Молодий фермер поблизу Луцька вирощує овець та хоче зробити на Волині європейську ферму. ФОТО

Молодий фермер-початківець попри складну ситуацію у країні вирішив ризикнути та розпочати власну справу. Чоловік не хоче їхати за європейським життям за кордон – він хоче жити по-європейськи вдома, займаючись улюбленою справою на власній землі. Олександр Джус, отримавши від бабусі у спадок землю, вирішив розводити овець та відроджувати фермерство у місцевій ОТГ. Чоловік наполегливо йде до своєї мрії, прагнучи зробити у місцевій громаді так, щоб було навіть краще, як у Європі. Попереду ще багато роботи, адже  ферма з’явилася майже рік тому.

Олександр Джус розповів для інтернет-видання «Волинь Online» про перші успіхи, труднощі та плани.

Чоловік ще з дитинства любив працювати з тваринами – спочатку займався то кроликами, то свиньми. Вівцями тоді не було змоги займатися, бо був потрібний випас:

«Зараз є кусок поля, і щоб його не не здавати в оренду, вирішив робити ферму, щоб зробити те, чого немає ні в кого», – каже господар.

На фермі він поки що розводить овець романівської породи, яких придбав у таких же українських фермерів, як і він сам.

«На одній породі не хочу зупинятися», – каже фермер.

Олександр із захопленням говорить про свою справу. Хоче зробити не просто ферму, а щоб це була гарна місцина, де навкруги зелена трава, гарні доріжки – цікава туристична локація у місцевій ОТГ. Однак на улюблену справу йдуть великі кошти. Наприклад, з-за кордону привести овець дуже дорого:

«Всі питають, коли ти вернеш за цю ферму гроші. Це ж гроші були вкладені не для того, що воно має вернутися, воно має ще далі добудовуватися, щоб тут не була банальна ферма. Тут буде гарне місце, люди будуть приїздити дивитися, діти приходити зі школи».

Фермер каже, що якби були б гроші, то для нього взагалі не було б труднощів. Коли він вирішив розпочати свою справу, то ніхто його не підтримав, бо не бачив фінансової вигоди, тим більше, що ферма поки що не приносить доходу. Олександр наразі на стадії експериментів. Як саме вирощує вівці, поки не може розповісти, але обіцяє, що ніякої хімії на нього фермі не буде – усе натуральне.

Олександр Джус нещодавно брав участь в проекті від «1+1» «Громада на мільйон». У березні цього року стало відомо, що чоловік виграв від власника найбільшої вівчарської ферми у Східній Європі, одного з ведучих шоу Дмитра Огньова 30 овець породи «мериноландшаф» та двотижневе навчання на його фермі. Для проекту тоді була умова поставити хлів на 70 кв. м.

«Так вийшло, що будував тоді для своїх овець, і не було можливостей фінансових. Це 100 тисяч гривень, як мінімум, на дерево і робоча сила хоча б своя. Якраз добудовувався і не було грошей, тому переробив літнє стійло для своїй овець, а те віддав на проект половину», – каже Олександр.

Чоловік зовсім не очікував на перемогу. Дуже задоволений, що мав змогу навчатися на фермі в Дмитра Огньова:

«Це ферма в європейському стилі. Дуже чисто, дуже гарно зроблено, в принципі працювати там не є важко, люди там працюють із задоволенням. Ферма – на вищому рівні. Це поблизу Дрогобича на Львівщині».

Фермер каже, що хоч багато знає уже про вівці, бо у себе на фермі пройшов хорошу практику, та все ж навчання було корисне і багато що для себе взяв звідти.

Овець наразі ще йому Дмитро Огньов не передав. А тим часом уже вся громада з нетерпінням чекає, коли вони приїдуть. Чекає і Олександр – вже два місяці, як для них готове приміщення. Із цих 30 овець планує швидко зробити велике поголів’я.

Господар уже багато вивчив про овець і на цьому не зупиняється, постійно шукає нову інформацію, навчається. Розповідає, що раніше боявся, як вівці перенесуть холод, робив їм, як тепліше, а виявилось, що навпаки потрібно менше тепла, бо вівці переносять у стійлі мінус 10 градусів, а 5—10 градусів тепла їм цілком вистає, аби нормально зимувати. Не дуже вибагливі вівці і до їжі – їм потрібна трава, зерно, солома, додають ще сіль, також можна давати вітаміни, однак це дуже дорого. Навесні та восени овець вакцинують від кліщів, гельмінтів тощо.

Овець ще на своїй фермі Олександр не різав. Каже, що ще не знає, як це буде, але розуміє, прийдеться починати вчитися, бо продають ж і м’ясо, і вовну, і шкури. Вовна і шкури зараз не цінуються, хоча із них можна робити, до прикладу, ковдри, однак для цього знову ж таки треба мати велике поголів’я та власне виробництво.

Фермер завдяки Інтернету переймає і європейський досвід, цікавиться як там, щоб зробити ще краще. Олександр переконаний, що і у нас скоро буде таке, чого немає там:

«Питання лише в часі і людях – чи захочуть вони. Бо треба захотіти. Ми беремо все звідти, бо у нас все занедбане. У нас немає нічого. Всі ферми розвалені, все продане на будматеріали, тварини всі побиті, немає нічого. Питання у тому, хто захоче це відродити. Це дуже важка справа, треба час і немалі гроші».

У Європі популярні сімейні ферми, де працює вся сім’я. Для Олександра ж навпаки ферма – це його задоволення. Дружина тим часом доглядає дитину. Каже, що діти його обиратимуть самі, чим займатися, однак, якщо захочуть працювати на фермі, то він не буде заперечувати.

На майбутнє Олександр хотів би розширятися і робити ще одну ферму. Каже, що є плани, і ще багато закинутих земель. Хоче розводити і кіз, бо є невелика площа, де їх можна утримувати – вони не потребують такого випасу, як вівці. Виробляти хотів би навіть у майбутньому сири.

Уже обговорював із фермерами із інших областей про можливість об’єднання, щоб у майбутньому була можливість продавати м’ясо навіть у Європу.

«Питання у тому, чи є такі люди, які захочуть довго цим займатися. Я працюю зараз ще на ринку, який мене підтримує, а люди, в яких немає підтримки, не можуть розвинутися. Хіба що є людина, у якої дуже багато землі, що вона має, де брати корми. Я практично все купую. Щоб виходити на європейський ринок, треба велику кількість овець», – каже фермер.

На Волині Олександр теж знає фермерів, однак ще не спілкувався з ними. Грантові програми європейські поки не знаходив, та й важко фінансово у них брати участь. Однак думав про пошук партнерів з Європи. Фермер каже, що є класна пропозиція, але спочатку хоче зробити те, що може самотужки, аби було що показувати партнерам.

Чоловік знає, що і в Україні є підтримка від держави, але поки що, каже, все дуже важко. Особливо зі землею. Земля належить йому, а він на ній не може будувати, бо це пай. Розповідає, що звертався із цим питанням до різних структур, однак всі розводять руками. Тому ризикнув і поки що поставив тимчасові споруди.

«Це ризик, але, якщо боятись всього, то у нашій країні, можна нічим не займатися», – вважає Олександр.

На заробітки чоловік категорично їхати не хоче:

«Як може наша країна розвиватися, якщо всі виїжджають на заробітки? Я сказав, я на заробітки не поїду, треба тут щось починати. Всі їдуть туди, аби привезти гроші, щоб прогодувати сім’ю. Вони привозять ті гроші, гроші розходяться, і їдуть далі на заробітки. Ти стаєш старий і нікому не потрібний, на цьому закінчуються все життя. Діти гарно одягнені, провчилися, вони далі починають дорогу батька… Заробітки, заробітки, це все тягнеться… Ніхто нічого не хоче робити. Одиниці, хто почав тут щось робити. Якщо взяти бізнес, то зазвичай, це бізнес, який передали батьки. Молоді люди, якщо знайшли перспективну роботу, то тримаються свого місця, інші – їдуть на заробітки, щоб заробити більшу зарплату. У нас вся країна працює за кордоном вже. На нашій роботі, де я працюю, то повна яма, просто, вже немає з ким працювати. У ті роки ще було якось нормально, цей рік – вже все. І якщо далі так буде, то у цій країні не буде кому працювати, бо скоро всі виїдуть. Тут залишаться ті, які мають дуже великий бізнес, але вони притихнуть і будуть триматися на плаву».

Підтримку, за словами Олександра, чекати від держави важко. Розповідає, як йому потрібний був трактор, то ніхто підтримати не хотів фермера-початківця – не міг взяти навіть реального кредиту:

«А під 28 %, то ти за три роки віддаєш ще один трактор – це нерозумно для фермерських господарств».

У місцевій громаді підтримують й вболівають за молодого фермера. Олександр дуже радий, що голова Княгининівської ОТГ Олена Твердохліб дуже добре відноситься й навіть витягнула його тоді на участь у проекті від «1+1».

Олександр не здається попри труднощі і вірить, що його мрія здійсниться.

«Не кожен витримає це. Були такі моменти, коли я спав 3—4 години вдома, бо працював на роботі, звідти їхав сюди, а ще дружина народила, а я тут жив на фермі», – каже чоловік.

Попереду в Олександра ще багато роботи, однак перші результати уже є – у кошарі бігають молоді вівці, поряд свіжовикошена трава, із якої зроблять сіно на зиму, новеньке стійло, яке вже чекає овець від Дмитра Огньова. Чоловік радіє уже цим першим успіхам та каже, що відпочиває тут душею.

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com