат України. От воно мене сюди і затягнуло. Так мені сподобалося. Профільної освіти я не маю на пожежного, інакше б я був би офіцером, а так я простий пожежник», – каже Юрій.

Він розповідає, що будь-хто, хто тримає себе в фізичній формі може стати пожежником. Для цього треба лише здобути повну середню освіту та пройти навчання на підготовчому пункті. Проте до них у частину, що є передовим підрозділом на Волині, поки що не вдасться потрапити. Це вже давно злагоджений колектив під керівництвом Сергія Січка, то ж ніхто не приходить з новеньких.

Юрій дуже добре пам’ятає свої перші пожежі, а наступні – стираються з пам’яті, бо надто багато їх було за 22 роки роботи:

«Перша пожежа – це горіла хата в селі Маяки (ред. – зараз Княгининок). І так дуже сильно горіла. Така була ще погода – сльота, і снігу купа. І він вже весь танув. І там всі мокрі, вітер. Горіло горище, а воно все забите якимось сіном і подушками. Цей весь пух літає. От цю пожежу я запам’ятав. Це була така перша сильна пожежа. Вогонь міг перекинутися ще й на сусідній будинок, тобто треба було обрізати його, щоб не зашкодити ще й іншому будинку. Я не працював один, зі мною вже були такі досвідчені пожежники, які казали, що робити, куди бігти, що нести і куди лити. Після пожежі адреналін, звісно, зашкалював. Ніхто тоді не постраждав, тільки вигорів дах сильно».

Юрію також доводилося рятувати людей з пожеж.

«Коли багато диму у надзвичайних ситуаціях в людей паніка починається. У таких випадках надягають на них спеціальний апарат для рятування людей, в який подається те повітря, яким дихає і пожежник. І тоді, просто, виводять людину, щоб вона не надихалася чадним газом. Мені не доводилося рятувати таких, що лежачі, а лише таких, що просто їм треба було вийти. Люди ж зазвичай не від вогню помирають, а від чадного газу».

Як війна змінила роботу пожежників

Юрій 24 лютого спав, як і більшість українців. Прокинувся від того, що трусився будинок.

«Я, просто, проснувся, а там якийсь вибух на фоні. Тоді ж якраз говорили постійно про те, що війна буде. А 24 лютого я ще пізно ліг спати. Але зразу відкрив інтернет і побачив, що почалося повномасштабне вторгнення», – пригадує пожежний.

Той день Юрій не був на роботі, але буквально через годину всіх рятувальників викликали в частину.

«Тоді на аеродром їздив не я –  їздив той караул, що там чергував. Нам розказали, які наші дії, перевели нас на посилений варіант служби».

Він розповідає, що на роботі стали частіше ходити на чергування, з’явилося значно більше обов’язків та навіть громадяни стали частіше звертатися:

«Люди звертаються до нас, як до тих, хто може більше знати. Адже, наприклад, коли приліт в якийсь об’єкт інфраструктури, то збирають резерв, а це не щось звичайне, що може бути у мирний час. Бували випадки, коли навіть сусіди питали, що сталося, коли у тривогу проїхало три наші машини».

Також тепер пожежники повинні бути готові до того, що їх викликатимуть в інші регіони України. Наприклад, з Луцька одна зміна їздила на три тижні чергувати до Харкова, щоб харківські пожежники змогли піти у відпустку та відпочити. Адже Харків – це одне з тих міст, де прилітало найбільше.

Попри те, що пожежників можуть викликати в інші області, лучанам не варто хвилюватися – у місті все ж вистачатиме пожежників. До прикладу, на зміну в частині заступає 12 осіб, а якщо стається щось серйозне, то відразу викликають резервних.

Таких пожеж, як після ракетного удару по нафтобазі, у Луцьку не було

Коли горіла нафтобаза, якраз чергували два караули пожежників.

«Вони тоді туди й поїхали. Наша частина, перша частина, туди поїхали всі. І я там був», – пригадує рятувальник.

Юрій каже, що з такими пожежами, звичайно, що не стикався. І лише один пожежник в Луцьку, який має вже вислугу 25 років, подібну пожежу бачив:

«Це була ніч, зранку ми вже стали чорні від того диму. До вогню сильно близько неможливо було підійти. Дуже висока температура, а ти весь одягнений у спорядження і все ж вогонь відчувається. На касці є таке забрало, от тільки його піднімеш, то не зможеш дивитися, тому що така температура. Не витримуєш. Я мав підшльомник зеленого кольору, то він аж пожовтів від температури».

Але як він запевняє не справитися з пожежею не боялися, тому що там було багато спеціалістів. Відчувався страх через інше:

«Боялися, щоб не прилетіло ще. Тому, що коли знаєш, як з вогнем боротися, як його ліквідувати, локалізувати, то з ракетою ти не можеш нічого зробити. Ти не знаєш, летить чи не летить, від тієї ракети ніхто не застрахований. І ракета – це не те, що камінь десь впав. І там було чому вибухати. Тоді ми тільки приїхали, почали розгортатися, як дали команду, що все кидаємо, всі в бомбосховище. Ми там побули буквально декілька хвилин і потім нас вернули знову на позиції. Могло ж прилетіти ще, а там бочка якби зірвалася б, то хто ближче, то й…».

Ліквідовували тоді пожежу приблизно добу.

«Ввечері був приліт, а пожежу ліквідовували до наступного вечора. Звечора працювали ті, що чергували дві зміни. Ми десь десять годин провели на пожежі, а зранку автобусами завезли наступні дві зміни. Вони нас поміняли», – розповідає Юрій.

Пожежник каже, що в них так вийшло, що кожна зміна по одному разу потрапила на ліквідацію обстрілів. Не було такого, що припало все одній зміні все закрити. Тому Юрій був задіяний лише на ліквідації пожежі на нафтобазі.

До війни Юрій із серйозних пожеж пам’ятає лише луцький ЦУМ:

«Це сталося четвертого грудня 2011 року. Я дуже запам’ятав цей день. Тоді викликали всіх. Це була надзвичайна подія для Луцька. Можна пожежу локалізувати і вона тоді не йде далі. А там був такий відділ з книгами, весь завалений, а книжки тліють. Треба все розгрібати – це не те, що полив водою і все, а ллєш дуже багато води, а пожежа все ж не гаситься. Це треба все розгрібати і промити дуже добре. Тоді навіть машина залишалася на ніч на всякий випадок».

Нафтобаза на пам’яті Юрія – це друга після пожежі у ЦУМі масштабна пожежа у Луцьку.

Пункти незламності: як пожежники допомагають людям бути на зв’язку та навіть готувати їжу

З жовтня росіяни розпочали завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі України. Наприкінці листопада в Україні Державна служба з надзвичайних ситуацій розпочала розгортати «пункти незламності», щоб українці на випадок відключення електрики мали змогу підзарядити телефон, отримати wi-fi, зігрітися, випити гарячого чаю чи кави. То ж у надзвичайників побільшало ще обов’язків.

На таких пунктах чергує і Юрій. Він розповідає, що чимало людей зверталися до «пунктів незламності» у Луцьку, коли електроенергії не було понад добу.

«Я чергував у той день, коли якраз понад добу не було світла. Дуже багато людей звернулося – більше тисячі. Звертаються, питають, коли відновлять світло. Ми розказуємо, що не ми світло подаємо, що не в нас це треба питати. Навпаки кличемо «Приходьте до нас, коли немає світла. Зарядіть телефони, попийте чаю, поспілкуйтеся». Зараз вже не такі відключення великі, як в той день.

У кого електричні плити, то навіть не мали, як тоді приготувати їсти. Приходила до нас молода мама, сказала, що їй не треба ні телефона заряджати, ні інтернету, лише, щоб дали розетку включити блендер, бо дуже потрібно змолоти дитині м’ясо. І молола у нас м’ясо. Ну, а що робити? Дитина ж не питатиме, чи є світло», – усміхається рятувальник.

У Луцьку є чотири пункти незламності у наметах по різних районах, також у кожній пожежній частині облаштований пункт незламності. До прикладу, у частині, де працює Юрій є генератор, бомбосховище, можна зарядити телефон, погрітися та попити чаю.

Кумедні випадки з роботи, небезпека та спорт – будні пожежника

Звичайний робочий день пожежника розпочинається за півгодини до зміни караулу. За цей час пожежник переодягається у свою форму. Потім – розвід, де один караул передає зміну іншому караулу. Під час розводу запитують, які сталися надзвичайні події, приймають машини, спорядження. Зранку до обіду відбуваються заняття, потім здають нормативи (це відбувається під час кожної зміни). А вільний час пожежники проводять, граючи у теніс чи футбол – для цього для них спеціально облаштували кімнату відпочинку та майданчик на території пожежної частини.

Якщо ж потрібно виїхати на пожежу, то у рятувальників є лише одна хвилина, щоб після сигналу тривоги виїхати з гаража.

Юрій розповідає, що трапляються і кумедні випадки у роботі. Наприклад, доводиться знімати звідкись котів.

«Ну, буває, треба бути людянішими і зняти кота», – сміється він.

А ще досвідчені пожежники вміють відрізняти за запахом, що горить:

«Якось йшов я у під’їзді, був запах диму з привідкритих дверей на поверсі. Сусіди кажуть «Горить». А вам будь-який пожежний розкаже по запаху, що то підгоряння їжі, бо це характерний запах, він відрізняється. Осінню, наприклад, сезон варення, їжа дуже характерно смердить, коли вона вже пригоріла. Я просто пройшов, заспокоїв сусідів і пішов».

Бувають і такі випадки, коли люди в квартирах випадково зачиняються. Але найчастіше це роблять маленькі діти. Доводиться тоді визволяти їх також пожежникам.

Разом з тим Юрій вважає, що люди зараз стали більш відповідальними – тепер, коли щодня вимикають електрику, вони обережно поводяться з обігрівальними приладами та пічним опаленням. Та все ж пожежний нагадує, що у квартирі не варто використовувати відкрите полум’я, аби не почалася пожежа.

Рідні Юрія переживають за нього, адже небезпеки на роботі все ж більше, ніж кумедних випадків:

«Вони звичайно переживають, але є така робота і хтось має її робити, а якщо робота подобається, то це тільки задоволення», – сміється він.

Небезпечні моменти для нього – це коли в приватному секторі, в хаті чи в сараї є якийсь газовий балон, і пожежники не знають, на якій стадії він може вибухнути. Або ж, коли гараж горить вже з машиною, то незрозуміло, чи там повний бак або чи на газу машина тощо.

«Бо вогонь можна приборкати, коли ти бачиш, контролюєш його, а коли невідомо, що горить, то це треба дізнаватися спочатку і, в першу чергу, можливо, туди треба зайти, винести ці балони, а потім вже продовжувати гасіння», – пояснює пожежник.

Завжди бути у формі на улюбленій роботі Юрію допомагає спорт. Спортом Юрій тривалий час займався професійно. Він є володарем кубка з пожежно-прикладного спорту.

«Спорт звичайно допомагає в роботі і надає впевненості у роботі. В Україні був майже в кожному обласному центрі. Команда Волинської області завжди займає найвищі місця, от у цьому році (ред. – 2022 році) перше місце зайняли. Зараз я вже участі у змаганнях не беру. Іноді у нас є змагання між частинами, обласні змагання, то мене залучають. Я підтримую зв’язок з командою, вони мене запрошують на футбол».

Юрій каже, що задоволений своєю роботою і в його частині є все для плідної праці. На запитання, чи тяжко працювати з людьми, він каже, що ні, адже вони більше дякують за порятунок. Пожежний впевнений, що цю найважчу зиму українцям вистачить сил пережити:

«Я думаю вистачить сили, люди зараз більш згуртовані і більш допомагають один одному».

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: