«Навіщо багато говорити»: у Луцьку презентували книгу Володимира Павліка

Зупинитися, зафіксувати мить, подумати про емоції, про реальне життя – саме про це нова книга письменника з Луцька Володимира Павліка. «Навіщо багато говорити» –  назва книги, яка каже сама за себе.

Про те, чому ця книга має бути цікавою для сучасних читачів розповів сам автор та його друзі під час презентації, яка відбувалася у день народження Володимира Павліка, 21 січня, у Художньому музеї Луцька.  

Як сказав у передмові до книги письменник Ігор Павлюк, книга ця, як бачимо, містить образки-флеші та просто записи емоційних думок чи вдумливих емоцій автора (вислови, афоризми, жарти, міркування, думки»), чия художня правда і правда життя сплелися, як власне слова у добрій пісні, як Інь і Янь, як віскі і… сир, як Володимир Павлік і Луцьк.

Директорка музею Зоя Навроцька зазначила, що Художній музей вже давно став майданчиком для дружніх зустрічей, для гарних інтелектуальних забав:

«Це завжди виходить дуже душевно і гарно. Взагалі наш музей він для цього, він палац. Ці твори, які ви бачите довкола, вони звиклі в князівському палаці бачити розкішні банкети, бали, бути присутніми на різноманітних оказіях. І ось наша одна із таких. Але Володимир Павлік – це наш давній музейний друг. Всі ви знаєте його таке становище у суспільстві і у нашому суспільному житті Луцька. Це такий лучанин, який впізнаваний на вулиці, але в музею з ним особливі стосунки. Ми дуже радіємо, коли Володимир Павлік у нас буває – зазвичай опісля його відвідин наших виставок залишаються твори – це його подарунки. І він вже суттєво поповнив наш фонд. Так ось друзі, сьогодні подія із числа таких. Рубіж, який сьогодні є в його житті – дуже важливий. Наше музейне братство бажає йому багато таких рубежів і приходити до них зі значними здобутками. І ось це дуже мудра ідея – день народження зустрічати зі здобутками. І презентація цієї книжки – це один із таких здобутків. Ця книжка – останній із здобутків. Він людина не тільки пишуча, але й та, яка читає, яка відкрита до нових знань, а особливо до слова. Слово стало його інструментом певного часу. І наша музейна компанія також дарує йому слово – це збірка, дуже чудово ілюстрована, вона називається «Відьма. Поезія крові» Волхва. От вона буде співзвучна, і, думаю, йому принесе насолоду».

Іменинник також прийшов із подарунком для музею – він подарував твір Тетяни Ядчук-Богомазової – батик із серії «Різдво».

«Володимир знав, що Тетяна Ядчук подарувала нам два батики із великої серії «Різдво» і у нас було тільки два. А ми мріяли про третій. І ось Володимир зробив нам на свій день народження блискучий подарунок. Дідух, барви, мелоси Різдва, різдвяний птах, багато іскор, вражень, зірка вертепна, і ось ця птаха мрії посіває все. Ми дуже пишаємося, що цей твір у нас є, а крім того, він дуже цікавий за виконанням, це батик – це дуже складна техніка», — подякувала Зоя Навроцька.

Володимир Павлік подякував тим, хто підтримав видання його книги – Олександру Карпуку, Віктору Білотіну, Юрію Ольховому, Богдані та Дмитру Свистунам, Анатолію Войтовичу, Миколі Волошину, Ігорю Павлюку, Володимиру Карпуку, Володимиру  Вдовенку та всім, хто долучився. Він зазначив, що у нас може людей десять заробляють на грантах або на імені, якщо вже розпіарені, а всі інші видають книги за свої кошти або за спонсорські.

Як зауважила Зоя Навроцька, якось так складається, що упродовж віків українська культура виживає завдяки звичайним українцям, а не владі – їхніми зусиллями видавали книги, будували неймовірні храми, палаци і чому і надалі так триває:

«Звичайно, що хотілося б, щоб були видавництва, які б замовляли, платили великі гонорари і письменник чи художник починав багатіти. Але у нас виходить так, що письменник пише, а потім це і є його ж проблема. Його оточення бере на себе видання, фіксацію цих речей. Це дуже важливо, і я хочу аплодувати цим людям, які сприяють, які незважаючи ні на що, об’єднуються і роблять гарні справи».

Заслужений лікар України Володимир Карпук наголосив, що у сучасній українській літературі багато фентезі:

«Настільки надумано, відірвано від життя, а ми і так живемо у віртуальному світі, у соціальних мережах. І маємо уже ці наслідки. Знаєте, нещодавно мене приголомшив випадок, коли загинув 13-річний хлопчик під Володимиром. Діти вибігли на берег до річки. Він провалився, а вони спокійно його залишили, бо там була якась жінка. І побігли спокійно на урок, нікому нічого не сказали. Це свідчення великої відірваності молодого покоління від реального життя. Фентезі, фантастика заполонили весь світ і ми живемо матрицями. Знаєте, навіть ця біганина постійна, яка відриває тебе від роздумів, від вміння вхопити мить, зафіксувати мить, якої більше ніде не буде. І ось ця книжка Володі – якраз оце вміння зафіксувати секундність, зафіксувати щирі почуття. Він ділиться зі світом, з читачем щиро, не боячись, що хтось його буде осуджувати, картати, говорить про свою емоцію. Бо література, як казав Ігор Павлюк, це історія емоцій. Він літописець отих емоцій, які в нього народжуються в серці і передає читачеві. І їх цікаво читати, їх завжди будеш пам’ятати, воно залишиться, як бабусин пиріжок зі своїм смаком, поглядом, і будеш пам’ятати все життя, бо це людське, це реальне. Ота його величина, як письменника, у тому, що він говорить про реальне, про те, як треба прожити у нашому часі, де дуже багато біганини, де дуже багато суєти. І ту книжку хочеться читати, так, як посидіти в хорошому кафе в центрі міста, з вікнами відкритими на собор і мати спокій, мати задоволення від того, що ти зупинився, від того, що ти задумався. Основне те, що Володя має свого читача – того читача, який вчиться у нього жити філософськи, відноситися до життя, і почуття єдиної родини українства».

Громадський діяч Володимир Редкач зауважив, що після прочитання книжки надихнувся поїхати з дружиною у Карпати:

«Після історії про сина Павліка, який зараз живе в США, де він звернувся до пожежників, щоб вони привітали дитину, то я зрозумів, що все можливо і у батьківстві. Коли ти хочеш щось зробити – це реально, і це надихнуло».

Володимир Павлік повідомив, що видавець Василь Гутковський цю книжку запускає по всім книгарнях України. Також декілька книг передадуть лікарням, щоб їх могли читати пацієнти та надихатися швидше повернутися до нормального життя.

Нагадаємо, що Володимир Павлік, який є також керівником проекту культурно-професійних обмінів щороку нагороджує осіб, які причетні до створення позитивного образу України у світі. За ці роки нагородили вже понад 40 осіб. Цього року Володимир Павлік нагородив дипломом Миколу Волошина, але той, на жаль через стан здоров’я не зміг бути присутнім на заході.