Менше десяти кілограмів неорганічного сміття за півроку: як лучанка живе zero waste

Щодня ми із супермаркетів приносимо величезну кількість поліетиленових пакетиків, пет-пляшок, різноманітного пластику і навіть не задумуємося, що з ним буде далі. Де це все дівається і як впливає на нас. Що робити зі своїм сміттям? Для когось – це просто викинути у контейнер, який потім забере сміттєвоз. І так щодня. Аж поки планета не потоне у смітті. 

Чи можна жити без відходів у сучасному світі для інтернет-видання розповіла zero waste блогерка, одна із організаторів «Zero waste fest» у Луцьку Катерина Демидюк.

Зараз вона виготовляє еко-сумки, торбинки, соломинки зі скла, проводить лекції для громад щодо сортування сміття та загалом напрямку zero waste.

Катерина Демидюк прийшла до zero waste лише два роки тому. А починала взагалі із простого сортування сміття. Якось прийшла додому із магазину, розпаковувала покупки і задумалася про те, скільки пакетиків використовує людина всього лише раз. Тоді вона і почала свою боротьбу із відходами.

Поки закони не регулюють поводження із відходами виправити ситуацію зі сміттям можуть пересічні українці

Cучасний Закон про відходи ухвалити ще майже два роки тому у рамках Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС. Однак відповідний законопроект внесли на розгляд парламенту лише в липні цього року, а 28-го серпня відкликали. Отож невідомо, коли в державі запрацює належна система поводження з відходами і сортування не стане поширеним повсюди.

«Кожен ще шукає свій варіант. Є одна відповідь – зменшити свої потреби. Свідомість, розуміння і планування можуть дати хороший результат», – переконана Катерина Демидюк.

Міський полігон твердих побутових відходів у Брищі поблизу Луцька використовують з 1972 року. Проектний обсяг видалених відходів становить 4125,96 тонни. Цьогоріч у міськраді повідомляли про те, що його потужностей може вистачити лише до кінця року. Водночас, є ділянка для будівництва сміттєпереробного заводу, однак на його будівництво потрібно 65 мільйонів євро, що є непідйомною сумою для міського бюджету. Іноді у місті виявляють стихійні сміттєзвалища, тому складно точно визначити обсяг відходів, які продукують лучани.

Принципи zero waste

Катерина дізналася про них два роки тому від подруги. Zero waste має п’ять принципів – англійською «5 R», а українською «5 С»: Refuse (скажи «ні»), Reduce (скорочуй споживання), Reuse (скористайся повторно), Recycle (сортуй та утилізуй), Rot (сумлінно компостуй). Найголовнішими є перші з перерахованих принципів.

Катерина зауважує, що переробка стоїть не на першому, а на четвертому місці, тому що для того, щоб дійти до переробки потрібно навчитися дійсно скорочувати своє сміття по-максимуму, оскільки переробка не є панацеєю та нас не врятує.

Дівчина живе у стилі «Zero waste», який заснувала Беа Джонсон (ред. блогерка і лекторка, народилася у Франції, з 1992 року мешкає у США, насамперед відома як авторка книги «Дім — нуль відходів. Гід до щасливого життя в сучасному світі без зайвих витрат і сміття»). Зовсім не виробляти сміття нереально, все одно якесь сміття буде накопичуватися. Принцип zero waste не дійти до якось літрової банки, а максимально обдумано робити шопінг. Ви мусите наперед розуміти, що ви купуєте, з чого воно зроблене і як воно впливатиме на екологію чи навіть здоров’я. Потрібно прагнути виробляти якомога менше відходів. Наприклад, якщо ви знаєте, що паперовий стаканчик насправді не є паперовим і його неможливо здати в переробку, але ви все одно його берете, це ваш свідомий вибір.

Навчитися продукувати менше десяти кілограмів неорганічного сміття за півроку, сортуючи відходи

Вона розповідає, що оскільки живе не одна, то за півроку вийшло 5-7 кілограм неорганічного сміття. Ще кожні два тижні назбирується 16 літрів органіки. Катерина наголошує, що органічне сміття – це близько 50-60 % сміття, тобто це більша частина. І органіку дуже важливо почати сортувати, тому що з неї можна зробити добриво. Якщо ж органічні відходи потрапляють на сміттєзвалище разом з іншим пластиковим сміттям, вони не перегнивають так, як мусять перегнивати, і стають загальним сміттям. До того ж  через цю органіку якраз найбільше виділяється метану, тобто парникового газу. Тому важливо почати сортувати органіку.

Катерина запевнює, що у домашніх умовах – це реально. Вона мешкає у квартирі і купила компостне відро. В інтернеті зараз дуже великий вибір, нічого важкого, немає неприємного запаху, якщо все правильно робити. Потрібно врахувати, чи є у вас можливість кудись подіти органіку, наприклад, відвозити для родичів у селі або закопувати у себе під будинком на клумбі чи під деревом.

Компостувати можна лише рослинні продукти. У Луцьку є виробник вермікомпостерів. Це компостери з каліфорнійськими черв’яками, які перероблюють органіку в гумус. Це взагалі дорогий продукт, який можна навіть продавати. Катерина не споживає продуктів тваринного походження, тому у неї всі залишки їжі – це органіка. Відмінність вермікомпостера від простого компостера – черв’якам не можна все кидати, вони, наприклад, не люблять цитрусових, не люблять часник, цибулю, тому їх потрібно спочатку ферментувати у простому відрі, а тоді вже через якийсь термін давати черв’якам.

У компостерах іншого типу використовуються для компостування бокаші, їх потрібно підсипати у відро кожного разу, коли кидати відходи. Вони пахнуть хлібом. Одного кілограму бокашів Катерині вистачило на сім місяців, однак, тут вже залежить від того, хто скільки має органічних відходів. Відро можна виготовити і самому. У будь-якому разі воно може прослужити все життя. Ціни в межах 100 євро.

«У мене мало сміття тому що я не використовую пет-пляшок. Без них можна обійтися: поставити вдома фільтри, замовити великий бутель води. Якщо я йду, я завжди беру свою баночку, термочашку, вода завжди при мені, якщо я хочу пити, мені не треба заходити в магазин і купувати воду у пет-пляшках», – розказує Катерина про те, як можна обійтися без пластику.

Катерина наголошує, що zero waste – це планування:

«На перший погляд, може здатися важким, але до цього треба звикнути, як будь-яку звичку можна випрацювати протягом 21 дня. Ми, до речі, квест проводили з випускниками вищих навчальних закладів».

 Як не піддатися маніпуляції екологічністю продукту

Поліетиленові пакети розкладаються в природі, але на мікропластик, який не зникне з Землі.

До складу біо-пакетів, які рекламують торговельні мережі, просто додають оксо-добавку. Як вказують виробники таких пакетів – ця добавка допомагає розкладатись матеріалу на воду, вуглекислий газ і біомасу. Але це неправда. Досліди показали, що навіть за наявності світла і повітря (чого на полігоні немає, адже сміття трамбують під піском) ці пакети просто розпадаються на дрібні шматочки – пластикову пилюку-мікропластик. Потім він подорожує з ґрунту в воду, з води, наприклад, в рибу, а потім до нас на стіл.

«Так звані біо-пакети розкладаються за три роки. Але це маніпулювання людьми, які не орієнтуються в цій темі. Я знаю, що мережа «АТБ» навесні робила анонс на сторінці у «Фейсбуці», що всі магазини мережі в Україні перейдуть на ці біо-пакети. Насправді, це ті самі пластикові пакети, в них додають  діоксид, що допомагає їм розкластися на мікропластик, тому що пакет пластиковий», – пояснює блогерка.

Єдині біо-пакети, які дійсно розчиняються на 100 % – це пакети зроблені з крохмалю кукурудзи чи картоплі або цукрової тростини. Вони трішки дорожчі за поліетиленові. Блогерка розповідає, що була в Італії, де у більшості супермаркетів є ці пакети з кукурудзяного крохмалю. В Україні їх роблять з картопляного та кукурудзяного крохмалю і  вони не розкладуться на мікропластик. Їх можна компостувати. Але, обов`язково треба читати склад того, що купуєте. Не потрібно підтримувати грінвошинг.

«Але є ще краща альтернатива – це багаторазова торбинка. Можна пошити собі торбинку з залишків якихось тканин, одягу, щоб не брати нового матеріалу, ну якщо вже геть не можеш, не вмієш, то можна придбати в магазині», – радить дівчина.

Відмовитися від одноразовості

Катерина переконана, що ми повинні відходити від одноразовості, адже навіть той самий пакет з крохмалю – це не є краще рішення, бо це нове виробництво, що потягне за собою використання якихось ресурсів, а цей пакетик призначений для одноразового використання, він постійно буде тягнути ресурси землі. Багаторазовою ж торбинкою можна користуватися все життя.

«Багаторазовість врятує нас. Потрібно купувати речі багаторазового використання», – каже Катерина.

Насамперед, що можна багато разів використовувати – це торбинки, як маленькі для покупок на вагу, так і великі, куди складати покупки. Друге – це замінити одноразові пет-пляшки багаторазовими. Якщо людина дуже любить каву чи чай на виніс, то купити собі багаторазову чашечку, щоб можна було туди наливати собі каву та чай.

Замінити кухонні губки, зроблені з поліпропілену, який дуже довго розкладається, на губки із люфи (кабачок). Ними можна мити як посуд, так і себе. І їх можна компостувати. Зубні щітки варто замінити на бамбукові, бо ми їх також часто міняємо. На людину в рік припадає чотири зубні щітки, а нас майже вісім мільярдів. Це дуже велика кількість щіток, які взагалі не підлягають переробці.

Вушні палички потрібно вибирати або з бамбуку або з паперу. Зараз з’явилася новинка, на українському ринку вона ще недоступна, але її можна придбати на китайських сайтах –  силіконова вушна паличка, яка може прослужити все життя замість постійних покупок пачки паличок.

Можна замінити гелі для душу, бо більшість їхнього складу – це вода. Катерина радить замість цього придбати звичайне тверде мило. Питання косметики, з її слів, складне, адже воно є також етичним питанням: це і проведення дослідів на тваринах, і мікропластик, що часто входить до складу косметики, і пластикове упакування практично всіх косметичних засобів. Але зараз з’являється дуже багато українських виробників косметики.

Катерина також радить відмовитися від соломинок, наголошувати про це у кафе чи ресторані під час замовлення.

Спланувати свій гардероб так, щоб всі речі були перед очима і ми бачили, що нам потрібно купувати, а що ні. Дівчина радить не бути залежним від одягу, не породжувати одноразовість у моді – купив, одягнув один раз і викинув.  Одяг можна віддати тим, хто потребує, чи продати. Якщо вже у такому стані, що не можна носити, річ можна пустити на ганчірки. До прикладу, «Укрзалізниця» закуповує великі партії ганчір’я у секондхендах, щоб не купляти нові ганчірки для миття потягів.

Катерина каже, що будь-яка тканина, навіть натуральна, є пагубною для екології, бо для її вирощування потрібна велика площа землі. Навіть, якщо це органічна тканина, якщо нема пестицидів, це важка ручна робота, людям платять копійки у тих країнах, де вирощують сировину на тканини.

«Екологічна бавовна, по суті, не є екологічною, просто людям так морально легше, «Я купив еко-бавовну, я такий молодець». Будь-яка тканина забруднює довкілля і на її виробництво йде велика кількість води, тому найкраще вибирати локальних або найближчих до нас. Наприклад, ми шили торбинки із тканини, що купували в одній з фірм. Але я нещодавно дізналася, що сировина для їхньої тканини їде з Таджикистану, а це дуже далеко, це залишає дуже великий-еко слід, і мої торбинки виходять не такі вже мега-класні і мені неприємно. Я відмовилася від них і знайшла ближче, з Білорусі», – розповідає блогерка.

Якщо обирати серед натуральних тканин, то напевне, краще льон, бо на нього йде менше пестицидів, ніж на бавовну. Конопля дорога, тому що в Україні немає належного законодавства для її промислового вирощування. На синтетичні ж тканини не потрібно стільки затрат, як на вирощення натуральних.

«Я вже дійшла до такої стадії, що розумію, що немає ідеалу. Іноді навіть машина на бензині краще, ніж електрокар, бо там є теж купа нюансів», – говорить Катерина.

Небезпечні відходи – що з ними робити та як зменшити їхню кількість

В Україні важка ситуація з категорією небезпечних відходів. Поводження з ними контролюється на законодавчому рівні дуже строго і утилізацією мають право займатися тільки ті підприємства, які отримали спеціальну ліцензію.

Як пояснила блогерка, батарейки можна здавати у мережу магазинів «Watsons» та «Епіцентр» – це єдині поки що магазини, які мають контракти з Європою та вивозять зібрані батарейки у Німеччину та Польщу на переробку. Ці мережі навіть платять  за те, що вони можуть здати батарейки. В Україні наразі немає переробки батарейок, тому невідомо, що роблять з ними інші магазини. Також не рекомендує вона нести їх в школи.

«Людина здала і думає, що зробила хорошу справу, а насправді зробила ще гірше через те, що зазвичай ці школи не знають потім, куди здати ці батарейки. Накопичують їх на складах, батарейки у такій кількості починають виділяти багато токсичних  речовин і вони їх, просто, вивозять на полігон, бо не знають, куди подіти. А на полігоні скупчення такої кількості цих відходів жахливо отруює землю, йде у підводні води і потім ми цю воду отримуємо у наших квартирах»,  – зауважує Катерина.

Щодо лампочок та ртутних термометрів, то їх приймають у Луцьку біля ЦНАПу у спеціальний є контейнер, а потім везуть на утилізацію.

Протерміновані ліки та шприци мусять приймати лікарні.

«Є у Києві дві фірми, які приймають ці небезпечні відходи на спалення, і при великому бажанні можна назбирувати чи будинком чи сім’єю, зробити собі скриньку і, просто, потім відправити їм, заплатити лише за доставку, вони тоді їх утилізують», – каже блогерка.

Аби уникнути накопичення протермінованих ліків, варто купувати лише потрібне зараз. Якщо є щось, що не потрібне, то краще віддати тому, хто потребує.

До небезпечних відходів відноситься і техніка, то ж її краще ремонтувати, аби по-максимуму продовжити життя.

Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Інтернет-видання  «Волинь Оnline» існує за кошти краудфандингу, або ж громадського співфінансування – пропонуємо підтримати нас фінансово на будь-яку суму від 1 гривні, якщо Вам цікаво і надалі читати нас