Марина Занюк «Щоб працювати моделлю в Європі і не тільки, треба вкладати гроші насамперед в себе»

Модельний бізнес – сфера краси та… стереотипів. Українок запрошують попрацювати в європейських студіях та на подіумах все частіше. Поки хтось мріє і сумнівається, інші викладають в мережу фото з різних куточків світу. Що потрібно для «модельного щастя» в Європі розповіла інтернет-виданню «Волинь Online» Марина Занюк, засновниця модельного агентства «MZM». Агентству та школі Марини вже 16 років, а на мапі досвіду її вихованок поки що бракує лише Австралії. Марина порадила спробувати всі країни для роботи і розповіла, що українки абсолютно органічно вливаються в сферу модельного бізнесу Європи. А бонусом для читачів та поштовхом для фактурних дівчат можуть стати історії успішних, на яких Вам захочеться підписатися в «Інстаграм».  

Ваші моделі їздять по Європі. Є якісь конкретні агентства, чи як допомагаєте дівчатам туди потрапити?

Взагалі є багато агентств, з якими ми працюємо. Краще назвати країни. Дуже гарно співпрацюємо з Іспанією. Хоча всі думають, що Європа – це Мілан, Париж. Іспанія – чудовий ринок, Греція також, в Лондоні працюємо. Ну, а Мілан та Париж – само собою. Дівчина, наприклад, може працювати в Іспанії для  «ZARA», «Bershka», а в інших європейських містах не працювати взагалі. Все залежить від популярності різних типажів на конкретному ринку.

«Armani»

То розкажіть, що і де популярне.

Деякі агентства беруть один типаж, деякі – інший. Якщо модель працює добре, то буде працювати в багатьох агентствах. Але ще буває фарт, такої чіткої схеми, як в математиці немає.

Наші дівчата-моделі дуже часто працюють і в Китаї. Чим відрізняються за умовами моделінгу європейські країни та Китай?

В Європі все-таки ти себе відчуваєш людиною, в Китаї ти працюєш-працюєш-працюєш, там ти робітник. Не можна сказати, що це якось утискає права, але дівчата, які працюють і там, і там, в Європу їдуть залюбки, а в Китай конкретно заради роботи.

Який базовий набір моделі для роботи в Європі?

По-перше, зовнішні дані та параметри зі зростом від 175 см. Модель – це працівник рекламної структури, якщо вона гарно виглядає, то відповідно гарно рекламує товар, тоді його купують,  і агентство буде далі її відбирати. По-друге це портфоліо, бажано вже з роботами, а не лише з тестовими зйомками.

Які є фінансові моменти?  Чи є ризик вкластися і втратити?

Від моделі потрібні: зріст, параметри і зовнішність. У фінансовому плані потрібно вкластися в себе. Треба портфоліо, бо ми не можемо розказати, що в нас є така гарна і хороша Таня, Свєта чи будь-хто, її мають побачити. Тож найперше треба вкладати гроші в своє тіло, а тоді в портфоліо. Якщо не буде параметрів, то яке б там не було супер-портфоліо в супер-професіоналів, які можуть зафотошопити, все ж працювати не будеш. Інвестиції – в себе: здорове харчування, підтримка форми. Ну, і, звісно, інвестиція в документи, але це для будь-якої роботи. А далі закордонні агентства авансують модельну квартиру, переліт, кишенькові витрати раз в тиждень. Тобто, якщо не вдалося попрацювати на цьому ринку, то це щонайменше безкоштовна поїздка за кордон, щоб побачити ту чи іншу країну. Я думаю, що це круто з усіх боків.

Що таке модельна квартира?

Це коли дівчина живе з іншими моделями з цілого світу, інколи буває таке, що дівчата з різних країн дружать і через певний час. Тобто ти маєш собі друзів по всьому світу.

Розкажіть про успішні історії Ваших вихованок?

З останніх найуспішніших, то напевно Віка Вікторенкова. Вона перша за останні роки працювала в цьому сезоні в Нью-Йорку. Перед тим працювала і в Парижі, і в Лондоні, в Мілані. Вона працювала з Жан Полем Готьє, брала участь в Лондоні в показі «Armani». Це дуже круто для дівчинки, яка знає чого хоче і працює над собою!

Віка Вікторенкова працювала з Жан Полем Готьє

Можна відмітити Наті Бондзюк. Вона з Нововолинська. Працювала в Парижі, Лондоні, Мілані, Іспанії. Дівчина працювала з Сонею Рікель, Джоржем Хобейкою, «Blumarine». Всіх показів не перерахувати.

Наті Бондзюк для Соні Рікель

Наті Бондзюк працювала з Джоржем Хобейкою

Настя Корендюгіна – наша модель з Червонограда. Вона одна з найуспішніших в Іспанії, фотографувалася для «ZARA», «Bershka», після того була в Токіо, Афінах, Мілані, зараз для неї розглядаємо Лондон. Це одна з наших зірочок.

Настя Корендюгіна для «Bershka»

Є в нас ще такі майбутні зірочки, які зараз тільки готуються їхати в Європу. Ось Нінель Хом’як. Вона повернулася з Китаю, зробила дуже багато крутих робіт та журналів: «ELLE», «Cosmopolitan», «Harper’s Bazaar» та ін. Також має чимало робіт, які тепер «жирний плюс» для старту в Європі.

Першою починала в нас в Європі багато років тому Катя Федорчук, вона тепер паралельно модель та наш менеджер із закордонної роботи.

Ви вже маєте історії вихованок різного віку. Чи відчуваєте Ви якісь зміни щодо роботи в Європі за останні роки?

Звичайно, все змінюється з часом. Роботу полегшили біометричні паспорти. Зараз набагато простіше і легше працювати з Європою, ніж шістнадцять років тому, коли ми починали наше модельне агентство. Дівчата приїжджають з біометричним паспортом, їх ведуть в міграційну службу та вже оформлюють стандартну робочу візу. В Європі неможливо приїхати по біометричному паспорту і працювати, бо за законодавством модельний бізнес офіційний та легалізований. Якщо на роботі спіймають без візи, то агентство заплатить величезний штраф, на це ніхто не йде. З Лондоном взагалі потрібна окрема віза. Треба тест на туберкульоз, який роблять в одній-єдиній клініці в Києві, в яку попередній запис та черга. Купа тяганини, але вона того варта.

Які помилки дівчата роблять, коли пробують «вибитися» в Європу? Ви казали, що не у всіх виходить, тож мають бути причини.

Знову ж зріст, параметри. Можна знайти для моделі, яка хоче спробувати себе в Європі, але не має відповідних для європейського ринку даних, агентство середнього рівня. Так можна подивитися ринок і результати бувають непогані.

А є моменти поведінки, особливості, які треба знати?

Поведінка має бути скрізь. Модель повинна бути приємною. Вона не працює на когось, ніхто не працює на неї. Вони співпрацюють. Треба бути ввічливою у будь-якій країні.

В Україні вже при прийомі на роботу добре працює моніторинг соцмереж. Чи мають українські моделі бути готовими до того, що їх  «Інстаграм» передивляться в європейському агентстві?

Навіть скажу, що це перше, що роблять агентства перед тим, як брати модель на роботу і не лише європейські. Чула про випадки, коли при попередньому підтвердженні кандидатури, переглянувши «Інстаграм», агентства відмовлялися від моделі.

Чому ж? 

Дивляться на особистість, та на те як дівчина виглядає в житті на звичайних фото. Коли людина налаштована не на роботу, а на «потусити», то відмовляються. Тому ми навчаємо дівчат, що треба слідкувати за соцмережами або хоча б вести окремо робочі і приватні закриті сторінки.

А які ще базові знання даєте для роботи за кордоном, зокрема в Європі?

Є теорія модельного бізнесу, де ми ділимося своїми знаннями, розповідаємо про життєві випадки інших моделей та наші власні. Дівчата-менеджери люблять повторювати, що в нас агентство діючих моделей, тобто я була моделлю колись, а обидва менеджери із закордонної роботи ще діючі моделі. Це набагато крутіше, бо вони мають інформацію з першоджерел. Якщо в нас є англійська мова, то в нас викладають дівчата-моделі, які добре знають, які теми додати до шкільного чи університетського рівня.

Чи є в бізнесу моделі в Європі приховані небезпеки?

Дуже багато є агентств, які називаються модельними, а насправді займаються іншим. Набирають дівчат, які просто ходять на тусовки, може бути й ескорт. Це перша спокуса. Буває варіант, що дівчинка їде працювати, а потім їй пропонують сходити в модельний клуб. Це явище в багатьох країнах, де є модельний бізнес. Моделям платять гонорар за те, що вони прийдуть в клуб. Ти можеш прийти на дві годинки і тобі за це платять. Деякі дівчата зловживають. Замість того, щоб ходити гарною виспаною на кастинги, вони ходять в клуб. Агентства жаліються на те, що модель постійно спить в машині, виглядає несвіжою, пом’ятою. Просять вжити заходів, інакше дівчат відправляють додому.

Як дієте в таких випадках?

Спілкуємося. Не було випадків, щоб не порозумілись. Хоча була колись дівчинка, яка ходила в такі клуби. Ми просили, говорили з нею, говорили з батьками, які нам не повірили. Просто перестали працювати з нею. Для мене репутація важливіша, ніж співпраця з окремою моделлю, яка не розуміє різниці між роботою і «тусовками».

А як агентству MZM було налагоджувати роботу з європейськими?

Все приходить з досвідом. Важливу роль грають мої менеджери. Завдяки їм ми все більше працюємо з Європою.

Як відрізняється оплата модельної роботи в Європі, в Україні та в Азії?

В Україні нема оплати модельної роботи. Це найперша різниця. За кордоном вона буває різна, а в нас модельний бізнес лише у великих містах. В Україні найчастіше платять копійки, тож поїздка на роботу в Київ: кастинг, ночівля, їжа коштує те саме, що й робота. У нас вигідні лукбуки відомих дизайнерів, але не в плані фінансовому, а в плані поповнення портфоліо.

Чи були незадоволені моделі роботою в Європі?

Були засмучені тим, що не працюють. Але все одно є можливість побачити нову країну, не витративши власні гроші.

Яких дівчат готуєте для роботи в Європі?

З відповідними параметрами та зростом, знову й знову це повторюю. Мусить бути мінімальний зріст 175 см, а ще цікавий типаж. Якщо є зріст, але нема параметрів, то можна просто не влізти в одяг. Він же шиється за стандартами. Наприклад 91 см в стегнах при зрості 180 см – максимум, а якщо зріст 175 см, то стегна 88-89 см це – верхня межа!

Чим, окрім роботи, дівчата зазвичай займаються, коли їдуть за кордон?

Найперше, намагаються поїздити країною (містом), відвідати музеї. У Парижі, наприклад, можна безкоштовно до 18 років потрапити в Лувр. Тож вони там обходили всі виставки та музеї. Це така дрібничка, якою стараються скористатися. І шопінг, звичайно. Дівчата не були б дівчатами, якби щось модненьке та гарненьке не привезли з Європи.

Коли до Вас приходить модель з даними і каже «Хочу в Європу», то що відповідаєте?

Давай будемо вчитися, давай будемо спілкуватися з батьками. Ми не приймаємо рішення самі, батьки мають дати згоду навіть якщо вона повнолітня. Батьків намагаємося переконувати, бо є все ж багато стереотипів. Тож переконуємо, що ми займаємося саме моделінгом, нас не цікавить інше. Нам цікаво, щоб дівчата їздили і працювали! Нам цікаво співпрацювати з моделями, які налаштовані працювати та розвиватися до серйозного рівня, а не просто провести канікули в моделінгу, тоді це не робота, а рівень – хобі!

Софія ГУДИЧ

Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту:  volynonline.news@gmail.com